Вихід 1

1 Се ймена в синів Ізраїлевих, що поприходили в Египет вкупі з Яковом. Кожен з усїм домом своїм прийшов.

2 Рубен, Симеон, Левій, Юда,

3 Іссахар, Зебулон та Бенямин,

4 Дан та Нефталїй, Гад та Ассер.

5 Було ж усїх душ, що повиходили з чересел Яковових, сїмдесять душ. Йосиф же був в Египтї.

6 І вмер Йосиф, і всї брати його, і весь той рід.

7 Ізрайлитяне ж та були плодющі, і розростались і намножувались, і впотужнювались переважливо, і сповнилась ними земля.

8 Устав же царь новий над Египтом, що не знав Йосифа.

9 І каже народові свойму: Та се ж нарід Ізраїльський більший і потужнїщий над нас.

10 Нумо перехитрувати їх, ато намножаться і як випаде нам війна, так пристануть і вони до ворогів і бити муть на нас, та й вийдуть із нашої землї.

11 І поставлено над ними приставників в роботї, щоб їх мучили панщиною своєю; і збудували вони харчові городи Фараонові: Питом і Раємзес.

12 Но що більш мучили їх, то все більш намножувались вони і вбивались у силу. І стало потїсно Египтянам од Ізрайлитян.

13 І приневолювали Египтяне Ізрайлитян аж надто до роботи.

14 І гірко було їм жити в тяжкій неволї, на глинищах та цегельнях, та й у всякій польовій роботї, що приганяли їх до неї під пригоном.

15 І каже царь Египецький бабам сповитухам Єврейським, одна була на імя Сифра, друга на імя Пуя,

16 І каже: Як бабувати мете в Єврейських жінок, дак придивляйтесь: коли син, убивайте, а дочка, нехай жиє.

17 Та побоялись баби сповитухи Бога, і не чинили так, як повелїв їм царь Египецький, а лишали при життю хлопяток.

18 І прикликав царь Египецький баби сповитухи, та й каже їм: Про що ви таке чините й лишаєте живих хлопяток?

19 І кажуть баби сповитухи Фараонові: Бо Єврейки не такі, як Египтянки: молодицї вони моторні; нїм прийде баба, вони родять.

20 І допомагав Бог бабам сповитухам, і намножувались люде й употужнювались велико.

21 А за те, що боялись баби сповитухи Бога, погоджував їм Бог у домівках.

22 І повелїв Фараон усьому народові свойму словами: Усякого сина, що народиться в Євреїв, кидайте в ріку, а всяку дочку доглядайте.


Вихід 2

1 І був чоловік із дому Левієвого, і взяв собі жінку Левіївну.

2 І завагонїла й уродила сина; бачивши ж, яке воно гарне, таїлась із ним три місяцї.

3 А як не в моготу було вже таїтись, зробила йому скринечку з рогожини, та обмазала її мазюкою, осмолила смолою, та й поставила між осет уз беріг ріки.

4 І наглядала сестра віддалеки, щоб знати, що станеться йому.

5 І спустилась дочка Фараонова купатись у ріцї, а її рабинї приходили уз ріку берегом. І вгледївши скриньку проміж осетом, послала рабиню й узяла її.

6 Відтуливши ж, бачить немовляточко в скриньцї, плачуще хлопятко. І змилосердилась дочка Фараонова, і каже: Се з Єврейняток.

7 Каже тодї сестра хлопчикова дочцї Фараоновій: Побіжу я, покличу тобі мамку з Єврейок, щоб згодувала тобі хлопятко!

8 І каже їй дочка Фараонова: Біжи! І побігла дївчинка і кликнула хлопчикову матїр.

9 І каже їй дочка Фараонова: Возьми немовлятко, та згодуй менї його; я ж дам тобі плату.

10 І знялось на ноги хлопятко, і привела його до дочки Фараонової, і був у її за сина. І дала йому імя Мойсей; бо, каже, з води взяла його.

11 І стало з того часу, як Мойсей був уже дорослий, що вийшов до браття свого, та й дививсь на їх тягарі, та й побачив, як Египтянин бє Єврея зміж братів його.

12 Озирнувшися ж сюди й туди, і не вбачаючи нїкого, убив Египтянина та й сховав його в піску.

13 І вийшов другого дня, аж се двоє Євреїв бються; він і каже тому, хто скривдив: Про що нївечиш товариша?

14 Він же каже: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами? Хиба задумав убити й мене тим робом, як убив Египтянина. І злякався Мойсей і каже сам собі: Чи не виявилась лишень справа?

15 І дознався Фараон про сю справу, та й шукав приключки, щоб убити Мойсея. І втїк Мойсей од Фараона, та й оселивсь у Мидиян землї. От і седить раз біля колодязя.

16 А в сьвященника Мидиянського та було семеро дочок. І поприходили вони та й черпали воду, та й сповняли пійла, щоб понаповати вівцї батькові.

17 Та посходились пастухи, та й попроганяли їх. І встав Мойсей та й допоміг їм, і понаповав їх вівцї.

18 І прийшли вони до Регуїля, батька свого, він і каже дочкам своїм: Чого се прийшли ви так заранї сьогоднї?

19 І кажуть вони: Якийся Египтянин визволив нас од пастухів, та ще начерпав доволї й води нам, і понаповав вівцї.

20 І каже він дочкам своїм: А де ж він? Про що се ви покинули чоловіка? Кликнїте лишень його, щоб у нас попоїв хлїба солї.

21 І вподобав Мойсей оселї у чоловіка сього, і він оддав Зипору, дочку свою Мойсейові.

22 І вродила вона сина, і дав йому він імя Герсон, бо каже: Захожим я в чужій землї.

23 І сталось у довгому протязї часу, що вмер царь Египецький. І застогнали Ізрайлитяне на панщинї, і знялось голосїннє їх до Бога про панщину.

24 І почув Бог голосїннє, і спогадав Бог заповіт з Авраамом та з Ізааком та з Яковом,

25 І зглянувсь Бог на Ізрайлитян, і дознавсь про се Бог.


Вихід 3

1 Мойсей же пас вівцї в Єтра, тестя свого, сьвященника Мидиянського, та й погнавсь з вівцями за степ, і прийшов до Божої Гореб гори.

2 І явивсь йому ангел Господень ув огнистому поломї ізсеред куща тернового. Побачив, що кущ горить огнем, горить і не згоряє.

3 І каже сам собі Мойсей: Зайду лишень збоку та подивлюсь на сю велику появу, чом не згорить купина.

4 І побачив Господь, що зайшов збоку дивитись, і кликне його зсеред колючого куща і рече: Мойсею, Мойсею!

5 І каже він: Ось я! І рече: Не наближуйся сюди; іззуй обувє твоє з ніг твоїх, місце бо, що на йому стоїш, земля сьвята.

6 І рече йому: Я Бог отця твого, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів. І затулив Мойсей вид собі; не важився бо дивитись на Бога.

7 І рече Господь: Бачив я бідуваннє людей моїх, що в Египтї, і почув голосїннє їх із причини приставників; знаю бо печаль їх.

8 І зійшов я рятувати їх із потали Египецької та вивести їх із землї тієї, та ввести їх у землю добру й простору, в землю текучу молоком і медом, в займище Канаанське та Гетіївське, та Аморіївське та Ферезіївське та Євузіївське.

9 І се голосїння синів Ізрайлевих дійшло до мене, та й бачив я тїсноту, що нею тїсьнять їх Египтяне.

10 Ійди ж оце, пошлю тебе до Фараона, щоб ти вивів нарід мій, сини Ізрайлеві, з Египту.

11 І каже Мойсей до Бога: Хто я такий, щоб менї та йти до Фараона, і щоб менї та вивести сини Ізрайлеві з Египту.

12 Рече ж Бог до Мойсея: Та ж я буду з тобою, і се тобі знамення, що сам я тебе послав. Як виведеш люде мої з Египту, помолитесь ви Богу під горою сією.

13 І каже Мойсей до Бога: Ну, прийду оце до синів Ізрайлевих і промовлю до них: Бог батьків наших прислав мене до вас, а вони скажуть менї: Яке ж імя йому? Що казати му їм?

14 І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас.

15 І каже Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Господь Бог отець ваших, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів послав мене до вас. Се імя моє на віки, і се моя память від роду та й до роду.

16 Ійди та поскуплюй до купи старші мужі громадські в синів Ізрайлевих і промов до них: Господь Бог Авраамів, Ізааків і Яковів явився менї глаголючи: Навідом навідавсь я до вас, що приключилось вам в Египтї,

17 І рече: Виведу вас із бідування Египецького в землю Канааніїв і Гетіїв і Аморіїв і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв, в землю текущу молоком і медом.

18 І послухають голосу твого, і ввійдеш ти й старші громадські мужі Ізрайлеві до царя Египецького, та й промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, зустьрів нас, і тепер дозволь нам пійти на три днї ходи в степ, принести жертву Господеві Богу нашому.

19 Я ж відаю, що не дозволить вам ійти царь Египецький, нї! Хиба тільки через потужну руку.

20 І простягну руку мою, і вдарю на Египет усїма чудесами моїми, що сотворю між ними, а потім відпустить вас.

21 І дам ласку людям сим в очу в Египтянів, і станеться, що, як вийдете, пійдете не в порожнї.

22 Нї! нехай усяка молодиця пожичить у сусїдки своєї і в такої, що пробуває в господї в неї, клейноти срібні і клейноти золоті і шати, та й понадїваєте на сини ваші й дочки ваші, і пограбуєте Египтянів.


Вихід 4

1 І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?

2 І промовив до його Господь: Що се в руцї у тебе? І каже він: Палиця.

3 І глаголе: Кинь її на землю. І кинув її на землю, і стала змієм. І відбіг Мойсей від його.

4 І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста. І просьтяг руку і узяв його за хвоста. І стала палиця в руцї в його:

5 Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів.

6 Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побілїла від прокази, як снїг.

7 І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув він знов руку за пазуху свою; і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тїло його.

8 І станеться коли не піймуть віри тобі, анї послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого.

9 І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолї.

10 І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Нї! покволий у мові й тугоязикий.

11 І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого? Хиба не я, Господь?

12 Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.

13 І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла.

14 І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму.

15 І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити.

16 І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.

17 І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення.

18 І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тестя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египтї, та побачу, чи вони ще живі. І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром.

19 І рече Господь Мойсейові в Мидіян землї: Ійди, вертайсь у Египет; повмірали бо всї, що шукали душі твоєї.

20 І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет. І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою.

21 І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усї ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном. Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей.

22 Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.

23 І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.

24 І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.

25 І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.

26 І відійшов геть від його. Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.

27 І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.

28 І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.

29 І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.

30 І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.

31 І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.


Вихід 5

1 Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.

2 І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.

3 І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.

4 І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.

5 І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.

6 І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:

7 Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.

8 Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!

9 Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.

10 І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;

11 Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.

12 І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.

13 Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.

14 І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?

15 І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?

16 Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.

17 Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.

18 Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.

19 І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.

20 І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.

21 І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.

22 І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?

23 З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.


Вихід 6

1 І рече Господь Мойсейові: Се побачите, що сотворю Фараонові: кріпка бо рука змусить його відпустити їх і правиця висока повиганяти їх із землї своєї.

2 І говорив Бог до Мойсея і рече йому: я Господь.

3 І являвсь я Авраамові й Ізаакові і Яковові як Бог їх всемогущий, з імям же моїм Єгова я не обявивсь їм.

4 І я ж поставив завіт мій із ними, що оддам їм Канаан землю, де пробували вони чуженицями.

5 І почув я теж стогнаннє синів Ізрайлевих, що їх Египтяне держали в неволї, і спогадав завіт мій.

6 Тим же то йди, промов до синів Ізрайлевих: Я Господь-Єгова, і виведу вас із неволї Египецької, і вирятую вас ізпід панщини рукою простягнутою і присудами великими.

7 І прийму вас за нарід собі, і буду вам Богом, і зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вас вивів із неволї Египецької.

8 І введу вас у землю, що про неї клявсь оддати її Авраамові й Ізаакові й Яковові, і дам вам її в наслїддє. Я Господь.

9 І промовляв так Мойсей синам Ізрайлевим, та не послухали Мойсея від легкодухостї й тяжкої неволї.

10 І рече Господь Мойсейові:

11 Увійди й кажи Фараонові, цареві Египецькому, щоб одпустив сини Ізрайлеві із землї своєї.

12 І промовив Мойсей перед Господом і каже: Се не послухали мене сини Ізрайлеві; як же Фараон послухає мене? Та ж мої губи не обрізані, я не проречистий.

13 І глаголав Господь Мойсейові та Аронові, і повелїв їм промовляти до синів Ізрайлевих і до Фараона, царя Египецького, щоб вивести Ізраїлїв з Египту.

14 Се голови батьківських домів їх: Сини Рубена, первеньця Ізрайлевого: Ганох та Паллуй, Гезрон та Хармій; се Рубенові сини.

15 Сини ж Симеонові: Ємуель та Ямін та Огад та Якін та Зохар, та Савул, син Канаанки: се семї Симеонові.

16 А се ймена в синів Левієвих по родам їх: Герзон та Кегат та Мерарій; а років життя Левієвого було сто і трийцять і сїм лїт.

17 Сини ж Герзонові: Лібнїй та Симей з семями їх.

18 Сини ж Кегатові: Амрам та Їзгар, та Геброн та Узієль; віку ж Кегатового було сто і трийцять і три годи.

19 Сини ж Мерарієві: Махлїй та Мусїй; се семї Левієві по родах їх.

20 І взяв Амрам Йохабеду, дочку брата батька свого, собі за жінку, і вродила йому Арона та Мойсея; віку ж Амрамового було сто і трийцять і сїм років.

21 Сини ж Їзгарові: Кораг та Нефег та Зихрій.

22 Сини ж Узієлові: Мішаель та Елзафан та Ситрій.

23 І взяв Арон Елїсебу, дочку Аминадабову, сестру Нахсонову, собі за жінку; і вродила йому Надаба та Абігея, Елеазара та Ітамара.

24 Сини ж Корагові: Асир та Єлькана та Абиясаф; се семї Корагові.

25 Елеазар же Ароненко узяв собі одну з дочок Путієлових, і вродила йому Пинегаса. Се голови синів Левіїв по родах їх.

26 Се той Арон та Мойсей, що їм рече Бог: Виведїть менї сини Ізрайлеві з Египту по полках їх.

27 Се ті, що промовляли до Фараона, Египецького царя, щоб вивести сини Ізрайлеві з Египецької землї: се Мойсей та Арон.

28 І сталось того дня, як Господь глаголав до Мойсея в Египецькій землї,

29 Що рече Господь Мойсейові: Я Господь. Промов до Фараона, Египецького царя, все, що я глаголав до тебе.

30 І каже Мойсей перед Господом: Ось в мене губи не обрізані, як же Фараонові та послухати мене?


