Вiд Луки 1

1 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами,

2 так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово,

3 я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,

4 аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, - то є істинна правда.

5 У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлисаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

6 Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

7 Але вони не мали дітей, оскільки Єлисавета була неплідна, та й старі вже були вони.

8 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу,

9 випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там.

10 Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити.

11 І от праворуч від кадильного вівтаря явився йому ангел Господній.

12 Побачивши його, Захарія стривожився, і страх його охопив.

13 Та ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлисавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

14 Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

15 Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших трунків. А від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

16 І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

17 Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі. Він знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

18 І запитав Захарія ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

19 У відповідь ангел сказав: «Мене звуть Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю благовість тобі.

20 Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться, - через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

21 Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

22 А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому була якась з'ява. Він пояснював щось жестами, але залишався німим.

23 Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

24 Через деякий час його дружина Єлисавета завагітніла й усамітнилася на п'ять місяців.

25 Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

26 Коли пішов шостий місяць Єлисаветиної вагітності, Бог послав ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета

27 - до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

28 Прийшовши до неї, ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

29 Але вона була знічена тими словами й гадала собі, що б те привітання могло означати.

30 І ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

31 Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

32 Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

33 Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця ніколи».

34 Марія запитала ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

35 Ангел відповів Їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, що народиться, буде назване Сином Божим.

36 І ще послухай: «твоя родичка Єлисавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

37 Немає нічого неможливого для Бога».

38 Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде Мені те, що ти сказав». І ангел полишив її.

39 Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста Юдейського.

40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету.

41 І сталося так, що коли Єлисавета почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлисавета сповнилася благодаті.

42 Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, що Ти народиш.

43 Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

44 Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

45 Благословенна ж ти, що повірила, що збудеться сказане Господом».

46 І мовила Марія:

47 «Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

48 бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі роди зватимуть мене благословенною,

49 бо Всесильниой зробив для мене велике. Ім'я Його святе.

50 Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

51 Він явив могуття руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

52 Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

53 Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

54 Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

55 як обіцяв Він нашим предкам - Авраамові й його нащадкам назавжди».

56 Марія лишалася у Єлисавети протягом трьох місяців, а потім вернулася додому.

57 Для Єлисавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

58 Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

59 І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й зібралися назвати його Захарією, як і батька.

60 Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

61 Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

62 Знаками вони почали питати батька, яке ім'я хоче він дати синові.

63 Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звуть Іоан». Усі були здивовані.

64 Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв'язався, і він заговорив, славлячи Бога.

65 І на те страх охопив сусідів, і по всій горній країні Юдеї обговорювалися ці справи.

66 Кожен, хто чув про це, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

67 А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

68 «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

69 І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

70 як і обіцяв устами святих пророків, що жили в давнину.

71 Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

72 аби виявити милість нашим предкам і пам'ять про Свій святий заповіт,

73 про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

74 визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

75 а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

76 Ти, дитино, пророком Всевишнього будеш названий, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

77 і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

78 великим милосердям нашого Бога. Через це милосердя новий день засяє на нас з висоти,

79 щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

80 Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Вiд Луки 2

1 На той час вийшов наказ Августа Цезаря: у всьому світі, що належав Риму, провести перепис населення.

2 То був найперший перепис. Він проводився, коли Кириній був губернатором Сирії.

3 Усі люди пійшли реєструватися. Кожен пішов до свого рідного міста.

4 Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

5 Він узяв з собою Марію, з якою був заручений, і яка чекала дитину.

6 Так сталося, що поки вони були там, настав час Марії стати матір'ю,

7 і Вона народила свого першого Сина. Вона сповила Його у полотно й поклала в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

8 Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

9 І явився їм ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

10 Та ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

11 Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель - Христос Господь.

12 І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

13 Раптом до ангела приєдналася сила- силенна інших ангелів, які славили Бога зі словами:

14 «Слава Господу в високості, і хай мир панує на землі між людьми, що Богу милі».

15 Коли ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

16 Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, що лежала в яслах.

17 Побачивши Дитя, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

18 І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

19 Марія ж, мов скарб, збирала все це й відкладала в своєму серці.

20 А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили - точнісінько так, як було їм сказано.

21 Коли сповнилося вісім днів і наспів час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім'я, яке дав Йому ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

22 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалима, щоб явити Його перед Господом,

23 як то написано у Законі Господнім: «Кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,

24 й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «Офірувати пару горлиць або двійко голуб'ят».

25 Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною і побожною. І Святий Дух лежав на ньому.

26 То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

27 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону,

28 Симеон узяв Дитину на руки, благословив Бога й мовив:

29 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром,

30 як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє спасіння,

31 що Ти приготував перед усіма народами,

32 - це світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу Ізраїльскому».

33 Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

34 Симеон благословив їх і сказав Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть,

35 і потаємні думки багатьох людей відкриються (і твою душу також пронизає меч смутку).»

36 Також була собі пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження,

37 а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

38 Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони говорили з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалима.

39 Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

40 А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

41 Щороку батьки Його вирушали до Єрусалима на свято Пасхи.

42 Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

43 Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

44 Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима, сподіваючись знайти Його там.

46 І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

47 І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

48 Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив із нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

49 А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»

50 Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

51 Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

52 Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

Вiд Луки 3

1 Це було в п'ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод - тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип - тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній - тетрархом Авілени,

2 а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.

3 Він ходив різними землями довкола Йордану, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,

4 як це написано в книзі пророка Ісаї: «Чийсь голос вигукує в пустелі: «Наготуйте шлях для Господа, Зробіть стежки Його прямими.

5 Кожна долина наповниться. І кожна гора та пригорок знизяться, Криві місцини вирівняються, А дороги вибоїсті стануть гладенькими,

6 І всі люди побачать Боже спасіння».

7 Іоан казав юрбам людей, що виходили, щоб прийняти хрещення від нього: «О виплоде гадючий, хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається?

8 Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: «Авраам - наш батько». Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння легко перетворити на дітей Авраамових.

9 Вже й сокиру занесено над корінням дерев, і кожне дерево, що не дає добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь».

10 І люди вигукували: «То що ж нам робити?»

11 У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві туніки, мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».

12 Прийшли охреститися й деякі збирачі податків. Вони запитали Іоана: «Вчителю, що нам робити?»

13 А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».

14 І вояки прийшли до нього: «А нам що робити?» Їм він також відповів: «Ні з кого не беріть гроші силою чи кривдою, будьте вдоволені платнею своєю».

15 Люди жили в чеканні, й в душі всі вони прагнули знати, чи Іоан не є Христом.

16 Та на всі їхні запитання Іоан відповідав: «Я хрещу вас водою. Але ось прийде значно могутніший, ніж я; я не гідний навіть розв'язати ремінці на Його сандалях. Він охрестить вас Духом Святим і вогнем.

17 У руці Його лопата, щоб чисто прибрати долівку на току, перевіяти збіжжя й зібрати його до комори. Та полову Він попалить у вогні невгасимім».

18 Так і багатьма іншими словами звертався Іоан до людей, проповідуючи Благовість.

19 Іоан дорікав тетрархові Іроду за його стосунки з братовою жінкою Іродіадою та й за багато інших лихих вчинків Ірода.

20 А до всього, Ірод ще й кинув Іоана до в'язниці.

21 Коли всі люди хрестилися, й Ісус охрестився та став молитися, раптом розверзлися небеса

22 і Дух Святий зійшов на Нього в подобі голуба. І Голос долинув з Неба: «Ти Син Мій улюблений, Ти втіха Моя».

23 Коли Він почав своє духівництво, Ісусові було близько тридцяти років. Він був Сином (принаймні так вважалося) Йосипа. Йосип був сином Ілії.

24 Ілія був сином Маттата. Маттат був сином Левія. Левій був сином Мелхія. Мелхій був сином Янная. Яннай був сином Йосипа.

25 Йосип був сином Маттафія. Маттафій був сином Амоса. Амос був сином Наума. Наум був сином Еслія. Еслій був сином Наііая.

26 Наііай був сином Маата. Маат був сином Маттафія. Маттафій був сином Семеїна. Семеїн був сином Йосеха. Йосех був сином Йоди.

