Вiд Марка 1

1 Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

2 Як написано у пророка Ісаї: «Послухай! Посилаю посланця свого Поперед Тебе. Він підготує дорогу Тобі».

3 «Голос лунає в пустелі і кличе: «Приготуйте дорогу для Господа; Зробіте прямими шляхи Його».

4 Явився Іоан, що хрестив людей у пустелі, проповідуючи хрещення на покаяння для прощення гріхів.

5 Уся Юдея і всі мешканці Єрусалиму виходили до нього і хрестилися від нього в річці Йордан, визнаючи гріхи свої.

6 Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском, і їв він сарану та дикий мед.

7 Він проповідував: «Могутніший, ніж я, іде за мною. Я не гідний навіть схилитися й розв'язати ремінці Його сандалій.

8 Я хрещу вас водою, а Він хреститиме Духом Святим».

9 Саме в ті дні Ісус пішов із Назарету Ґалилейського й охрестився в Іоана у річці Йордан.

10 Тільки-но вийшовши з води, Він побачив, як небеса розверзлися, й Дух зійшов на нього в подобі голуба.

11 І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій Улюблений, Ти догодив Мені».

12 Тоді ж Дух відіслав Його до пустелі.

13 І перебував Він у пустелі протягом сорока днів. І спокушав Його сатана. Жив Він серед диких звірів, і ангели дбали про Нього.

14 Після ув'язнення Іоана Ісус прийшов до Ґалилеї і проповідував Добру Звістку Божу.

15 Він казав: «Збувся час. Царство Боже близько. Покайтеся та увіруйте в Добру Звістку!»

16 Йдучи повз Ґалилейське озеро, Він побачив Симона й Симонового брата Андрія, які закидали невід в озеро, бо були рибалками.

17 Сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і Я навчу вас стати ловцями людей».

18 І вони одразу полишили неводи й подалися за Ним.

19 Потім Він пішов далі й побачив Зеведеєвого сина Якова та його брата Іоана, які в човні готували неводи.

20 Він тут же гукнув їх. То вони залишили в човні свого батька Зеведея з робітниками й вирушили за Ісусом.

21 І прийшли вони до Капернауму. Наступної суботи Ісус прийшов до синаіоіи й почав навчати людей.

22 Вони були збентежені тією наукою, оскільки Він навчав їх як людина, що має владу, а не як книжник.

23 У тій синаіозі був присутній чоловік, одержимий злим духом. Раптом він закричав:

24 «Що тобі потрібно від нас, Ісусе з Назарету? Ти прийшов, щоб погубити нас? Я знаю, хто ти є: Божий святий».

25 Та Ісус наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього».

26 Тут нечистий почав колотити чоловіка в падучій, закричав, і з криком тим нечистий дух вийшов із нього.

27 І всі були приголомшені та й почали питати одне одного: «Що це? Нове вчення, ще й могутнє! Він навіть злим духам наказує, і ті слухаються Його!»

28 Чутка про Нього хутко поширилася по всіх усюдах у Ґалилеї.

29 Разом із Яковом та Іоаном вони залишили синаіоіу й попрямували до оселі Симона й Андрія.

30 Симонова теща лежала в пропасниці, то вони тут же Йому про неї сказали.

31 Ісус підійшов до неї, взяв її за руку й підвів. Пропасниця залишила жінку й вона почала прислуговувати їм.

32 Коли настав вечір, після заходу сонця, до Нього привели всіх хворих і одержимих нечистим.

33 Усе місто зібралося під дверима.

34 Багатьох недужих на різні хвороби Він зцілив. І з багатьох вигнав демонів. Та говорити тим нечистим духам Він не дозволяв, бо вони знали, хто Він такий.

35 Рано-вранці, до схід сонця, Він залишив оселю, усамітнився в безлюдному місці й там творив молитву.

36 А Симон і ті, що були з ним, пішли шукати Ісуса, і знайшли Його,

37 і звернулися до Нього: «Всі Тебе шукають».

38 Але Ісус відповів їм: «Ми мусимо йти до інших міст, щоб Я міг проповідувати й там, бо саме для цього Я прийшов».

39 Так Він мандрував Ґалилеєю, проповідуючи в синаіоіах та виганяючи демонів.

40 І прийшов до Нього прокажений, і впав перед Ним на коліна, і молив Його про допомогу. Він сказав Ісусу: «Якщо воля Твоя, Ти можеш зцілити мене».

41 Перейнявшись, Ісус простяг руку, доторкнувся до недужого і сказав: «Моя воля. Очисться».

42 Тієї ж миті проказа зійшла з нього і він став чистим.

43 Ісус відіслав його, суворо застерігши при тому:

44 «Дивися ж, нікому нічого не кажи, а піди й покажися священику та принеси офіру за своє очищення, як наказував Мойсей. Це буде свідоцтвом для всіх».

45 Але той чоловік пішов і почав повсюди розповідати про все. Через те Ісус більше не міг відкрито ввійти у місто, а залишався в безлюдних місцях, і люди приходили до Нього звідусіль.

Вiд Марка 2

1 За кілька днів повернувся Ісус до Капернауму, і по місту чутка пішла, що Він був дома.

2 Зібралося так багато людей, що місця не вистачало навіть за дверима. Ісус говорив їм Своє слово.

3 Аж надійшов гурт із паралізованим чоловіком, якого четверо несли на ношах.

4 Вони не могли пронести чоловіка до Ісуса крізь натовп, тож розібрали дах будинку, де був Ісус, і спустили до кімнати ноші, на яких лежав паралізований.

5 Коли Ісус побачив, як сильно вони вірять, Він сказав немічному: «Сину, твої гріхи прощені».

6 Там сиділи деякі книжники, й вони подумали про себе:

7 «Як Він може казати таке! Він богохульствує! Хто годен прощати гріхи, крім самого Бога?»

8 Ісус одразу взнав, що вони думали про себе і сказав їм: «Чому ви так думаєте?

9 Що легше - сказати паралізованому: «Твої гріхи прощені», чи сказати: «Встань! Візьми свої ноші і йди»?

10 Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І Він звернувся до паралізованого:

11 «Кажу тобі: Встань! Візьми свої ноші і йди додому».

12 І той встав, і тут же забрав свої ноші, і на очах у всіх пішов собі. То всі були приголомшені. Вони славили Бога і казали: «Ми ніколи не бачили нічого подібного».

13 І знову вийшов Ісус до озера. Увесь натовп вийшов до Нього, і Він навчав їх.

14 По дорозі Він побачив у митниці Левія, сина Алфієвого. Ісус сказав йому: «Іди за Мною». То Левій встав і вирушив за Ісусом.

15 Згодом Ісус обідав у Левія вдома, а з Ним і Його учнями сиділи за столом багато збирачів податей та грішників. Адже чимало було Його послідовників.

16 Коли книжники, які належали до секти фарисеїв побачили, що Ісус обідає з грішниками та збирачами податей, вони запитали Його учнів: «Чому Він сидить за одним столом зі збирачами податей і грішниками?»

17 Ісус почув і відповів їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників».

18 На той час учні Іоана та фарисеї постилися. Ісуса спитали: «Чому учні Іоана та фарисеї дотримуються поста, а Твої учні не постяться?»

19 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки наречений ще серед них?

20 Але прийде час, коли молодого заберуть від них, і тоді вони почнуть піст.

21 Ніхто не ставить латки з неусадженої тканини на старий одяг. Якщо хтось зробить це, то нова латка збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою.

22 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Бо воно їх розірве, і ви втратите як вино, так і міхи. Ні, для нового вина потрібні нові міхи.»

23 Якось ішов Ісус у суботу житнім полем. А учні по дорозі почали зривати колоски.

24 То фарисеї загукали до нього: «Поглянь, чому вони роблять те, що в суботу робити не годиться?»

25 Ісус відповів їм: «Хіба ви не читали, що робив Давид, коли довелося йому і тим, хто був з ним, потерпати від нужди та голоду?

26 Як зайшов він до Божого дому, коли первосвящеником був Авіатар. Як він там їв хліби, принесені на офіру Богові, - хліби, що їх мали право їсти тільки священики. А Давид ще й дав супутникам своїм хліба.

27 Затямте ж: субота створена для людини,- закінчив Ісус, - а не людина для суботи

28 Тож Син Людський - Господь і над суботою».

Вiд Марка 3

1 І знову Він прийшов до синаіоіи. Там був чоловік з усохлою рукою.

2 А дехто уважно пильнував за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.

3 Ісус сказав сухорукому: «Встань перед усіма».

4 А тоді звернувся до тих, хто стежив за ним: «Що законно: творити добро чи зло у суботу? Рятувати життя чи вбивати?» Та вони змовчали.

5 Ісус суворо подивився на них, повен скорботи через їхню впертість. Він сказав чоловікові: «Простягни руку». Той простягнув руку, й вона зцілилася.

6 Тоді фарисеї пішли й почали змовлятися з іродіанцями проти Ісуса, як вони можуть Його знищити.

7 Ісус і Його учні пішли до озера.

8 А за ними сунув величезний натовп із Ґалилеї, з Юдеї, з Єрусалима, з Ідумеї, з-за Йордану, з-довкола Тира і Сидона. Всі ці люди прийшли до Ісуса, оскільки почули про діяння Його.

9 Була така тіснява, що Він наказав учням приготувати для Нього невеликого човна, аби не задавили Його.

10 Він багатьох зцілив, тож усі хворі намагалися протовпитися, щоб доторкнутися до Нього.

11 Коли ж нечисті духи бачили Його, то падали долілиць перед Ним і вигукували: «Ти Син Божий».

12 А Він їх суворо попереджав, щоб не розголошували, хто Він такий.

13 І піднявся Ісус на гору й покликав за Собою кого хотів.

14 Вони піднялися до Нього. Він обрав дванадцятьох і назвав їх апостолами Своїми, щоб могли вони бути поруч із Ним і щоб міг Він послати їх проповідувати.

15 І наділив Він їх владою виганяти демонів.

16 Отже, Він призначив дванадцятьох: Симона (якому Він дав ім'я Петро),

17 Якова сина Зеведеєвого і брата Якова Іоана (яким Він дав імена Воанеріес, що означає «сини грому»),

18 Андрія, Пилипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова сина Алфієвого, Тадея, Симона Зілота

19 та Юду Іскаріота, котрий Його і зрадив.

20 І вирушив Ісус додому. І знову зібрався натовп, аж Ісус і учні Його навіть попоїсти не могли.

21 А рідні Ісуса, почувши про це, вийшли назустріч, щоб забрати Його, бо люди казали, що Він навіжений.

22 Книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали: «В Нього вселився Вельзевул! Він виганяє демонів владою володаря демонів!»

23 Ісус погукав їх і заговорив до них притчами: «Як може сатана виганяти сатану?

24 Якщо царство розділиться й почнуться усобиці, таке царство не зможе вціліти.

25 Якщо брат повстане на брата, така родина не зможе вціліти.

26 Так само й сатана: якщо почне боротися сам із собою, то не вціліти йому, настане йому кінець.

27 Ясна річ, ви не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу дужого чоловіка не зв'яжете.

28 Істинно кажу вам: людина може дістати прощення всіх своїх гріхів та всіх своїх блюзнірств.

29 Але той, хто зневажає Духа Святого, ніколи не діждеться прощення. Більше того - на ньому лежатиме вічний гріх».

30 Так відповів Ісус тим, хто казав: «Він одержимий нечистим духом».

31 Прийшли були Ісусові матір та брати. Вони зупинилися надворі й попросили погукати Його.

32 Навколо Нього сиділи люди і сказали Йому: «Поглянь! Твоя мати, брати Твої і сестри надворі питають Тебе».

33 У відповідь Він сказав: «Хто є Моєю матір'ю і Моїми братами?»

34 Він обвів поглядом усіх, хто сидів навколо Нього й повів далі: «Ось вони, Моя мати і брати Мої!

35 Хто волю Божу виконує, той і є братом Моїм, і сестрою, і матір'ю.».

Вiд Марка 4

1 І знову Ісус почав навчати на березі озера. І там навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він сів у човен, що на озері, а люди всі стояли перед Ним на березі.

2 І Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

3 І навчаючи, Він говорив: «Послухайте! Селянин вийшов сіяти.

4 І сталося так, що деякі зерна впали при битій дорозі, налетіли птахи і склювали їх.

5 Інші зерна впали на кам'яну породу, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко.

6 І коли зійшло сонце, воно обпалило паростки. І ті засохли, бо не мали коріння.

7 Інші зерна впали серед теренів. Терни вигналися й заглушили паростки, і ті не дали врожаю.

8 Ще інше зерно впало на добру землю і проросло, і виросло, і колос налився, і вродив у тридцятеро, у шістдесят і навіть у сто разів».

9 І Він сказав далі: «Той, хто має вуха, нехай почує».

10 Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.

11 І Він їм сказав: «Вам дана таємниця Царства Божого. А для тих, хто назовні, все в притчах,

12 «бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли. А інакше навернулися б, й були б прощені».

13 І Він сказав їм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Як же ви зрозумієте інші притчі?

14 Сіяч сіє Слово.

15 Одні люди - як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки чують його, з'являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

16 Інші - як зерна, кинуті у кам'янистий ірунт. Коли вони чують Слово, то одразу сприймають його з радістю.

17 Але вони не мають коріння, і їх вистачає не надовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

18 Інші нагадують зерно, що попало між терни. Це ті, що чують Слово,

19 але приходять клопоти земні, спокуса багатства та інші бажання і душать Слово, і воно не дає плодів.

20 Іще інші - мовби зерно, що впало в добру землю. Це ті, що чують Слово, і приймають його, і дають щедрий врожай: у тридцятеро, у шістдесят, а то й у сто разів».

21 І сказав їм Ісус: «Невже ви заносите в приміщення світильник для того, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Чи, може, все ж таки для того, щоб поставити його на підставку?

22 Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, на що не пролилося б світло.

23 Хто має вуха - нехай почує».

24 І далі Він сказав: «Глибоко обмірковуйте те, що ви чуєте. Якою мірою будете міряти, такою відміряють і вам, і ще й додадуть.

25 Бо хто має, додасться йому, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має».

26 І Він сказав: «Таким є Царство Боже: Чоловік висіває в землю зерно.

27 Він спить ночами й щоранку прокидається, а зерно пускає пагони й ростє - він навіть не знає, як.

28 Земля сама творить зерно - спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті - повен колос.

29 Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».

30 І Він сказав: «З чим іще порівняти Царство Боже? Яку притчу нам використати?

31 Це як гірчичне зернятко. Воно є найменшою зерниною, як його у землю висівають.

32 Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини - з такими розлогими гілками, що птахи небесні можуть гніздитися в її затінку».

33 І багатьма притчами на зразок цієї Він доносив до них Слово - стільки, скільки могли вони зрозуміти.

34 Ісус завжди говорив до людей притчами. Тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він їм усе пояснював.

35 Увечері того дня Ісус сказав своїм учням: «Нумо, перепливемо на той бік».

36 Вони залишили натовп і забрали Його з собою у човен. Там були ще й інші човни з ними.

37 Налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, човен уже був майже повен води.

38 Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Учителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»

39 Тоді Він прокинувся, вгамував вітер і наказав хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» І вітер вщух, і запала велика тиша.

40 І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися? Чи ви ще не маєте віри?»

41 Але вони були страшенно налякані й перемовлялися між собою: «Хто ж Він такий, що навіть вітер і хвилі морські підкоряються Йому?»

Вiд Марка 5

1 І припливли вони на протилежний бік озера до землі Ґарасинської.

2 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим.

3 Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв'язати його, навіть ланцюгами.

4 Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.

5 Днями й ночами він никав між гробниць в горах, він кричав і бив себе камінням.

6 Помітивши звіддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, простягся перед Ним на землі

7 і голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сине Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю: не муч мене».

8 (Бо Ісус був наказав йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий душе!).

9 Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звуть?». А той відповів: «Ім'я мені - леііон бо нас багато».

10 Він знову і знову просив Ісуса не виганяти їх із тієї землі.

11 Неподалік на узвишші пасся великий гурт свиней.

12 То духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них».

13 Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. І стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега у воду, і всі вони потопилися в озері.

14 А їхні пастухи розбіглися й рознесли чутку по місту та околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося.

15 Вони прийшли до Ісуса й побачили того біснуватого, який був одержимий леііоном. Він сидів одягнений і був у здоровому глузді. Люди перелякалися.

16 Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней.

17 І люди почали просити Ісуса покинути їхню землю.

18 Коли Він сідав у човен, чоловік, що був одержимий нечистим, попросився, щоб Ісус узяв його з собою.

19 Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».

20 То він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.

21 Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього.

22 Туди ж, на берег озера, прийшов один із служителів синаіоіи на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він кинувся Йому в ноги.

23 Яїр звернувся до Нього з благанням: «Донечка моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася».

24 То Ісус пішов з ним. І великий натовп рушив за Ним, щільно оточивши Його.

25 Серед них була жінка, що вже дванадцять років страждала від кровотечі.

26 Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала. Але ніякого полегшення не було, навпаки - ставало тільки гірше.

27 Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього ззаду в натовпі й торкнулася Його вбрання.

28 Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, я одужаю».

29 Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.

30 Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»

31 І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусебіч напирає на Тебе, а Сам запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»

32 Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.

33 Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду.

34 Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе. Йди з миром і зцілися від твоєї хвороби».

35 Поки Він говорив так, прийшли з дому голови синаіоіи й сказали: «Дочка твоя померла. Навіщо турбуєш Учителя?»

36 Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синаіоіи: «Не бійся. Тільки вір».

37 Він нікому не дозволив іти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата.

38 То вони ввійшли до дому голови синаіоіи й застали там метушню, плач і голосіння.

39 Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо голосити і піддаватися тривозі? Дитина не померла. Вона просто спить».

40 Вони насміялися з Нього. А Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.

41 Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!», що означає: «Дівчинко, Я велю тобі прокинутися!»

42 Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Усі були приголомшені тим великим дивом.

43 Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався. А також звелів нагодувати дівча.

Вiд Марка 6

1 І залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, а за ним пішли Його учні.

2 Коли настала субота, Ісус узявся навчати в синаіозі. Й багато людей були здивовані, слухаючи Його. Вони дивувалися: «Звідки цей Чоловік усього того набрався? Що то за мудрість дана Йому, що дива такі підвладні рукам Його?

3 Чи це не той самий тесля, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Людям важко було сприймати Його.

4 То Ісус сказав їм: «Не буває пророка без пошани. Хіба що в його рідному місті, або серед родичів його, або ж у його власній родині».

5 І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.

6 Він був здивований невірою тих людей. І пішов Він навколишніми селами, навчаючи людей.

7 Ісус покликав дванадцять апостолів, почав посилати їх по двоє, давши їм владу над нечистими духами.

8 І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої - ні хліба, ні торби, ні грошей в поясах.

9 Взуйтеся лише в сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.

10 І в який будинок зайдете, там і лишайтеся, поки перебуватимете в цьому місті.

11 А якщо десь вас не приймуть і не будуть слухати, то, виходячи звідти, обтрусіть порох із ніг своїх. То буде їм попередження».

12 І пішли вони й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.

13 Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою і зціляли їх.

14 Почув про те цар Ірод, бо ім'я Ісуса стало відоме повсюдно. Дехто казав: «То Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому дива підвладні йому».

15 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші гадали: «То пророк, такий, як були в давні часи».

16 А коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».

17 То ж сам Ірод віддав був наказ схопити Іоана й кинути його до в'язниці. Те сталося через Іродіаду, дружину Іродового брата Пилипа. Бо Ірод узяв з нею шлюб.

18 А Іоан наполягав: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».

19 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла,

20 оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Слухаючи Іоана, Ірод був збитий з пантелику, але водночас він отримував втіху.

21 Та от настав сприятливий день. На свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї

22 Коли ввійшла дочка Іродіади й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям, цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».

23 І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш - хоч півцарства!»

24 Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати їй сказала: «Голову Іоана Хрестителя».

25 Дівчина тут же кинулася до царя й зажадала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоана Хрестителя на таці».

26 Цар дуже засмутився, але через клятву й через гостей своїх не хотів їй відмовити.

27 То він негайно послав ката з наказом принести Іоанову голову.

28 І той пішов та відтяв голову Іоанову і приніс її на таці й віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.

29 Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у склеп.

30 Посходилися до Ісуса апостоли й розповіли про все, що вони зробили, чого людей вчили.

31 І Він їм сказав: «Підемо зі Мною в тихе місце, й ви трохи спочинете». Бо навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості.

32 От вони сіли в човен і попливли самі до тихого місця.

33 Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.

34 Коли Ісус зійшов на берег, то побачив величезний натовп. Він дуже співчував тим людям, бо вони були , мов вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.

35 День хилився до надвечір'я. Учні Його підійшли до Нього й мовили: «Це місце віддалене від житла, і вже пізно.

36 Хай люди підуть по навколишніх господарствах і селах і придбають собі якоїсь їжі».

37 Та Він їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів».

38 Ісус запитав: «Скільки буханок хліба ми маємо? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П'ять хлібів і дві рибини».

39 Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами.

40 Й вони розсілися групами по сто й по п'ятдесят осіб.

41 А Він узяв п'ять хлібів і дві рибини, підвівши очі до небес, возніс хвалу й розломив хліби. І Він роздав їх Своїм учням, щоб нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.

42 І всі їли й наїлися.

43 І ще вони забрали з собою дванадцять кошиків, повних шматків хліба й риби.

44 А їло ж той хліб п'ять тисяч чоловік.

45 Тоді Ісус наказав своїм учням негайно сідати в човен і плисти поперед Нього до іншого берега, до Вефсаїди, доки сам Він відпустить натовп.

46 Залишивши людей, Ісус зійшов на гору помолитися.

47 Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.

48 Він бачив Своїх учнів, що мордуються з веслами, бо вітер був зустрічний. Десь на світанку Він пішки рушив до них, просто по воді.

49 І вже був майже перегнав їх, коли вони побачили, як Він іде по воді, й вирішили, що то привид, і закричали.

50 Бо всі Його побачили й були нажахані. Тієї ж миті Він заговорив до них. І сказав: «Будьте сміливі. Це Я. Не бійтеся».

51 І Він заліз до них у човен, і вітер вщух. А вони були здивовані,

52 бо не зрозуміли чуда, що сталося з хлібами. Вони були тугодуми.

53 Перетнувши озеро, вони пристали до землі біля Ґенісарета і прив'язали човен.

54 Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.

55 Хоч би де почули, що Він там є, бігли по всіх усюдах, щоб нести до Нього хворих на матрацах

56 І куди б Він не йшов - по селах, містах, хуторах - скрізь на майдани виносили хворих і благали дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.

Вiд Марка 7

1 Прийшли до Нього з Єрусалиму фарисеї і дехто з книжників.

2 Вони побачили деяких Ісусових учнів, що їли «нечистими» руками, тобто немитими.

3 (Бо фарисеї і всі юдеї, дотримуючись традицій своїх пращурів, не беруться до їжі, доки не вимиють руки належним чином.

4 А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиються. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються, - як то омиття чаш, глеків, мідного посуду та лави).

5 То ж фарисеї та книжники запитали Ісуса: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не омивши руки?»

6 Ісус відповів їм: «Правий був пророк Ісая, коли писав про вас, лицемірів: «Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.

7 Пошана їхня до мене - даремна, бо вчення їхнє - то закони, придумані людьми».

8 Божу заповідь ви зневажили, а людських звичаїв дотримуєтеся».

9 І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Божий Закон, аби насадити свої власні звичаї.

10 Бо Мойсей заповідав: «Ўануйте своїх батька й матір». І ще: «Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути».

11 Але ви стверджуєте, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: «Все, чим я вам заборгував, я вже віддав Богові»,

12 то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх.

13 Так ви зводите нанівець Закон Божий звичаєм, який самі встановили. І ще багато подібного ви чините».

14 Ісус знову скликав до себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте!

15 Ззовні немає нічого такого, що могло б опоганити людину, ввійшовши в неї. Але заплямувати людину може те, що виходить із неї».

17 Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу.

18 І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні?

19 Бо воно потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою).

20 І Він додав: «Людину поганить те, що виходить із неї.

21 Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюби,

22 жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість.

23 Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою».

24 Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він увійшов у дім та хотів, щоб ніхто не довідався, що Він там був, але так і не зміг утаїтись.

25 Та одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, негайно почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна.

26 Жінка була грекинею, народилася в Сирійській Финикії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.

27 Ісус сказав їй: «Не годиться годувати собак, коли ще діти не нагодовані».

28 Та вона відповіла: «Так, Боже, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять».

29 Тоді Ісус мовив до неї: «За цю відповідь можеш іти з миром; біс вийшов із твоєї дочки».

30 Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.

31 Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через околиці Десятимістя.

32 Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано. І благали Ісуса покласти руки на нього.

33 Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика.

34 Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»).

35 І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв'язався, і він почав говорити виразно.

36 Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували.

37 Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре, навіть глухого навчає чути, а німого - говорити».

Вiд Марка 8

1 Тими днями, коли знову був зібрався великий натовп, а їсти було нічого, Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм:

2 «Мене обурює жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти.

3 Якщо я відішлю їх додому голодних, вони можуть заслабнути в дорозі, адже дехто з них прийшов дуже здалеку».

4 Учні відповіли Йому: «Хіба в цій віддаленій місцині знайдеш достатньо їжі, аби нагодувати стільки людей?»

5 Ісус запитав їх: «Скільки буханок хліба ви маєте?» - «Сім», - відповіли вони.

6 Тоді Ісус звелів людям сісти на землю. А Сам узяв сім хлібин, віддав подяку, а потому розломив хліби й подав Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям.

7 Також вони мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу також.

8 Люди поїли й наїлися. І зібрали сім кошиків, повних залишків хліба й риби.

9 А їдців же було близько чотирьох тисяч. Потому Ісус відпустив їх.

10 І сів Ісус у човен разом з учнями Своїми й прибув до землі Далманутської.

11 Фарисеї підійшли до Ісуса і почали питати Його, вимагаючи небесного знамення, щоб випробувати Його.

12 Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому цей рід вимагає від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення цьому родові не буде».

13 Після того Ісус залишив їх, повернувся в човен і поплив до іншого берега.

14 Тут з'ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки.

15 То Ісус остеріг їх: «Бережіться фарисейських дріжджів та дріжджів Іродових».

16 Вони почали обговорювати це між собою: «Ми взагалі не маємо хліба».

17 Знаючи, про що вони говорять, Ісус мовив: «Навіщо говорити, що немає хліба? Чи ви не знаєте чи не розумієте й досі? Невже ж розум ваш потьмарився?

18 Ви маєте очі - то невже не бачите? Маєте вуха - невже не чуєте? Чи не пам'ятаєте?

19 Коли Я розломив п'ять хлібів для п'яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?» - «Дванадцять», - відказали вони.

20 «А коли Я розломив сім хлібів для чотирьох тисяч - скільки кошиків зібрали ви тоді?» - «Сім»,- відповіли вони.

21 І запитав їх Ісус: «Чи й досі ви не збагнули?»

22 І прийшли вони до Вефсаїди. Привели люди до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього.

23 Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?»

24 І кинувши погляд, той відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі».

25 Знову Ісус поклав руки на очі сліпому. І той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо.

26 Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».

27 Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди - хто Я?»

28 Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти Іоан Хреститель, інші - що Ілля. А дехто вважає, що Ти - один з пророків».

29 Та Ісус запитав їх: «Але що ви скажете, хто Я є?» Йому відповів Петро: «Ти Христос».

30 Тоді Ісус застеріг їх, щоб нікому про Нього не казали.

31 І почав Він їх навчати: «Син Людський мусить багато вистраждати, Його мусять відцуратися старійшини, й первосвященики, й книжники. Його мусять вбити, але Він має воскреснути на третій день».

32 Ісус сказав їм про це відкрито. А Петро відвів Ісуса вбік і став картати Його.

33 Та Він повернувся й поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано! Не про Боже ти думаєш, а про людське».

34 Потім, підкликавши до Себе люд і учнів Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось хоче йти за Мною, він мусить зректися себе, узяти на себе хрест свій і рушати за Мною.

35 Бо хто прагне врятувати життя своє, той втратить його. Але хто втратить життя за Мене й за Добру Звістку, той врятує його.

36 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу?

37 Бо що тоді може дати людина навзаєм за душу свою?

38 Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління соромиться Мене й Мого вчення, то Син Людський соромитиметься його, коли явиться, осяянний славою Свого Батька, з ангелами святими».

Вiд Марка 9

1 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: Серед тих, хто стоїть тут, є ті, що не спізнають смерті, доки не побачать що Царство Боже прийшло в силі».

2 Через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та Іоана й тільки з ними трьома пішов на високу гору. І Він преобразився перед ними.

3 Вбрання Його стало променистим, неймовірно білим - ніяка прачка не могла б його так відбілити.

4 Й Ілля та Мойсей явилися перед ними й говорили з Ісусом.

5 І Петро, звернувшись до Ісуса, сказав: «Учителю, як добре, що ми тут. Дозволь нам напнути три намети - один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі».

6 Петро не знав, що сказати, бо вони були налякані.

7 З неба спустилася хмара й накрила їх тінню. І голос долинув із хмари: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його».

8 І раптом, озирнувшись, вони побачили, що більше з ними нікого немає, крім Самого Ісуса.

9 Коли вони спускалися з гори, Ісус наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І вони добре те затямили, тільки міркували між собою, що то означає - воскреснути з мертвих.

11 Вони запитали Ісуса: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»

12 Ісус відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все приготувати. Але чи не написано про Сина Людського, що Він прийме багато мук і буде зневажений?

13 Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, і вони зробили з ним те, що хотіли, як і було про нього написано».

14 Коли вони повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними.

15 Побачивши Ісуса, всі були вражені й побігли назустріч, щоб привітати Його.

16 Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?»

17 І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти.

18 Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев'яніє. Я просив Твоїх учнів вигнати нечистого, але вони не змогли».

19 На те Ісус сказав їм: «О роде невірний! Скільки ж Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть його до Мене!»

20 Тільки-но побачивши Його, нечистий заколотив хлопця в трясовиці. Той упав, почав качатися по землі, й піна виступили на устах його.

21 Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства.

22 Багато разів він кидав мого сина в огонь або в воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилостивись, допоможи нам».

23 Ісус промовив: «Ти сказав: «Якщо можеш». Немає нічого неможливого для того, хто вірує».

24 Тієї ж миті батько вигукнув: «Але я вірю! Допоможи невір'ю моєму!»

25 Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого: «Ти, душе глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!»

26 Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий

27 А Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.

28 Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ж ми не змогли вигнати нечистого?»

29 То Він сказав їм: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви».

30 І пішли вони звідти - подорожувати Ґалилеєю. І Він не хотів, щоби про те хтось знав,

31 бо Він навчав учнів Своїх. Ісус казав їм: «Сина Людського буде віддано людям у руки, і люди вб'ють Його. Але через три дні після вбивства Він воскресне».

32 Та учні Його не розуміли цих слів, а розпитувати не наважувалися.

33 І прийшли вони до Капернаума. І як уже сиділи в хаті, запитав Він Своїх учнів: «Про що ви говорили дорогою?»

34 На те вони змовчали, бо по дорозі сперечалися були, хто є найбільш великим.

35 То Він сів, гукнув усіх дванадцятьох і мовив до них: «Хто хоче бути першим, хай буде останнім, хай буде слугою всім».

36 Він узяв дитину і поставив її перед ними. І обійнявши її, Він сказав Своїм учням:

37 «Хто приймає одного з цих малих дітей в ім'я Моє, той приймає Мене. А хто приймає Мене, той приймає не лише Мене одного, а й Того, Хто послав Мене».

38 Іоан сказав Йому: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв біса Твоїм іменем. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».

39 Та Ісус промовив: «Не зупиняйте його, бо той, хто творить диво в ім'я Моє, невдовзі вже не зможе лихословити про Мене.

40 Хто не проти нас - той за нас.

41 Хоч би хто дав вам води напитися через те, що ви належите до Христа, то істинно кажу вам - той напевне дістане свою винагороду.

42 Але хто введе в гріх одного з малих оцих, що вірують в Мене, - то краще б його було кинуто в воду з жорном млиновим на шиї.

43 І якщо рука твоя примушує тебе на гріх, відітни її. Краще увійти у вічне життя калікою, ніж з обома руками піти у пекло незгасне.

45 І якщо нога твоя примушує тебе грішити, відітни її. Краще увійти у вічне життя кульгавим, ніж із двома ногами бути кинутим до пекла.

47 Якщо око твоє примушує тебе на гріх, виколи його. Краще однооким увійти у вічне життя, аніж з обома очима бути ввергнутим у пекло, де

48 їхні черви не вмирають, і вогонь пече незгасний.

49 Бо кожен буде вогнем просолений.

50 Сіль - то добра річ. Але якщо вона втратить солоність, як її знову такою зробити? Майте сіль у собі й живіть у злагоді з собою».

Вiд Марка 10

1 І пішовши звідти, Ісус прийшов до землі Юдейської та землі, що по той бік Йордану. І знову натовп зібрався навколо Нього. І навчав Він людей за звичаєм Своїм.

2 Підійшли до Нього кілька фарисеїв і запитали: «Чи за законом це - чоловікові розлучатися з дружиною своєю?» Бо хотіли випробувати Ісуса.

3 Він промовив: «Що вам Мойсей заповідав?»

4 Вони кажуть: «Мойсей дозволив чоловіку написати посвідку, що він відпускає дружину, і розводиться з нею».

5 Тоді Ісус сказав їм: «Мойсей написав цей закон із огляду на впертість ваших сердець.

6 Але від початку створення Бог «сотворив їх чоловіком і жінкою».

7 Ось чому чоловік покине своїх батька та матір і з'єднається з дружиною своєю.

8 І стануть вони однією плоттю», і більше не буде їх двоє, а буде одна плоть.

9 Отож не людині розлучати тих, хто Богом спаровані».

10 Коли вони були в домі, учні знову запитали Його про це.

11 І Він сказав їм: «Хто зі своєю дружиною розводиться й бере шлюб з іншою жінкою, той чинить перелюб щодо дружини.

12 І якщо вона розлучається з чоловіком своїм і бере шлюб з іншим, то чинить перелюб».

13 Люди приносили до Нього малих дітей, аби Він торкнувся їх. Але учні Його дорікали цим людям.

14 Коли почув це Ісус, то розгнівався й сказав: «Хай діти малі йдуть до Мене. Не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

15 Істинно кажу вам - хто не приймає Царство Боже так же щиро, як дитя мале, той ніколи в нього не ввійде».

16 Ісус пригорнув дітей, поклав на них руки і благословив їх.

17 Коли Ісус вирушив у путь, підбіг до Нього один чоловік, упав на коліна й запитав: «Учителю Добрий, що я маю зробити, аби успадкувати вічне життя?»

18 На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, крім єдиного Бога.

19 Тобі відомі заповіді - не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай неправдивих свідчень, не чини кривди, шануй батька й матір своїх».

20 Той відповів: «Я з юності дотримуюся всього цього».

21 Ісус подивився на нього, відчув любов до нього і сказав: «Одного тобі бракує. Піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш - роздай бідним. І матимеш скарб на Небі. Тоді приходь і йди за Мною».

22 Той чоловік, глибоко розчарований Ісусовими словами, пішов собі засмучений, бо був він дуже багатий.

23 Ісус подивився й мовив до Своїх учнів: «Як же важко для багатіїв увійти в Царство Боже».

24 Учні були здивовані Його словами. А Ісус повторив: «Діти мої, як важко ввійти до Царства Божого!

25 Легше верблюдові пройти крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

26 Учні були ще дужче вражені і казали один одному: «Тоді хто ж може бути спасенний?»

27 Поглянув на них Ісус і сказав: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».

28 Почав говорити Петро: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою».

29 Ісус відповів: «Правду кажу вам: немає такого, хто полишив хату, братів, сестер, матір, батька, дітей або лани в ім'я Моє чи в ім'я Євангелії,

30 і не одержить ще в цьому житті у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів - так само, як і переслідувань, а також вічне життя - в прийдешньому часі.

31 Але багато тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні - першими».

32 Було це по дорозі до Єрусалиму. Ісус ішов попереду. Учні Його були збентежені, а ті, що йшли позаду, відчували страх. Знову Ісус відкликав дванадцятьох і почав розповідати їм про те, що має статися з Ним:

33 «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і буде там Сина Людського віддано до рук первосвящеників та книжників. І засудять вони Його на смерть, і віддадуть поганам,

34 і насміхатимуться з Нього, й плюватимуть на Нього, й шмагатимуть Його батогами, і вб'ють. Але через три дні Він воскресне».

35 Підходять до Нього Яків та Іоан Зеведеєві та й кажуть: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив для нас хоч би про що ми попросили Тебе».

36 Ісус запитав їх: «Що ж ви хочете, щоб я зробив для вас?»

37 А вони кажуть: «Дозволь нам сидіти з Тобою у славі Твоїй - одному сидіти по праву руку, а другому - по ліву».

38 Ісус відповів: «Ви не знаєте, про що ви просите. Чи зможете ви випити чашу, яку Я п'ю, і прийняти таке хрещення, яке Я приймаю?»

39 Вони кажуть: «Зможемо». Тоді Ісус сказав їм: «Ви вип'єте ту чашу, яку Я п'ю, і приймете таке хрещення, яке Я приймаю,

40 але кому сидіти по праву й по ліву руку від Мене, - те не Я вирішую. Ці місця належатимуть тим, для кого їх приготовано».

41 Коли почули це інші десятеро, дуже розгнівалися вони на Якова та Іоана.

42 Та Ісус погукав їх до себе й сказав: «Ви знаєте, що ті, хто вважаються правителями поганів, панують над людьми, а їхні намісники гноблять людей.

43 Поміж вас так не буде, але хто з вас хоче бути великим, - хай стане слугою для вас.

44 А хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх.

45 Бо навіть Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити іншим і життя Своє віддати за багатьох як викуп».

46 І прийшли вони до Єрихона. А коли Ісус виходив з Єрихона в супроводі Своїх учнів та великого натовпу, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартимей, син Тимеїв.

47 Почувши, що то йде Ісус із Назарету, він загукав: «Ісусе, сине Давидів, змилуйся наді мною!»

48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав іще голосніше: «Сине Давидів, змилуйся наді мною!»

49 Аж Ісус зупинився й сказав: «Покличте його». Сліпого покликали, кажучи: «Будь мужнім! Підводься, Він кличе тебе».

50 Сліпий, скинувши верхню одежину, швидко підвівся й підійшов до Ісуса.

51 Ісус запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Сліпий сказав: «Учителю. Я знову хочу бачити.»

52 Ісус сказав йому: «Іди! Твоя віра врятувала тебе». І той тут же прозрів і пішов слідом за Ісусом по дорозі.

Вiд Марка 11

1 Коли наблизились до Єрусалиму, до Ветфаіії та Вефанії, що біля Оливної гори, Ісус послав двох Своїх учнів

2 з такими словами: «Ідіть у це село, що перед вами. Тільки-но ввійдете, то знайдете припнутого віслюка, на якому ніхто ще не їздив. Відв'яжіть його й приведіть сюди.

3 А якщо хто запитає вас: «Для чого ви це робите?», то ви мусите відповісти: «Віслюк потрібен зараз Господу, але Він негайно пришле його сюди».

4 Отож пішли вони й знайшли віслюка, припнутого до дверей на вулиці. Відв'язали його.

5 Дехто з людей, що стояли там, запитав їх: «Що ви робите? Навіщо віслюка відв'язуєте?»

6 І вони відповіли, як Ісус їх навчив, тож люди дозволили їм забрати віслюка.

7 І до Ісуса привели вони віслюка, поклали на нього свій одяг, а Ісус сів на нього верхи.

8 Багато хто з людей стелив свій одяг на дорогу, інші - зелене віття, зрізане в лузі.

9 Ті, що йшли попереду й позаду, вигукували: «Осанна! Благословен той, хто приходить в ім'я Господнє!

10 Благословенне прийде царство батька нашого Давида! Осанна Небесам Всевишнім!»

11 І увійшов Ісус до Єрусалиму й ступив у храм, і оглянув усе навколо. Але оскільки було вже пізно, Він вирушив із дванадцятьма до Вефанії.

12 Наступного дня, коли вони виходили з Вефанії, Ісус зголоднів.

13 Ще здалеку Він помітив ряснолисте фііове дерево й підійшов подивитися, чи не знайдеться на ньому плодів. Та наблизившись, Ісус нічого, крім листя, на дереві не побачив, оскільки була не та пора, коли родить фііове дерево.

14 Тоді Він промовив до дерева: «Хай же повік більш ніхто не їсть плодів твоїх!» І учні Його те чули.

15 І пішли вони до Єрусалиму. І як увійшли в храм, то почав Ісус виганяти звідти всіх, хто щось продавав або купував там. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто торгував голубами.

16 І не дозволяв нікому нічого проносити через храм.

17 Потім почав навчати їх, промовляючи: «Чи не сказано в Святому Письмі: «Дім мій стане домом молитви для всіх народів»? А ви перетворили його на розбійницьке кубло».

18 Первосвященики та книжники почули те й почали обмірковувати, як убити Його. Бо боялися Його, адже весь народ був так вражений Його наукою.

19 Як настав вечір, Ісус і Його учні подалися за місто.

20 А вранці, йдучи повз фііове дерево, вони побачили, що воно геть висохло від самого кореня.

21 Петро згадав і гукнув до Ісуса: «Вчителю, поглянь! Те дерево, що Ти прокляв, геть усохло».

22 Ісус відповів на те: «Майте віру в Бога.

23 Правду кажу вам - коли хтось скаже цій горі: «Зруш з місця і в море впади», і якщо не матиме він сумнівів у серці своєму і віритиме, що збудеться те, чого він просить, - то воно неодмінно збудеться.

24 Ось чому я й кажу вам: чого б не просили ви у молитві, вірте, що ви його вже одержали, - тоді й буде воно ваше.

25 А коли молитеся, прощайте тим, проти кого щось погане маєте, щоб і Отець ваш на Небесах міг простити вам гріхи ваші».

27 І повернулися вони до Єрусалиму. Коли Ісус походжав храмом, підійшли до Нього первосвященики, книжники й старійшини

28 і запитали: «Але якою владою Ти чиниш такі дії? Хто дав Тобі владу таку?»

29 Ісус сказав їм: «Я поставлю вам запитання, і якщо дасте відповідь, то розкажу вам, якою владою Я все те чиню.

30 Іоанове хрещення - то від Неба, чи від людей? Відповідайте ж Мені».

31 Вони почали обговорювати між собою, промовляючи: «Якщо ми скажемо, що від Неба, то Він запитає: «Чому ж тоді ви не повірили Іоану?»

32 А якщо ми скажемо: «Від людей», то люди розгніваються на нас». (Вони боялися людей, бо люди вірили, що Іоан був справді пророком).

33 Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо». Тоді Ісус сказав їм: «Отож і Я не скажу вам, якою владою чиню те все».

Вiд Марка 12

1 І розповів їм Ісус притчу: «Один чоловік насадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, видовбав чавило, звів башту. Потім віддав усе те в оренду виноградарям та й пішов мандрувати.

2 Як настала пора, він послав слугу свого до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.

3 Але ті схопили слугу, побили та й відіслали ні з чим.

4 Тоді господар послав другого слугу. Але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.

5 Господар послав третього, та цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.

6 З ним лишився тільки улюблений син його. То зрештою він послав сина. Він міркував так: «Сина мого вони мусять поважати!»

7 А ті орендарі вирішили між собою: «Це спадкоємець, нумо заб'ємо його, то й спадщина буде нашою!»

8 То вони його схопили, вбили, й викинули тіло за виноградник.

9 Що ж буде робити власник виноградника? Він пійде та вб'є орендарів, а виноградник віддасть в оренду іншим.

10 Чи не читали ви у Святому Письмі: «Той камінь, що його будівельники відкинули, став наріжним каменем.

11 Так Господь зробив, І дивовижно це для нас.»

12 Почувши це, первосвященики й книжники почали вигадувати, як би схопити Ісуса, але побоялися народу. Бо ж вони зрозуміли, що ця притча - про них самих. То вони залишили Ісуса та й пішли собі.

13 І підіслали вони до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби ті зловили Його на слові.

14 Ті підійшли до Нього й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти чесний і прямий і не зважаєш на те, хто що подумає, і Тебе не обходить, яку посаду обіймає людина, - Ти правдиво наставляєш на Божу путь. Чи це справедливо - сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи не мусимо?»

15 Та Ісус зрозумів їхнє лицемірство й відказав: «Навіщо ви перевіряєте мене? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».

16 Вони принесли, й Ісус запитав: «Хто тут зображений, і чиє ім'я тут написане?» Вони відповіли: «Цезареве».

17 Тоді Ісус сказав їм: «То віддайте цезареві цезареве, а Богові - Богове». І вони були вражені.

18 А то підійшли до Нього саддукеї (це ті, що стверджують, ніби не буде воскресіння). І питають Його:

19 «Вчителю, Мойсей написав для нас: «Якщо у когось помре брат і залишить вдову, а дітей у них не було, то брат мусить узяти шлюб із вдовою і завести з нею дітей для продовження братового роду».

20 От було собі семеро братів. Перший брат одружився та й помер, не залишивши дітей.

21 Другий брат узяв шлюб із його вдовою і також помер, не залишивши дітей. Те ж саме й з третім братом.

22 Жоден із семи не залишив діточок. Зрештою жінка також померла.

23 Воскреснувши, коли люди повстануть з мертвих, чиєю дружиною вона буде? Бо ж усі семеро мали її за дружину».

24 Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте Святого Письма, ані сили Божої.

25 Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть, як ті ангели небесні.

26 А щодо воскресіння з мертвих, чи не читали ви в Книзі Мойсеєвій, де йдеться про кущ? Як Бог сказав Мойсеєві: «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова».

27 Він не є Богом мертвих, Він - Бог живих. Ви глибоко помиляєтеся».

28 Один із книжників, наблизившись, слухав усю цю розмову. Побачивши, як добре Ісус відповів саддукеям, він запитав Його: «Яка заповідь є найважливішою з усіх?»

29 Ісус відповів: «Ось найголовніша заповідь: «Слухай, Ізраїлю! Господь наш Бог - єдиний Господь.

30 Тож любіть Господа Бога свого усім серцем, усією душею, всім своїм розумом і всією силою своєю».

31 Друга за важливістю заповідь така: «Любіть ближнього свого, як себе самого». Важливішої заповіді, ніж оці дві, - немає».

32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність: Бог - єдиний, і немає іншого, крім Нього.

33 І що любити Його всім серцем, усім розумінням і всією силою, і любити ближнього свого, як себе самого, - то є багато важливіше за всі цілопалення й жертви».

34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». Після цього вже ніхто не відважився Його питати про щось.

35 Навчаючи у храмі, Ісус говорив: «Як можуть книжники стверджувати, що Христос є сином Давидовим?

36 Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав: «Господь Бог мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх».

37 Тобто Давид сам називає Христа Господом своїм. То як же може Христос бути сином Давидовим?» І величезний натовп слухав Його з задоволенням.

38 І навчаючи, Ісус казав: «Стережіться книжників, які полюбляють прогулюватися у своїх довгих одежах, щоб усі шанобливо вітали їх на ринку,

39 і щоб для них були найпочесніші місця в синаіоіах і найвигідніші місця на бенкетах.

40 Вони оббирають і об'їдають вдів і про людське око творять довгі молитви. Їх буде покарано найтяжче».

41 Ісус сів навпроти скарбнички й почав стежити, як люди роблять пожертви, кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.

42 Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні лепти, вартість яких становила одну квадру.

43 То Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Правду кажу вам: ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші, хто залишав гроші в скарбничці.

44 Бо всі вони давали від лишка свого, а вона - з убозтва свого, все, що мала, свій прожиток увесь».

Вiд Марка 13

1 Коли Ісус виходив з храму, один з учнів Його сказав: «Вчителю, поглянь, які дивовижні споруди, з якого чудового каміння збудовані!»

2 Та Ісус йому сказав: «Ти бачиш ці величні споруди? Каменя на камені тут не лишиться; всі вони будуть скинуті додолу».

3 Коли Ісус сидів на Оливній горі, навпроти храму, Петро, Яків, Іоан та Андрій запитали Його на самоті:

4 «Скажи нам, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що все це близьке до здійснення?»

5 Тоді Ісус повів таку мову: «Стережіться, щоб ніхто не ошукав вас.

6 Багато буде таких, що прийдуть і скажуть: «Я - Той Самий», і багатьох вони обдурять.

7 Як ви почуєте про війни або відгомін воєн, не треба лякатися; це мусить статися, але це ще не кінець.

8 Бо народ повстане проти народу, а царство - проти царства. Землетруси траплятимуться в різних кінцях світу, буде голод. То лиш починатимуться пологові перейми.

9 Більше стережіться себе самих! За те, що ви йшли за Мною, вас кидатимуть до судів, вас битимуть по синаіоіах, вас ставитимуть перед очі можновладців і царів, аби ви їм свідчили.

10 Але спершу Добру Звістку треба донести до всіх народів.

11 Коли ж вас схоплять і поведуть до суду, не варто наперед хвилюватися, що сказати, - скажете те, що Бог дасть вам сказати у той час. Бо то говоритимете не ви, а Дух Святий промовлятиме вашими устами.

12 І брат видасть брата на смерть, а батько - дитину свою. А діти повстануть на батьків своїх і віддадуть їх на смерть.

13 І вас усі ненавидітимуть за те, що йшли ви за Мною. Але той, хто стерпить усе це до кінця, - матиме спасіння.

14 Коли ви побачите «гидоту спустошення», що запанує там, де бути їй не слід (читач має зрозуміти, про що йдеться), ті, хто лишатиметься в Юдеї, муситиме рятуватися втечею в гори.

15 Хто сидітиме на даху своєї оселі, не матиме часу спуститись і забігти в дім, щоб щось взяти із дому.

16 А хто буде у полі, хай не вертається по одежину.

17 А як же то тяжко буде в ті дні для вагітних та для жінок із немовлятами на руках!

18 Моліться, аби хоч не взимку те трапилося.

19 Бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку, коли Бог сотворив його, і потепер. Та й пізніше такого більш не буде.

20 І якщо б Господь не скоротив дні оті, - то ніхто б уже не врятувався. Але Він скоротив дні ті задля тих обраних, кого Він уподобав.

21 А коли хтось скаже вам: «Погляньте, ось Христос!» або «Погляньте, ото Він», не вірте цьому.

22 Бо чимало лжехристів та лжепророків з'явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива, аби ошукати обраних, якщо це можливо.

23 То ж стережіться. Я все вам розповів наперед.

24 Але в ті дні, після часу лиха, «сонце затьмариться, і місяць не розіллє свого світла,

25 і зірки попадають з небес, і сили небесні здригнуться.»

26 І тоді люди побачать Сина Людського, що йтиме хмарою, з великою силою і величчям.

27 І Він пошле Своїх ангелів, і збере всіх обраних людей з чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

28 Затвердіть цей урок фііового дерева: коли на ньому з'являються тендітні пагони й розбруньковується листя, ви знаєте, що наближається літо.

29 Так само й ви: коли почнуться всі ці події, знайте - час настає, він уже на порозі.

30 Напевно кажу вам: ще й покоління це не промине, як усе те трапиться.

31 Небо й земля можуть зникнути, а слова Мої залишаться.

32 Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому - ні ангелам небесним, ані Синові , лиш Отець знає.

33 Пильнуйте! Будьте насторожі! Бо вам не відомо, коли час настане.

34 Це як той чоловік, що вирушає в мандрівку. Він покидає дім, залишаючи слугам доручення - кожному в залежності від його обов'язків. А воротареві наказує пильнувати.

35 Так і ви мусите пильнувати, оскільки не знаєте, коли господар маєтку повернеться - увечері, опівночі, з першими півнями чи вранці.

36 Якщо він з'явиться зненацька, не дайте йому заскочити вас сонного.

37 Тож що кажу вам, те й усім кажу: «Будьте напоготові!»

Вiд Марка 14

1 То було якраз за два дні до Пасхи та Свята Прісних Хлібів. Первосвященики та книжники шукали, як би обманом схопити та вбити Ісуса.

2 Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».

3 Коли Ісус був у Вефанії і сидів за столом у домі Симона, хворого на проказу, підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною, наповненою дорогоцінними пахощами з нарду. Вона розбила посудину й вилила мирро Ісусові на голову.

4 Деякі з присутніх дуже розсердилися й загомоніли поміж себе: «Навіщо таке марнотратство на мирро!

5 Чи не краще було би продати мирро? Це принесло б понад тридцять динарів, які можна було б роздати бідним,» - суворо сварили жінку.

6 Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо докучаєте жінці? Вона зробила добре діло для Мене.

7 Бо бідняки завжди будуть з вами, то й допомагати їм ви зможете, коли схочете. А Я буду з вами не завжди.

8 Вона зробила, що змогла. Вона заздалегідь змастила Моє тіло, щоб приготувати до похорону.

9 Правду кажу вам: хоч би де проповідувалася по світу Євангелія, завжди згадуватимуть, що ця жінка зараз зробила на пам'ять про неї».

10 Юда ж Іскаріот, один з дванадцяти апостолів, пішов до первосвящеників, щоб виказати їм Ісуса.

11 Ті були дуже втішені, почувши його, й пообіцяли добре заплатити. Тож Юда почав вишукувати зручний час, аби видати їм Ісуса.

12 Першого дня Опрісноків, коли було принесене в жертву пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

13 І Він послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, і там зустрінете чоловіка, що нестиме жбан води. Ідіть за ним,

14 і куди він зайде по дорозі, скажіть господареві тієї оселі: «Вчитель питає: «Де Моя кімната, де Я зі Своїми учнями міг би Пасхальну вечерю спожити?»

15 І він приведе вас у велику прибрану, приготовану, мебльовану світлицю, що нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

16 Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. І приготували вони Пасхальну вечерю.

17 Як настав вечір, прийшов Ісус із дванадцятьма.

18 І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз їсть зі Мною, видасть Мене».

19 Вони дуже засмутилися і кожен домагався: «Певне, це не я?»

20 Він відказав їм: «Один з дванадцятьох, хто вмочує хліб зі мною в одну миску.

21 І Син Людський піде на смерть, як було написано про Нього в Святому Письмі. Але горе тому, хто видасть Сина Людського. Краще б йому було ніколи не народжуватися».

22 Під час учти Він узяв хлібину, віддав дяку, переломив і дав їм зі словами: «Візьміть: їжте, це тіло Моє».

23 Потім узяв Він чашу, сотворивши вдячну молитву, передав учням Своїм, і всі пили з неї.

24 І сказав Він: «Це кров Моя, що засвідчує новий Заповіт Божий людям Його. Це кров, що проллється на користь багатьох людей.

25 Правду кажу вам, що не питиму більш плоду виноградного аж до того дня, коли нове питиму його в Царстві Божому».

26 І заспівали вони хвальної пісні й подалися на Оливну гору.

27 І сказав їм Ісус: «Усі ви втратите віру, бо написано: «Як ударю пастиря, то й вівці порозбігаються».

28 Але як Я воскресну від смерті, то піду до Ґалилеї раніше за вас».

29 Та Петро мовив: «Навіть якщо всі віру втратять, то я не втрачу».

30 Тоді сказав йому Ісус: «Істинно кажу тобі: сьогодні - саме цієї ночі - ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

31 Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». Та й інші обіцяли те саме.

32 Потім прибули вони до місцини, що називалася Ґефсиманією. І сказав Ісус учням своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».

33 Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й побиватися.

34 І сказав Своїм учням: «Душа моя переповнена смертельною скорботою. Побудьте тут, на чатах».

35 І відійшовши трохи подалі, припав до землі й молив, щоб, якщо то можливо, обминула Його лиха година.

36 І молив Він: «Абба, Батьку, все підвладне тобі. Забери цю чашу страждань від Мене. Але чини за Своєю волею, а не за Моєю».

37 І приходить Ісус і бачить, що сплять Його учні, і звернувся Він до Петра: «Симоне, ти спиш? Хіба ж не міг ти лише годину не спати?

38 Пильнуйте і молітеся, щоб не піддатися спокусам, бо прагне дух, та тіло слабке».

39 І знову відійшов Він і молився, кажучи те саме.

40 І знову повернувся Ісус і побачив, що учні Його сплять - очі заспані. І знічені, вони не знали, що й сказати.

41 І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав. Сина Людського видають у руки грішникам.

42 Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник мій наближається «.

43 І саме в ту мить, коли Ісус казав це, з'явився Юда, один з дванадцятьох. А з ним юрба з мечами та кілками, - їх наслали первосвященики, книжники та старійшини.

44 Зрадник подав їм знак: «Кого я поцілую, той і є. Хапайте Його і беріть під варту».

45 Юда підійшов до Ісуса й каже: «Учителю!» І поцілував Його.

46 Тоді схопили Ісуса і взяли Його під варту.

47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, витягнув свого меча і вдарив прислужника первосвященика й відрубав йому вухо.

48 Тоді звернувся до них Ісус зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника - з мечами та киями.

49 Щодня був Я з вами, навчаючи вас у храмі, але ви не хапали Мене. Та написане в Святому Письмі має збутися».

50 І всі учні Ісусові кинули Його й втікли.

51 Серед тих, хто йшов за Ісусом, був один юнак, загорнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити,

52 але він кинув ту ряднину і втік голий.

53 Повели Ісуса до головного первосвященика. І зібралися всі первосвященики, старійшини та книжники.

54 А Петро звіддалік ішов за Ісусом назирці та й прийшов прямо на подвір'я первосвященика. І сидів там із охоронцями, гріючись біля багаття.

55 Первосвященики і вся рада намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб стратити Його, але нічого знайти не могли.

56 Хоча багато хто лжесвідчив проти Нього, але всі ті свідчення не трималися купи.

57 Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:

58 «Ми самі чули, як Він говорив: «Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні зведу інший - нерукотворний».

59 Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.

60 Тоді встав головний первосвященик перед ними і запитав Ісуса: «Що свідчать ці люди про Тебе?»

61 Але Він змовчав, не відповів нічого. Головний первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»

62 Ісус відповів: «Я! І побачите ви Сина Людського, який сидітиме праворуч від Всемогутнього. І наближатиметься Він по хмарах небесних».

63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: «Навіщо тут іще якісь свідки?

64 Ви чули це богохульство. Яка ваша думка?» І всі вони визначили, що Ісус заслуговує на смерть.

65 І почали плювати на Нього, накривати Його обличчя й бити Його, кажучи: «Пророкуй!» Тоді слуги схопили Його й били Його по обличчю.

66 А Петро якраз був унизу, на подвір'ї. Тут прийшла одна зі служниць головного первосвященика

67 і, побачивши Петра, який грівся біля вогнища, пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був із тим Назаретянином, Ісусом».

68 Та Петро заперечив словами: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш». І він пішов до виходу, аж тут заспівав півень.

69 Але та дівчина-служниця, що побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік - один із них!»

70 І знову Петро заперечив це. Але за мить ті, хто був там, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також іалилеянин».

71 Петро почав божитися та присягатися: «Не знаю я Того Чоловіка, про Якого ви говорите!»

72 Тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро Ісусові слова, звернені до нього: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він заридав.

Вiд Марка 15

1 А як настав ранок, первосвященики разом зі старійшинами, з книжниками і з усім Синедріоном надумали, що робити. Вони зв'язали Ісуса, повели й передали Його Пилатові.

2 І Пилат запитав Його: «Ти - цар Юдейський?» Ісус відповів: «Це ти сказав».

3 А первосвященики звинувачували Його в багатьох злочинах.

4 Пилат знову запитав Його: «Ти не збираєшся відповідати? Але ж поглянь, скільки звинувачень висунено проти Тебе!»

5 Але Ісус і далі не відповідав. Пилат був збентежений.

6 На Пасху Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просили.

7 Серед ув'язнених бунтівників був чоловік на ім'я Варавва. Вони були винні у вбивствах.

8 Прийшли люди й просили Пилата зробити те, що він зазвичай робив для них.

9 Пилат запитав їх: «Чи хочете ви, щоб я відпустив царя Юдейського?»

10 Він так запитав, бо знав, що первосвященики передали йому Ісуса через заздрощі.

11 Та первосвященики підбурювали натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.

12 Але Пилат знову звернувся до них із запитанням: «Що ж ви тоді хочете, щоб я зробив з тим, кого ви називаєте царем Юдейським?»

13 У відповідь натовп загукав: «Розіп'яти Його!»

14 Однак Пилат запитав: «За що? Який на Ньому злочин?» Та вони загорлали ще дужче: «Розіп'яти Його!»

15 Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву. А Ісуса наказав бити різками та віддав розіп'яти.

16 Пилатові воїни відвели Його до преторії і скликали цілий відділ воїнів.

17 Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.

18 І почали глузливо вітати Його: «Вітаємо, царю Юдейський!»

19 І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього, й при тому самі падали на коліна, вклоняючись Йому.

20 А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Нього, то скинули з Нього багряницю і вдягли на Нього Його вбрання. І повели Його на розіп'яття.

21 А по дорозі зустріли Симона Киринеянина, який повертався з поля (він був батьком Олександра і Руфа). Воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.

22 І привели вони Ісуса на місце, що називалося Ґоліофою (це означало «Череповище»).

23 Вони запропонували Йому вина, змішаного з мирром, та Він відмовився.

24 І тоді Ісуса розіп'яли. І воїни почали ділити між собою Його вбрання, кидаючи жереб, кому що дістанеться.

25 Була дев'ята година ранку, коли розіп'яли Ісуса.

26 На табличці було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙС№КИЙ».

27 Разом із Ним розіп'яли двох розбійників - одного по праву руку від Нього, другого - по ліву.

29 Проходячи повз, люди ображали Його. Вони хитали головами й примовляли: «Овва! Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і вібудувати знову за три дні.

30 То зійди з хреста, врятуй хоча б Себе Самого!»

31 Так само насміхалися з Нього й первосвященики й книжники і перемовлялися між собою: «Він рятував інших, а Себе врятувати не може!

32 Хай же цей Христос, цей цар Ізраїльський зараз зійде з хреста, щоб ми пересвідчилися й повірили в Нього». І навіть ті, що були розіп'яті разом з Ним, також ображали Його.

33 Опівдень темрява настала на всій землі - до третьої години.

34 А о третій Ісус вигукнув дужим голосом: «Елої, Елої, лама савахфани?», що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Мене ти покинув?»

35 Коли це почули ті, що стояли навколо, вони заговорили: «Послухайте, Він гукає Іллю».

36 А один чоловік підбіг, намочив губку оцтом, настромив її на тростину й дав Ісусові напитися. А сам каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи з'явиться Його Ілля й чи зніме Його з хреста».

37 Ісус голосно скрикнув і помер.

38 І завіса в храмі роздерлася надвоє - від верху й до самого долу.

39 Коли центуріон, що стояв поблизу, побачив, як Ісус помер, він промовив: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»

40 Кілька жінок дивилися здалеку. Серед них були й Марія Маідалена, й Марія - мати Якова - молодшого та Йосипа, і Саломія.

41 Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї і піклувалися про Нього. Було також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.

42 Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою),

43 то прийшов Йосип з Ариматеї. То був поважний радник, який також чекав на з'яву Царства Божого. Він хоробро пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове.

44 Пилат був здивований, що Ісус помер на хресті так скоро, то він погукав центуріона й запитав його, як давно помер Ісус.

45 А вислухавши доповідь центуріона, звелів віддати Ісусове тіло Йосипові.

46 Йосип придбав полотняну одежину, зняв Ісусове тіло з хреста, загорнув Його в полотно й поклав у склеп, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь і затулив ним вхід до склепу.

47 А Марія Маідалена та Марія - Йосипова мати бачили, де поховано Ісуса.

Вiд Марка 16

1 Коли минула субота, Марія Маідалена, Марія - мати Якова, й Саломія придбали пахощів, аби намастити Його тіло.

2 І рано-вранці, тільки-но зійшло сонце в перший день тижня, вони прийшли до склепу.

3 І казали одна одній: «Хто ж нам відкотить від входу той камінь?»

4 Та наблизившись, помітили, що той камінь, такий великий, хтось уже відкотив убік.

5 А ввійшовши до склепу, побачили, що праворуч сидить молодий чоловік, убраний в білу тогу. Жінки були вражені.

6 А він каже: «Не бійтеся! Ісус з Назарету, що був розіп'ятий, воскрес! Однак тут Його зараз немає. Можете оглянути те місце, де Він лежав.

7 Але от що: йдіть до Його учнів і Петра і скажіть їм: «Він буде в Ґалилеї раніше, ніж ви. Там ви знайдете Його, як Він і обіцяв вам».

8 То жінки вийшли звідти й побігли геть від поховання, приголомшені й охоплені страхом. І, нажахані, вони нікому нічого не сказали.

9 Після Свого воскресіння, рано-вранці першого дня тижня Ісус насамперед з'явився перед Марією Маідаленою, з якої Він був вигнав сімох нечистих.

10 Вона пішла й розповіла про це тим, хто раніше був з Ним. Вони тужили й ридали.

11 А почувши, що Він живий, і що вона бачила Його, учні не могли повірити.

12 По тому Ісус у іншій постаті явився перед двома Своїми учнями, коли ті йшли по дорозі на село.

13 Вони повернулися й розповіли про все іншим, але ніхто не повірив і їм.

14 Згодом Ісус явився одинадцятьом апостолам, коли вони обідали. Ісус почав докоряти їм за їхнє невір'я і їхню впертість - що не повірили вони тим, хто бачив Його, воскреслого з мертвих.

15 Він говорив їм: «Ідіть по всьому світові й проголошуйте Благовість Божу всім Божим створінням.

16 Хто повірить і охреститься, той буде спасенний. А хто не матиме віри, той приречений.

17 Тих, хто вірить, супроводжуватимуть чудесні знамення: Моїм ім'ям вони виганятимуть нечистого, вони заговорять невідомими їм раніше мовами,

18 вони гадюк братимуть голими руками, а якщо вип'ють отруту, вона не візьме їх. Вони покладатимуть руки свої на хворих, і ті зцілюватимуться».

19 Отак промовивши, Господь Ісус був взятий на Небо, і там Він сів по праву руку від Бога.

20 Апостоли ж вирушили по всіх усюдах проповідувати, і Господь ішов з ними разом і чудесними знаменнями підтверджував Слово.