ПІСНЯ ПІСЕНЬ

1.

1 Пісня пісень Соломона.

Молода:

2 Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.

3 Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.

4 Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!

5 Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.

6 Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.

7 Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.

Хор:

8 Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.

9 Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!

10 Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.

11 Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.

Молода:

12 Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.

13 Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.

14 Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.

Молодий:

15 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки.

Молода:

16 Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша - сама зелень.

Молодий:

17 Трями наших домів - із кедру, а наші бантини, - з кипарису.

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

2.
Молода:

1 Я - нарцис шаронський, лілея на долині.

Молодий:

2 Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками.

Молода:

3 Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.

4 Він увів мене в бенкетний покій, і любов - стяг його надо мною.

5 Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.

6 Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.

Молодий:

7 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.

Молода:

8 Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.

9 Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.

10 Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!

11 Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.

12 Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.

13 Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!

14 Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»

15 Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.

16 Мій любий - мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.

17 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

3.

1 На моїм ліжку вночі шукала я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла його.

2 Встану, обійду навколо місто. По вулицях та по майданах шукатиму я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла я його.

3 Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить?

4 Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце. Схопила я його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала.

Молодий:

5 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами та ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.

6 Хто то здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в кіптяві мірри й кадила, всіх пахощів купецьких?

7 Ось Соломонові носилки; шістдесят витязів кругом них, з-між витязів Ізраїля добірних.

8 Усі вони спритно мечем орудують, вправні до бою. В кожного меч при боці задля нічних нападів.

9 Намет весільний собі спорудив цар із дерева ливанського.

10 Стовпи його спорудив він зі срібла, із золота - його склепіння, сидіння його із пурпуру, а всередині виложений він любов'ю - від дочок єрусалимських.

11 Вийдіть, дочки сіонські, й гляньте на царя у вінці, що ним вінчала його мати у день його заручин, у день утіхи його серця.

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

4.
Молодий:

1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.

2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.

3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.

4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.

5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.

6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.

7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!

8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.

9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!

10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.

11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.

12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.

13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.

14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.

15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!

16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

5.
Молодий:

1 Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі!

Молода:

2 Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель.»

3 Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?

4 Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.

5 Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.

6 Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.

7 Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.

8 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю!

Хор:

9 Чим любий твій над любими, найкраща між жінками? Чим любий твій над любими, що нас так заклинаєш?

Молода:

10 Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати.

11 Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.

12 Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.

13 Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його - лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.

14 Руки його - золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його - брили слонокости, сафірами вони вкриті.

15 Ноги його - стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний - мов оті кедри.

16 Розмова його - самі солодощі, увесь він - розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

6.
Хор:

1 Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати?

Молода:

2 Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.

3 Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями.

Молодий:

4 Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.

5 Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.

6 Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.

7 Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.

8 Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, -

9 одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:

10 «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»

11 В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.

12 І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

7.
Хор:

1 Вернись, вернись, о Суламіто! Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись!

Молодий:

Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний?

Хор:

2 Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.

3 Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.

4 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.

5 Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.

6 А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.

7 Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!

8 Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.

9 Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.

10 Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає.

Молода:

11 Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.

12 Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо у селах.

13 Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там обдарую я тебе любов'ю.

14 Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.

ПІСНЯ ПІСЕНЬ

8.
Молода:

1 Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено.

2 Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук.

3 Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.

Молодий:

4 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче.

Хор:

5 Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись?

Молодий:

Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила.

6 Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє.

7 Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої.

Закінчення:

8 Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?

9 Як вона - мур, збудуймо на ньому башту срібну. Як вона - двері, ми зробимо для них кедрові стулки.

10 Я - мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.

11 Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних.

12 Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті - сторожам його плоду.

13 О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути!

14 Втікай, мій любий! Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових.