Вiд Матвiя 1

1 Ось родовід Ісуса Христа, з роду Давида, з роду Авраама.

2 Авраам був батьком Ісаака. Ісаак був батьком Якова. Яків був батьком Юди та його братів.

3 Юда був батьком Фареса та Зари, а матір'ю їхньою була Тамар. Фарес був батьком Есрома. Есром був батьком Арама.

4 Арам був батьком Амінадава. Амінадав був батьком Наасона. Наасон був батьком Салмона.

5 Салмон був батьком Воаза, а матір'ю його була Рахав. Воаз був батьком Йоведа, а матір'ю його була Рут. Йовед був батьком Єсея.

6 Єсей був батьком царя Давида. Давид був батьком Соломона, а його матір'ю була Урієва жінка.

7 Соломон був батьком Ровоама. Ровоам був батьком Авії. Авія був батьком Асафа.

8 Асаф був батьком Йосафата. Йосафат був батьком Йорама. Йорам був батьком Озії.

9 Озія був батьком Йоатама. Йоатам був батьком Ахаза. Ахаз був батьком Єзекії.

10 Єзекія був батьком Манасії. Манасія був батьком Амоса. Амос був батьком Йосії.

11 Йосія був батьком Єхонії та його братів. Це було за часів переселення ізраільського народу до Вавілону.

12 Після переселення до Вавілону Єхонія був батьком Салатиїла. Салатиїл був батьком Зерувавела.

13 Зерувавел був батьком Авіюда. Авіюд був батьком Еліакима. Еліаким був батьком Азора.

14 Азор був батьком Задока. Задок був батьком Ахима. Ахим був батьком Еліуда.

15 Еліуд був батьком Елеазора. Елеазор був батьком Маттана. Маттан був батьком Якова.

16 Яків був батьком Йосипа, чоловіка Марії, у якої народився Ісус, названий Христом.

17 Отже, всього було чотирнадцять поколінь від Авраама до Давида, чотирнадцять поколінь від Давида до переселення у Вавілон і чотирнадцять поколінь від переселення у Вавілон до народження Христа.

18 Ось як народився Ісус Христос. Марія, Його мати, була заручена з Йосипом. Ще до їхнього одруження виявилося, що вона вагітна від Святого Духа.

19 Йосип, її чоловік, був людиною праведною і не хотів її ославити, отже вирішив таємно розлучитися з нею.

20 Та коли він про це подумав, явився йому вві сні ангел Господній і мовив: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти шлюб з Марією, бо дитина, що в ній зачата, - від Духа Святого.

21 Марія народить Сина, і ти назвеш Його Ісусом, бо Він спасе людей від їхніх гріхів».

22 Все це сталося так, щоб могли збутися слова Господні, мовлені устами пророка:

23 «Слухайте! Діва незаймана завагітніє і народить Сина, і назвуть Його Емануїлом», (Що означає «З нами Бог»).

24 Прокинувшись, Йосип зробив те, що звелів йому ангел Господній, і взяв Марію собі за жінку,

25 але не знав він її, аж доки не народила вона Сина. І назвав він Його Ісусом.

Вiд Матвiя 2

1 Ісус народився в юдейському місті Віфлеємі за царювання Ірода. Згодом до Єрусалиму прийшли мудреці зі Сходу.

2 Вони спитали: «Де новонароджений цар Юдейський? Ми прагнемо знати, бо бачили Його зірку, коли вона зійшла. Ми прийшли поклонитися Йому».

3 Почувши про це, цар Ірод дуже стривожився, а разом з ним і всі мешканці Єрусалиму.

4 Він зібрав усіх первосвящеників та книжників юдейських і запитав їх, де має народитися Христос.

5 Вони сказали йому: «У Віфлеємі, в Юдеї, бо ось що написано пророком:

6 «Ти, Віфлеєме, що в землі Юди, зовсім не останній серед міст Юди, бо з тебе вийде правитель, який буде пастирем народу Мого - Ізраїлю».

7 Тоді Ірод покликав мудреців, щоб зустрітися таємно, і точно з'ясував у них, коли зійшла зоря.

8 Пославши їх до Віфлеєму, він звелів: «Ідіть та добре розпитайте про Дитя, а коли знайдете, то сповістіть мене, щоб я теж міг піти й поклонитися Йому».

9 Вони вислухали царя та й пішли. І зоря, схід якої вони бачили, йшла поперед них, доки не зупинилася над місцем, де була Дитина.

10 Коли вони побачили те, велика радість охопила їх.

11 Вони ввійшли до оселі й побачили Дитину з Марією, Його матір'ю. Вони впали ниць перед Ним, щоб поклонитися Йому. Тоді, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дарунки: золото, ладан та смирну.

12 Оскільки Бог явився їм вві сні й попередив, щоб не поверталися до Ірода, вони рушили до своєї землі іншим шляхом.

13 Після того, як вони вирушили в дорогу, ангел Господній явився Йосипу вві сні й сказав: «Вставай, візьми Дитину та Її матір і тікайте до Єгипту. Залишайтеся там, поки Я не скажу, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його».

14 Йосип встав, взяв Дитя та матір Його вночі та й пішов до Єгипту.

15 І він залишався там аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане Богом, який устами пророка провіщав: «Я покликав Свого Сина з Єгипту».

16 Коли Ірод побачив, що мудреці його обманули, то дуже розлютився й наказав повбивати у Віфлеємі та його околицях усіх дворічних і молодших за віком хлопчиків. (Визначивши вік з того, про що розповіли йому мудреці).

17 Тоді справдилося те, що було мовлено вустами пророка Єремії:

18 «В Рамі було чути звуки ридань та голосіння. То Рахиль плакала за дітьми своїми, незважаючи на втішання, бо не було вже дітей її на світі».

19 По смерті Ірода ангел Господній явився Йосипу вві сні в Єгипті й мовив: «Вставай, візьми Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську,

20 бо вмерли ті, хто прагнув відняти життя Дитини».

21 І він встав, і взяв Дитя та Його матір, і вирушив до землі Ізраїльської.

22 Однак почувши, що в Юдеї замість батька - Ірода - царює син його Архелай, Йосип побоявся йти туди. Але, попереджений вві сні, він покинув Єгипет і подався до Ґалілейської землі.

23 Прибувши туди, він оселився у місті Назареті, аби збулося пророками сказане, що назвуть Його Назаритянином.

Вiд Матвiя 3

1 То був час, коли прийшов Іоан Хреститель, який проповідував у пустелі юдейській.

2 Він казав: «Покайтеся, бо Царство Небесне наближається».

3 То ж про нього говорив пророк Ісая: «Голос лунає в пустелі: «Готуйте дорогу Господу, зробіть прямими стежки для Нього».

4 Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском. Їжею його були сарана та дикий мед.

5 У той час люди приходили до нього з Єрусалиму, з усієї околиці Юдеї та з усієї землі навколо Йордану.

6 І вони сповідувались у своїх гріхах, а Іоан хрестив їх у річці Йордан.

7 Коли він побачив багато фарисеїв та саддукеїв, що прийшли хреститися, то сказав їм: «Виплодки зміїні! Хто навчив вас тікати від гніву Господнього, що наближається?

8 Покажіть, що ви справді розкаялися.

9 І не сподівайтеся, що досить буде сказати: «Наш батько Авраам». Затямте: Бог може перетворити на дітей Авраамових навіть оце каміння!

10 Сокиру вже занесено, і кожне дерево, що не дає добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь.

11 Я хрещу водою на покаяння. Той, Хто прийде після мене, - сильніший за мене. Я не достойний навіть розв'язати Його сандалії. Він хреститиме вас Святим Духом і вогнем.

12 Лопата у Нього в руках, і Він очистить свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні».

13 У той час Ісус прийшов з Ґалилеї до ріки Йордан, щоб Іоан похрестив Його.

14 Та Іоан намагався відмовити Ісуса. Він казав: «Я сам повинен похреститися у Тебе, то чому ж Ти йдеш до мене?»

15 І відповів Ісус: «Нехай поки що буде так, бо належить нам виконувати все, що Господь велів». І тоді Іоан дозволив Йому похреститися.

16 То Ісус похрестився. І тільки-но піднявся Він із води, як Небо розкрилося Йому. І побачив Він Духа Божого, що спускався долу, неначе голуб, і сходив на Нього.

17 І голос із Неба мовив: «Це Мій улюблений Син, якого Я вподобав».

Вiд Матвiя 4

1 І тоді Дух повів Ісуса до пустелі, щоб диявол Його спокушав.

2 Ісус постився сорок днів і ночей і дуже зголоднів.

3 Тоді спокусник прийшов до Нього і сказав: «Якщо Ти Син Божий, то накажи, щоб це каміння перетворилося на хліб».

4 На те Ісус відповів йому: «У Святому Письмі сказано: «Не хлібом одним живе людина, а кожним словом, сказаним устами Божими».

5 Тоді диявол узяв Його до святого Єрусалиму, поставив на найвище місце храму і сказав: «Якщо Ти Син Божий, кидайся додолу,

6 бо в Святому Письмі сказано: «І накаже Він Своїм ангелам берегти Тебе, і вони знесуть Тебе на руках, щоб Ти не пошкодив ноги Своєї об камінь».

7 Ісус відповів йому: «Але у Святому Письмі також сказано: «Не спокушай Господа Бога свого».

8 Знову диявол узяв Його на дуже високу гору і показав усі царства світу, всю їхню розкіш.

9 І сказав Ісусові: «Я дам Тобі все це, якщо впадеш долілиць і поклонишся мені».

10 На те Ісус відповів йому: «Відійди, сатано! У Святому Письмі сказано: «Поклоняйся Господу Богу своєму і служи лише Йому!»

11 Тоді диявол залишив Ісуса, і ангели прийшли й подбали про Нього.

12 Коли Ісус довідався, що Іоана заарештовано, Він повернувся до Ґалилеї.

13 Проте не залишився в Назареті, а пішов і оселився в Капернаумі, що біля Ґалилейського озера у поселеннях Завулона й Нафталі.

14 Бо мусило справдитися пророцтво Ісаї:

15 «Земле Завулона та земле Нафталі, що по дорозі до Середземного моря на захід від ріки Йордан! Ґалилеє Неюдейська!

16 Народ, що скніє в темряві, побачив величне світло, і на тих, хто живе в країні під тінню смерті, зійшло світло!»

17 Відтоді Ісус почав проповідувати, кажучи: «Покайтеся, бо скоро прийде Царство Небесне!»

18 Йдучи повз Ґалилейське озеро, Він побачив двох братів - Симона, що звався Петром, та його брата Андрія. Вони закидали сіті в озеро, бо були рибалками.

19 Ісус сказав їм: «Ідіть за Мною, і Я навчу вас бути ловцями не риби, а душ людських».

20 Вони одразу ж залишили свої сіті й подалися за Ним.

21 Тоді Він пішов далі й побачив іще двох братів - Якова, сина Зеведеєвого, та Якового брата Іоана, що, сидячи зі своїм батьком Зеведеєм у човні, лагодили рибальські сіті. Ісус покликав їх.

22 Вони одразу ж покинули човен і батька свого й пішли за Ним.

23 Ісус обійшов усю Ґалилею, проповідуючи в синаіоіах і навчаючи про Царство Небесне, зціляючи всі недуги та хвороби людські.

24 Чутка про Нього рознеслася по всій Сирії. До Нього приводили всіх хворих: тих, що страждали від хвороб та тяжких болів, а також біснуватих, хворих на падучу, немічних. І Він зціляв їх.

25 Великий натовп людей ішов за Ним - із Ґалилеї, з Десятимістя , з Єрусалиму, з-за Йордану.

Вiд Матвiя 5

1 Коли Ісус побачив натовпи, то зійшов на гору. Там Він сів, і учні оточили Його.

2 І почав Він говорити й навчати :

3 «Блаженні вбогі духом, бо Царство Небесне належить їм.

4 Блаженні засмучені, бо Бог утішить їх.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю обітовану.

6 Блаженні голодні та спраглі до праведності, бо Бог задовільнить їхню потребу.

7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя від Бога.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

9 Блаженні миротворці, бо вони будуть названі дітьми Божими.

10 Блажені переслідувані за праведність, бо їм належить Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли вас скривджують і переслідують і облудно зводять наклепи на вас, тому що ви Мої послідовники.

12 Радійте й веселіться, бо велика нагорода буде вам на Небі. Так люди переслідували і тих пророків, що жили до вас».

13 «Ви - сіль землі, але коли сіль стає прісною, як її знову солоною зробити? Вона стає ні на що не придатною. Хіба що викинути її геть, щоб топтали люди.

14 Ви - світло світу. Не сховати міста, що стоїть на вершині гори.

15 Запалений світильник ставлять не під посудину, а на поставець, він тоді світить усім у хаті.

16 Нехай світло ваше сяє людям, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли Отця свого Небесного».

17 «Не думайте, що Я прийшов знищити вчення Закону чи пророцтва. Я прийшов не знищувати його, але виконати.

18 Істинно кажу вам, що скільки існуватимуть Небо і Земля, жодна літера чи кома Закону не зникне, аж доки не здійсниться все.

19 Якщо хтось порушить хоча б одну з найменших заповідей і навчить людей цього, той стане найменшим у Царстві Небесному. Якщо ж він підкориться й виконуватиме заповіді та вчитиме інших чинити так само, то стане великим у Царстві Небесному.

20 Кажу вам так, бо якщо ви не переважите законників та фарисеїв у виконанні того, чого вимагає Бог, то не ввійти вам до Царства Небесного».

21 «Ви чули, що сказано було нашим предкам: «Не вбивай», і той, хто вб'є, відповість за це перед судом.

22 Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого - відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого - відповість перед Верховним судом. А якщо хто скаже: «Ти дурень», буде горіти в геєні вогненній.

23 Якщо ти несеш дар до вівтаря і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш дар свій.

24 Перш піди примирися з братом, а тоді повернися й поклади на вівтар дарунок свій.

25 Примирися зі своїм недругом, доки ти з ним ідеш до суду, інакше він віддасть тебе до рук судді, а той сторожі, щоб кинути тебе до в'язниці.

26 Істинно кажу: не вийдеш звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував.»

27 «Ви чули, що було сказано: «Не чини перелюбу».

28 Та кажу Я вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці.

29 І якщо праве око веде тебе до гріха, вирви його та кинь геть, бо ліпше позбутися одного члена, ніж усе тіло кинути до пекла.

30 І якщо правиця веде тебе до гріха, одрубай її та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло кинути до пекла.

31 І сказано: «Той, хто бере розлучення з жінкою своєю, має дати їй листа розводного».

32 Та кажу Я вам: той, хто бере розлучення з жінкою своєю не через її розпусту, примушує її грішити перелюбом. Хто одружується з розлученою, той сам грішить перелюбом».

33 «Ви чули також, що було наказано нашим предкам: «Не порушуй клятву, а дотримуйся клятви, даної Господу.

34 Та кажу Я вам: не кляніться. Не кляніться Небом, бо це престол Божий.

35 Не кляніться Землею, бо це підніжжя стіп Божих. Не кляніться також Єрусалимом, бо це місто великого Царя.

36 Не кляніться головою своєю, бо не зможете ви зробити жодної волосини ні білою, ані чорною.

37 Якщо ви хочете сказати: «Так», то й кажіть: «Так». Якщо ж: «Ні», то й кажіть: «Ні». Все, що поза цим, - від лукавого».

38 «Ви чули, що сказано: «Око за око, зуб за зуб»?

39 Та кажу Я вам: «Не чиніть опір злому чоловікові». Якщо хто вдарить тебе по правій щоці, то підстав і ліву.

40 Якщо хто схоче судитися з тобою й забере твою сорочку, то віддай йому й плащ.

41 Якщо хто силуватиме пройти з ним версту, йди з ним дві.

42 Хто в тебе просить, то дай йому, а хто хоче позичити - не відмовляй».

43 «Ви чули, що сказано: «Люби ближнього свого і ненавидь ворога»?

44 Та кажу Я вам: «Любіть ворогів своїх, моліться за тих, хто переслідує вас, щоб ви могли стати дітьми вашого Отця Небесного.

45 Він примушує сонце сходити для злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

46 Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то яку винагороду ви матимете? Чи не так чинять митники?

47 Якщо ви вітаєте лише братів своїх, то що особливого в цьому? Чи не так чинять погани?

48 Тому будьте досконалими такими, як Отець ваш Небесний».

Вiд Матвiя 6

1 «Остерігайтеся виконувати релігійні обов'язки на людях, щоб вони бачили вас, бо не матимете винагороди від Отця вашого Небесного.

2 Отож коли подаєш жебракові, не сурми перед усіма, як це роблять лицеміри в синаіоіах та на вулицях, щоб хвалили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають винагороду.

3 Та коли ти подаєш жебраку милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права, щоб таємне було твоє подаяння.

4 Тоді Отець твій, що бачить зроблене таємно, віддячить тобі».

5 «І коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять стояти й молитися в синаіоіах та на перехрестях, щоб люди їх бачили. Істинно кажу вам: вони вже вповні мають свою винагороду.

6 Та коли ви молитеся, йдіть до своєї кімнати, зачиніть двері й моліться Отцю своєму на самоті, а Отець ваш, що бачить зроблене таємно, віддячить вам.

7 Коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани, що гадають, ніби чим багатослівніші вони будуть, тим вірніше почує їх Господь.

8 Отже, не будьте подібні до них, бо Отець ваш знає, чого вам треба. Він знає то раніше, ніж ви попросите в Нього.

9 Тому моліться так: «Отче наш на Небі, Нехай святиться ім'я Твоє.

10 Нехай прийде Царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на Землі, так і на Небі.

11 Дай нам сьогодні наш хліб щоденний.

12 І прости нам провини наші, як ми прощаємо тим, хто завинив перед нами.

13 Не введи нас у спокусу, а спаси нас від лукавого».

14 Якщо ви прощаєте людям гріхи їхні, то Отець ваш Небесний також простить вам.

15 Та коли ви не прощаєте, то й Отець не простить вам гріхи ваші».

16 «Коли ви поститеся, не прибирайте сумного вигляду, як лицеміри, що прикидаються, аби людям стало ясно, що вони постяться. Істинно кажу вам: вони вже сповна мають свою винагороду.

17 Коли ви поститеся, зачешіть своє волосся та вмийте обличчя своє, щоб люди не побачили, що ви поститеся, щоб побачив лише Отець ваш, якого ніхто не бачить.

18 І Той, Хто бачить таємне, віддячить за це».

19 «Не складайте собі скарбів на Землі, де міль та іржа знищать їх, де злодії можуть вдертися й викрасти їх.

20 Краще збирайте їх для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх.

21 Бо серце ваше буде там, де скарб ваш.

22 Око - джерело світла для тіла. Отже, якщо твої очі здорові, то й тіло буде наповнене світлом.

23 Якщо око твоє хворе, то й усе тіло твоє буде в темряві. І якщо єдине світло, яке маєш - темрява, то яка ж та темрява велика!»

24 «Ніхто не може двом панам служити, бо зненавидить одного й полюбить іншого, або стане відданим першому, а другого зневажатиме. Не можна служити Богові й грошам одночасно.

25 Отже, кажу Я вам: не журіться про те, що їстимете й питимете, аби підтримати життя своє. Не турбуйтеся про одяг для тіла вашого. Напевне, що життя важливіше їжі, а тіло - одягу!

26 Погляньте на птахів у небі. Вони й не сіють, і не жнуть, і не збирають зерна до комори. Ваш Отець Небесний годує їх. Чи не значніші ви від них?!

27 Хто з вас може турботами подовжити життя своє хоча б на годину?

28 Навіщо ви дбаєте про одяг? Погляньте, як ростуть дикі квіти. Вони не працюють, не шиють одягу собі.

29 Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони.

30 І коли Бог вбирає в таку розкіш дику траву, що нині росте, а завтра згорить у печі, то чи не краще Він одягне вас, маловірні?

31 То ж не журіться й не питайте: «Що нам їсти?», або «Що нам пити?», або «У що нам вбратися?»

32 То погани дбають про таке. Ваш Отець Небесний знає, що ви маєте потребу у всьому цьому.

33 Отже, дбайте насамперед про Царство Боже та про праведність, що Він вимагає, а все інше додасться.

34 Не журіться про день завтрашній, бо завтра будуть свої клопоти. Кожен день має досить своїх турбот».

Вiд Матвiя 7

1 «Не судіть ближнього, щоб вас не судили. Бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших.

2 Бог відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим.

3 Чому ви бачите скалку в оці брата свого, а колоди у власному оці не помічаєте?

4 Як же ви скажете йому: «Дозволь вийняти скалку з ока твого», коли колоду у власному оці маєте?

5 Лицеміри, витягніть спершу колоду з ока свого, а тоді побачите, як ліпше вийняти скалку з ока братового.

6 Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх. Свині потопчуть їх ногами, а собаки повернуться й накинуться на вас».

7 «Просіть - і Бог дасть вам, шукайте - і знайдете, стукайте - і вам відчинять.

8 Бо хто просить, той отримує, хто шукає, той знаходить, двері відчиняються тим, хто стукає.

9 Чи є такий батько, що дасть сину камінь, коли той просить хліба?

10 Якщо ж він риби проситиме, то чи дасть йому батько гадюку?

11 Якщо ви, які б погані не були, знаєте, як свою дитину обдарувати, то, безумовно, Отець ваш Небесний обдарує тих, хто Його проситиме».

12 «Робіть людям те, чого б ви бажали, щоб вони робили вам. У цьому - розуміння Закону Мойсеєвого і вчення пророків».

13 «Заходьте через вузькі ворота. Кажу вам це, бо просторими є ті ворота і широкою є та дорога, що ведуть до загибелі. Багато людей іде цим шляхом.

14 Які ж вузькі ворота і тісна дорога, що ведуть до життя! І як мало людей, котрі цей шлях знаходять!»

15 «Стережіться лжепророків, що приходять замасковані в овечу шкіру, а насправді є вовками лютими.

16 Ви їх впізнаєте по їхніх плодах. Бо не збирають виноград із тернового куща або фііи з будяків.

17 Добре дерево дає добрі плоди, а погане - погані.

18 Добре дерево не може давати поганих плодів, ані погане дерево - добрих.

19 Кожне дерево, що не дає добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь.

20 Отже, людей впізнаєте з їхніх вчинків».

21 «Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи», увійде до Царства Небесного, а той лише, хто виконує волю Отця Мого Небесного.

22 Багато хто промовить до Мене того великого Дня: «Господи! Господи! Хіба не віщували ми ім'ям Твоїм? Хіба не виганяли диявола ім'ям Твоїм? Хіба не творили чудеса ім'ям Твоїм?»

23 Тоді Я відкрито скажу їм: «Я ніколи не знав вас. Ідіть геть від Мене, непокірні!»

24 «Отже, кожен, хто чує Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, що звів будинок свій на скелі.

25 І пішов дощ, і піднялася вода, і знявся вітер і вдарив по будівлі, та дім не впав, бо мав за основу скелю.

26 Проте кожен, хто чує Мої слова, але не виконує їх, подібний до людини нерозсудливої, що звела будинок свій на піску.

27 І пішов дощ, і піднялася вода, і знявся вітер і вдарив по будівлі, і дім повалився зі страшним гуркотом».

28 Як скінчив Ісус говорити, то натовп був вражений Його наукою,

29 бо навчав Він, як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники.

Вiд Матвiя 8

1 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним.

2 Там був прокажений, що підійшов до Ісуса, став на коліна перед Ним і мовив: «Господи, якщо Ти схочеш, то зможеш вилікувати мене».

3 Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Так, Я хочу вилікувати тебе. Одужай!». І проказа одразу ж зійшла.

4 Тоді Ісус наказав йому: «Гляди ж, не кажи нікому про це. Краще йди та покажися священику, та дар принеси, що Мойсей велів, на свідчення твого одужання».

5 Коли Ісус знов увійшов до Капернауму, підійшов до Нього римський сотник, благаючи про допомогу,

6 і мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».

7 Ісус йому пообіцяв: «Я прийду, щоб зцілити його».

8 У відповідь сотник сказав: «Господи, я недостойний, щоб Ти входив до мого помешкання, але лише накажи, й слуга одужає.

9 Я знаю це, бо я сам людина підвладна і маю солдатів, підвладних мені. Коли кажу одному: «Йди геть!», - то він іде. Кажу іншому: «Йди сюди!» І він приходить. Кажу слузі своєму: «Зроби це!» І він виконує».

10 Почувши це, Ісус дуже здивувався і сказав тим, що йшли позаду: «Істинно кажу вам, не зустрічав Я ні в кого - навіть в Ізраїлі - такої великої віри.

11 Кажу вам більше того: багато прийдуть зі сходу та заходу і будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім.

12 Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів».

13 По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! І нехай станеться так, як ти у це повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.

14 Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив його тещу, що лежала в лихоманці.

15 І торкнувся він її руки, і лихоманка залишила жінку. Вставши, вона почала прислуговувати Йому.

16 Як настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав злих духів словом.

17 І зцілив Ісус усіх недужих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю: «Він забрав усі наші хвороби й поніс наші недуги».

18 Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на той берег озера.

19 А один із книжників підійшов до Нього й мовив: «Учителю, я піду з Тобою, хоч куди б Ти йшов».

20 Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи - гнізда, та Син Людський не має місця, де зможе прихилити голову».

21 Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька».

22 Однак Ісус мовив: «Йди за Мною, і нехай мертві самі ховають своїх померлих».

23 Ісус сів у човен, а за Ним усі Його учні.

24 І зірвалася буря, та така дужа, що хвилі почали заливати човен. Але Ісус спав.

25 Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!»

26 Ісус відповів їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» І встав Він, і наказав вітрові й хвилям, і на озері запала тиша.

27 Дуже здивувалися всі й кажуть: «Хто ж це Такий, що навіть вітри й води Йому підкоряються?»

28 Коли Ісус переплив на той бік озера до землі Ґадаринської, двоє біснуватих вийшли до Нього з могильних склепів. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою.

29 Вони кричали: «Чого Тобі від нас треба, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?»

30 На віддалі паслося стадо свиней.

31 І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас до того стада свиней».

32 Ісус їм відповів: «Ідіть!». Й вони повиходили з людей і переселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро й потопилося в хвилях, а свинопаси повтікали.

33 У місті вони розповіли про все, що сталося зі свинями й біснуватими.

34 Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч, і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його піти з землі їхньої.

Вiд Матвiя 9

1 Ісус знову сів у човен, переплив назад і повернувся до Свого міста.

2 І принесли люди до Нього немічного, що лежав у ліжку. Коли ж Ісус побачив доказ їхньої віри, то мовив до хворого: «Кріпися, сину Мій. Твої гріхи прощені.»

3 Тут деякі книжники почали говорити поміж себе: «Він зневажає Бога Своїми словами».

4 Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому недобрі думки у серцях ваших?

5 Що легше сказати: «Твої гріхи прощені», чи «Вставай і ходи»?

6 Та Я покажу вам, що Син Людський має владу на землі, щоб гріхи відпускати». І мовив Ісус до немічного: «Вставай, бери постіль свою і йди додому».

7 Вставши, немічний пішов додому.

8 Коли люди побачили це, то страх охопив їх, і почали вони хвалити Бога за те, що дав Людині таку силу.

9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім'я Матвій, що сидів у митниці. Ісус сказав йому: «Ходімо зі мною». Матвій встав і пішов за Ним.

10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато митників та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями.

11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть разом із митниками та грішниками?»

12 Почувши це, Ісус сказав: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим.

13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: «Я хочу милосердя, а не жертв», бо не праведних Я прийшов кликати, а грішників».

14 Тоді учні Іоана Хрестителя підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні - ні?»

15 Ісус їм відповів: «Хіба можуть друзі нареченого сумувати на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли його заберуть від них. Тоді вони й засумують і почнуть поститися.

16 До старої одежі не пришивають латки з нової тканини, бо тканина збіжиться, латка зтягне її, і дірка стане ще більшою.

17 Не наливають молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тоді вино виллється й міхи зруйнуються. Навпаки, молоде вино наливають у нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».

18 Поки Ісус усе це казав, до Нього підійшов старіший синаіоіи, впав долілиць і мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та приклади Свою руку до неї, щоб вона ожила».

19 Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.

20 У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала сильною кровотечею. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його одягу.

21 Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо торкнуся Його одягу, то одужаю».

22 Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Кріпися, дочко! Твоя віра вилікувала тебе!» І жінка одразу одужала.

23 Коли Ісус прийшов до оселі старійшого синаіоіи, Він побачив флейтистів, що грали похоронні мелодії, та приголомшених людей.

24 Ісус сказав: «Вийдіть! Дівчинка не вмерла, вона лише спить». Люди почули й почали насміхатися з Нього.

25 Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала.

26 Чутки про це розійшлися повсюди.

27 Коли Ісус подався звідти, двоє сліпців ішли слідом за Ним і кричали: «Помилуй нас, Сину Давидів!»

28 І коли Він увійшов у дім, сліпці наблизилися до Нього. Тоді Ісус мовив до них: «Чи вірите ви в те, що знову зроблю вас зрячими?» Ті відповіли: «Так, Господи».

29 Ісус торкнувся їхніх очей і сказав: «Нехай буде так, як ви у це повірили.»

30 І зір повернувся до них. Та Ісус суворо застеріг їх, кажучи: «Нехай же ніхто про це не дізнається».

31 Але коли вони пішли, то рознесли чутку про це по всіх усюдах.

32 В той час, коли вони виходили, до Ісуса привели німого, що був іще й біснуватим.

33 Тільки-но Ісус вигнав біса з нього, як німий почав говорити. Люди здивувалися, кажучи: «Нічого подібного ще не траплялося в Ізраїлі«.

34 Та фарисеї казали: «Він виганяє біса з допомогою бісівського володаря!»

35 Ісус ходив усіма містами та селами, навчаючи в синаіоіах, проповідуючи Євангелію про Царство Небесне, виліковуючи всі хвороби та недуги.

36 Коли Він бачив натовпи людей, співчуття до них проймало Його, бо були вони знесилені й безпорадні, наче вівці без пастуха.

37 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Жнива великі, та мало робітників.

38 Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників для жнив».

Вiд Матвiя 10

1 Ісус покликав дванадцятьох апостолів, Своїх учнів, і дав їм силу виганяти нечистих духів і зціляти від різних недугів та хвороб.

2 Ось імена дванадцятьох апостолів. Насамперед - Симон (що звався також Петром) і його брат Андрій; Яків, син Зеведея та брат Якова Іоан;

3 Пилип та Варфоломій; Хома та митник Матвій; Яків, син Алфія, і Тадей;

4 Симон Зілот та Юда Іскаріот, що зрадив Ісуса.

5 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель,

6 ані до самарійського міста, а йдіть до заблудлих овець народу Ізраїльського.

7 Йдіть і проповідуйте, кажучи: «Царство Небесне наближається».

8 Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Одержуєте даром, то й давайте даром.

9 Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ні міді до своїх поясів, ні запасної одежини чи сандаліїв, ані палиці.

10 Кажу вам так, бо робітник вартий своїх харчів.

11 А як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного і лишайтеся в нього, доки не підете далі.

12 Входячи в дім, привітайте його словами: «Мир дому цьому!»

13 Якщо дім достойний, то нехай ваш мир залишиться з ним. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас.

14 Якщо хтось не прийме вас або не слухатиме вашого слова, то залишіть ту хату чи те місто й обтрусіть порох з ніг ваших.

15 Істинно кажу вам: Судного Дня легше буде землі Содомській та Ґоморрській , ніж місту тому.

16 Знайте ж, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. Тож будьте мудрими, мов змії, невинними, мов голуби.

17 Стережіться людей, бо вони віддадуть вас до суду та битимуть батогами у синаіоіах.

18 Вас приведуть на суд правителів та царів за те, що ви Мої учні. Це дасть вам можливість свідчити про Мене перед ними та поганами.

19 Коли ж вас заарештують, не турбуйтеся про те, що і як казати, бо на той час ви матимете що сказати.

20 Пам'ятайте, що то не ви говоритимете, а Дух Отця вашого промовлятиме вашими устами.

21 Брат віддасть брата на смерть, батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і штовхнуть їх до смерті.

22 Всі люди вас ненавидітимуть за ім'я Моє, але той, хто терпітиме до кінця, буде врятований.

23 Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.

24 Учень не важливіший за вчителя свого і слуга - за свого пана.

25 Учневі досить бути схожим на вчителя свого, а слузі - на пана. Коли господаря назвали Вельзевулом, то чи не гірше будуть названі домашні його?

26 Тож не бійтеся їх, усе сховане виявиться, а все таємне відкриється.

27 Те, що Я кажу вам у темряві, кажіть при світлі, а що кажу вам пошепки, проголошуйте з дахів будинків.

28 Більше не бійтеся тих, які можуть вбити тіло ваше, але не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся того, хто може знищити і душу, й тіло в пеклі.

29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не впаде на землю без відома Отця вашого!

30 Навіть волосся на головах ваших пораховане!

31 Та не бійтеся, ви вартіші за багатьох горобців!

32 Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним.

33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того зречусь і Я перед Отцем Небесним.

34 Не гадайте, що Я прийшов, щоб мир принести на землю. Не мир Я приніс, а меч.

35 Я прибув, аби «підняти сина проти батька, дочку проти матері, а невістку проти свекрухи.

36 Ворогами людини стануть її домашні».

37 Хто любить свого батька чи матір більше, ніж Мене, той не гідний Мене. Хто любить сина свого чи дочку більше, ніж Мене, той не гідний Мене.

38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене.

39 Хто намагається зберегти своє життя, той загубить його. Хто ж віддасть своє життя за Мене, той здобуде його.

40 Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене.

41 Хто приймає пророка тому, що то пророк, - той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного.

42 Хто напоїть прохолодною водою одного з цих найменших Моїх учнів, бо то Мій учень, істинно кажу вам: той неодмінно одержить винагороду».

Вiд Матвiя 11

1 Сталося так, що коли Ісус закінчив навчати Своїх дванадцятьох учнів, то подався навчати та проповідувати по інших містах Ґалилеї.

2 Іоан Хреститель, що був на той час у в'язниці, почувши про діяння Христові,

3 послав своїх учнів запитати в Нього: «Ти Той, що мав прийти, чи мусимо чекати іншого?»

4 І мовив їм Ісус у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоанові те, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають,

5 криві ходять, прокажені зціляються, глухі чують, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка.

6 Блаженний той, хто може прийняти Мене».

7 Коли ті пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що його вітер гойдає?

8 Що ви ходили побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Слухайте! Пишно вбрані сидять у царських палацах.

9 Так що ж ви ходили побачити? Пророка? Так, кажу вам, той, кого ви бачили - більше ніж пророк!

10 Це саме про Нього сказано у Святому Письмі: «Дивись! Я посилаю Свого посланця перед Тобою. Він приготує Тобі дорогу».

11 Істинно кажу вам: серед усіх народжених на світі не було ще ніколи більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному все ж більший за Іоана.

12 З того часу, як прийшов Іоан Хреститель, і дотепер Царство Небесне страждає від шалених нападів, і лихі люди намагаються здобути його силоміць.

13 Бо всі пророки й Закон Мойсеїв провіщали це, допоки Іоан не прийшов.

14 Якщо ви згодні прийняти те, про що говорили Закон і пророки, то він - Іоан - і є Іллєю, чиє пришестя провіщувалося.

15 Той, хто має вуха, нехай слухає!

16 З ким порівняти Мені це покоління людей? Вони, немов діти, що сидять на майдані та гукають до інших:

17 «Ми грали для вас на сопілці, та ви не танцювали! Ми співали жалібних пісень, та ви не сумували».

18 Прийшов був Іоан Хреститель, що не їв, як інші, та не пив вина, а вони кажуть: «У нього вселився біс».

19 Тоді прийшов Син Людський, що їсть, як інші, і п'є вино, а вони кажуть: «Погляньте на Нього! Він ненажера та п'яниця! Він приятель митників і грішників!» Та мудрість виправдовується справами.»

20 І почав Ісус докоряти жителям тих міст, де було здійснене найбільше з Його чудес, бо вони не розкаялися у своїх гріхах.

21 Він сказав: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби чудеса, що здійснилися у вас, сталися б у Тирі чи Сидоні, то там би люди давно вже розкаялись, одягли волосяниці й посипали голови попелом.

22 Але Я кажу вам: Судного Дня легше буде Тиру та Сидону, ніж вам!

23 А ти, Капернауме, невже ти гадаєш, що будеш піднесений до слави Небесної? Ні, ти зійдеш у пекло! Кажу так, бо якби в Содомі здійснилися такі дива, які сталися тут, те місто існувало б дотепер!

24 Але Я кажу тобі, що Судного Дня легше буде землі Содомській, ніж тобі».

25 І далі вів Ісус: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба і Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим.

26 Так, Отче, це сталося, бо так було Тобі до вподоби.

27 Все було передано Мені Отцем Моїм. Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина та того, кому Син хоче відкрити Отця Свого.

28 Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я поверну вас до життя.

29 Візьміть Моє ярмо собі і навчайтеся в Мене, бо Я лагідний і покірливий, і ви знайдете відпочинок душам своїм.

30 Бо ярмо, що Я даю вам, - легке, і тягар, що кладу на ваші плечі, - неважкий».

Вiд Матвiя 12

1 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус ішов ланом. Його учні зголодніли й почали рвати пшеничні колоски та їсти їх.

2 Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь! Твої учні роблять те, що Закон Мойсеїв забороняє робити в суботу!»

3 Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що Давид і ті, що з ним були, зробили, коли зголодніли?

4 Вони ввійшли до дому Божого та з'їли священний хліб, що був наготований Богу, хоч це й суперечило Мойсеєвому Закону та заборонялося робити і йому самому й тим, що були з ним. Лише священикам дозволялося це.

5 Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають?

6 Але кажу Я вам, тут щось більше, ніж храм.

7 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Письма: «Я милосердя хочу, а не жертви», - то не судили б невинних,

8 бо Син Людський - Господар суботи».

9 Тоді Ісус пішов звідти до синаіоіи.

10 Там був чоловік із сухою рукою, і люди спитали Ісуса: «Чи дозволено Законом Мойсеєвим зціляти в суботу?» (Вони спитали так, аби звинуватити Його).

11 Та Він відповів їм: «Чи є той серед вас, хто, маючи вівцю, не витягне її з ями, якщо вона впаде туди в суботу?

12 А людина куди значніша від вівці. Отже, Закон Мойсеїв дозволяє робити добро в суботу».

13 Тоді Ісус сказав чоловікові з сухою рукою: «Простягни руку свою.» І той простягнув її, і вона стала знову здоровою, як і друга.