Вихід 7

1 І сказав Господь до Мойсея: Се дав я тебе замість Бога Фараонові, Арон же, твій брат, буде твоїм пророком.

2 Ти промовляти меш усе йому, що тобі заповідую, Арон же, твій брат, промовляти ме до Фараона, щоб одпустив сини Ізрайлеві з землї своєї.

3 Я ж ізроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землї.

4 І не послухає вас Фараон, і наложу я руку мою на Египет, і виведу силою моєю полки мої, люде мої, сини Ізрайлеві з Египецької землї з судом великим.

5 І відати муть Египтяне, що я Господь, як просьтягну руку мою на Египет і виведу сини Ізрайлеві спроміж їх.

6 І сотворили Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; як заповідав, так і сотворили.

7 Мойсейові було вісїмдесять год віку, Аронові сїмдесять і три годи, як промовляли до Фараона.

8 І рече Господь Мойсейові та Аронові:

9 . Як скаже вам Фараон: Покажіте лишень за себе диво, промов тодї Аронові: Возьми жезло та й кинь перед Фараоном, так обернеться воно в гадюку.

10 І прийшли Мойсей та Арон перед Фараона, і вчинили так, як заповідав Господь. І кинув Арон жезло перед Фараоном і перед його дворянами, і стало воно гадюкою.

11 Скликав же тодї й Фараон мудрецї Египецькі та чарівники; і вдїяли те ж саме чарівники своїми чарами.

12 І кинув кожен ізміж їх своє жезло, і стали жезла гадюками; та пожерло жезло Аронове їх жезла.

13 І зробив Господь серце Фараонове запеклим, і не послухав їх, як і казав їм Господь.

14 І рече Господь Мойсейові: Закаменїло серце Фараонове; не схотїв одпустити людей.

15 Ійди до Фараона завтра вранцї. Се виходить він саме на води, і станеш на річному березї, навпроти входу його, і жезло, що сталось гадюкою, держи в руцї твоїй.

16 І промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, послав мене до тебе глаголючи: Відпусти люде мої, щоб менї послужили в степу! Та ось ти не послухав його і досї.

17 От же що глаголе Господь: От з чого буде тобі розумно, що я Господь: Ось, вдарю жезлом, що в руцї в мене, по водї річаній, і візьметься кровю.

18 І риба, що в ріцї, погине, і засмердиться ріка, і гидуватимуть Египтяне пити воду з ріки.

19 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Возьми жезло твоє, і просьтягни руку твою на води Египецькі, на всї ріки їх, на канави їх і на стави їх і на всї водосплави їх, щоб узялися кровю; і буде кров по всїй землї Египецькій, і в усїх деревяних і камяних посудинах.

20 І вчинили так Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; і взявши Арон жезло в руку свою, ударив по водї річаній перед Фараоном і перед його дворянами, і взялась уся вода річана кровю.

21 І риба в ріцї вигинула, і засмердїлась ріка, і не змогли Египтяне пити води з ріки, і була кров по всїй землї Египецькій.

22 Зробили ж так і чарівники Египецькі своїми чарами. Та закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

23 І вернувсь Фараон, і ввійшов у палати свої, та й не покладав бай сього в умі.

24 І копали всї Египтяне понад рікою копанки на воду; бо не змогли пити води з ріки.

25 І сповнилося сїм день після того, як ударив Господь по ріцї.


Вихід 8

1 І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!

2 Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.

3 І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.

4 І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.

5 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.

6 І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.

7 Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.

8 І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.

9 І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.

10 І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.

11 І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.

12 І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.

13 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.

14 І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.

15 І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

16 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.

17 І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.

18 Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насїли комарі на людей і на скотину.

19 І промовили тодї чарівники: Се Божий палець! І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

20 І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.

21 Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.

22 І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.

23 І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се.

24 І сотворив так Господь. І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.

25 І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.

26 І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Нї! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.

27 А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.

28 І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолїтесь і за мене!

29 І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.

30 І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.

31 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.

32 Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.


Вихід 9

1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.

2 Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх,

3 Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на конї, на осли, на верблюди, на воли і на вівцї повітрєм тяжким вельми.

4 І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського нї одно.

5 І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні.

6 І вчинив Господь сю річ назавтра враньцї, і полїг увесь Египецький скот; між скотом же в синів Ізрайлевих не пало нї одно.

7 І послав Фараон, аж ось між усїм скотом у синів Ізрайлевих не пало нї одно. Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей.

8 І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жменї сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його.

9 І постане вона по всїй землї Египецькій порохом і понариває на людях і на скотинї чираки, що від гною прорвуться по всїй землї Египецькій.

10 І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба; і понаривало чиряки струпи на людинї й на скотинї.

11 І не здолїли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки; обкинуло бо чиряками чарівників і всїх Египтян.

12 Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові.

13 І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.

14 Сего бо разу нашлю всї муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нїкого як я на всїй землї.

15 Нинї бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землї.

16 Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всїй землї.

17 Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх?

18 Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египтї з того дня, як сотворено його, та й по сей день.

19 Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полї. На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полї і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть.

20 Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелїв своїм рабам втїкати з усїєю скотиною до домівок своїх.

21 А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях.

22 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всїй землї Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землї.

23 І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землї, і дощував Господь грядом по всїй землї Египецькій.

24 І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом; гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египтї з того часу, як постали люде в йому.

25 І побило грядом по всїй землї Египецькій усе, що було в полї, й людину й скотину, й всяку траву в полї побило грядом, і всї дерева на полях потрощив гряд.

26 Тільки в Гозен землї, де були сини Ізрайлеві, не було гряду.

27 І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я. Господь праведен, я ж і люде мої ледачі.

28 Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки.

29 І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня.

30 Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа.

31 А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався.

32 Пшениця ж і жито не побиті; бо ще не дорослї.

33 І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю.

34 Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його.

35 І закаменїло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.


Вихід 10

1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона; я ж бо закаменив запекле серце його і серце в дворян його, щоб менї показати сї знамення на них.

2 І щоб тобі можна було повідати в уші синові твойму, як я насьміявсь з Египту, і які знамення сотворив я над ним, щоб ви взнали, що я Господь.

3 І прийшов Мойсей та Арон до Фараона та й промовили йому: Так каже Господь, Бог Єврейський: Докіль ще ставити меш опір, не хотячи впокоритись передо мною? Відпусти люде мої послужити менї.

4 Коли ж не схочеш одпустити люде мої, се я наведу завтра сарану на займища твої.

5 І вкриє лице землї, що й землї буде не знати, і поїсть увесь останок, що зістався вам од гряду, і жерти ме всяке дерево, що виростає вам у полї;

6 І сповняться будинки твої, й будинки всїх дворян твоїх, й усї оселї Египецькі, що нїколи не бачили сього батьки твої, нї батьки батьків твоїх з того часу, як постали на сїй землї та й по сей день. І повернувся Мойсей та й вийшов од Фараона.

7 І промовили слуги Фараонові до його: Докіль буде сей чоловік западнею нам? Відпусти людей послужити Господеві, Богу свойму. Хиба не знаєш і досї, що погублено Египет?

8 І вернули Мойсея та Арона перед Фараона, і каже їм: Ідїте послужіте Господеві, Богу вашому! Хто ж усї ті, що хочуть вийти?

9 І каже Мойсей: З молодиками нашими й з дїдами нашими пійдемо, з синами й дочками нашими, з отарами й чередами нашими пійдемо; бо сьвято Господа Бога в нас.

10 І каже він: Нехай буде так. Господь із вами! Я готов відпустити вас, но чому з малечою вашою? Та гледїть, у вас бо на умі щось лихе!

11 Нї бо! Йдїте собі, що вже дорослі, та й послужіте Господеві; сього бо самі допевняєтесь. Та й вигнали їх зперед Фараона.

12 І рече Господь Мойсейові: Просьтягни руку твою над Египецькою землею про сарану, і нехай налетить сарана на Египецьку землю, та й пожере всю траву земну, що лишив гряд.

13 І простяг Мойсей жезло своє над Египецькою землею, Господь же наводив од схід соньця вітра на землю весь той день і всю ніч, а як обутріло, східний вітер нагнав сарану.

14 І напала сарана на всю землю Египецьку, і посїла вона по всїх займищах Египецьких, тьма тьмою. Доти не було такої сарани, і потім не буде такої.

15 І вкрила лице всієї землї, так що земля почорнїла, та й пожерла всю траву земную й усї плоди на деревах, що позоставались од гряду, і не зосталось нїчогісїнько зеленого на дереві або на траві в полях, по всїй землї Египецькій.

16 І метнувся Фараон кликати Мойсея та Арона, та й каже: Провинив Господеві, Богу вашому, та й вам.

17 Простїте ж мою провину тілько сей раз, і вблагайте Господа, Бога вашого, щоб одвернув од мене сю тілько смерть.

18 І вийшов Мойсей од Фараона і вблагав Господа.

19 І дав Господь вітер потужний на захід соньця, і взяв той вітер сарану та й вкинув її в Червоне море. Не зісталось же сарани по всїх Египецьких займищах.

20 Та закаменив Господь запекле серце Фараонове, і не відпустив він синів Ізрайлевих.

21 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба, і нехай постане темрява над Египецькою землею така, щоб ходили помацки.

22 І простяг Мойсей руку свою до неба, і стояла густа темрява по всїй землї Египецький три днї.

23 І не бачило одно 'дного, і не встав нїхто з місця свого три днї, у всїх же синів Ізрайлевих був сьвіт по їх осадах.

24 І кликне Фараон Мойсея та Арона, та й каже: Йдїте служити Господеві, тільки отарі та череди покиньте. Малеча ж ваша теж нехай йде з вами.

25 І каже Мойсей: Нї! ти сам нам даси й жертви й усепалення, щоб ми принесли Господеві, Богу нашому.

26 Та й уся наша скотина пійде з нами; не покинемо позад себе й копита; з них бо брати мемо про службу Господеві, Богу нашому; ми же і самі не відаємо, чим служити мем Господеві, аж покіль прийдемо туди.

27 І закаменив Господь серце Фараонове, і не схотїв він одпустити їх.

28 І каже йому Фараон: Ійди геть собі від мене! Сховайся! Не побачиш уже лиця мого; бо того дня, як побачиш лице моє, тобі й смерть.

29 І каже Мойсей: Правду промовив єси: вже не бачити му лиця твого.


Вихід 11

1 І рече Господь Мойсейові: Ще одну муку наведу на Фараона й на Египет, а потім одпустить він вас ізвідсї. Як мусить одпустити вас, тодї гонити ме вас ізвідсї прогоном.

2 Промовляйте ж в уші людям, і нехай кожне вижичить у сусїда свого, а молодиця в сусїдки своєї клейноти срібні й клейноти золотї.

3 Господь же дав людям своїм ласку в Египтян; а Мойсей сам був чоловік великий вельми в Египецькій землї в очу дворян Фараонових і в очу людей.

4 І каже Мойсей: Тако глаголе Господь: О півночі я вийду серед Египту.

5 І помре всякий первенець у землї Египецькій, від первеньця Фараонового, що седить на престолї свойму, та й до первеньця рабинї за жорнами, і всякий первак у скотини.

6 І буде плач великий по всїй землї Египецькій, що й не було такого й не буде вже нїколи.

7 Нї на одного ізміж синів Ізрайлевих і пес не гавкне, нї проти людини, нї проти скотини, щоб знали ви, як Господь положив ріжницю між Египтянами й синами Ізрайлевими.

8 І прийдуть усї твої дворяне до мене, та й уклоняться менї говорючи: Виходь ізвідсї сам і всї люде, що йдуть за тобою; тодї й вийду. Та й вийшов од Фараона палаючи гнївом.

9 І рече Господь Мойсейові: Не послухає вас Фараон, щоб я велико намножив знамення мої й чудеса в Египецькій землї.

10 Мойсей же та Арон сотворили всї знамення й чудеса перед Фараоном, та закаменив Господь серце Фараонове, і не схотїв одпустити синів Ізрайлевих із землї своєї.


Вихід 12

1 І рече Господь Мойсейові та Аронові у землї Египецькій:

2 Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року.

3 Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого.

4 Коли ж семя буде пzмала на ягня, нехай прийме до себе сусїда, близького до його домівки, по лїку душ. Кожен по їдї своїй зложить лїк на ягня.

5 Ягня нехай буде без пороку, самчик однолїток; брати мете його з овечат або з кіз.

6 І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір.

7 І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його.

8 І їсти муть мясиво тієї ночі; спечене на огнї їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його.

9 Не їжте сироватого, нї звареного в водї, а спечене на огнї, голову його з ногами й з утробиною.

10 І не зоставляти мете нїчого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огнї.

11 І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палицї ваші в руках у вас; і їсти мете його похапки. Пасха се Господня!

12 Пройду бо по землї Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землї Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь.

13 І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелї, як карати му Египет.

14 І буде вам день сей про спомин, і сьвяткувати мете сьвято Господеві; як установу вічну, сьвяткувати мете в родах ваших.

15 Сїм день опрісноки їсти мете. Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших; бо хто їсти ме квашений хлїб од первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля.

16 І первого дня будуть сьвяті збори у вас, і семего дня будуть сьвяті збори у вас. Нїякого дїла не робити мете тодї, тїльки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас.

17 І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня.

18 Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця; установа вічня.

19 Сїм день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин.

20 Нїчого квашеного не їжте; по всїх же хатах ваших їжте опрісноки.

21 І поскликав Мойсей всїх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідїть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколїте на пасху.

22 І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисцї, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисцї, і нїхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку.

23 І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас.

24 І переховувати мете се установою собі і дїтям вашим на віки.

25 І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се.

26 І як поспитають у вас тодї дїти ваші: Що се за служеннє в вас?

27 Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египтї, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив. І похилились люде й поприпадали до землї.

28 І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві; як повелїв Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили.

29 І сталось о півночі, що Господь побив усї первеньцї в Египецькій землї, від первеньця Фараонового, що седїв на престолї свойму, та й до первеньця невольника в темницї, і всї перваки в скотини.

30 Схопиться ж Фараон у ночі, й усї дворяне його, й усї Египтяне, аж постав зойк по всїй землї Египецькій. Не було бо дому й хатини, де б не було мерця.

31 І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдїте собі, служіте Господеві, як мовляли!

32 І вівцї ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідїть а мене благословіть!

33 І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землї; бо казали: Пропадемо всї!

34 І позабирали люде тїста свої ще до закису, дїжї свої поввязували в одїж їх по заплїчу в їх.

35 І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати.

36 І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян.

37 І мандрували сини Ізрайлеві од Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дїтви.

38 І мішаного народу много знялось із ними, й вівцї, і товар, дуже багацько скотини.

39 І понапекали палениць опрісноків із тїста, що позабірали з Египту; бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили.

40 Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египтї було чотирі ста і трийцять год.

41 І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землї.

42 Сьвяткова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землї. Се ж то й єсть ніч сьвяткована Господеві про всї сини Ізрайлеві в роди і роди їх.

43 І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Нїякий чужениця щоб не їв паски.

44 Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її.

45 Заволока ж і наймит нехай не їсть її.

46 Ув одній хатї їсти меться; не виносити меш нїчогісїнько з мясива геть із хати анї кісточки не переломиш із його.

47 Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього.

48 А як пробувати ме заволока з тобою та схоче сьвяткувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин. Усякий же необрізаний не їсти ме її.

49 Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволїкся до вас.

50 Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові; так і вчинили вони.

51 І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землї Египецької з потугою їх.


Вихід 13

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Посьвяти менї всї первеньцї, первородних з усякої утроби між синами Ізрайлевими, і в людини, і скотини: мої вони будуть.

3 І промовив Мойсей до людей: Памятайте день сей, которого виходите з Египту, із невольницького дому, рукою бо потужною вивів Господь вас ізвідсї; не їжте заквашеного хлїба.

4 В сей день вас виведено в місяцї Абиб*.

5 І станеться, як уведе тебе Господь у землю Канаанську, Гетійську, Аморійську, Гевійську, Ебусійську, що нею клявся батькам твоїм оддати тобі, в землю текучу молоком та медом, тодї служити меш службу сю в місяцї сьому.

6 Сїм день їсти меш опрісноки, а семого дня сьвято Господеві.

7 Опрісноки їсти меш сїм день, і не буде видко в тебе квашеного, і не буде видко в тебе заквасу по всїх займищах твоїх.

8 І будеш оповідувати дїтям твоїм так: Се за те, що сотворив Господь менї, як вийшов я з Египту.

9 І буде се в тебе знаменнєм на руцї твоїй і споминкою між очима в тебе, про те щоб закон Господень був ув устах твоїх: рукою бо міцною вивів тебе Господь із Египту.

10 І допильновувати меш установи сієї знаного часу від року до року.

11 І як приведе тебе Господь у Канаан землю, як він клявсь тобі й батькам твоїм, та й оддасть її тобі,

12 Вилучати меш тодї всякого первеньця з утроби Господеві, і всякого первачка в скотини, яка в тебе єсть. Первеньцї мусять бути про Господа.

13 Всяке ж осля первачка викуповувати меш ягням; коли ж не викупиш, дак мусиш зламати шию йому. Усякого ж первеньця людського викуповувати мусиш.

14 І станеться, що як поспитає син твій кажучи: Що воно таке? казати меш йому: Рукою потужною вивів нас Господь з Египту, із дому невольницького.

15 І як затявся Фараон одпустити нас, дак побив Господь усї первенцї в землї Египецькій, і первеньця в людини й первака в скотини; тим і я приношу на жертву Господеві всї первеньцї самчики, а всї первеньцї із моїх синів викуповую.

16 І мусить воно бути знаменнєм на руцї в тебе і повяззю проміж очима твоїми; рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землї.

17 І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землї Филистимської, хоч вона й близька; бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет.

18 І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського. І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землї Египецької.

19 І забрав Мойсей костї Йосифові з собою; бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви костї мої звідсї з собою.

20 І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу.

21 Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі.

22 Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.


Вихід 14

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Промов до синів Ізрайлевих, щоб одвернули й отаборились перед Пі-Гахиротом, між Микдолом і морем; перед Бааль-Цефоном отаборитесь навпроти його, при морі.

3 Бо казати ме Фараон про сини Ізрайлеві: Заблудили в цїй землї та й зачинив їх у собі степ.

4 Я ж окаменю запекле серце Фараонове, щоб уганяв за ними, і прославлюсь на Фараоні й на всьому війську його, і зрозуміють Египтяне, що я Господь. І вчинили так.

5 І сповіщено царя Египецького, що втекли люде, і повернулось у Фараона й у дворян його серце проти людей, і промовляли вони: Що се ми зробили, що відпустили Ізраїля з нашої неволї?

6 І повелїв запрягти колесницю свою, і взяв із собою люде свої,

7 І взяв шість сот бойових колесниць на вибір і всї колесницї Египецькі, і військових до кожної.

8 І закаменив Господь серце в Фараона, царя Египецького, і погнався він за синами Ізрайлевими. Синове ж Ізрайлеві виходили під рукою високою.

9 І вганяв Египтїй за ними та й наздогнав їх, як отаборились при морі, усї конї в колесницях у Фараона, комонник його і потуга його, при Пі-Гахиротї, поблизу Бааль-Цефону.

10 І як наблизився Фараон, зняли сини Ізрайлеві очі свої, аж се Фараон уганяє за ними, та й полякались вельми. І заквилили Ізрайлитяне до Господа, та й гукали Мойсейові:

11 Хиба тим, що нема в Египтї кладовищ, позабірав єси нас умірати в степу? Що се вкоїв єси з нами, що вивів нас із Египту?

12 Чи не те ж саме говорено тобі в Египтї: Відкажись од нас, щоб нам пробувати в неволї в Египтїя? Бо лучче нам бути в неволї, нїж помірати в степу.

13 І рече Мойсей людові: Не лякайтесь і стійте, дак і побачите рятунок Господень, що сотворить нам Господь сьогоднї. Бо Египтїя, що сьогоднї бачите, не бачити мете во віки!

14 Господь бо воювати ме за нас, ви ж бувайте супокійні.

15 І рече Господь Мойсейові: Чого квилиш до мене? Промов до синів Ізрайлевих, щоб рушали далїй.

16 Ти ж возьми жезло твоє та просьтягни руку твою над морем, та й роздїли його, і ввійдуть синове Ізрайлеві в середину моря по сусї.

17 Я ж закаменю серце в Фараона й Египтїїв, і вони пійдуть слїдом; і прославлюсь на Фараонї й на потузї його, на колесницях його й на комінникові його.

18 І знати муть Египтїї, що я Господь, як прославлюсь на Фараонові, на колесницях його й на комінникові його.

19 І рушив тодї ангел Божий, що йшов поперед табору Ізрайлевого, та й став позад їх.

20 І ввїйшов проміж табором Египтїєвим і проміж табором Ізрайлевим. І стала хмара темрявою про одного з них і сьвітлом про другого. І не наближувавсь один табір до другого, покіль було й ночі.

21 І простїг Мойсей руку свою над морем, і одганяв Господь море геть потужним восточнім вітром у сю ніч, і зробив море сухим; і роздїлив води.

22 І ввійшли синове Ізрайлеві в середину моря по сусї; води ж були їм греблею праворуч і лїворуч.

23 І погнавсь Египтїй і поввіходили за ними всї конї Фараонові, і колесницї його й комонник його.

24 І сталось у ранїшню сторожу, що споглянув Господь на табір із огняного й хмаряного стовпа, та й стрівожив табір Египтїйський.

25 І поскидав колеса з колесниць у них, та й позагальмовував ходу в їх. І загукав Египтїй: Утекаймо од Ізраїля, бо Господь воює за них із Египтїєм!

26 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою понад морем, і вернуться води на Египтїя, й на колесницї його, й на комонника його.

27 І просьтіг Мойсей руку свою понад морем, і почало вертатись море ранїшньою добою до своєї потуги. Египтїї ж метнулись навпроти його, і скидав Господь Египтїя в безодню морську.

28 І вертались води, та й затопили колесницї, й комонника з усїєю потугою Фараоновою, що поввіходили за ними в море.

29 Синове ж Ізрайлеві йшли по сусї, посеред моря, і води були їм греблею праворуч і лїворуч.

30 І вирятував Господь у той день Ізраїля зпід потали Египтїєвої, і вбачав Ізраїль Египтїя мертвим на березї морському.

31 І вбачав Ізраїль диво велике, що сотворив Господь над Египтїєм; і стали люде страхатись Господа, та й увірували Господеві й слузї його Мойсейові.


Вихід 15

1 Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.

2 Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.

3 Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.

4 Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,

5 Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.

6 Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.

7 Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.

8 Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.

9 Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.

10 Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.

11 Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!

12 Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.

13 Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.

14 Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.

15 Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.

16 Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.

17 Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.

18 Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!

19 Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.

20 І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.

21 Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!

22 І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.

23 І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.

24 І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?

25 І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.

26 І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.

27 І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.


Вихід 16

1 І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.

2 І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.

3 І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.

4 І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.

5 А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.

6 І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;

7 А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?

8 І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а вранцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.

9 І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.

10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.

11 І глаголе Господь Мойсейові:

12 Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.

13 І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а вранцї була роса круг табору.

14 І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.

15 І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.

16 Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.

17 І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.

18 І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.

19 І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.

20 Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.

21 І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.

22 І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;

23 І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.

24 І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.

25 І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.

26 Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.

27 І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.

28 . І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?

29 Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.

30 І народ відпочивав семого дня.

31 І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.

32 І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.

33 І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.

34 Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.

35 Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.

36 Гомер же, се девятина ефи.


Вихід 17

1 І мандрувала вся громада Ізраїльська із Син степу, переходами, по слову Господньому. І втаборились у Рефидимі; і не було води пити людям.

2 І сварились люде з Мойсейом, і гукали: Дай нам пити! І рече Мойсей їм: Чого сваритесь зо мною? Про що спокушуєте Господа?

3 І були там люде жадні води, і нарекали на Мойсея кажучи: Про що се ти вивів нас із Египту, щоб уморити нас, і дїти наші, і скот наш жадою?

4 І заголосив Мойсей до Господа кажучи: Що маю дїяти з людьми моїми? Ще трохи, та й побють мене каміннєм.

5 І рече Господь Мойсейові: Пройди поперід людей, та возьми з собою старших мужів громадських Ізраїльських; і палицю твою, що нею вдарив єси по ріцї, візьми в руку твою, та й ійди.

6 Се я стану перед тобою там, на скелї в Горебі; і вдариш ти по скелї, і рине з її вода, щоб напились люде. І вчинив так Мойсей перед віччу в старших мужів громадських Ізраїльських.

7 І проложив прізвище врочищу тому: Маса і Мерива задля сварки між синами Ізрайлевими і задля того, що спокушували Бога мовляючи: Чи Господь є між нами, чи нема?

8 І прийшов Амалик, і бив на Ізраїля в Рефидимі.

9 І рече Мойсей Йосуї: Навибірай нам людей та йди битись із Амаликом; завтра се я стану на шоломенї ховма і жезло Боже в руцї моїй.

10 І вчинив Йосуа так, як повелїв йому Мойсей; почав битись із Амаликом. А Мойсей, Арон та Гур зійшли на шоломє ховма.

11 І сталось, що як піднімав Мойсей руцї, дак брали гору Ізраїлитяне, а як попускав Мойсей руцї свої, дак брав гору Амалик.

12 Та стали важкі руки Мойсея. Тодї взяли вони каменя, та й підложили під його, і седїв на йому; Арон же та Гур стали піддержувати руцї його, один з одного боку, другий з другого, і піддержувано руцї його до заходу соньця.

13 І повалив Йосуа Амалика й людей його мечовим лезвом.

14 І рече Господь Мойсейові: Впиши се на спомин у книзї, та передай се слухам Йосуєвим, що зотру до щаду й память Амаликову спід небес.

15 І поставив Мойсей жертівника і дав йому імя Єгова-Нїссі*.

16 Каже бо: Рука на престолї Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.


Вихід 18

1 І перечув Єтро, сьвященник Мидиянський, тесть Мойсеїв, про все, що сотворив Бог Мойсейові і Ізрайлеві, і що вивів Господь Ізраїля з Египту.

2 І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, Зипору, жену Мойсейову, після того, як відослав її до дому.

3 З обома її синами, з котрих на імя одному Герсон, рече бо: Гостем я був у чужій землї,

4 А імя другому Єлиезер, Бог бо панотця мого поміч моя, вирятував мене спід меча Фараонового.

5 І прийшов Єтро, тесть Мойсеїв, і синове його й жена його, до Мойсея в степ, де він стояв табором, під горою Божою.

6 І каже Мойсейові: Я, тесть твій Єтро, прибув до тебе, і жена твоя й обидва сини твої з нею.

7 І вийшов Мойсей на зустріч проти тестя свого, і вклонивсь до землї й поцїлував його, і спитали вони один одного про здоровля, та й увійшли в намет.

8 І повідав Мойсей тестєві свойму про все, що сотворив Господь Фараонові й Египтові задля Ізраїля, і про всї турботи, які спіткали їх у степу, і як вирятовував їх Господь.

9 І веселився Єтро всїм добром, що сотворив Господь Ізрайлеві, що його визволив із потали в Египтїя.

10 І каже Єтро: Благословен Господь, що вас визволив з неволї, в Египтїя й Фараона вирятував, спас вас!

11 Тепер знаю, що він більший, нїж усї богове, тим самим їх переважив чим вони пишались.

12 І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, всепаленнє й жертви Богу, і прийшов Арон і всї старші мужі громадські в Ізраїля трапезувати з тестєм Мойсейєвим перед Богом.

13 І сталось вранцї, що сїв Мойсей судити люде; і стояли люде перед Мойсейом з ранку та й до вечора.

14 І бачив тесть Мойсеїв усе, що він чинив з людьми, та й каже: Що се таке ти коїш із людьми? Про що седиш сам, а всї люде стоять коло тебе з ранку та й до вечора?

15 І рече Мойсей тестьові свойму: Про те, що люде до мене ходять питати Бога.

16 Як зайде в їх яка справа, приходять вони до мене, і я розсуджую кожного, та й ясую установи Господнї й закони його.

17 І каже Мойсеїв тесть йому: Не гаразд робиш ти се.

18 Знеможешся й сам і сї люде, що з тобою, бо тяжке тобі се дїло тим, що не сила твоя справитись одному.

19 Ось послухай лишень голосу мого; пораджу я тебе, дак і буде з тобою Бог. Бувай ти сам за людей перед Богом, та й доводити меш справи до Бога.

20 І навчати меш їх установ й закону, і вказувати меш їм дорогу, що нею мусять ходити, і дїла, що мусять чинити.

21 А сам ти вигледиш ізміж усїх людей зугадних, богобоязливих, людей щирих, що ненавидять здирство, та поставиш над їми тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими.

22 І нехай судять їх люде по всяк час, а всї великі справи доводити муть вони до тебе, усї ж малі справи судити муть самі. І лекше буде на тебе, і нести муть вони тягар укупі з тобою.

23 Як се ти впорядкуєш і повелить се тобі Бог, дак устоїш, і всї цї люде прийдуть у займища свої супокійно.

24 І послухав Мойсей голосу тестєвого, та й упорядкував усе так, як пораяв йому.

25 І повибірав Мойсей людей зугадних зміж усього Ізраїля, та постановив їх головами над людьми, тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими.

26 І стали вони судити люде по всяк час. Трудну справу доводили до Мойсея, а всяке дїло мале судили самі.

27 І відпустив Мойсей тестя свого, й пійшов він собі в землю свою.


Вихід 19

1 Місяця ж третього по ізходї синів Ізрайлевих із Египецької землї, того ж самого дня прийшли вони в Синайський степ.

2 І двинули вони від Рефидиму, та й прийшли в Синайський степ, да й отаборились у пустинї.

3 І став там кошем Ізраїль проти гори. І покликав Господь Мойсея, і рече: Так дому Якововому вкупі з Ізраїлем ти возглаголеш:

4 Ви бачили, що сотворив я в Египтї лихим Египтянам. Як нїс вас орловими крильми і всїх поприводив до себе.

5 Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, дак будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна,

6 І будете в мене ви царством сьвященним, народом вибраним. Се словеса, що мусиш возглаголати синам Ізрайлевим.

7 І прийшов Мойсей і покликав старших мужів громадських, і росказав перед ними всї словеса, що завітував йому Господь.

8 І відказали всї люде одностійно і мовляли: Усе, про що глаголав Господь, сповняти мемо. І переказав Мойсей людські слова Господеві.

9 І рече Господь Мойсейові: Се я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чували люде, як розмовляти му з тобою, і щоб також няв тобі віри довіку. І повідав Мойсей слова людські Господеві.

10 І рече Господь Мойсейові: Іди до людей, та й очищай їх, і сьогоднї й завтра, і нехай повипирають одїж свою,

11 І будуть готові проти третього дня; бо на третїй день Господь зійде до долу, перед віччю в усїх людей, на Синай гору.

12 І положиш границї людям з усїх боків, говорючи: Остерегайтеся сходити на гору і доторкуватись до країв. Хто доторкнеться до гори, тому смерть.

13 Нїчия рука нехай не доторкнеться до неї, бо побє його каміннє, або застрілить стріла. Чи скотина, чи людина, живе не буде. Як трубити ме веселим гуком, тодї можна зійти на гору.

14 І спустився Мойсей з гори до людей, та й сьвятив люде, і повипирали вони одїж свою.

15 І рече він людям: Бувайте готові проти третього дня; не пригортайтесь до жінок.

16 І сталось третього дня, як обутьріло, загриміли громи, заблищали блискавки, і затрубило в роги страшенно; і затремтїли всї люде в таборі.

17 І повиводив Мойсей людей до Бога з табору, і постали вони попід горою.

18 І димувала вся Синай гора, тим що спустивсь на її Господь в поломнї. І підіймався дим із її як дим із горна, і тремтїла вся гора вельми.

19 І гучав голос роговий голоснїш та голоснїш. Мойсей говорив, а Бог відказував йому гласом.

20 І спустився Господь на Синай гору, на верх гори; і покликав Господь Мойсея на верх гори, і піднявся Мойсей.

21 І рече Господь Мойсейові: Спустись, остережи людей; ато протовпляться до Господа, і богато зміж їх поляже.

22 І сьвященники, що приступають до Господа, нехай осьвятяться, щоб не поразив їх Господь.

23 І рече Мойсей Господеві: Не приступати муть люде до Синай гори; сам бо остерегав і завітував єси нам, глаголючи: Положи гряницї кругом гори і осьвяти її.

24 І рече йому Господь: Ійди, спустись, і піднімешся ти і Арон з тобою; сьвященники ж і люде нехай не важяться через границю товпитись до Господа; ато поразить їх.

25 І спустився Мойсей до людей і повідав їм.


Вихід 20

1 І глаголав Господь всї словеса оцї, глаголючи:

2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невольницького.

3 Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем.

4 Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею.

5 Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.

6 І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.

7 Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно.

8 Памятай день субітнїй, щоб сьвятити його.

9 Шість день можна тобі працювати й робити всяке дїло твоє.

10 День же семий субота Господеві, Богу твойму.

11 Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітнїй день і осьвятив його.

12 Шануй батька твого й матїр твою, щоб довголїтен був ти на землї, що Господь, Бог твій, дасть тобї.

13 Не вбивати меш.

14 Не прелюбкувати меш.

15 Не красти меш.

16 Не сьвідкувати меш льживо на близького твого.

17 Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, нї на раба його, нї на рабиню його, нї на скотину його, нї на осла його, нї на що, що є близьнього твого.

18 І вбачали всї люде громуваннє й блискавицї, і гук роговий, і гору димуючу, і вбачаючи відступили назад і стояли оддалеки.

19 І мовляли вони Мойсейові: Розмовляй сам із нами, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нами Бог, ато повміраємо.

20 І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.

21 І постали люде оддалеки; а Мойсей приступив до темряви, де Бог.

22 І рече Господь Мойсейові: Тако промовиш до синів Ізрайлевих: Бачили ви, що з небес я розмовляв із вами.

23 Не робити мете передо мною богів срібних, і богів золотих не робити мете собі.

24 Жертівника з землї спорудиш менї, і приносити меш всепалення твої, і мирні жертви твої, і дрібну скотину твою і воли твої; на всякому врочищі, де поставлю память іменї мого, приходити му до тебе й благословляти му тебе.

25 Коли ж із каменя споруджувати меш менї жертівника, не споруджуй із тесаного каменя; бо різцем твоїм ти махнеш над їм, та й опоганиш його.

26 Тако ж не сходити меш по сходах до жертівника мого, щоб не відкрилась над ним нагота твоя.


Вихід 21

1 А се суди, що обявиш перед ними:

2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.

3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.

4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.

5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;

6 Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.

7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.

8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.

9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.

10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.

11 А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.

12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.

13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.

14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.

15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.

16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.

17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.

18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:

19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.

20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.

21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.

22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.

23 А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.

24 О ко за око, зуба за зуба.

25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.

26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.

27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.

28 І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.

29 А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.

30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.

31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.

32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.

33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,

34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.

35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.

36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.


Вихід 22

1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку.

2 Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною.

3 Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати.

4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати.

5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого.

6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити.

7 Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодїй, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу;

8 Коли ж злодїй не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддїв та й заприсягти, що не загарбав чужої власностї.

9 При кожному спроневіренню власностї, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: "Ось воно", мусить прийти перед суддїв слово обох, і той, кого суддї узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє.

10 Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і нїхто не бачив,

11 Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити.

12 Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові.

13 Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити.

14 Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.

15 Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.

16 Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку.

17 Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.

18 Не зоставляй відьми живою.

19 Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.

20 Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.

21 Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.

22 Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.

23 Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую.

24 І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами.

25 Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.

26 Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця;

27 Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.

28 Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого.

29 Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї.

30 Так робити меш з волом і з малим скотом; сїм день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його менї.

31 І люде сьвяті будете ви менї, і мясива в полї роздертого не їсти мете; собацї кидати мете його.


Вихід 23

1 Не розносити меш пустої чутки; не покладати меш руки своєї з беззаконником, щоб сьвідкувати насильство.

2 Не ходити меш слїдом за многими ради ледарства, і не відказувати меш на судї, намагаючись за купою відхилити правду.

3 І вбогого не закрашувати меш у позиванню його.

4 Коли спіткаєш вола ворога твого, чи осла його, що блукає, мусиш його вернути йому.

5 Коли побачиш осла ненавидника твого, що лежить під своїм тягарем, остерегайсь покинути його з ним; розсїдлай його з ним.

6 Не кривити меш правди убогому на судї його.

7 Удержуйся від льживого слова; нї безвинного, нї праведного не вбивай; я бо не оправдаю беззаконника.

8 І дарунків не брати меш; дарунок бо заслїплює видющих і перевертає слова справедливих.

9 І чуженицю не тїснити меш; ви самі знаєте, як на душі в чуженицї: були бо чуженицями в Египецькій землї.

10 І засївати меш шість років землю твою, і збирати меш уроджай її;

11 На семий же мусиш покинути її на толоку і даси полежати, щоб харчитись убогим ізміж людей твоїх, а що вони покинуть, нехай поїдає животина польова. Так само чинити меш і з виноградником твоїм, і з оливною деревиною твоєю.

12 Шість день робити меш дїло твоє, семого ж дня відпочинеш, щоб оддихав і віл твій і осел твій, і щоб оддихнули на волї син рабинї твоєї і чужинець.

13 А в усьому, що я глаголав вам, бувайте обачні; ба й імям богів чужих не згадуйте, нехай не чути муть його з ваших уст.

14 Тричі сьвяткувати мете менї що року.

15 Допильновувати меш опрісношнього сьвята. Сїм день їсти меш прісний хлїб, як я заповідав тобі, в призначений час, у місяцї Абибі; бо в цьому місяцї вийшов єси з Египту. І нїхто не мусить показуватись перед лице моє з порожнїми руками.

16 І сьвято жнивне, первоплоду працї твоєї, того, що сїяти меш в полї; і сьвято збору, під кінець року, як збираєш те, коло чого працював у полї.

17 Тричі що року мусить показуватись увесь музький пол твій перед Господа Бога твого.

18 Не приносити меш з квашеним хлїбом кров жертви моєї; і не зоставати меться жир сьвята мого до ранку.

19 Первоплід із землї твоєї мусиш приносити в дом Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоцї матері його.

20 Се я посилаю мого ангела перед тобою, щоб оберегав тебе в дорозї і привів тебе до того міста, що наготовив я про тебе.

21 Остерегайся лиця його й слухай голосу його, не становись опором проти його; не стерпить бо він ваших переступів; бо на йому імя моє.

22 Коли ж слухати меш голосу його й чинити меш усе, що я глаголю, тодї буду ворогом ворогам твоїм і сопротивлюся сопротивникам твоїм.

23 Ійти ме бо ангел мій поперед тебе і приведе тебе до Аморіїв і Гетіїв і Фересіїв і Канааніїв і Гевіїв і Євусіїв; і повикорінюю їх.

24 Не бити меш поклони богам їх і не служити меш їм, і не ходити меш робом їх, нї; до на щаду руйнувати меш їх і розбивати меш стовпи їх.

25 А служити мете ви Господеві, Богу вашому, і благословляти ме хлїб твій й воду твою, і видалю я недугу зміж вас;

26 Не скидати муть у вас і не буде безплодних в землї твоїй; і лїчбу днїв твоїх виповню.

27 Страх мій пошлю поперед тебе, і залякаю всї народи, куди прийдеш, і поверну всї вороги твої потилицею до тебе.

28 І пошлю рога поперед тебе, і повиганяють вони Гевіїв, Канааніїв, і Гетіїв зперед тебе.

29 Не за один рік їх повиганяю зперед тебе, щоб не спустїла земля та не намножилось у нїй животини польової.

30 Спокволя виганяти му їх зперед тебе, докіль осядешся ти да внаслїдуєш землю.

31 І поставлю гряницї твої від Червоного моря та й до моря Филистимського, і від пустинї до Ефрату, бо віддам в руки твої людей землї, щоб прогнав їх зперед тебе.

32 Не чинити меш умови з ними й з богами їх.

33 Нехай не живуть вони в землї твоїй, щоб не доводили тебе до гріха; бо ти служив би богам їх, бо се було б для тебе сїткою.


Вихід 24

1 І рече Мойсейові: Зійди на гору до Господа, ти да Арон, Надаб та Абигуй, та сїмдесять старших мужів Ізраїльських, та поприпадайте ниць оддалеки.

2 І тільки Мойсей приступить до Господа, а вони не приступлять, і люде нехай не сходять на гору з ним.

3 І прийшов Мойсей і повідав людям усї слова Господнї і всї суди: і відказав увесь люд в один голос: Усї слова, що глаголав Господь, певнити мемо.

4 І написав Мойсей всї слова Господнї, і встав рано враньцї, і спорудив жертівника під горою, та дванайцять стовпів по дванайцяти колїнах Ізрайлевих.

5 І послав молодики зміж синів Ізрайлевих, і вознесли вони всепалення і принесли телята як жертви подячні Господеві.

6 І взяв Мойсей половину крові й улив її в миски, і вибризкав половину крові на жертівник.

7 І взяв книгу завіту, та й прочитав на слух людям, і мовляли вони: Усе, що глаголав Господь, певнити мемо і слухати мемо.

8 І взяв Мойсей кров та й побризкав на людей, і рече: Се кров завіту, що вчинив Господь із нами у всїх сих словах.

9 І знявсь Мойсей та Арон, Надаб та Абигуй, і сїмдесять старших мужів в Ізраїлї;

10 І побачили вони Бога Ізрайлевого; а під ногами в його наче поміст із сафирих плит, і мов небо само, такого сяєва.

11 Та на вибраних синів Ізрайлевих не простїг він руки своєї; і бачали вони Бога, та їли й пили.

12 І рече Господь Мойсейові: Зійди до мене на гору і бувай тамо; і дам тобі таблицї камяні, і закон і заповідї, що написав я на науку їм.

13 І встав Мойсей та Йозуа, слуга його, і пійшов Мойсей на гору до Бога.

14 А старшим зміж громадян рече: Зоставайтесь тутеньки за нас, покіль вернемось до вас, і се Аарон і Гур із вами. Кому що треба, нехай до них приступить.

15 І зійшов Мойсей на гору, і вкрила гору хмара.

16 І почивала на Синай горі слава Господня, і вкривала її хмара шість день. І кликне до Мойсея в день семий із хмари.

17 А ява слави Господньої була наче пожираюче поломя на верху гори в очу синів Ізрайлевих. І ввійшов Мойсей у середину хмари, і знявся на гору.

18 І був Мойсей на горі сорок день і сорок ночей.


Вихід 25

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Промов до синів Ізрайлевих, щоб вони приносили менї приноси; від усякої людини, що прихиляється серцем своїм, брати мете приноси мої.

3 І ось які приноси маєте приймати від них: золото й срібло й мідь,

4 І блакит і порфиру і кармазин двоїстий, і виссон і козину шерсть.

5 І на червоно закрашені баранячі смушки, і шкіри барсучі і дерево-акацію;

6 Олїй на сьвітло, коріння для миропомазання і пахощі на кадило.

7 Каміннє ониксове, і каміннє вставне на поплїчник ефод і на нагрудник.

8 І спорудять менї вони сьвятиню, щоб менї можна було витати серед них.

9 Усе, як сам я показую тобі, взір домівки і взір усього знаряддя їх, так і мусите поробити.

10 І зроблять вони скриню із дерева акації: два ліктї з половиною завдовжки, і локіть з половиню завширшки, і локіть з половиною заввишки.

11 І виложиш її щирим золотом; з середини й знадвору виложиш її, і обведеш її кругом золотою лиштовкою.

12 І виллєш чотири каблучки із золота та й поприроблюєш їх по чотирох углах її: дві каблучки з одного боку її, а дві каблучки з другого боку.

13 І поробиш носила з дерева акації та й пообкладуєш їх золотом.

14 І повсовуєш носила в каблучки з боків скринї, щоб носити скриню на їх.

15 В каблучках у скринї мусять бути носила, не треба їх виймати.

16 І положиш у скриню сьвідоцтво, що я дам тобі.

17 І зробиш віко з золота щирого, два ліктї з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки.

18 І зробиш два херуби золоті, кованим дїлом зробиш їх, по обох кінцях віка на скринї.

19 І зроби одного херуба з одного кінця, а другого херуба з другого кінця; одноцїльно з віком поробите ви херуби по обох кінцях його.

20 І простягати муть херуби крила вгорі, покриваючи крильми своїми віко, а лиця їх одно до одного, над віком будуть похилені лиця херубимів.

21 І поставиш віко на скринї зверху, а в скриню мусиш положити сьвідоцтво, що дам його тобі.

22 І сходити мусь з тобою тамо, і глаголати му до тебе з віка і спроміж двох херубів, що над скринею сьвідчення, що треба заповідати тобі про Ізраїля.

23 І зробиш стола з дерева акацієвого, два ліктї завдовжки, а локіть завширшки, а локіть з половиною заввишки.

24 І виложиш його золотом щирим, і зробиш на його вінець золотий з усїх боків.

25 І зробиш до його лиштву в долоню завширшки з усїх боків, і зробиш вінець золотий до лиштви з усїх боків.

26 І зробиш до його чотири каблучки золоті, та й поприроблюєш каблучки по чотирох ріжках коло чотирох ніг його.

27 Коло лиштви мусять каблучки бути місцями до носил, щоб носити його.

28 І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш золотом, щоб носити на їх стола.

29 І поробиш полумиски до його, і черпаки до його, і кінви до його, і кубки до його до возливання; із золота щирого поробиш їх.

30 І покладати меш на столї показний хлїб перед моє лице повсячасно.

31 І зробиш сьвітильника із золота щирого; кованої роботи зробиш сьвітильника, ніжки його і держало його; і чашечки його, і пуплянки його, й квітки його одноцїльні мусять бути.

32 І виходити муть шість віток із боків його, і три вітки в сьвітильнику з одного боку, і три вітки в сьвітильнику з другого боку.

33 Три чашечки як цьвіт микдаловий: пуплянок і квітка на вітцї одній, і три чашечки як цьвіт микдаловий на вітцї другій; так же само й на шестьох вітках, що виходять із сьвітильника.

34 А на сьвітильнику чотири чашечки, як цьвіт микдаловий, пуплянки їх і квітки їх.

35 І пуплянок під двома вітками в його, і пуплянок під двома вітками в його, і знов пуплянок під двома вітками в його, про шість вітки, що виходять із сьвітильника.

36 Пуплянки в їх і вітки в їх мусять бути усї одної кованої роботи з золота щирого.

37 І зробиш сїм його лямп; як розсьвітять на йому лямпи, дак щоб сьвітили на переднїй бік його.

38 А щипцї до його й качапчики до його з золота щирого.

39 Із таланта золота щирого уробиш його з усїм знаряддєм його.

40 І гледи, щоб зробити після взору, що показано тобі на горі.


Вихід 26

1 Храмину зробиш із десятьох келї- мів; з тонкої нитяної тканини, і з блакиту і пурпуру і кармазину, з херубами, майстерно тканими.

2 Завдовжки один келїм двайцять вісїм локот, а чотири ліктї завширшки; міра одна для всїх келїмів.

3 Будуть поспинані пять келїми один до одного, і знов пять келїми будуть поспинані один до одного.

4 І поробиш петельки з блакиту по бережках одного келїма, де спинати муться їх бережки, і по бережках другого келїма, де спинати муться їх бережки.

5 Пятьдесять петельок мусиш зробити на одному келїмі і пятьдесять петельок зробиш на другому келїмі, де спинати муться їх бережки. Петельки будуть одна проти однієї.

6 І зробиш пятьдесять запинок золотих, та й поспинаєш келїми одного з другим золотими запинками, і зробиться храмина суцїльна.

7 І поробиш коври з козиної шерсти для намету, що буде в йому храмина, одинайцять коврів зробиш.

8 Один ковер завдовжки трийцять локот, а чотири ліктї завширшки. Міра одна для всїх одинайцяти коврів.

9 І поспинаєш пять коврів окроме, і шість коврів окроме, і згорнеш удвоє ковра шестого спереду в наметї.

10 І зробиш пятьдесять петельок по бережках ковра одного, де вони спинати муться і пятьдесять петельок по бережках ковра другого, де спинати муться.

11 І зробиш запинок мідяних пятьдесять та й повсовуєш запинки в петельки, і поспинаєш намета так, що він буде суцїльний.

12 А зайвину в коврах наметових, половина ковра, що зістанеться, нехай висить ззаду храмини.

13 А локіть з того і локіть з другого боку зайвини в довжинї наметових опін висїти ме по боках в храминї з одного й другого боку, щоб окривати його.

14 І поробиш покривала до намету з баранячих шкір викрашених червоно, а покривала з шкір барсучих зверху.

15 І поробиш дошки для храмини з дерева акацієвого так, щоб просто стояли:

16 Десять локот довжина однієї дошки, і локіть з половиною ширина однієї дошки.

17 Два чопи в одній дошцї, один проти одного споїний; так само поробиш на всїх дошках храмини.

18 І зробиш дощок до храмини: двайцять дощок на полуденному боцї, на полуднє;

19 І сорок срібних ніжок зробиш під двайцять дощок: дві ніжки під одну дошку до обох чопів її, і дві ніжки під другу дошку до обох чопів її.

20 І до другого боку храмини, на північньому боцї: двайцять дощок.

21 І сорок ніжок срібних: дві ніжки під одну дошку, і дві ніжки під другу дошку.

22 А на задньому боцї храмини, на захід соньця, зробиш пять дощок.

23 І дві дошки зробиш на обидва кутки в храминї на задньому боцї;

24 І будуть вони подвійні з низу до гори, і будуть вони в горі вкупі в одній каблучцї; так мусять бути обі; на двох кутках будуть вони.

25 А всїх дощок буде ззаду вісїм дощок, а ніжок срібних шіснайцять ніжок: дві ніжки під однією дошкою і дві ніжки під другою дошкою.

26 І поробиш засуви з дерева акацієвого: Пять засувів до дощок, на одному боцї в храминї,

27 І пять засувів до дощок, на другому боцї в храминї, і пять засувів до дощок на задньому боцї в храминї до заходу соньця;

28 Середнїй же засув проходити ме посеред дощок від одного кінця до другого.

29 А дошки мусиш пообкладувати золотом; і каблучки в їх, до всовування засувів, поробиш золоті, і пообкладуєш засуви золотом.

30 І вистроїш храмину по взірцю, що показано тобі на горі.

31 І зробиш завісу із блавату і пурпуру і кармазину та й із нитяної тканини; майстерно ткану з херубимами щоб зроблено її.

32 І повісиш її на чотирох стовпах із акації, пообкладуваних золотом, гаки їх із золота, і на чотирох підніжках срібних.

33 І повісиш завісу під трома гаками; і внесеш туди, за завісу, скриню сьвідчення. І буде роздїляти завіса вам сьвятиню від пресьвятої сьвятинї.

34 І положиш віко на скриню сьвідчення в пресьвятій сьвятинї.

35 І поставиш стола з надвору завіси, а сьвітильника проти стола з того боку храмини, що на полуднє; а стола поставиш з того боку, що на північ.

36 І зробиш опону над входом до намету із блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна, мереженої роботи.

37 І зробиш для опони пять стовпів із акацієвого дерева, і пообкладуєш їх золотом, і золлєш до них пять підставок мідяних.


Вихід 27

1 І построїш ти жертівника із дерева акацієвого, пять локот завдовжки й пять локот завширшки. Четверокутнїм мусить бути жертівник і три ліктї заввишки.

2 І поробиш роги його по чотирох краях його; будуть одноцїльні з ним роги його, і пообкладуєш їх міддю.

3 І поробиш казани, щоб вибирати попіл з його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки його, і курильницї до його; все знаряддє до його поробиш із мідї.

4 І зробиш до його грати мідяні плетеної роботи, і поробиш до плетїнки чотири каблучки мідяні, по чотирох углах її.

5 І положиш її під краї жертівника, в низу, і сягати ме плетїнка до половини жертівника.

6 І поробиш носила до жертівника із дерева акацієвого, і пообкладуєш їх міддю,

7 І повсовуються носила в каблучки, щоб були по двох боках жертівника, як нести муть його.

8 Зробиш його з дощок, в серединї порожнього; як показано тобі на горі, так нехай і зроблять його.

9 І зробиш двір до храмини: на полуденньому боцї, на полуднє, опони до двора із тонкого полотна, сто локот завдовжки на одному боцї.

10 І двайцять стовпів його і двайцять підніжків із мідї, гаки на стовпах і ощепини із срібла.

11 Так само й на північньому боцї, вздовж: опони сто локот; і стовпів його двайцять і підніжків їх двайцять із мідї, гаки на стовпах і ощепини до їх із срібла.

12 Ширина ж двора на захід соньця: опон пятьдесять локот, стовпів до них десять і підніжків до них десять.

13 І ширина двора на східному боцї, на схід соньця, пятьдесять локот:

14 Пятнайцять локот опон на одному боцї, стовпів до них три і підніжків до них три.

15 І на другому боцї пятнайцять локот опон, стовпів до них три і підніжків до них три.

16 А до воріт двора закривало двайцять локот завдовжки з блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна мережаної роботи та стовпів до них чотири і підніжків до них чотири.

17 Усї стовпи в дворі з ощепинами будуть срібні, гаки до них срібні, підніжки ж мідяні.

18 Довжина двору сто локот, а ширина пятьдесять проти пятьдесять, вижина ж пять локот, із нитяного полотна; а підніжки до них мідяні.

19 Вся посудина в храминї на всяку потріб, і все кіллє його, і все кіллє в дворі, мідяні.

20 І повелиш синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної вибитої про сьвітло, щоб засьвічувано раз у раз лямпи.

21 В наметї громадському, знадвору завіси, що перед сьвідченнєм, ставляти муть їх Арон і синове його, з вечора та й до ранку, перед Господом. Установа на віки з роду та й до роду в синів Ізрайлевих.


Вихід 28

1 Ти ж велиш приступити до себе Аронові, братові свому і синам його, зміж дїтей Ізрайля, щоб служив менї сьвященником: Арон, Надаб і Абигу, Елеазар та Ітамар, сини Аронові.

2 І посправляєш ти шати сьвященні Аронові, братові свойму, на славу і на окрасу.

3 І мовляти меш усїм премудрим у серцї, кого я сповнив духом премудростї, щоб вони поробили шати Аронові, на осьвяту його, щоб служив менї службу сьвященну.

4 І ось які шати нехай пороблять йому: нагрудник і наплїчник, і верхню шату і хитон* мережаний, та кедар** і пояс. І пороблять вони шати сьвященні Аронові, брату твойму, та синам його, щоб служив менї службу сьвященну.

5 І нехай візьмуть золота й блавату і пурпуру й кармазину і тонкого нитяного полотна,

6 І зроблять вони наплїчника із золота й блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна майстерним робом тканого.

7 У його мають бути на обох кінцях його два нарамники до звязання, щоб так був звязаний.

8 І пояс у наплїчника, що буде на йому, буде такої ж роботи, одної з ним тканї: із золота й блавату, і пурпуру й кармазину, і з тонкого нитяного полотна.

9 І візьмеш два ониксових каменїв, та й повирізуєш на їх імена синів Ізрайлевих:

10 Шість імен їх на одному каме-нї, і шість других імен на другому каменї, по черзї народження їх.

11 Робом ріжчика, як вирізують печатку, повирізуєш на двох каменях імена синів Ізрайлевих; оправу золоту поробиш до них.

12 І положиш два каменї на нарамники наплїчника як каміннє на спомин синам Ізрайлевим, і носити ме Арон імена їх перед Господом на обох раменах своїх про спомин.

13 І зробиш дві оправи золоті;

14 І два ланцюхи щиро золоті: Як шнурки поробиш їх сплївши, та й попричіплюєш плетені ланцюхи до оправи.

15 І зробиш нагрудника судового робом майстерським, таким робом, як наплїчника зробиш його: із золота, блавату й пурпуру та кармазину, та тонкої нитяної тканини зробиш його.

16 Четверокутний він буде, двоїстий, пядь завдовжки і пядь завширшки.

17 І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: Сардїй, топаз і смарагд, ряд первий;

18 А другий ряд: Гранат, сафір і диямант;

19 А ряд третїй: Опаль, ахат і аметист;

20 А четвертий ряд: Хризолїт і оникс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях.

21 І будуть каменї по іменам синів Ізрайлевих, дванайцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен з імям своїм буде, по дванайцяти колїнам.

22 І поробиш на нагруднику ланьцюжки як шнурки плетені, із щирого золота.

23 І зробиш на нагруднику дві каблучки золоті, і причіпиш дві каблучки до двох кінцїв нагрудника.

24 І привяжеш два шнурки золоті до двох каблучок по кінцях нагрудника.

25 Обидва ж другі кінцї двох плетених шнурків привяжеш до двох оправок, і привяжеш їх до нарамників наплїчника, спереду його.

26 І зробиш дві каблучки золоті та й причіпиш їх до двох кінцїв нагрудника, до рубця його, що проти наплїчника, на виворітнїй сторонї.

27 І зробиш дві каблучки золоті і причіпиш до обох нарамників наплїчника знизу, з лицьового боку його, де звязується над мережаним поясом наплїчника.

28 І привязувати муть нагрудника каблучками його до каблучок наплїчника шнурками блаватовими, щоб він був над мережаним поясом наплїчника, і щоб не зсувався нагрудник з наплїчника.

29 І носити ме Арон імена синів Ізрайлевих в судньому нагруднику на серцї свойму, як приходить у сьвятиню, на вічний спомин перед Господом.

30 У нагрудник же положиш урім і туммім*, щоб вони були на серцї в Арона, як приходить він перед Господа, і носити ме Арон суд синів Ізрайлевих на серцї свойму перед Господом по всякий час.

31 І зробиш верхню шату до наплїчника всю з блавату.

32 І буде в неї отвір для голови посерединї; буде навкруги роспірки тої облямовано обшивкою тканої роботи; як отвір панцера буде в неї, щоб не рвалась.

33 І поробиш по краях її гранатові яблучка з блавату і пурпуру й кармазину, навкруги краю її, і дзвінки золоті проміж ними з усїх боків:

34 Дзвоник золотий і граната, дзвоник золотий і граната, по рубцю в верхньої шати з усїх боків.

35 І буде вона на Аронові, як треба йому службу служити, і чути буде дзвоненнє їх, як входити ме в сьвятиню перед Господа, і як виходити ме, щоб не вмерти йому.

36 І зробиш бляху із щирого золота, і виріжеш на їй, як вирізують печатку: Сьвятиня Господеві!

37 І привяжеш її до блаватового шнурка, щоб вона була привязана до кедара*; спереду кедара нехай буде вона.

38 І буде вона в Арона на чолї і носити ме Арон несправедливість сьвятих річей, що посьвячувати муть синове Ізрайлеві в усїх їх дарах сьвятих. По всякий час нехай вона буде на чолї в його, для благоволення їм перед Господом.

39 І зробиш хитон з білого полотна, і зробиш пояса із білого полотна.

40 І синам Ароновим поробиш хитони і поробиш їм пояси, і клобуки поробиш їм про славу й окрасу.

41 І вдягнеш Арона, брата твого, і сини його з ним, і помажеш їх, і приручиш їм усе, і осьвятиш їх, і служити муть вони менї сьвященниками.

42 І поробиш їм льняні спідні шати, прикривати наготу тїла їх; від бедер до стеген сягати муть.

43 І надївати муть їх Арон і синове його, як увіходити муть у громадянський намет, або як наближувати муться до жертівника, служачи в сьвятинї, щоб не провинили та й не померли: Віковічня установа про його й про насїннє його.


Вихід 29

1 І ось що мусиш чинити з ними, щоб їх посьвятити в сьвященники менї: Возьми бичка одного та два барани, без пороку.

2 Та опрісноків і незаквашених коржиків, змішаних з оливою, та ладок незаквашених, оливою помазаних: з питльованої муки пшеничної поробиш їх.

3 І положиш їх у кошик, і принесеш у кошику, ведучи бика і два барани.

4 Арона ж і сини його приведеш до входу громадянського намету та й пообмиваєш їх водою.

5 І візьмеш шати та й надїнеш на Арона хитон і верхню шату до наплїчника, і наплїчника, і нагрудника, та й привяжеш йому наплїчника мережаним поясом наплїчника.

6 І возложиш йому на голову кедар, і надїнеш диядему сьвятинї на кедар.

7 І возьмеш миро, та й золлєш на голову йому і помажеш його.

8 І сини його приведеш, і понадїваєш на їх хитони.

9 І попідперізуєш їх поясами, Арона й сини його, і понакладаєш клобуки на їх, і буде їм сьвященство установою вічною; і приручиш усе Аронові та синам його.

10 І приведеш бичка на жертву перед громадянський намет, і возложить Арон і сини його руки свої на голову бичкові.

11 І заколеш бичка перед Господом коло входу до громадянського на-мету.

12 І возьмеш телячої крові та положиш на роги жертівника пучкою твоєю, а всю кров виллєш до підніжка жертівника.

13 І возьмеш увесь жир, що вкриває тельбухи, та чепець над печінкою, та обидві нирки і жир, що кругом них, та й пустиш димом на жертівнику.

14 А мясиво теляче і шкіру його і кал його спалиш на вогнї за табором: се за гріх.

15 І барана одного теж возьмеш. І возложать Арон та сини його руки свої на голову баранові.

16 І заколеш барана та й возьмеш крові його та й побризкаєш на жертівника з усїх боків.

17 А барана розіймеш на частини, і виполощеш тельбухи його й ноги його, та й положиш до частин його й до голови його.

18 І цїлого барана пустиш димом на жертівнику: Се всепаленнє Господеві, пахощі любі; огняна жертва Господеві.

19 І возьмеш барана другого, і возложить Арон та сини його руки свої на голову баранові.

20 І заколеш барана, і возьмеш крові його й положиш на край правого вуха Арона і на край правого вуха синів його, і на великий палець правих рук їх, і на великий палець на правих ногах їх, і побризкаєш кровю на жертівника з усїх боків.

21 І возьмеш крові, що на жертівнику, та мира, та й побризкаєш на Арона й на одїж його, на синів його і на одїж синів його з ним; і буде він сьвятий і шати його, і сини його і шати синів його з ним.

22 І возьмеш од барана жир та курдюк, і жир, що вкриває тельбухи, та чепець від печінки й обидві нирки і жир, що кругом них, і праву литку - бо се баран посьвятний.

23 Та бохонець хлїба один, та мазану паленицю одну, і ладку одну із кошика прісного хлїба, що перед Господом;

24 І положиш усе те на руки Аронові і на руки синів його, і принесеш жертву гойдану перед Господом.

25 І возьмеш те з рук їх, та й пустиш димом на жертівнику опріч всепалення, на любі пахощі перед Господом. Се огняна жертва Господеві.

26 І возьмеш ти груди з барана, що про Арона, і принесеш як гойдану жертву перед Господом; і буде вона частиною тобі.

27 І осьвятиш грудину гойданої жертви і литку піднесеної жертви від барана посьвятного, з того, що про Арона, і з того, що про синів його;

28 І буде Аронові й дїтям його доходом від синів Ізрайлевих, бо се жертва підношення; а мусить бути жертва підношення від синів Ізрайлевих, від їх жертов примирення: їх жертва підношення Господеві.

29 А сьвяті шати, що в Арона, будуть його дїтям по йому, щоб їх помазувано в їх, і висьвячувано їх.

30 Сїм день надївати ме їх син його, котрий буде послї його сьвященником, котрий увійде у громадський намет, щоб служити в сьвятинї.

31 А барана сьвяченого возьмеш і звариш мясиво його в сьвятому місцї.

32 І їсти муть Арон і сини його мясиво бараняче й хлїб, що в кошику, коло входу в громадський намет.

33 І їсти муть вони те, чим покутовано гріхи, на прирученнє їм сьвященства, щоб їх висьвятити; чужий же не їсти ме; бо се сьвяте.

34 І коли зостанеться що до ранку од мясива посьвятного й від хлїба, мусиш спалити останок огнем. Не їсти меш; бо се сьвяте.

35 І поробиш Аронові й синам його все так, як я заповідав: сїм день висьвячувати меш їх.

36 А теля на гріхову покуту приноситимеш щодня, і очистиш жертівника, зробивши покуту; та помажеш його, щоб посьвятити його.

37 Сїм день покутувати меш про жертівника і сьвятити меш його; і зробиться жертівник сьвятинею над сьвятинями: хто доторкнеться до жертівника, буде сьвятий.

38 От що приносити меш на жертівнику: двоє ягнят перволїтків, день в день, повсячасно.

39 Перве ягня приносити меш ураньцї, а ягня друге приносити меш між двома вечорами.

40 Та десятину питльованої муки, змішаної з четвертиною гіна забиваної олїї, і ливну жертву четвертину гіна вина, до первого ягняти.

41 А друге ягня приносити меш між двома вечорами; як дар ранїшний і як ливну жертву його, так жертвувати меш про любі пахощі, огняну жертву Господеві.

42 Се мусить бути жертва всепалення повсячасно в роди ваші, коло входу в громадський намет, перед Господом, де зустрічати мусь із вами, щоб розмовляти з тобою тамо.

43 І сходити мусь тамо з синами Ізрайлевими, і сьвятити меться намет сьвятостю моєю.

44 І осьвячу громадського намета й жертівника; Арона ж і синів його посьвячу, щоб служили менї сьвященниками.

45 І витати му між синами Ізрайлевими і буду їм Богом.

46 І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їх, що вивів їх із Египецької землї, щоб витати менї проміж їх; я Господь, Бог їх.


Вихід 30

1 І построїш менї жертівника на куреннє кадильне; з дерева акацієвого зробиш його.

2 Локіть завдовжки він і локіть завширшки, четверокутний він буде, і два ліктї заввишки; і роги його одноцїльні з ним.

3 І обложиш його щирим золотом верх його, всї боки його і роги його. І зробиш до його вінець золотий навкруги.

4 І дві каблучки золоті зробиш до його під вінцем його. По обох боках його поробиш їх, і будуть вони про жердки, щоб носити його ними.

5 І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш їх золотом.

6 І постановиш його проти завіси, се єсть перед скринею сьвідчення і проти віка, що над сьвідченнєм, і де буду сходитись з тобою.

7 І кадити ме Арон кадилом на йому з ранку до ранку; як понаготовляє лямпи, мусить кадити;

8 І як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити; вічне кадило перед Господом в роди ваші.

9 Не приносити мете на його кадил чужих, нї всепалення, нї приносів; і поливальної жертви не лити мете на його.

10 І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Сьвятиня над сьвятинями він Господеві.

11 І рече Господь Мойсейові тако:

12 Як перелїчувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при перелїку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелїчувати муть їх.

13 Ось що мусять вони давати: всї що переходити муть до перелїчених, пів секеля, після секеля сьвятинї (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві.

14 Двайцятилїток і старше хто переходить до перелїчених, мусить давати приноса Господеві.

15 Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх.

16 І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших.

17 І рече Господь Мойсейові тако:

18 Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води.

19 І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої.

20 Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві.

21 Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насїнню його в роди їх.

22 І рече Господь Мойсейові так:

23 Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелїв, та цинамону пахущого половину того, двістї і пятьдесять, і кальмусу пахущого двістї і пятьдесять,

24 І кассії пятьсот, по секелю сьвятинї, та олїї оливної один гін.

25 І зробиш із того миро сьвятого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олїя сьвятого помазання.

26 І мусиш помазати ним громадський намет і скриню сьвідчення,

27 І стіл і всю посудину його, і сьвітильника, і посудину його, і жертівника кадильного,

28 І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її,

29 І поосьвячуєш їх; і будуть вони пресьвятими: хто доторкнеться до них, буде сьвятий.

30 І Арона й сини його намастиш і висьвятиш їх на сьвященників менї.

31 До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром сьвятого помазання мусить се бути менї в роди ваші.

32 На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам.

33 Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх.

34 І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частинї,

35 І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, сьвяте.

36 І розтовчи на порох, і положи із сього перед сьвідченнєм в наметї громадському, де сходити мусь з тобою; пресьвята сьвятиня буде для вас.

37 І кадило, що зробити маєш, по складу частей його нїхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе сьвяте для Господа.

38 Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх.


Вихід 31

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Дивись, покликав я Базалеїла, сина Урії Гурієнка, з колїна Юдиного,

3 І сповнив я його духом Божим, мудростю й розуміннєм і знаттєм у всякому реместві;

4 Щоб видумував майстерне, як вироблювати із золота й срібла і мідї,

5 І вирізувати на дорогому каменї і вирізувати з дерева, і робити у всякому реместві.

6 І се прилучив я сам до його за помічника Оголїаба Ахісамашенка, з коліна Данового, і вложив я мудрість в серце кожного, в кого мудре серце, щоб уміли вони все зробити, що заповідав я тобі:

7 Громадський намет і скриню сьвідчення і віко, що на їй, і всю посудину в наметї;

8 І стіл і всю посудину його, і сьвітильника чистого, і всю посудину його, і кадильного жертівника,

9 І жертівника всепалення і всю посудину його.

10 І вмивальницю, і підставку її, і шати службові, і шати сьвяті для Арона сьвященника, і шати для синів його, щоб служили службу сьвяту.

11 І миро і запашні пахощі для сьвятинї: Усе, як заповідав я тобі, мають зробити вони.

12 І рече Господь Мойсейові:

13 Ти ж промов до синів Ізрайлевих і кажи: Суботу ж мою мусите держати; бо се знамя між мною й вами в роди ваші, щоб ви знали, що я, Господь, осьвячую вас.

14 І допильновуйте суботи; вона бо вам сьвята: Хто опоганить її, того скарати смертю; бо кожна душа, що робити ме яку роботу в день суботнїй, буде вбита.

15 Шість день для роботи, але семий день субота на спочинок, сьвятий день Господеві; кожного, хто робити ме дїло в субітнїй день, скарати смертю.

16 І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб сьвяткувати суботу в родах їх: Заповідь на віки.

17 Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив.

18 І дав Мойсейові, переставши розмовляти з ним на Синай горі, дві таблицї сьвідчення, таблицї камяні, на котрих писав палець Божий.


Вихід 32

1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.

2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.

3 І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.

4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.

5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!

6 І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.

7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.

8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.

9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.

10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.

11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?

12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.

13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю 'цю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.

14 І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.

15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.

16 А таблицї були дїло Боже і письмо - письмо Боже, вирізане на таблицях.

17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.

18 Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.

19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.

20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.

21 І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх?

22 І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий.

23 Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї.

24 Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок.

25 І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх.

26 І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.

27 І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших.

28 І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка.

29 І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє.

30 Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи.

31 Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.

32 Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.

33 І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.

34 Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх.

35 І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.


Вихід 33

1 І рече Господь Мойсейові: Ійди, здіймайсь ізвідсї, ти й люде, що ведеш з Египецької землї в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ізаакові і Яковові, глаголючи: Насїнню твойму оддам її.

2 І пошлю перед тобою ангела та й повиганяю Канааніїв, Аморіїв, і Хетіїв, і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв.

3 Ійди в землю, де тече молоко і мід; сам бо не пійду серед вас, тим що ви запеклий народ, дак щоб не вигубити менї вас в дорозї.

4 І почули люде се гірке слово, та й засуміли, і нїхто не надївав своїх окрас.

5 Рече бо Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих: Ви народ запеклий; коли б ійшов я одну тілько минуту проміж вами, дак вигубив би вас. Оце ж поздіймайте свої окраси з себе, я ж знаю, що чинити му з вами.

6 І позривали сини Ізрайлеві свої окраси з себе почавши від Гореб гори.

7 Мойсей же взяв намета й напяв його за кошем, оддалеки від коша, та й назвав його соборним наметом. І сталося, кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за кошем.

8 І сталось, як виходив Мойсей з намету, вставали всї люде, і стояло кожне коло входу у свій намет і дививсь всьлід Мойсейові, аж покіль увійде він у намет.

9 А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом.

10 І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет.

11 І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.

12 І рече Мойсей Господеві: Дивись, глаголав єси менї: Веди люд сей, та не сповістив мене, кого посилаєш зо мною. Ти ж глаголав: Знаю тебе на імя, та ще й ласку знайшов єси в очах моїх.

13 Оце ж, коли знайшов я ласку в очах твоїх, дак дай менї взнати дороги твої, щоб пізнав тебе, та й знайшов ласку в очах твоїх, та зглянься й на те, що се люде твої!

14 І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.

15 І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти.

16 Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої? Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лицї?

17 І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю; бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе.

18 І рече він: Покажи ж менї славу твою!

19 І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече:

20 Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.

21 І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї:

22 І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду.

23 А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.


Вихід 34

1 І рече Господь Мойсейові: Висїчи собі дві таблицї камяні взором первих, і напишу на таблицях слова, що були на таблицях первих, що розбив єси.

2 І бувай готов ураньцї, і зійди враньцї на Синай гору, та й станеш тамо передо мною на верху гори.

3 І нїхто щоб не взійшов з тобою, та нїкого щоб не було видно по всїй горі; ба й отара й череда щоб не паслась під горою.

4 І висїк дві таблицї камяні взором первих; і встав Мойсей рано враньцї, та й зійшов на Синай гору, як заповідав йому Господь, і взяв в руки обидві таблицї камяні.

5 І зійшов Господь у хмарі і став з ним там, і промовив імя "Господь".

6 І переходив Господь перед ним, і покликував: Господь! Господь! Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнїв і щедрий на милость і правду,

7 Що держить ласку про тисячі, прощає несправедливість, переступ і гріх, хоч нїколи не вважає безвинним виноватого, карає несправедливість батьківську на дїтях і на дїтях дїтей, на третьому й на четвертому родї.

8 І припав хутко Мойсей до землї і поклонився Богу,

9 І рече: Коли тільки знайшов я ласку в очу в тебе, Господе, нехай же йде Господь серед нас; бо запеклі се люде, та прости несправедливість нашу і гріх наш, і возьми нас за наслїддє своє!

10 І рече: Се я покладаю завіт: Перед усїма людьми твоїми сотворю чудеса, які не творились на всїй землї і у всїх народів, і вбачати ме ввесь люд, що проміж ним живеш, дїло Господнє: страшенне бо те, що сотворю з тобою.

11 Пильнуй же того, що я заповідав нинї тобі. Се повиганяю перед тобою Аморіїв, і Канааніїв, і Хетіїв, і Ферезіїв, і Гевіїв, і Євузіїв.

12 Остерегайсь чинити вмову з осадниками тієї країни, що в їх землю ввіходиш, щоб не зробились вони сїткою проміж вами.

13 Нї, мусите руйнувати жертівники їх, і будете ламати стовпи їх, і рубати сьвященні дуброви їх,

14 Бо не будеш покланятись иншому богу; бо Господь, на імя Ревнивий, він Бог ревнивий.

15 Не чинити меш умови з жителями тієї країни, ато будуть блудувати вони з богами своїми і приносити жертву богам своїм, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти жертви їх.

16 І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудовати дочки їх за богами своїми, і приводити синів твоїх до блуду за богами своїми.

17 Виливаних богів не будеш робити.

18 Сьвята не заквашеного хлїба будеш допильновувати, сїм день їсти меш опрісноки, як заповідав я тобі, в певну годину, в місяцї Абиві; бо в місяцї Абиві вийшов єси з Египту.

19 Все, що родить мати, моє; і весь твій скот, первородні самцї бики й барани.

20 Первака ж осла мусиш викупити бараном, коли ж не викупиш, так переломи йому шию. Всякого первенця з синів мусиш викупити, і нехай нїхто не показується передо мною з порожнїми руками.

21 Шість день робити меш, семого ж дня перестанеш орати і жати.

22 І сьвято тижневе держати меш, те ж і сьвято первоплоду пшеничних вжинків, і сьвято збору при кінцї року.

23 Три рази що року мусить показуватись увесь музький пол ваш перед лицем Господа, Бога Ізраїлського:

24 Бо повиганяю народи сперед тебе і розпросторю границї твої, і нїхто не посягне на землю твою, як виходити меш, показатись перед Господом, Богом вашим, три рази що року.

25 Не приносити меш вкупі з заквашеним кров жертви моєї, і не зоставати меться до ранку жертва в паскове сьвято.

26 Первий первоплід землї твоєї приносити меш домові Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоцї матері його.

27 І рече Господь Мойсейові: Позаписуй собі сі слова: бо згідно з сїми словами вчинив я з тобою і з Ізраїлем завіт.

28 І був там він з Господом сорок день і сорок ночей, хлїба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова завіту, десять слів.

29 І сталось, як сходив Мойсей з Синай гори, а обидві таблицї сьвідчення були в руцї Мойсейовій, як сходив із гори, так не знав Мойсей, що стала сияти проміннєм кожа на лицї в його, бо розмовляв він з Господом.

30 І побачив Арон і всї синове Ізрайлеві Мойсея, і се почала сияти проміннєм кожа на лицї в його, і побоялись приступити до його.

31 І покликав їх Мойсей, і поприходили до його Арон і всї князї громадські, і розмовляв Мойсей із ними;

32 А потім приступили й усї синове Ізрайлеві, і заповідав їм він усе, про що глаголав йому Господь на Синай горі.

33 І як переставав Мойсей промовляти до них, так спускав на лице собі покривало.

34 Якже приходив Мойсей перед Господа розмовляти з ним, здіймав покривало, аж поки він відходив; і виходив він і промовляв синам Ізрайлевим, що заповідано йому.

35 І вбачили синове Ізрайлеві лице Мойсейове, що сияла проміннєм кожа на лицї в Мойсея; і надївав ізнов Мойсей покривало на лице собі, поки не прийшов, щоб розмовляти з ним.


Вихід 35

1 І зібрав Мойсей всю громаду синів Ізрайлевих і каже до них:

2 Ось що заповідав Господь вам чинити: Шість день можна вам робити, семий же день мусить вам бути сьвятим днем, субота відпочинку Господеві. Хто робить у сей день, всякому смерть.

3 Не будете запалювати багаття в усїх ваших домівках в день субітнїй.

4 І промовив Мойсей до всїєї громади синів Ізрайлевих так: От що заповідав Господь, глаголючи:

5 Принесїте від себе жертву підношення Господеві. Кожен охочий нехай принесе Господеві приніс: золото, срібло і мідь.

6 І блават і пурпур та кармазин та тонке полотно і козину шерсть;

7 І баранячі шкіри червоні, і шкури барсучі, і дерево акацію,

8 І олїю на сьвітло, і пахощі на миро помазання і на запашне кадило.

9 Каміннє ониксове і каміннє до вставлювання на нагрудник і наплїчник.

10 І кожен мудрий серцем ізміж вас прийде і робити ме все, що заповідав Господь.

11 Храмину його і покриттє її, і гаки її, і дошки її, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,

12 Скриню і жердки її, і віко, і завісу,

13 Стола й носила його, й усю посудину його, і покладний хлїб;

14 Сьвітильник на сьвітло, і посудину його, і лямпи його, і олїю на сьвітло;

15 І жертівника кадильного і носила його, і миро, і запашне кадило, і завісу коло входу до храмини;

16 Жертівника на всепаленнє і грати до його мідяні, жердки його і всю посудину його, умивальницю й підставу до неї;

17 Опони у дворі, і стовпи до них, і підставки їх, і мату до воріт у дворі;

18 Кіллє до храмини, і кіллє до двора, і посторонки до них;

19 Шати до служення в сьвятинї; шати сьвяті для Арона, сьвященника, і шати для синів його, щоб служити сьвященну службу.

20 І відійшла вся громада синів Ізрайлевих од лиця Мойсейового,

21 І поприходили всї, кого підіймало серце його, і всї, кого заохочував дух його, і подавали приноси Господнї на будову громадського намету і на всякі потребини його, і на шати сьвяті.

22 І поприходили вони, чоловіки й жіноцтво, всї, скільки було їх охочого серця, і подали запинки й сережки, й каблучки, і золоті намиста, і всяку золоту посудину,

23 І всякий, в кого знайшовся блават, і пурпур, і кармазин, і тонке полотно, і козина шерсть, і шкіри баранячі червоні, і шкіри барсучі, приносив.

24 Усякий, в кого була жертва срібна й мідяна, подавав жертву приношення Господеві; і всякий, в кого знайшлось дерево акація до всякої службової роботи, подавав.

25 І все жіноцтво, в якого було мудре серце, почало прясти своїми руками, і подавали свою пряжу: на блават, і пурпур, і кармазин, й тонке полотно.

26 І все розумне жіноцтво, кого серце підіймало на мудрощі, пряли козину шерсть.

27 А князї подавали каміннє ониксове і каміннє до вставлювання для наплїчника і нагрудника.

28 І пахощі й олїю на сьвітло і на миро, і на запашне кадило.

29 Дїти Ізрайлеві, всякий чоловік і всяка жінка, в котрої було охоче серце, подавати на всяку роботу, яку Господь заповідав через Мойсея, творити, подавали добровільні дари Господеві.

30 І рече Мойсей синам Ізрайлевим: Дивітесь, покликав Господь Безалеїла, сина Урії Гурієнка, із колїна Юдиного.

31 І сповнив його духом Божим на мудрощі, і розуміннє, і знаннє, і на всяке ремество,

32 Щоб майстерне видумувати та вироблювати із золота й срібла і мідї,

33 І вирізувати каміннє до вставлювання, і вирізувати з дерева, робити всяку штучну роботу;

34 І вложив йому в серце навчати, йому й Оголїябові Ахисамашенкові, з роду Данового.

35 Сповнив їх серце мудрощами до вироблювання всякої роботи різьбяра і майстерного ткача і гаптяря, по блавату і по пурпуру і по кармазину, і по тонкому полотну, і ткача: всїх тих, що всяку роботу вироблюють і штучні речі видумують.


Вихід 36

1 І робили, як заповідав Господь, Безалеїл та Оголїаб і всякий мудросердий чоловік, кому дав Господь мудрість і розуміннє, щоб знали, як робити всяку потрібну роботу в сьвятинї.

2 І покликав Мойсей Безалеїла та Оголїаба і всякого чоловіка мудрого серця, що йому дав Господь мудрість у серце, всякого, кого підіймає серце, взятись за дїло, щоб довести його до ладу.

3 І взяли вони сперед Мойсея всї приноси, що подали синове Ізрайлеві, на будівлю і роботу сьвятинї, щоб збудовати її; подавали ж вони ще добровольні приноси що ранку.

4 І поприходили всї мудрі люде, що робили всяку роботу в сьвятинї, кожен по реместву свойму, що хто вмів робити,

5 І промовили до Мойсея кажучи: Більш, як треба, подали люде на потребини дїла, що заповідав Господь поробити.

6 І дав Мойсей наказ, і з'ясували по табору словами: Нехай нї чоловіки, нї жінки не дбають більш о приноси для сьвятинї! І так перестали люде приносити.

7 І було запасу доволї на всяку роботу, щоб її довершити; ще й було надто.

8 І всї робітники будівлї, у кого було мудре серце, зробили храмину з десятьох келїмів; з нитяного полотна та з блавату, і пупуру, і кармазину, з херувимами, роботи майстерної, поробили їх.

9 Завдовжки один келїм двайцять і вісїм локот, а завширшки один келїм чотири ліктї; міра одна у всїх келїмів.

10 І посчіплював пять келїмів, один з одним, і счіпив знов пять келїмів других один з одним.

11 І поробив петельки з блакиту по краю одного келїма при кінцї його, де счіплюється; так само зробив по краю останнього келїма, де в друге счіплюється.

12 Пятьдесять петельок зробив на одному келїмі, і пятьдесять петельок у кінцї келїма, що счіплюється в друге, петельки одна проти другої.

13 І зробив пятьдесять запинок золотих, і посчіплював келїми один з одним, і стала храмина цїла.

14 І поробив коври з козиної шерстї до намету над храминою; одинайцять коврів таких зробив він.

15 Завдовжки один ковер трийцять локот, а чотири ліктї завширшки один ковер; одна міра в одинайцяти коврів.

16 І счіпив до купи пять коврів окроме і шість коврів окроме.

17 І зробив пятьдесять петельок на самому краю ковра останнього, де счіплюється, а пятьдесять петельок на краю ковра, де счіплюється з другим.

18 І зробив запинок мідяних пятьдесять до счіплювання намету так, щоб став цїлим.

19 І зробив покриттє до намету із баранячих шкір, викрашених на червоно, і покриттє з барсучих шкір зверху.

20 І наробив дощок на храмину із дерева акацієвого, простостоячих.

21 Десять локот завдовжки одна дошка, і локіть з половиною завширшки одна дошка.

22 Два чопи в одній дошцї, пригнані один проти одного; так само поробив на всїх дошках до храмини.

23 І наробив дощок до храмини: двайцять дощок на полуденньому боцї її, до полудня;

24 І сорок срібних підставок зробив під двайцять дощок: дві підставки під одну дошку, про обидва чопи її, і дві підставки під дошку другу, про обидва чопи її.

25 І на другому боцї храмини, на північ, двайцять дощок зробив він.

26 І сорок підставок їх срібних: дві підставки під одну дошку, і дві підставки під другу дошку.

27 А на задньому боцї храмини проти заходу соньця зробив шість дощок;

28 А дві дошки зробив до кутків храмини на задньому боку.

29 І були вони подвійні знизу до гори, і були в горі одна при другій в одній каблучцї. Так поробив до обох їх на обох кутках.

30 А всього було вісїм дощок, а підставки їх із срібла: шіснайцять підставок, під кожною дошкою по дві підставки.

31 І поробив засуви із дерева акацієвого: пять до дощок на одному боцї храмини.

32 І пять засувів на другому боцї храмини на полуденньому боцї.

33 І зробив засува по серединї дощок від одного кінця до другого.

34 А дошки пообкладував золотом; а каблучки їх, місця про засуви, поробив із золота, і пообкладував засуви золотом.

35 І зробив завісу з блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна; і роботою майстерною поробив на нїй херувимів.

36 І зробив до неї чотири стовпи із дерева акації та й пообкладував золотом, а гаки їх золоті, і повиливав до них чотири підставки із срібла.

37 І зробив опону до входу в намет із блавату, й пурпуру, й кармазину, і нитяного полотна, робом гаптярським;

38 І пять стовпів із гаками їх; і пообкладував верхи їх і перекладини їх золотом; а пять підставки їх зробив із мідї.


Вихід 37

1 І зробив Безалеїл скриню з дерева акацієвого, два ліктї з половиною завдовжки, а локіть з половиною завширшки, і локіть з половиною заввишки.

2 І виложив її щирим золотом з середини й зверха, і зробив на їй вінець золотий з усїх боків.

3 І вилив до неї чотири каблучки золоті, до чотирох рогів її: дві каблучки її на одному боцї її, і дві каблучки на другому боцї її.

4 І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом.

5 І повсовував носила в каблучки по рогах у скринї.

6 І зробив віко з щирого золота, два ліктї з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки.

7 І зробив два херувими золоті; кованої роботи зробив їх по обох кінцях віка:

8 Одного херувима при кінцї одного боку, і одного херувима при кінцї другого боку, одноцїльно з віком поробив херувимів по обох кінцях його.

9 І простягали херувими крила свої вгору, вкриваючи крилами своїми віко, а лиця їх були проти себе; лиця херувимів були на віко повернуті.

10 І зробив стола з дерева акацієвого: два ліктї завдовжки, і локіть завширшки, і локіть з половиною заввишки.

11 І виложив його золотом щирим, і зробив до його вінець золотий з усїх боків його.

12 І зробив на йому лиштву, в долоню завширшки, і зробив золотий вінець до лиштви його з усїх боків.

13 І вилив до його чотири каблучки золоті, та поприроблював каблучки до чотирох рогів його коло чотирох ніг у його.

14 Коло лиштви були каблучки як всовки для носил, щоб носити стола.

15 І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом, щоб носити ними стола.

16 І поробив посудину, що була на столї: полумиски до його і вмивальницї до його, і чаші до його, й коновки до виливання, із золота щирого.

17 І зробив сьвітильника із золота щирого; кованим робом зробив сьвітильника, ногу його і держало його; чашечки його, і пупляшки його, і квітки його одноцїльні з ним.

18 І шість рамен виходило з боків його: три рамя сьвітильника з одного боку його, і три рамя сьвітильника з другого боку його.

19 Три чашечки, як цьвіт микдаловий на одному рамї, пупляшок і квітка; і три чашечки, як цьвіт микдаловий, на рамї другому, пупляшок і квітка; так на шестьох рамях, що виходили із сьвітильника.

20 А на сьвітильнику чотири чашечки, як цьвіт микдаловий, пупляшки їх і квітки їх.

21 І то пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, у шестьох рамях, що виходили з його.

22 Пупляшки їх і рамя їх були одноцїльні з ним; цїлий сьвітильник одна кована робота із золота щирого.

23 І зробив сїм лямп до його, і щипцї до його, й гасильницї його із золота щирого.

24 З одного таланта золота щирого зробив його з усїм посудом його.

25 І зробив жертівника кадильного з дерева акацієвого: локіть завдовжки і локіть завширшки, четверокутний, і два ліктї заввишки, роги його одноцїльні з ним.

26 І обложив його золотом щирим, верх його і стїнки його, з усїх боків, і роги його. І зробив на йому вінець золотий навкруги.

27 І дві каблучки золоті зробив до його під віньцем його, на двох рогах його; з обох боків його зробив; і були вони місцями для жердок, щоб ними носити його.

28 І поробив жердки з дерева акацієвого та пообкладував їх золотом.

29 І зготовив миро сьвяте, і чисті запашні пахощі на кадило робом мастиєльників.


Вихід 38

1 І зробив жертівника на всепаленнє із дерева акацієвого, пять локот завдовжки, і пять локот завширшки, четверокутнього, а три ліктї заввишки;

2 І поробив роги його на чотирох кутках його; одноцїльні з ним були роги його; і пообкладував їх міддю.

3 І поробив усю посудину його: кітли до його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки до його, й кадильницї до його поробив із мідї.

4 І зробив до жертівника грати мідяні, плетеної роботи, і положив їх нарівнї з краєм жертівника, знизу, до половини його.

5 І вилив чотири мідяні каблучки до чотирох рогів на носила.

6 І поробив до жертівника носила з дерева акацієвого та пообкладував міддю.

7 І повстромлював носила в каблучки, і були носила по обох боках жертівника, щоб носити його; порожнього, з дощок, зробив його.

8 І зробив умивальницю мідяну і підставку до неї мідяну, на котрій представлено жіноцький натовп, що товпився коло входу в намет соборний.

9 І зробив двора: на полуденньому боцї, на полуднє, опони двора з тонкого нитяного полотна, сто локот.

10 Двайцять стовпів до них і двайцять підніжків мідяних; гвіздє в стовпах і сволки в них із срібла.

11 І так само на північньому боцї опон сто локот; і стовпів до них двайцять і підніжків їх двайцять мідяних; гвіздє до стовпів і сволки до них із срібла.

12 І на західньому боцї опон пятьдесять локот, стовпів до них десять, і підніжків до них десять.

13 А на східньому боцї, на схід соньця, пятьдесять локот;

14 І пятнайцять локот опон на одному боцї, до них стовпів три і підніжків три;

15 І на другому боцї, з того і другого боку коло воріт двора, опон пятнайцять локот, та стовпів до них три і підніжків три.

16 Усї опони в дворі з усїх боків із тонкого нитяного полотна.

17 А підніжки в стовпів мідяні, а гаки на стовпах і сволки до них срібні, а їх оголівя пообкладувано сріблом, і всї стовпи в дворі счіплено сволками із срібла.

18 А опона до воріт двора була роботи гаптярської із блавату й пурпуру й кармазину і з тонкого полотна, з пряжі; а то двайцять локот завдовжки, а пять локот заввишки, в ширину так само як опони у дворі;

19 А стовпів до них чотири і підніжків до них чотири мідяних, гаки до них срібні; і пообкладовано їх оголівя і перекладини їх сріблом.

20 А все гвіздє в храминї і в дворі всюди мідяні.

21 А се полїчена цїна храмини, храмини сьвідчення, що злїчена по наказу Мойсейовому, через Левітів, під доглядом Ітамара, сина сьвященника Арона.

22 Безалеїл же, син Урії Гурієнка, з колїна Юдиного, поробив усе, що заповідав Господь Мойсейові,

23 А з ним працював Оголїаб Ахісамашенко, з колїна Данового, різбяр і штукар-ткач і гаптяр по блавату й по пурпуру й по кармазину й по тонкому полотну.

24 Всього золота, що пійшло на всяку роботу цїлої будівлї сьвятинї, золота принесеного в жертву, було двайцять і девять талантів і сїмсот трийцять секлїв, по секлям сьвятинї.

25 А срібла од перелїчених громадян сто талантів і одна тисяча сїм сот сїмдесять і пять секлїв, по секлям сьвятинї:

26 А то по пів секля, по секлям сьвятинї, поголовщини з кожного, хто перейшов до перелїчених, від двайцятьох років і старше, від шістьсот трьох тисячей і пятьсот пятьдесять чоловіка.

27 А сотня талантів пійшла на вилиті підніжки сьвятинї і на підніжки до завіси, сто підніжків із сотнї талантів, по таланту на один підніжок.

28 А з тисяч сїмсот сїмдесять і пять секлїв поробив гаки до стовпів і пообкладав оголовки їх, і звязав їх сволками.

29 А мідї дарованої було сїмдесять талантів і чотириста секлїв.

30 І поробив стояла коло входу в соборний намет, і жертівника мідяного і грати мідяні до його і всю посудину до жертівника;

31 І стояла в дворі і всї прикілки до храмини й усї прикілки в дворі навкруги.


Вихід 39

1 А з блавату й пурпуру й кармазину поробили мережані шати до служби в сьвятинї, і поробили сьвяті шати для Арона, як заповідав Господь Мойсейові.

2 І зробив наплїчника Аронові з золота, та з блавати та з пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі.

3 І повибивали із золота пластинки, та й порозтинали їх на нитки, щоб гаптувати ними по блавату і по пурпуру й кармазину і по всякому полотну, робом майстерним.

4 Поробили на йому нарамники, що до купи спинались.

5 А мережаний пояс, котрим привязувано його, що був поверх його, був з тої ж самої тканини, одної з ним роботи: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі, як заповідав Господь Мойсейові.

6 Та й оправили вони два каменї ониксові в оправу золоту, вирізавши печатньою різьбою імена синів Ізрайлевих.

7 І повставляли їх у нарамника з боків, яко каменї на спомин синам Ізрайлевим: як повелїв Господь Мойсейові.

8 І зробив нагрудника роботою штучно ткарською, як робота наплїчника: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі.

9 Був він четверокутний; двоїстим зробили нагрудника, пядь завдовжки і пядь завширшки, двоїстий був.

10 І обложили його чотирма рядами каміння; один ряд: Сардїй, топаз і смарагд, ряд первий;

11 А другий ряд: Гранат, сафір і диямант;

12 А третїй ряд: Опаль, ахат і аметист;

13 А четвертий ряд: Хризолїт, оникс і яспіс; оправлені в оправу золоту, кожний в гнїздочку свойму.

14 А на каміннях були імена синів Ізрайлевих; дванайцять, по прізвищам їх; вирізані як на печатцї, кожен з імям своїм, про дванайцять колїн.

15 І поробили на нагруднику ланьцюжки, плетені як шнурочки, з чистого золота.

16 Та й зробили дві оправки із золота і дві каблучки із золота по двох кінцях і причіпили дві каблучки нагрудника.

17 І привязали два плетені шнурки золоті до двох каблучок на двох кінцях нагрудника.

18 А обидва кінцї двох плетених шнурків причіпили до двох оправок та й приставили їх до нарамників наплечника, з лицьового боку його.

19 І зробили ще дві каблучки золоті та й причіпили на двох кінцях нагрудника, з краю його, що сподом до наплїчника.

20 І зробили знов дві каблучки золоті та й причіпили на двох нарамниках наплїчника внизу до лицьового боку його, саме там, де звязується до купи поясом наплїчника.

21 І привязали вони нагрудника каблучками його до каблучок наплїчника шнурком блаватовим, щоб він був над поясом наплїчника та щоб не одставав нагрудник од наплїчника: так як заповідав Господь Мойсейові.

22 І зробив верхню шату до наплїчника робом ткацьким, всю з блавату.

23 І пазуха в верхньої шати була по серединї її як пазуха в панцері; облямовано кругом пазуху, щоб не дерилась.

24 І поробили долиною у верхньої шати гранатові яблочка з блавати й пурпуру й кармазину пряденого.

25 І поробили дзвоники з золота щирого та й попричіплювали дзвоники між гранатовими яблочками по рубцю верхньої шати з усїх боків.

26 Дзвоник і граната, дзвоник і граната по рубцю шати з усїх боків, щоб у їй правити службу: як Господь заповідав Мойсейові.

27 І поробили хитони з бавовняної тканини Аронові й синам його;

28 І кедар з білої тканини, і окрасу високих клобуків з білої тканини, і спідне платтє полотняне з пряденої бавовни.

29 І пояси з пряденої бавовни, з блавату й пурпуру й кармазину, робом гаптярським, так як заповідав Господь Мойсейові.

30 І зробили бляху, сьвяту диядему, з золота щирого, і написали на їй надпись різьбою печатньою: Сьвятиня Господеві!

31 І привязали до неї шнурок блаватовий, щоб привязати ним на кедарі зверху, так як заповідав Господь Мойсейові.

32 І скіньчили всю роботу храмини і намета соборного. І поробили синове Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так і зробили вони.

33 І принесли храмину до Мойсея: намет і всю посудину його, клямри його, дошки його, засуви його і стовпи його і підніжки його;

34 І покриттє його з баранячих шкір крашених і покриттє з барсучих шкір, і завісу роздімаючу.

35 І скриню сьвідчення, і носила до неї і віко;

36 Стола й усю посудину його і покладний хлїб;

37 Сьвітильника чистого і лямпи до його, лямпи вставлювання, і всю посудину його й олїю на сьвітло;

38 І золотого жертівника і миро, і запашні кадила; і опону до входу в намет.

39 Жертівника мідяного, і грати його мідяні, жердки його і всю посудину до його; вмивальницю і стояло її;

40 Опони до двора, стовпи його і підніжки їх; опону до воріт в дворі, його посторонки і прикілки; і всю посудину до служення в храминї намета соборного.

41 Шату мережану до служби в сьвятинї й сьвяті шати для Арона сьвященника і шати для синів його, щоб служити службу сьвященну.

42 Усе, як заповідав Господь Мойсейові, так і поробили синове Ізрайлеві всяку роботу.

43 І оглядав Мойсей всю роботу, і бачив, що зробили вони; як заповідав Господь, так і поробили вони; та й благословив їх Мойсей.


Вихід 40

1 І рече Господь Мойсейові:

2 В день первого місяця, в день первий, поставиш ти храмину громадського намету.

3 І поставиш там скриню сьвідчення, і закриєш скриню завісою.

4 І внесеш стола і пороставляєш те, що роставляти меться на йому; і принесеш сьвітильника, та й поставиш лямпи на йому.

5 І поставиш ти жертівника золотого, щоб приносити кадило перед скринею сьвідчення. І повісиш опону коло входу в храмину.

6 І поставиш жертівника для всепалення перед входом в храмину громадянського намету.

7 І поставиш умивальницю між громадянським наметом і жертівником, і наллєш до неї води.

8 І поставиш двора навкруги та й повісиш опону у воротах двора.

9 І візьмеш мира та й помажеш храмину і все, що в їй, і осьвятиш її і всю посудину її; і буде вона сьвятинею.

10 І помажеш жертівника на всепаленнє і ввесь посуд його, та й осьвятиш ти жертівника; і буде жертівник пресьвятим.

11 І помажеш умивальницю і підніжок її, та й осьвятиш її.

12 І приведеш Арона й сини його до входу в громадський намет та й пообливаєш їх водою.

13 І вдягнеш Арона в шати сьвященні та й помажеш його і осьвятиш його, щоб він служив менї службу сьвященну.

14 І сини його приведеш і повдягаєш їх у хитони.

15 І помажеш їх, як помазав отця їх, щоб служили менї службу сьвященну. І буде їм помазаннє на вічне сьвященство в роди їх.

16 І вчинив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так і вчинив він.

17 І в первий місяць, другого року, в первий день місяця поставлено храмину.

18 І поставив Мойсей храмину, і поукріплював підніжки її, і пороставляв дошки її, і позасовував засуви її, і поздвигав стовпи її;

19 І напяв намета над храминою, і поклав накриттє наметове зверху в його, як заповідав Господь Мойсейові.

20 І взяв сьвідоцтво та й положив в скриню, і приправив носила до скринї, і поставив віко на скриню зверху.

21 І внїс він скриню в храмину і спустив завісу, і закрив скриню; як заповідав Господь Мойсейові.

22 І поставив стола в громадському наметї побіч скринї на північ, знадвору завіси;

23 І положив на йому хлїби рядом перед Господом, як повелїв Господь Мойсейові.

24 І поставив сьвітильника в громадському наметї навпроти стола, на полуденньому боцї храмини.

25 І пороставляв лямпи перед Господом, як заповідав Господь Мойсейові.

26 І поставив жертівника золотого в громадському наметї перед завісою,

27 І закурив на йому запашне кадило, як заповідав Господь Мойсейові.

28 І повісив опону коло входу в храмину.

29 А жертівника для всепалення поставив коло входу в храмину громадського намету, і принїс на йому всепаленнє, як повелїв Господь Мойсейові.

30 І поставив умивальницю між громадським наметом та жертівником, і налив до неї води на обмиваннє.

31 І почали обмивати в їй Мойсей, Арон і сини його руки і ноги свої;

32 Як увіходили в громадський намет, і як приступали до жертівника, обмивались, як заповідав Господь Мойсейові.

33 І поставив двора навкруги храмини й жертівника, і повісив опону у воротях двора. І довершив так Мойсей дїло.

34 І вкрила хмара громадський намет, і слава Господня сповнила храмину.

35 І не зміг Мойсей увійти в громадський намет; на йому бо почивала хмара і слава Господня сповнила храмину.

36 І як піднялась хмара над храминою, рушали далї сини Ізраїльські, покіль було мандруваннє їх.

37 Як же хмара не підіймалась, не рушали далїй, аж покіль вона знов піднялась.

38 Бо хмара Господня була в день над храминою, у ночі ж була вона поломяною перед очима усього дому Ізрайлевого, по ввесь час їх мандрування.