14 Фарисеї вийшли й почали змовлятися проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.

15 Довідавшись про це, Ісус подався звідти геть. І великий натовп ішов слідом, а Він зцілював усіх недужих.

16 Але наказав їм, щоб не розповідали іншим про Нього.

17 Це сталося, щоб збулося сказане пророком Ісаєю:

18 «Ось Мій слуга, Якого Я обрав, Мій улюблений, Якого вподобав. Я вкладу в Нього Дух Свій, і Він проголосить справедливість народам.

19 Він не буде сперечатися або кричати, і ніхто не чутиме Його голосу на вулицях.

20 Він не зламає навіть тріснутої очеретини, не загасить тліючої свічки, аж доки не зробить так, щоб справедливість перемогла.

21 І всі народи покладатимуть на Нього надії».

22 Тоді привели до Ісуса німого й сліпого чоловіка, одержимого нечистим, і Він зцілив його. Той прозрів і почав говорити.

23 Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Чи не Син це Давидів?»

24 Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє бісів не інакше як за допомогою Вельзевула, бісівського царя».

25 Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине, ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть.

26 І якщо сатана виганяє сатану, то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти?

27 І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими!

28 З іншого боку, якщо Я виганяю бісів силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.

29 Або таке: як можна зайти в дім до дужого чоловіка й пограбувати його, якщо спершу не зв'язати господаря? Тільки тоді можна пограбувати його дім.

30 Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає.

31 Тому кажу Я вам, що будь-який гріх чи наклеп можна людям простити, та гріх проти Духа не проститься ніколи.

32 Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось скаже слово проти Духа Святого, то цього не можна простити.

33 Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.

34 Ви, виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Слова людські йдуть від повноти серця.

35 Добра людина виносить добро з доброго скарбу, в той час, як зла виносить зло зі злого скарбу.

36 Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово.

37 За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».

38 Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знак від Тебе».

39 Але Він відповів їм: «Лише злі та невірні люди вимагають цього. Та ніякого знаку їм не буде, окрім даного пророком Йоною.

40 Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в серці землі три дні й три ночі.

41 В Судний День люди Ниневії встануть проти людей, що живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є щось більше за Йону.

42 В Судний День Цариця Півдня встане з людьми, що живуть сьогодні, і визнає їх винними, бо прийшла здалеку послухати мудрості Соломонової. А тут є хтось більший за Соломона!

43 Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними пустелями, шукаючи відпочинку, та не знаходить його.

44 І тоді каже: «Я повернуся до своєї домівки, що полишив». Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним.

45 Тоді він іде й приходить знову, але вже разом з іще сімома нечистими духами, ще гіршими за нього. Вони входять у ту людину і живуть у ній, і життя людини стає ще гіршим, ніж було. Це ж саме станеться з поганими людьми, що живуть тепер».

46 Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і стали зовні, бажаючи з Ним говорити.

47 Хтось сказав Йому: «Дивись! Он Твоя мати й Твої брати стоять зовні і бажають поговорити з Тобою».

48 У відповідь Ісус промовив: «Хто Моя мати і хто Мої брати?»

49 Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось Моя мати і Мої брати.

50 Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той Мені брат, сестра й мати!»

Вiд Матвiя 13

1 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.

2 Багато людей зібралося навколо Нього, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

3 І тоді багато про що розповів Він у притчах. Він почав: «Вийшов сіяч і заходився сіяти.

4 Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги, а птахи налетіли та склювали його.

5 Інше впало на каміння, де не було достатньо землі. Зерно проросло швидко, бо земля тут була неглибока,

6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

7 Трохи зерна впало туди, де росли будяки, що вигналися й задушили паростки.

8 А решта зерна впала в добру землю, зерно виросло й дало врожай, що був у сто, шістдесят і у тридцять разів більший від посіяного.

9 Хто має вуха, нехай слухає!»

10 Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

11 У відповідь Ісус мовив до них: «Бо вам дано знати таємниці Царства Небесного, а от їм не дано.

12 Адже хто має, тому додасться, й він матиме надмірно, а хто не має, в того заберуть і той дріб'язок, що йому належить.

13 Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.

14 В цих людях справджується пророцтво Ісаї: «Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивиться та дивиться, але не побачите.

15 Бо серце люду цього зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, та звернутись до Мене, і Я б зцілив їх».

16 Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха - бо чують.

17 Істинно кажу вам: багато пророків і праведників хотіли побачити те, що ви бачите, та не побачили. Хотіли вони почути те, що ви чуєте, та не почули.

18 Послухайте пояснення притчі про сіяча.

19 До кожного, хто чує Слово про Царство Небесне та не розуміє його, приходить лукавий і забирає посіяне в серці у нього. Ось що означає зерно, що впало край дороги.

20 Зерно, що впало на землю, повну каміння, - це той, хто чує Слово і одразу ж сприймає його з радістю.

21 Але він не дає міцного коріння і живе недовго. Коли приходить скрутний час і година переслідувань за Слово, він швидко зневірюється.

22 Зерно, що впало до будяків, - це той, хто чує Слово, але щоденні турботи та облуда багатства душать у ньому Слово. Воно безплідне в тій людині.

23 Зерно, що впало у добру землю, - це той, хто чує і розуміє Слово. Він виростив врожай, що у сто, шістдесят і у тридцять разів більший від посіяного».

24 І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до людини, що посіяла добре зерно на своєму полі.

25 Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур'ян серед пшениці та й пішов собі.

26 Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур'ян також виріс.

27 Слуги господаря прийшли до нього й питають: «Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур'ян виріс серед поля?»

28 Тоді він їм відповів: «Це ворог зробив». Слуги кажуть йому: «Може, ми підемо й виполемо бур'ян?»

29 «Ні, - відповідає хазяїн, - бо ви при тому вирвете і пшеницю.

30 Нехай ростуть разом аж до жнив. Тоді я скажу женцям: «Збирайте спершу бур'ян та зв'язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні».

31 Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, що його чоловік посадив на своєму полі.

32 Воно найменше з усіх зерен, але коли виростає, то стає найбільшим серед городини, завбільшки з дерево, і птахи прилітають до нього і в'ють гнізда в його вітті».

33 Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дріжджів, що їх жінка розводить, кладе до трьох мірок борошна і залишає так, поки все тісто не зійде».

34 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:

35 «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане зі дня створення світу».

36 Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур'ян у полі».

37 І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно - то Син Людський.

38 Поле - то світ. Добре зерно - то сини Царства Божого. Бур'ян - то сини лукавого.

39 Ворог, що посіяв його - диявол. Жнива - то кінець світу. Женці - то ангели.

40 Отже, як збирають бур'ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.

41 Син Людський пошле Своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити,

42 й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів.

43 Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.

44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

45 Царство Небесне також нагадує купця, що розшукує гарні перли.

46 Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

47 Царство Небесне також подібне до закинутого в озеро невода, до якого втрапило багато різної риби.

48 Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.

49 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі.

50 І буде чути там плач людський і скрегіт зубів».

51 Запитав тоді Ісус Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».

52 І мовив Він: «Тому кожен книжник, що взнав про Царство Небесне, подібний до того господаря, що дістає з комори як старі, так і нові речі».

53 Сталося так, що коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти.

54 Прийшовши до Свого рідного міста, Він почав навчати в їхній синаіозі, і всі дивувалися: «Звідки в Нього така мудрість і така сила чудодійна?

55 Хіба Він не того тесляра син? Хіба Його матір не Марією звуть, а братів - не Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?

56 Хіба всі Його сестри не стоять тут серед нас? То звідки ж у Нього все це?»

57 Земляки не бажали Його визнавати. Але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба лише на рідній землі, у своєму рідному домі».

58 І не робив Він там багато чудес - через їхню невіру.

Вiд Матвiя 14

1 На той час до Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.

2 Він сказав своїм слугам: «Насправді цей чоловік є Іоаном Хрестителем, що воскрес із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

3 Це ж Ірод іще раніше схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в'язниці. Зробив він це, бо Іродіада, жінка брата Іродового Пилипа, забажала цього.

4 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться жити з нею»,

5 а Ірод не слухався Іоана, хотів убити його, однак боявся людей, бо вони вважали того пророком.

6 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому,

7 що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.

8 Мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».

9 Цар, хоч і був засмучений, але вже дав обіцянку в присутності гостей своїх, що сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.

10 Він послав людей до в'язниці, щоби стяли голову Іоанові.

11 Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.

12 І прийшли, почувши про це, учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.

13 Довідавшись про це, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то пішли слідом за Ним зі своїх міст.

14 Коли Ісус вийшов із човна і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив недужих, яких люди привели з собою.

15 Як настав вечір, Його учні прийшли й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і купити собі поїсти».

16 Але Ісус відповів: «Їм не треба йти звідси. Дайте їм поїсти!»

17 Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п'яти хлібин та двох рибин».

18 І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».

19 Він звелів людям посідати на траву, тоді дістав ті п'ять хлібин та дві рибини, підняв очі до неба, дякуючи Богу за їжу, розламав хліб і дав хлібини Своїм учням, а вони роздали народу.

20 Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.

21 А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловік, не рахуючи жінок та дітей.

22 Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і переплисти на інший берег озера, а сам залишився, щоб відпустити людей.

23 Коли ж Він відпустив їх, то пішов на пагорб помолитися. І як настав вечір, Ісус був там на самоті.

24 Човен відплив вже досить далеко від берега, і кидали хвилі його з боку на бік, бо бив вітер в обличчя.

25 Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.

26 Коли ті побачили, що Він іде по озеру, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»

27 Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»

28 На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».

29 І сказав Ісус: «Іди сюди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, і підійшов до Ісуса.

30 Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»

31 Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його і мовив: «Маловіре, чого ти засумнівався?»

32 А коли вони разом сіли в човен, вітер вщух.

33 Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти істинно Син Божий!»

34 Перепливши озеро, вони прибули до землі Ґенісаретської.

35 Коли мешканці Ґенісарету впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях.

36 І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволу торкнутися хоча б краю вбрання Його. І всі, хто зробив це, повністю зцілилися.

Вiд Матвiя 15

1 Тоді фарисеї та книжники з Єрусалиму підійшли до Ісуса й запитали Його:

2 «Чому Твої учні порушують звичаї предків наших? Вони не омивають руки перед прийняттям їжі!»

3 У відповідь Він сказав їм: «А ви чому порушуєте заповідь Божу заради своїх звичаїв?

4 Адже говорив Господь: «Ўануй батька й матір своїх». Бог також сказав: «Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути».

5 А ви кажете: «Якщо хтось мовить до батька свого чи матері: «Я не можу вам допомогти, бо все, що я маю, належить Богу»,

6 - то він уже може не шанувати батьків своєю допомогою». Через цей ваш звичай відкидаєте заповідь Господню.

7 Лицеміри! Правильно пророчив про вас Ісая:

8 «Ці люди поважають мене на словах, та серця їхні далеко від мене.

9 Ўана їхня марна, бо вони вчать лише людських правил».

10 Ісус покликав людей до Себе й сказав їм: «Слухайте мене і розумійте!

11 Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота, - ось що оскверняє її!».

12 Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?»

13 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть.

14 Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

15 На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

16 Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли?

17 Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця?

18 А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину.

19 Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів'я та наклепи.

20 Ось що оскверняє людину. А їсти, не омивши руки, - це не осквернить її».

21 Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона.

22 Прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає».

23 Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!»

24 У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу Ізраїльського».

25 Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!»

26 І сказав Ісус: «Недобре брати хліб у дітей і кидати його собакам».

27 Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна».

28 На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.

29 Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там.

30 Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх.

31 Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.

32 Ісус покликав Своїх учнів і сказав: «Мені шкода цих людей, бо ось уже три дні, як вони зі Мною і не мають що їсти. Я не хочу відпустити їх голодними, щоб вони не ослабли по дорозі до дому».

33 Тоді учні мовили до Нього: «Де ж нам узяти доста хліба у цьому віддаленому місці, щоб нагодувати такий натовп?»

34 Ісус запитав їх: «Скільки у вас хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».

35 Ісус звелів людям посідати на землю.

36 Тоді взяв хліб і рибу, воздав Богу дяку за їжу, розломив хліб і почав роздавати його учням Своїм, а ті - людям.

37 Усі їли, поки не наїлися, і позбирали куснів, що залишалися, сім кошиків.

38 І було тих, що їли, чотири тисячі чоловік, не рахуючи жінок та дітей.

39 Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен і поплив до землі Маідалинської.

Вiд Матвiя 16

1 Фарисеї та саддукеї підійшли до Ісуса, бажаючи випробувати Його, і попросили здійснити їм чудо, як знак схвалення Божого.

2 У відповідь Він мовив: «Коли сонце сідає, ви кажете: «Буде гарна погода, бо небо на заході червоне».

3 Коли сонце сходить вранці, ви кажете: «Сьогодні буде непогода, бо небо червоне й похмуре». Ви вмієте розпізнавати вигляд неба, та не вмієте розпізнавати знамення часу.

4 Лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення, крім знамення пророка Йони, не буде йому дано». Тоді Ісус покинув їх і пішов геть.

5 Його учні переправилися на інший берег озера, але забули взяти з собою хліб.

6 Тоді Ісус сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської».

7 І вони почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми забули взяти з собою хліб».

8 Ісус знав, про що вони говорили, і сказав: «Маловіри, чому перемовляєтесь поміж себе про те, що ви хліба не взяли?

9 Невже досі нічого не зрозуміли й не пам'ятаєте ті п'ять хлібин, що нагодували п'ять тисяч чоловік, і скільки тих кошиків було, що ви наповнили рештками і взяли тоді з собою?

10 Чи не пам'ятаєте ви сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, і скільки кошиків було, що їх ви наповнили і взяли тоді з собою?

11 І як ви не розумієте, що не про хліб Я з вами говорив? Я казав, щоб ви остерігалися закваски фарисейської та саддукейської».

12 І тоді вони зрозуміли, що Ісус застерігав їх не від хлібної закваски, а від вчення фарисейського та саддукейського.

13 Коли Ісус прийшов до землі Кесарії Пилипової, то запитав Своїх учнів: «Що кажуть люди, ким вони вважають Сина Людського?»

14 Тоді вони відповіли: «Одні кажуть, що це Іоан Хреститель, інші - що Ілля, ще інші - що Єремія або один із пророків».

15 Ісус на те мовив: «А ви як думаєте, хто Я такий?»

16 І відповів Йому Петро: «Ти Христос, Бога Живого Син».

17 Ісус тоді йому: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний.

18 Я також кажу тобі, що ти Петро, і на цьому камені Я побудую Свою Церкву, і сили смерті не переможуть її.

19 Я дам тобі ключі від Царства Небесного і те, що зв'яжеш на землі, буде зв'язане на небі, а що відпустиш на землі, буде відпущене на небі».

20 Тоді Він суворо наказав Своїм учням нікому не казати, що Він Христос.

21 Відтоді Ісус почав розкривати Своїм учням, що Йому необхідно піти до Єрусалиму, і що Він має дуже страждати від рук старійшин, первосвящеників та книжників. Він пояснив їм також, що має бути вбитий і воскресне після цього на третій день.

22 Тоді Петро відвів Його вбік і почав докоряти Йому: «Господи, не дай Бог! Це не повинно трапитися з Тобою».

23 Ісус повернувся до Петра і мовив: «Йди геть, сатано! Ти перешкода Мені, бо думаєш не по-Божому, а по-людськи».

24 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Якщо хто хоче йти за Мною, той повинен забути про себе, взяти хрест страждань своїх і йти слідом.

25 Хто хоче зберегти життя своє, той загубить його. А хто за Мене своє життя віддасть, той знайде його.

26 Що користі людині здобути весь світ, але загубити життя своє? Ніякої! Що може людина віддати, щоб повернути свою душу? Нічого!

27 Син Людський прийде в славі Отця Свого зі Своїми ангелами. І тоді Він віддячить кожному за його діла.

28 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що йтиме в Царстві Своєму».

Вiд Матвiя 17

1 Ўість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та його брата Іоана і повів їх на високу гору, щоб побути з ними на самоті.

2 І там Він видозмінився в них на очах. Його обличчя засяяло, мов сонце, а Його одяг став сліпучо білим.

3 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.

4 І сказав Петро Ісусу: «Господи, як добре, що ми тут! Якщо Ти хочеш, я поставлю тут три намети - один для Тебе, другий - для Мойсея, а третій - для Іллі».

5 Поки Петро так промовляв, ясна хмара огорнула їх, і з неї почувся голос: «Ось Мій Улюблений Син, що вподобав Я Його. Слухайте Його».

6 Почувши це, учні Ісуса так злякалися, що впали долілиць.

7 Тоді Він підійшов і торкнувся їх, сказавши: «Вставайте і не бійтеся!»

8 Ті підвели очі, але не побачили нікого, крім Ісуса.

9 Коли вони сходили з гори, Ісус звелів їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, поки Син Людський не воскресне з мертвих».

10 По тому Його учні спитали: «Чому ж тоді книжники кажуть, що першим має прийти Ілля?»

11 На те Ісус їм відповів: «Ілля прийде і все впорядкує.

12 Та кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди не впізнали його і вчинили з ним усе, що хотіли. Син Людський так само має страждати від них».

13 Тоді Його учні зрозуміли, що Він каже про Іоана Хрестителя.

14 Коли вони знову прийшли до натовпу, то один чоловік підійшов до Нього, впав перед Ним на коліна і мовив:

15 «Господи, змилуйся над сином моїм! Він хворий на падучу, дуже страждає і часто кидається в огонь або воду.

16 Я привів його до Твоїх учнів, та вони не змогли зцілити його».

17 І мовив Ісус у відповідь: «Ви, зневірені, збиті з пуття! Доки Мені ще з вами бути? Скільки Мені терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!»

18 Ісус наказав демону вийти з хлопця, той вийшов, і тут же хлопчик зцілився.

19 Учні Ісуса підійшли до Нього, коли Він був на самоті, й запитали: «Чому ми не змогли вигнати біса?»

20 І Він мовив до них: «Тому що у вас мало віри. Істинно кажу вам: якби ви мали віру хоча б як гірчичне зерно, то могли б звеліти цій горі: «Пересунься звідси туди», - і вона б пересунулася. Тоді для вас нічого б не було неможливого».

22 Коли вони всі разом прийшли до Ґалилеї, Ісус мовив: «Сина Людського віддадуть до рук людей, які вб'ють Його, але на третій день Він воскресне з мертвих».

23 Тоді учні дуже зажурилися.

24 Коли Ісус і Його учні прибули в Капернаум, до Петра підійшли збирачі храмового податку й запитали: «Чи сплачує твій Учитель дводрахмовий податок на храм?»

25 Той відповів: «Так» і ввійшов до хати. Перш, ніж Петро встиг щось мовити, Ісус запитав його: «Як на твою думку, Симоне, з кого беруть данину й податок царі - зі своїх дітей чи з чужих?»

26 Петро відповів: «Вони збирають з чужих». Ісус тоді йому: «Отже, їхні діти вільні від податку.

27 Та щоб їх не дратувати, піди до озера й закинь вудку. Розкрий рота рибині, яку першу зловиш, і знайдеш там чотиридрахмову

Вiд Матвiя 18

1 Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто найголовніший у Царстві Небесному?»

2 Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив:

3 «Істинно кажу вам: поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то не ввійдете до Царства Небесного.

4 Отже, хто принизиться до цієї малої дитини, той буде найголовнішим у Царстві Небесному.

5 Хто приймає таку малу дитину в ім'я Моє, той приймає Мене.

6 Та якщо хтось стане перешкодою для малих тих, що вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі.

7 Горе світу цьому від каменів спотикання, бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з'являються.

8 Якщо твоя рука чи нога спричиняє це спотикання, відрубай її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, але потрапити у вічне пекло.

9 Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню».

10 «Глядіть, не ставтеся зверхньо ні до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні ангели-охоронці на Небі завжди перебувають перед лицем Отця Мого Небесного».

11 Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти загиблих.

12 Як ви гадаєте, коли хтось має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев'яносто дев'ять на схилі гори й чи не піде шукати її?

13 Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев'яноста дев'ятьом, що не заблукали.

14 Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей був заблукав.

15 Якщо брат твій має гріх проти тебе, іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата.

16 Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків.

17 Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до поганина чи митника.

18 Істинно кажу вам: що поєднаєте на землі, буде поєднане й на небі, а що відпустите на землі, буде відпущене на небі.

19 І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним.

20 Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім'я Моє, Я теж буду серед них».

21 Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата, коли він грішить проти мене, може сім разів?»

22 Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш простити його гріхи сімдесят по сім разів!

23 Отже, Царство Небесне подібне до царя, що вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами.

24 І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, що був винен десять тисяч талантів.

25 Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.

26 Тоді слуга той впав на коліна і почав благати: «Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!»

27 І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.

28 Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх співбратів, що був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: «Поверни все, що винен мені!»

29 Той упав на коліна й почав благати: «Зажди трохи, і я поверну все!»

30 Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.

31 Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.

32 Цар покликав того слугу й мовив до нього: «Ти, негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!

33 То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого співбрата, як я це зробив?»

34 І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в'язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.

35 Ось як Мій Отець Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас від усього серця не простить брата свого».

Вiд Матвiя 19

1 Скінчивши розповідати це, Ісус покинув Ґалилею і попрямував до земель Юдейських, що за рікою Йордан.

2 Великий натовп ішов слідом за Ним, і Він зціляв усіх недужих.

3 Підійшли до Нього фарисеї і, випробовуючи, запитали: «Чи дозволено чоловікові розлучитися з жінкою байдуже з якої причини?»

4 Ісус відповів: «Хіба не читали ви у Святому Письмі, що Творець із самого початку «створив їх чоловіком і жінкою»?.

5 І Бог мовив з цієї причини: «Чоловік покине батька й матір своїх, з'єднається з жінкою своєю, і вони обоє стануть єдиною плоттю».

6 Отже, вони вже не дві, а одна плоть, і нехай ніхто не роз'єднає те, що Бог з'єднав разом».

7 Вони запитали: «Чому ж тоді Мойсей заповів, що чоловік може розлучитися з жінкою, давши їй розвідного листа, та вислати її геть?»

8 Ісус на те відповів: «Мойсей дозволив вам розлучатися з жінкою через впертість вашу, а спочатку цього не було.

9 Кажу вам, що якщо чоловік розлучається з жінкою не через її розпусту й одружується з іншою, то він чинить перелюб».

10 І Його учні мовили до Нього: «Якщо такі справи, то й зовсім не варто одружуватися».

11 Тоді Ісус відповів: «Не кожен може сприйняти це вчення, а лише ті, кому було Богом дано.

12 Бувають такі чоловіки, що народилися скопцями, а ще бувають такі, що люди зробили їх скопцями, та є ще й такі, що зробилися скопцями заради Царства Небесного. Той, хто може сприйняти це вчення, нехай сприймає його!»

13 Тоді привели до Ісуса дітей, щоб Він, поклавши руки на них, помолився. Але Його учні нарікали їм.

14 Ісус сказав: «Пустіть дітей до мене і не зупиняйте їх, бо Царство Небесне належить таким, як вони».

15 Він поклав на дітей руки і пішов звідти.

16 Один чоловік підійшов до Ісуса і спитав Його: «Вчителю, що доброго я маю зробити, щоб мати вічне життя?»

17 На те Ісус мовив: «Чому ти Мене питаєш, що є добро? Лише один Бог добрий, але, якщо хочеш мати вічне життя, виконуй заповіді».

18 А він питає: «Які заповіді?» На те Ісус відповів: «Не убий, не чини перелюбу, не вкради, не давай лжесвідчень,

19 поважай батька й матір своїх, люби ближнього свого, як любиш себе самого».

20 І мовив чоловік до Нього: «Я виконував їх усі. Чого мені ще бракує?»

21 Тоді Ісус мовив: «Якщо хочеш бути досконалим, іди й продай все, що маєш, роздай гроші бідним - і матимеш скарб на небі. Тоді приходь і йди за Мною».

22 Та коли юнак це почув, то пішов звідти сумний, бо був він дуже багатий.

23 Ісус звернувся до Своїх учнів: «Істинно кажу вам: тяжко буде багатому ввійти в Царство Небесне!

24 Ще кажу вам: легше верблюдові пройти в голчане вушко, ніж багатому ввійти до Царства Небесного».

25 Почувши це, учні Ісуса дуже здивувалися й запитали Його: «То хто ж тоді зможе спастися?»

26 Подивившись на них, Ісус відповів: «Для самих людей це неможливо, але для Бога все можливо».

27 Тоді Петро озвався: «Послухай, ось ми все покинули і йдемо за Тобою, то що ми матимемо?»

28 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: як настане новий світ, коли Син Людський зійде на престол слави Своєї, ви, що за Мною йшли, також сидітимете на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять колін ізраїлевих.

29 І кожен, хто залишив свою хату, братів або сестер своїх, батька або матір, своїх дітей або господарство своє задля імені Мого, той одержить у сто разів більше, ніж залишив, і успадкує вічне життя.

30 Багато з тих, хто були першими, стануть останніми, а останні - першими.

Вiд Матвiя 20

1 Царство Небесне подібне до господаря, що рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник.

2 Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до виноградника.

3 Годині о дев'ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, що стояли без діла.

4 Хазяїн сказав їм: «Ви також ідіть працювати до мого виноградника, і платня буде по справедливості».

5 І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому - десь опівдні, а потім о третій годині дня, - і робив так само.

6 О п'ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: «Чому ви стоїте тут цілий день без діла?»

7 Вони йому відповіли: «Бо ніхто нас не найняв». Він їм каже: «Ви також ідіть працювати до мого виноградника».

8 Ввечері господар мовив до свого управителя: «Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших».

9 Отже, всі найняті о п'ятій прийшли і одержали по динару.

10 Коли ж перші підійшли, то гадали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний.

11 Одержавши платню, вони почали нарікати, кажучи: «Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами.

12 Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку».

13 І відповів одному з них власник виноградника: «Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар?

14 Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі.

15 Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?»

16 Отак і в Царстві Небесному - останні будуть першими, а перші - останніми».

17 Дорогою до Єрусалиму Ісус відкликав Своїх учнів убік і мовив до них:

18 «Слухайте! Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського віддадуть до рук первосвящеників і книжників, і вони засудять Його до страти.

19 І віддадуть Його поганам, щоб ті збиткувалися з Нього й катували Його, а тоді розіп'яли. Та на третій день Він воскресне».

20 Підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами. Вона вклонилася Ісусу і звернулася з проханням.

21 І Він спитав: «Чого ти бажаєш?» А та відповіла: «Обіцяй мені, що мої два сини сядуть поруч з Тобою у Царстві Твоєму, один праворуч, а другий ліворуч від Тебе».

22 Ісус сказав: «Ви не розумієте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу страждань, що її випити Я маю?» Вони відповіли: «Так, ми зможемо».

23 І сказав Ісус її синам: «Істинно, ви вип'єте з чаші, що Я питиму з неї, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч - те не Мені вирішувати. Ці місця для тих, кого назве Мій Отець».

24 Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на двох братів.

25 Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що правителі поганські - то тирани, які люблять показувати владу свою над людьми, а вельможі їхні гноблять народ.

26 Але не так має бути між вами. Той з-поміж вас, хто хоче стати великим, хай буде слугою всім іншим,

27 а той, хто хоче бути першим, хай стане вашим рабом.

28 Так само і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а для того, щоб Самому служити й віддати життя Своє на викуп за багатьох».

29 Коли вони йшли з Єрихона, великий натовп простував за ними.

30 Край дороги сиділи два сліпці, і почувши, що Ісус проходить повз них, загукали: «Господи, Сину Давидів! Змилуйся над нами!»

31 Натовп сварився на них, щоб замовкли. Та вони ще дужче: «Господи, Сину Давидів! Змилуйся над нами!»

32 Тоді Ісус зупинився й мовив до них: «Що ви хочете, щоб Я зробив для вас?»

33 І ті відповіли: «Господи, ми хочемо, щоб наші очі відкрилися».

34 Ісус змилувався і торкнувся очей їхніх. Тієї ж миті вони прозріли й пішли за Ним.

Вiд Матвiя 21

1 Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Ветфаіії, що біля гори Оливної, Він відіслав уперед двох учнів, сказавши їм:

2 «Ідіть до села, що перед вами. Там ви одразу ж побачите припнуту ослицю з віслючком. Відв'яжіть їх і приведіть до Мене.

3 Якщо хтось запитає, то скажіть, що Господь їх потребує, але скоро поверне назад».

4 Сталося так, щоб збулося сказане пороком:

5 «Перекажіть Сионовій дочці: «Поглянь! Твій цар іде до тебе! Він покірливий їде верхи на ослиці, так, на віслючку, народженому від в'ючної тварини».

6 Учні Ісуса пішли й зробили, як Він велів.

7 Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них своє вбрання й Ісус сів верхи.

8 Багато людей розстеляли свій одяг на дорозі, а інші зрізали гілля з дерев і кидали на дорогу.

9 Люди в натовпі, що йшов попереду й позаду Нього, вигукували: «Осанна синові Давида! Благасловенний той, що йде в ім'я Господа! Хвала Богу на Небі!»

10 Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?»

11 А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарету, що в Ґалилеї».

12 Тоді Він зайшов у двір храму й повиганяв усіх, хто торгував там. Він поперекидав столи мінял і лави тих, хто продавав голубів.

13 Ісус говорив їм: «У Святому Письмі сказано: «Мій дім буде зватися домом молитви». А ви зробили з нього злодійське кубло!»

14 І підійшли до Нього у дворі храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх.

15 Коли первосвященики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, що вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!», то сильно розлютилися й сказали Йому:

16 «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви: «В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали»?

17 Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Вефанії і там заночував.

18 Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Він був зголоднів.

19 Побачивши фііове дерево край дороги, підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді Ісус мовив до нього: «Нехай ніколи більше не буде плодів на тобі». І дерево враз всохло.

20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»

21 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете віру і не сумніватиметесь, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо цій горі скажете: «Зруш з місця і впади в море!», - то так і станеться.

22 І все, що проситимете в молитві, - якщо вірите, - отримаєте».

23 Коли Ісус прийшов до храму й почав навчати людей, первосвященики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Чиєю владою Ти все це робиш? Хто Тобі дав її?»

24 Тоді Ісус сказав їм: «Я запитаю у вас одну річ. І якщо ви дасте відповідь Мені, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.

25 Ось Моє запитання: «Звідки прийшло Іоанове хрещення - від Бога, чи від людей?» Вони почали міркувати поміж себе: «Якщо ми скажемо, що з Неба, то Він спитає, чому ми тоді не вірили Іоанові.

26 А якщо ми скажемо, що від людей, ми боятимемося людей, бо вони вважають, що Іоан був пророком».

27 Отже, вони відповіли Ісусу: «Ми не знаємо.» Тоді Він мовив до них: «То ж і Я вам не скажу, чиєю владою Я це все роблю».

28 От як ви гадаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: «Сину, йди сьогодні працювати на виноградник.»

29 А той йому у відповідь: «Не хочу». Але потім передумав і пішов.

30 Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: «Добре, я піду», але не пішов.

31 Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі мита та повії потраплять до Царства Божого поперед вас.

32 Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі мита та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».

33 «Послухайте ще одну притчу. Був собі один господар, що посадив виноградник. Поставив огорожу навколо, викопав яму для давильні й збудував сторожову башту. Тоді здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.

34 Коли прийшов час збирати врожай, він послав слуг до збирачів по свою частину врожаю.

35 Але орендарі схопили їх, одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням.

36 Ще раз послав той господар інших слуг, та вже більше, але й з тими вчинили так само.

37 Нарешті послав він до них свого сина, мовивши: «Вони поважатимуть мого сина».

38 Та коли орендарі сина господаревого побачили, то сказали один одному: «Це спадкоємець! Уб'ємо його та й заберемо його спадщину».

39 То вони схопили його, викинули за огорожу виноградника і вбили.

40 Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?»

41 Первосвященики й старійшини відповіли Ісусові: «За жорстокість він знищить їх жорстоко, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».

42 Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Письмі: «Камінь, що будівельники відкинули, виявився наріжним. Так зробив Господь, і бачити це - велика втіха».

43 Отже, кажу Я вам: Царство Господнє буде відібране у вас, і здобудуть його люди, що живуть згідно Царства Божого.

44 Той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого впаде камінь - того роздавить».

45 Почувши Ісусові притчі, первосвященики та фарисеї здогадалися, що Він говорить про них,

46 і спробували схопити Його та злякалися натовпу, бо люди всі вважали Ісуса пророком.

Вiд Матвiя 22

1 І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав:

2 «Царство Небесне подібне до царя, що справляв весілля свого сина.

3 Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.

4 Він знову послав слуг, навчивши їх: «Скажіть усім запрошеним: «Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!»

5 Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися - один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.

6 Всі інші, що були запрошені, схопили слуг, познущалися з них, а потім убили.

7 Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.

8 І сказав цар своїм слугам: «Усе готове для весілля, але ті, що були запрошені, не достойні бути на ньому.

9 Отже, вийдіть на вулиці й на кожному розі запрошуйте, кого побачите».

10 Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили, - як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

11 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні.

12 Цар звернувся до нього: «Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?» Але той мовчав.

13 Тоді цар наказав своїм слугам: «Зв'яжіть йому руки й ноги та й киньте до темної, де тільки ридання і скрегіт зубів.

14 Бо багато покликаних, але мало вибраних».

15 Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би піймати Ісуса на слові.

16 Вони послали до Нього своїх учнів разом з іродіанцями, і ті сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти правдивий, істинно наставляєш на шлях Божий, не зважаєш на те, що хто думає, бо не дивишся на чин та звання людей.

17 Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи треба сплачувати податки цезарю, чи ні?»

18 Ісус бачив їхні лихі наміри, отже, відповів: «Лицеміри! Чому спокушаєте Мене?

19 Покажіть Мені монету, якою сплачуєте податки». І вони принесли Йому один динар.

20 Тоді Він запитав: «Чиє зображення на монеті й чиє ім'я?»

21 Вони Йому відповіли: «Цезареве». І сказав їм Ісус: «Тоді віддайте цезарю, що йому належить, а Богу - що належить Богу».

22 Почувши таку відповідь, вони, збентежені, залишили Ісуса та й пішли геть.

23 Того ж дня прийшли до Ісуса саддукеї, які кажуть, буцімто ніякого воскресіння не буде взагалі. Вони спитали Його:

24 «Вчителю, Мойсей заповів: «Якщо чоловік помре бездітний, то його брат як найближчий родич має одружитися з його жінкою і народити з нею дітей для продовження роду свого померлого брата.

25 Ось було семеро братів. Перший одружився і скоро помер. Через те, що в нього не було дітей, жінка залишилася його братові.

26 Але те саме трапилося й з ним, і з третім братом, і з усіма сімома. Всі вони померли.

27 Останньою померла жінка.

28 Отже, наше запитання: в майбутньому житті - після воскресіння - кому з цих сімох вона буде за дружину? З нею ж усі жили».

29 Ісус їм відповів: «Ви помиляєтеся, бо не знаєте ні Письма Святого, ані сили Божої.

30 Вам слід зрозуміти, що в майбутньому житті - після воскресіння - люди не одружуватимуться і не виходитимуть заміж. Вони будуть мов ангели небесні.

31 До речі, щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Він сказав:

32 «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». Тобто Він є Богом не мертвих, а живих».

33 Коли люди почули це, то були вражені Його наукою.

34 Почувши, як Ісус своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом.

35 Один із них, законник, запитав, спокушаючи Його:

36 «Вчителю, яка найголовніша заповідь Закону?»

37 Ісус відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм».

38 Це перша і найголовніша заповідь.

39 Є ще й друга заповідь, подібна до цієї. «Люби ближнього свого, як любиш себе».

40 Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».

41 Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, що зібралися:

42 «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син».

43 Ісус сказав: «Як же тоді Давид, осяяний Духом Святим, назвав Його Господом, коли казав:

44 «Господь мовив до Господа мого: «Сідай праворуч від Мене, доки Я не кину всіх Твоїх ворогів до ніг Твоїх».

45 Отже, якщо Давид назвав Його «Господом», то як же Він може бути Сином Давидовим?»

46 Та ніхто Йому на те нічого не відповів, і ніхто відтоді не наважувався Його питати.

Вiд Матвiя 23

1 Тоді Ісус промовив до народу і Своїх учнів:

2 «Книжники та фарисеї мають повноваження тлумачити Закон Мойсеїв.

3 То ж ви робіть і дотримуйтеся всього, чого вони навчають, та не робіть того, що вони роблять. Бо вони лише говорять про Закон, але самі його не виконують.

4 Вони встановлюють суворі правила, котрих важко дотримуватися, кладуть цей тягар на плечі людей і примушують нести його, та самі не хочуть і пальцем поворухнути.

5 Всі їхні діяння - про людське око. Вони роблять більшими свої філактерії та довшими китиці на вбранні своєму.

6 Вони прагнуть зайняти кращі місця на бенкетах і найпочесніші місця в синаіоіах.

7 Також полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на багатолюдних майданах, щоб називали їх вчителями.

8 Не дозволяйте, щоб звали вас вчителями, бо один у вас Вчитель, а всі ви - лише брати та сестри.

9 Не називайте нікого на землі отцем своїм, бо лише один Отець у вас - на Небі.

10 Так само хай не звуть вас господарями, бо лише один у вас Господар - це Христос.

11 Але найбільшим серед вас має бути слуга ваш.

12 І хто підносить себе, вихваляючи, той буде принижений, а хто принижує себе, того буде піднесено.

13 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви зачиняєте людям двері до Царства Небесного. Самі ви не входите до нього і не даєте ввійти тим, хто заслуговує.

15 Горе вам, лицеміри, книжники і фарисеї! Ви йдете землями, пливете морями, щоб залучити на свій бік хоча б одного прихильника, а коли навчите його, то робите його вдвічі гіршим за себе, і разом ви заслуговуєте на пекло.

16 Горе вам, сліпі поводирі, які говорять: «Якщо хто клянеться храмом, то це нічого не означає, а якщо клянеться золотом, що в храмі, то мусить виконати обіцянку.»

17 Ви нерозумні сліпці! Що важливіше - золото, чи храм, що освячує його?

18 Ви кажете: «Якщо хтось вівтарем клянеться, то це нічого не означає, а якщо клянеться дарами, що на ньому, то мусить виконати обіцяне».

19 Сліпці! Що важливіше - дари, чи вівтар, що освячує їх?

20 Отже, якщо хто клянеться вівтарем, той клянеться й дарами, що на ньому.

21 Якщо хтось клянеться храмом, то також клянеться і Тим, Хто перебуває в ньому.

22 Якщо хтось клянеться Небом, то клянеться і престолом Господнім і Тим, Хто сидить на ньому.

23 Горе вам, лицеміри, книжники і фарисеї! Ви віддаєте Богу десяту частину від усього, що маєте, - навіть урожаю м'яти, кропу та тмину, але нехтуєте більш важливим ученням Закону: справедливістю, милосердям та вірністю. Слід виконувати головніше, не забуваючи й про інше.

24 Сліпі поводирі! Проціджуєте трунок, щоб не ковтнути комаху, а потім ковтаєте верблюда!

25 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви миєте свої чашки й миски ззовні, а всередині вони наповнені тим, що ви придбали, ошукуючи ближніх та потураючи своїм примхам.

26 Сліпі фарисеї! Спершу помийте чашки і миски свої зсередини, щоб були вони чисті з обох боків.

27 Горе вам, лицеміри, книжники й фарисеї! Ви подібні до тієї могили, що гарно пофарбована ззовні, а всередині повна кісток мерців і різноманітних нечистот.

28 Отак і ви позірно показуєте, що зовні ви справедливі, а насправді повні лицемірства й беззаконня.

29 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте могили праведних,

30 кажучи: «Якби ми жили за часів прабатьків своїх, то не були б причетні до пролиття крові пророків».

31 Отже, ви свідчите проти себе тим, що ви є сини вбивць пророків.

32 Тож доводьте до кінця справу ваших предків!

33 Ви, виплодки зміїні! Як можете ви уникнути покарання пеклом?

34 Слухайте! Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників. Деяких ви вб'єте і розіпнете. Інших битимете батогами в синаіоіах і переслідуватимете з міста до міста.

35 Бути вам винними за всю кров невинну, пролиту на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії сина Варахії, що його ви вбили між святилищем храму та вівтарем.

36 Істинно кажу вам: кара за все це ляже на людей цього покоління.

37 О, Єрусалиме, Єрусалиме, який вбиває пророків і кидає каміння в посланців Бога! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх разом, мов та квочка курчат своїх під крило, та ви цього не бажали!

38 От і дім ваш лишиться порожнім. Тож кажу Я вам, що не побачите Мене віднині,

39 аж доки не скажете: «Благословенний той, хто приходить в ім'я Господнє».

Вiд Матвiя 24

1 Коли Ісус вийшов з подвір'я храму і пішов далі, до Нього підійшли учні, щоб показати храмові будівлі.

2 І Він сказав їм: «Чи бачите ви все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут і каменя на камені, все буде зруйноване».

3 І коли Ісус піднявся на Оливну гору і сів там, учні Його прийшли і мовили до Нього на одинці: «Скажи нам, коли це станеться. І скажи нам, яким буде знамення Твого повернення й кінця світу?»

4 У відповідь Він мовив до них: «Глядіть, щоб вас ніхто не ошукав.

5 Кажу так, бо чимало прийде від Мого імені, кажучи: «Я Христос», обдурюючи багатьох людей.

6 І почуєте ви відлуння близьких боїв і дізнаєтеся про віддаленні битви. Та дивіться, не лякайтеся. Це неодмінно має статися, і це ще не кінець.

7 І повстане один народ проти іншого, а царство - проти царства. І будуть повсюди голод і землетруси.

8 То лише початок ваших мук і страждань - то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів.

9 Вас віддадуть на страждання і смерть. Вас ненавидітимуть усі народи, бо ви Мої учні і послідовники.

10 В той час багато людей зневіриться і відцурається своєї віри. Вони зраджуватимуть і ненавидітимуть одне одного.

11 І з'явиться багато лжепророків, і обдурюватимуть багатьох людей.

12 Через те, що запанує беззаконня, любов у багатьох віруючих охолоне.

13 Але той, хто терпітиме до кінця, - врятується.

14 І ця Добра Звістка, ця Євангелія про Царство Боже проповідуватиметься по всьому світі як свідчення для всіх народів. Отоді настане кінець.

15 І коли ви побачите всю мерзоту спустошення на святому місці храму, про яку казав пророк Даниїл (той, хто читає, зрозуміє, про що йдеться),

16 то всі, хто буде в Юдеї на той час, змушені будуть тікати в гори.

17 Той, хто сидітиме на даху будинку свого, не повинен спускатися по свої пожитки,

18 а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє.

19 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам і матерям, що годуватимуть немовлят.

20 І моліться, щоб тікали ви не взимку або не в суботу.

21 Буде тоді стільки лиха, скільки не було ще від самого початку світу і ніколи більше не буде.

22 І якби не Божа воля скоротити ті дні, то жоден не врятувався б. Але заради обраних Ним Він зробить це.

23 І якщо хтось скаже вам: «Дивіться! Ось Христос!» або «Ось Він!», - не вірте тому.

24 Кажу Я це, бо з'являться лжехристи і лжепророки, і вони творитимуть чудеса та знамення, намагаючись обдурити, якщо зможуть, усіх, навіть обраних Богом.

25 Глядіть же! Я попередив вас заздалегідь.

26 Якщо вони скажуть вам: «Погляньте! Він у пустелі!», - то не йдіть туди. Або якщо скажуть: «Дивіться! Він ховається в одній з віддалених кімнат», - не вірте їм.

27 Кажу це, бо як блискавка на сході - спалахне і вмить промайне через усе небо на захід, - так само і Син Людський з'явиться.

28 Туди, де є мертвечина, злітаються стерв'ятники.

29 «Одразу ж після того лиха «сонце захмариться, місяць перестане світити, зірки падатимуть з неба, і сили небесні похитнуться».

30 Отоді на небі з'явиться знамення про прихід Сина Людського. І тоді ридатимуть усі племена землі й побачать Сина Людського, що йтиме по хмарах небесних у силі та славі Своїй великій.

31 І сурмитимуть голосно сурми, і пошле Він Своїх ангелів, аби зібрали вони тих, кого Він обрав - з усіх кінців світу.

32 Навчіться від притчі про фііове дерево. Як тільки воно викидає тендітне гілля і з'являється на ньому молоде листя, ви знаєте, що літо наближається.

33 Так само коли побачите все те, про що Я вам щойно казав, то знайте, що час Сина Людського вже на порозі й от-от настане.

34 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління.

35 Небо і земля можуть зникнути, та не розвіються слова Мої.

36 Ніхто не знає, коли настане цей день і ця година, навіть ангели на небі, та й Син не знає також. Лише Отець знає.

37 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського.

38 Як це було в дні перед потопом - люди їли, пили, одружувалися, женили своїх дітей, аж доки Ной не ввійшов у ковчег.

39 І ніхто нічого не знав, доки потоп не змив усіх геть. І так буде в час пришестя Сина Людського.

40 У той час двоє чоловіків працюватимуть у полі. Одного з них буде взято, а другий залишиться.

41 Дві жінки молотитимуть борошно на жорнах. Одну буде взято, друга ж залишиться.

42 Тож будьте готові, бо не знаєте, якого дня Господь прийде.

43 І пам'ятайте, що якби господар знав, о котрій годині вночі прокрадеться злодій, то пильнував би і не дав тому вдертися до хати.

44 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете.

45 Уявіть собі вірного розсудливого слугу, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно роздавав їм їжу.

46 Блаженний той слуга, якого господар застане за виконанням своїх обов'язків!

47 Істинно кажу вам: господар поставить його управляти своїм маєтком.

48 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: «Мій господар забарився»,

49 - і починає бити своїх друзів-слуг, їсти й пити з п'яницями.

50 А господар слуги прийде того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься.

51 Господар жорстоко його покарає, і місце йому буде серед лицемірів, де чутно буде лише ридання і скрегіт зубів.

Вiд Матвiя 25

1 Того дня Царство Небесне буде подібне до десятьох дівчат, що взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.

2 П'ятеро з них були легковажні, а інші п'ятеро - розумні.

3 Легковажні взяли світильники та забули олію для них.

4 Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.

5 Оскільки наречений забарився, вони почали куняти і позасинали.

6 Опівночі хтось загукав: «Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!»

7 Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники.

8 І легковажні попросили в розумних: «Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!»

9 Але у відповідь ті мовили: «Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря».

10 Поки ті ходили купувати олію, явився наречений, і дівчата, що залишилися й були готові, вирушили на весілля з ним. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері.

11 Зрештою з'явилися й ті дівчата, що ходили по олію, і кажуть: «Господарю! Господарю! Відчини нам двері!»

12 Але той відповдає: «Істинно кажу вам: я вас не знаю!»

13 Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде.

14 Царство Небесне подібне до того чоловіка, що перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.

15 Одному він дав п'ять талантів, другому - два, а третьому - один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав.

16 Одразу ж той, що одержав п'ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п'ять.

17 Так само зробив і той, що одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два.

18 А третій, що одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.

19 Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту.

20 Чоловік, що був одержав п'ять талантів, приніс до господаря його п'ять талантів і ще п'ять зароблених, мовивши: «Господарю, ти доручив мені п'ять талантів, а ось іще п'ять, що я заробив».

21 Тоді той сказав йому на це: «Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість».

22 Тоді підійшов той слуга, що був одержав два таланти від свого господаря, і мовив: «Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив».

23 Хазяїн відповів йому на це: «Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість».

24 І підійшов до нього той, що одержав був один талант, і мовив: «Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв.

25 Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!»

26 У відповідь той мовив: «Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв.

27 Тобі слід було пустити гроші в обіг, то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав.

28 Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має їх десять.

29 Той, хто має, одержить іще більше і матиме надміру, а у того, в кого нічого немає, забереться і те мале, що йому належить.

30 Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів».

31 Коли Син Людський у славі Своїй прийде з усіма ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному.

32 І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму.

33 Він збере овець праворуч від себе, а кіз - ліворуч.

34 І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: «Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу.

35 Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли.

36 Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в'язниці, ви прийшли провідати Мене».

37 І тоді праведні запитають у відповідь: «Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли?

38 Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули?

39 Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до тебе у в'язницю?»

40 Тоді Цар відповість їм: «Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене».

41 Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: «Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам.

42 Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли.

43 Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в'язниці, ви не подбали про Мене».

44 І тоді вони у відповідь скажуть: «Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув'язненим - і не допомогли Тобі?»

45 А Він їм на те: «Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені».

46 І приймуть тоді всі неправедні вічну кару, а праведні - вічне життя».

Вiд Матвiя 26

1 Коли Ісус закінчив усе те говорити, Він звернувся до Своїх учнів:

2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп'яли».

3 Одразу ж тоді первосвященики й старійшини зібралися у дворі палацу первосвященика на ім'я Каяфа,

4 де радилися, як би так влаштувати, щоб схопити Ісуса і вбити.

5 При тому вони говорили: «Треба зробити це, але не в святковий день, щоб не викликати обурення народу».

6 Коли Ісус сидів за столом у домі Симона прокаженого у Вефанії,

7 підійшла до Нього жінка з алебастровим глечиком, повним надзвичайно дорогого мирру й почала лити Йому на голову.

8 Побачивши це, учні Ісуса розлютилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство?

9 Мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним».

10 Ісус здогадався, про що вони говорять, і сказав: «Нащо докоряєте жінці? Вона зробила для Мене добре діло.

11 Адже бідні завжди будуть з вами, а Я - ні.

12 Виливши на Тіло Моє мирро, вона приготувала Мене до похорону.

13 Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі ця Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».

14 Один з дванадцятьох учнів Ісуса, що звався Юдою Іскаріотом, пішов до первосвящеників і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Його?»

15 Ті запропонували йому тридцять срібних монет.

16 З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, щоб зрадити Ісуса.

17 Першого дня Свята Прісних Хлібів до Ісуса підійшли Його учні й запитали: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

18 Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому Мої слова: «Вчитель каже: «Час, призначений Мені, наближається. Я хочу святкувати Пасху разом зі Своїми учнями у твоїй хаті».

19 Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю.

20 Увечері Ісус сидів за столом зі Своїми дванадцятьма учнями.

21 За вечерею Він мовив: «Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене».

22 Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевно, то не я, Господи?»

23 Ісус відповів: «Той, хто опустить руку в чашу разом зі Мною, зрадить Мене.

24 Син Людський піде, як написано про Нього у Святому Письмі, та горе тому, хто зрадить Сина Людського! Для нього було б краще зовсім не народжуватися».

25 Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, то не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».

26 За вечерею Ісус узяв хлібину, благословив її, розломив і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть і їжте. Це тіло Моє».

27 Потім узяв Він чашу, подякував Богові й подав чашу учням Своїм,

28 сказавши: «Пийте всі з неї, бо це Моя кров, що засновує Новий Заповіт Божий і що проливається за багатьох - на спокуту гріхів їхніх.

29 Але кажу вам, що віднині Я не питиму цього плоду виноградного, аж доки не прийде той день, коли питимемо його разом новим в Царстві Отця Мого».

30 І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.

31 Там Ісус сказав їм: «Усі ви зречетеся Мене цієї ночі. Кажу так, бо написано у Святому Письмі: «Я вдарю пастуха, і вівці порозбігаються».

32 Але після того, як Я воскресну, то піду поперед вас до Ґалилеї. А потім і ви прийдете туди».

33 Петро відповів: «Навіть якщо всі зречуться Тебе, я ні за що не зречуся!»

34 А Ісус йому на те: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще й півень не проспіває, а ти тричі зречешся Мене».

35 Та Петро наполягав: «Навіть якщо мені доведеться вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся Тебе». І всі інші учні мовили те ж саме.

36 Тоді Ісус пішов з ними до місцини, що звалася Ґефсиманією і сказав учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я піду туди і помолюсь».

37 Узяв Він з собою Петра й двох синів Зеведеєвих і засумував-зажурився, мовлячи:

38 «Душа Моя сповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і попильнуйте зі Мною».

39 І відійшовши трохи вбік, Він упав долілиць і почав молитися: «Отче Мій, якщо це можливо, хай обмине ця чаша страждань Мене. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

40 Повернувшись до Своїх учнів, Він побачив, що вони сплять, і звернувся до Петра: «Отже, і однієї години ви не змогли не спати.

41 Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло - немічне».

42 І знову Ісус відійшов убік і почав молитися: «Якщо ж не обмине ця чаша страждань Мене, якщо доведеться Мені пити з неї, то нехай збудеться воля Твоя!»

43 Коли Він повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їм поважчали.

44 Він залишив їх утретє і знову пішов молитися, промовляючи ті ж самі слова.

45 Коли знову прийшов Він до Своїх учнів, то мовив: «Ви все ще спите й спочиваєте! Слухайте! Час прийшов, і Сина Людського віддадуть до рук грішників.

46 Вставайте й ходімо! Он гляньте: той, хто зрадить Мене, уже прийшов!»

47 Поки Ісус це казав, підійшов до Нього Юда, один з дванадцятьох учнів, а з ним разом - великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали первосвященики та старійшини.

48 І Юда, що зрадив Ісуса, подав їм знак, кажучи: «Того, кого я поцілую, хапайте - то Він».

49 Юда підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вітаю Тебе, Вчителю!», - поцілував Його.

50 Ісус сказав йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тут наблизилися всі до Ісуса, накинулися й схопили Його.

51 Тоді один із тих, хто був з Ісусом, вихопив меч і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

52 Але Ісус сказав йому: «Вклади меча свого назад до піхов, бо той, хто береться за меч, від меча й загине.

53 Чи ти гадаєш, що Я не можу попросити Отця Свого, і Він одразу дасть Мені хоч цілих дванадцять леііонів ангелів?

54 Та якщо Я так зроблю, то чи ж збудеться тоді сказане в Святому Письмі?»

55 Тоді Він звернувся до натовпу: «Ви прийшли сюди з мечами й палицями, щоб заарештувати Мене, неначе злодія якого. Я ж щодня сидів у храмі навчаючи людей, і ви не схопили Мене.

56 Однак вже це сталося, щоб збулося написане пророками». Тоді всі учні залишили Його і повтікали.

57 Ті, що схопили Ісуса, відвели Його до первосвященика Каяфи, у якого зібралися книжники й старійшини.

58 Петро йшов за Ним на віддалі аж до самого подвір'я Каяфи. Увійшовши туди, він сів разом зі слугами, щоб побачити, чим усе це скінчиться.

59 Первосвященики й весь Синедріон намагалися знайти лжесвідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть.

60 Та нічого в них не вийшло, хоча лжесвідків було чимало. Під кінець прийшли ще двоє і сказали:

61 «Ось Його слова: «Я можу зруйнувати храм Божий і відбудувати його за три дні».

62 І тоді встав первосвященик і мовив до Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Що означають свідчення цих людей проти Тебе?»

63 Та Він мовчав. Первосвященик наполягав: «Заклинаю Тебе живим Богом! Скажи нам, чи Христос Ти, Син Божий?»

64 І відповів Йому Ісус: «Ти сам це сказав. Та ось вам Мої слова: віднині ви побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч від Всевишнього і наближатиметься небесами».

65 І тоді первосвященик, роздерши на собі одяг, мовив: «Він зневажає Бога! Яких свідчень нам іще треба? Ви всі чули це богохульство!

66 Що скажете на це?» І всі разом гукнули: «Він винен і заслуговує на смерть!»

67 І почали всі плювати Йому в обличчя й бити Його кулаками.

68 Інші били по щоках, повторюючи: «Віщуй же нам, Христосе! Хто це Тебе вдарив?»

69 Тим часом Петро сидів на подвір'ї. Коли підходить до нього одна з служниць первосвященика і каже: «Ти теж був з Ісусом Тим, що з Ґалилеї».

70 Але Петро заперечував це перед усіма: «Не знаю, про що ти говориш».

71 Коли ж він підійшов до воріт, його помітила інша жінка й гукнула до всіх: «Це він був з Ісусом Назаретянином!»

72 І знову Петро зрікся цього, поклявшись: «Я не знаю Цього Чоловіка!»

73 Через деякий час підійшли до нього люди, що стояли осторонь, і мовили: «Але ж ти справді один з них. Та й вимова твоя виказує тебе».

74 Тоді Петро почав клястися й божитися: «Я не знаю Цього Чоловіка!» І цієї миті заспівав півень.

75 І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Перш ніж проспіває півень, ти зречешся Мене тричі». Тоді він пішов геть, гірко плачучи.

Вiд Матвiя 27

1 Вранці наступного дня всі первосвященики й старійшини зустрілися й порадилися, як їм вбити Ісуса.

2 Його зв'язали й повели, щоб передати прокуратору Пилату.

3 На той час Юда, що зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було об'явлено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків первосвященикам і старійшинам.

4 Він сказав: «Я згрішив, видавши невинного на смерть». «Що нам до того? - відповіли йому. - Це твоя справа!»

5 І він кинув ті срібні гроші у храмі, пішов і повісився.

6 Первосвященики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».

7 Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним Полем, щоб ховати на ньому чужинців.

8 Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем.

9 Так збулися слова пророка Єремії: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля,

10 й віддали їх за Гончарне Поле, як Господь указав мені на те».

11 Тим часом Ісус став перед прокуратором, і той Його спитав: «Ти Цар Юдейський?» На що Він мовив: «Це твої слова».

12 А коли первосвященики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Його, Він не вимовив жодного слова.

13 Тоді Пилат знову спитав: «Хіба Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?»

14 Але Ісус і слова не відповів на жодне зі звинувачень. Пилат був дуже здивований.

15 На Пасху прокуратор за звичаєм звільняв перед народом будь-якого в'язня, що хотіли люди.

16 На той час у в'язниці сидів відомий злочинець Варавва.

17 Тож коли натовп зібрався, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас - Варавву чи Ісуса, що зветься Христом?»

18 (Пилат знав, що первосвященики і старійшини віддали Ісуса, бо заздрили Йому.

19 Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день»).

20 Але первосвященики й старійшини умовили натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити до страти Ісуса.

21 І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?», - ті відповіли: «Варавву!»

22 Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, що зветься Христом?» І всі гукнули: «Нехай Його розіпнуть!»

23 «Чому? - мовив Пилат. - Що злого Він учинив?» Тоді всі ще більше загукали: «Нехай Його розіпнуть!»

24 Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки перед натовпом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!»

25 У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!»

26 І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, а тоді віддав розіп'яти.

27 Воїни правителя відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і зібралися гуртом навколо Нього.

28 Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряну одежу, на голову сплели тернового вінка, а в праву руку дали ціпок.

29 Впавши на коліна перед Ним, почали глузувати з Нього: «Ми славимо Тебе, Царю Юдейський!».

30 Вони били Його палицями по голові й плювали на Нього.

31 Як скінчили вони знущатися, то зняли багряну одежу, вбрали Його у Його власний одяг і повели на розп'яття.

32 Виходячи, вони зустріли одного киреянина на ім'я Симон і примусили його нести Ісусового хреста.

33 Коли ж вони прийшли до місця під назвою Ґоліофа, що означає «лобне місце», то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю.

34 Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.

35 Розіп'явши Його, вони між собою розіграли в кості вбрання

36 та й посідали там стерегти Його.

37 На хресті над головою прибили дощечку з написом-звинуваченням: «ЦЕ ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».

38 Двоє злочинців були розіп'яті разом з Ним - один праворуч, а другий ліворуч.

39 Проходячи повз, люди лихословили, збиткувалися з Ісуса й хитали головами,

40 промовляючи: «Гей, Ти, що збирався зруйнувати храм і відбудувати його за три дні, врятуй хоча б Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста».

41 Первосвященики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:

42 «Він рятував інших, а Себе Самого не може врятувати! Він же Цар Ізраїльський! То нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.

43 Він вірить у Бога, тож нехай Бог Його і врятує зараз, якщо Бог Його вподобав, бо Сам же сказав: «Я - Божий Син».

44 І двоє злочинців, розіп'яті разом з Ним, також збиткувалися з Нього й лихословили.

45 Опівдні темрява зійшла на землю, і було так аж до третьої години.

46 Біля третьої Ісус голосно скрикнув: «Елі, Елі, лема савахвани?», що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?»

47 Дехто з тих, що стояли поруч, чули це й між собою заговорили: «Він кличе Іллю!»

48 І тут один із них побіг, узяв губку, вмочив її у кисле вино і, настромивши на тростину, дав Йому напитися.

49 А інші казали: «Залиш Його. Подивимося, чи Ілля прийде Його рятувати».

50 Ісус іще раз голосно скрикнув і помер.

51 І тієї ж миті роздерлася надвоє завіса храму зверху до самого низу, й земля здригнулася, і скелі розкололися.

52 І склепи відкрилися, й багато померлих святих воскресло.

53 І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.

54 Сотник і ті, що стерегли з ним разом тіло, побачивши землетрус і все, що сталося, дуже перелякалися й мовили: «Це справді був Син Божий!».

55 Багато жінок, що йшли слідом за Ісусом від самої Ґалилеї, аби прислуговувати Йому, спостерігали за всім звіддалік.

56 Серед них були Марія Маідалена, інша Марія - мати Якова і Йосипа - та мати синів Зеведеєвих.

57 Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї, що звався Йосипом, який теж був учнем Ісуса.

58 З'явившись до Пилата, він попросив віддати йому Ісусове тіло. І Пилат наказав, щоб тіло віддали Йосипові.

59 Той узяв тіло, загорнув у чисте полотно й поклав до своєї нової гробниці, що сам вирубав у скелі.

60 Прикотивши до входу величезного каменя, він затулив ним вхід і пішов звідти.

61 Марія Маідалена й інша Марія залишилися сидіти навпроти гробниці.

62 Наступного дня після п'ятниці первосвященики й фарисеї зустрілися з Пилатом.

63 Вони мовили до прокуратора: «Ўановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: «Я воскресну з мертвих через три дні».

64 Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: «Він воскрес із мертвих». Бо цей останній обман буде ще гірший від першого».

65 Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте».

66 Тож вони пішли стерегти гробницю і запечатали вхід, і залишили коло нього воїнів.

Вiд Матвiя 28

1 Минула субота. На світанку, в неділю першого дня тижня, Марія Маідалена з іншою Марією прийшли подивитися на місце поховання.

2 У цей час стався великий землетрус, бо ангел Господній спустився з неба, підійшов до скелі, відкотив каменя і сів на нього.

3 Поява ангела була немов сяйво і спалахи, немов блискавиці, а вбрання його було біле-біле.

4 Сторожа ж від страху перед Ним так тремтіла, що всі стали немов мерці.

5 І тоді ангел мовив до жінок: «Не бійтеся. Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, якого розіп'яли.

6 Та Його немає тут. Він воскрес із мертвих, так, як і казав. Ідіть і погляньте на те місце, де було тіло Його,

7 а тоді мерщій рушайте до міста й розкажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих і йде до Ґалилеї поперед них, і що вони Його там побачать. І запам'ятайте, що я вам сказав».

8 Тоді жінки, швидко вийшовши зі склепу, нажахані, але з великою радістю, побігли сповістити про все Його учнів.

9 І раптом їх перестрів Сам Ісус і сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли до Нього, впали до ніг Його і поклонилися.

10 І звернувся Ісус до них: «Не бійтеся. Йдіть і перекажіть братам Моїм, щоб ішли до Ґалилеї. Вони там Мене побачать».

11 Доки жінки йшли, дехто з воїнів зі сторожі дісталися до міста раніше й розповіли первосвященикам про все, що сталося.

12 Порадившись із старійшинами, ті вирішили дати воїнам багато грошей, наказавши:

13 «Розповідайте всім, що учні Ісуса прийшли вночі й викрали Його тіло, поки ви спали.

14 А якщо ця чутка дійде до правителя, то ми його переконаємо, домовимося з ним, а вас врятуємо від неприємностей».

15 Тоді воїни, взявши гроші, зробили так, як їм звеліли. І ця чутка поширилася поміж юдеїв й існує досі.

16 Одинадцять учнів пішли до Ґалилеї, до гори, куди казав їм прийти Ісус.

17 Побачивши Його, вони вклонилися, але дехто з них засумнівався - чи справді це Ісус?

18 Тоді, підійшовши, Ісус мовив до них: «Мені дана вся влада на небі й на землі.

19 А тому йдіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа,

20 і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І напевно Я завжди буду з вами, аж до кінця світу».