27 Йода був сином Яннана. Яннан був сином Реси. Реса був сином Зерувавела. Зерувавел був сином Салатиїла. Салатиїл був сином Нерія.

28 Нерій був сином Мелхія. Мелхій був сином Аддія. Аддій був сином Косама. Косам був сином Елмадама. Елмадам був сином Ера.

29 Ер був сином Йошуа. Йошуа був сином Еліезера. Еліезер був сином Йорима. Йорим був сином Маттата. Маттат був сином Левія.

30 Левій був сином Симеона. Симеон був сином Юди. Юда був сином Йосипа. Йосип був сином Йонама. Йонам був сином Еліякима.

31 Еліяким був сином Мелеї. Мелея був сином Менни. Менна був сином Маттата. Маттат був сином Натана. Натан був сином Давида.

32 Давид був сином Єсея. Єсей був сином Оведа. Овед був сином Воаза. Воаз був сином Салмона. Салмон був сином Наасона.

33 Наасон був сином Амінадава. Амінадав був сином Рами. Рама був сином Есрома. Есром був сином Переса. Перес був сином Юди.

34 Юда був сином Якова. Яків був сином Ісаака. Ісаак був сином Авраама. Авраам був сином Тери. Тера був сином Наора.

35 Наор був сином Серуіа. Серуі був сином Реу. Реу був сином Пелеіа. Пелеі був сином Евера. Евер був сином Ўелаха.

36 Ўелах був сином Каїнана. Каїнан був сином Арфаксада. Арфаксад був сином Сима. Сим був сином Ноя. Ной був сином Ламеха.

37 Ламех був сином Мафусаїла. Мафусаїл був сином Еноха. Енох був сином Яреда. Яред був сином Маалалеела. Маалалеел був сином Каїнана.

38 Каїнан був сином Еноса. Енос був сином Сефа. Сеф був сином Адама. Адам був сином Бога.

Вiд Луки 4

1 Сповнений Духа Святого, Ісус залишив береги ріки Йордан, і Дух переніс Його в пустелю.

2 І там протягом сорока днів диявол спокушав Його. Ісус нічого не їв увесь цей час, і коли сорок днів минуло, Він зголоднів.

3 Диявол сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, накажи цьому камню, щоб став хлібом».

4 Ісус йому відповів: «Сказано в Святому Письмі: «Не самим хлібом живе людина».

5 Диявол підхопив Його й за одну мить показав усі царства світу.

6 І сказав диявол: «Я віддам Тобі всю владу і всю славу цих царств, тому що це було дано мені, і я можу віддати їх тому, кому побажаю.

7 Тож якщо вклонишся мені, все це буде Твоїм».

8 У відповідь Ісус промовив: «У Святому Письмі сказано: «Ти мусиш вклонятися Господу Своєму Богу і служити лише Йому.»

9 Диявол переніс Його до Єрусалима, поставив на найвищому місці храму й каже: «Якщо ти Син Божий, кидайся вниз.

10 Адже сказано в Святому Письмі: «Він накаже ангелам Своїм берегти Тебе».

11 А також сказано: «Вони понесуть Тебе на руках, щоб не забив Ти ноги Свої об каміння».

12 Ісус відповів: «У Святому Письмі також говориться й інше: «Ніколи не перевіряй Господа Бога Свого».

13 Коли диявол закінчив спокушати Ісуса, він залишив Його до більш сприятливих часів.

14 Ісус повернувся до Ґалилеї могутній Духом Святим, і чутки про Нього пішли по всіх околицях.

15 Він навчав по синаіоіах, і всі люди хвалили Його.

16 Потім Він подався до Назарета - міста, де виріс. І в суботу, за своїм звичаєм, пішов до синаіоіи. Коли Він підвівся, щоб читати,

17 Йому подали книгу пророка Ісаї. Ісус розкрив книгу і знайшов місце, де було написано:

18 «Дух Господа зі Мною, бо Він обрав Мене, аби Я бідному люду приніс Благовість; бо Він послав Мене проголосити звільнення в'язням, проголосити прозріння сліпим, дати волю пригніченим,

19 проголосити рік Милості Господньої».

20 Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синаіозі були звернені на Нього.

21 Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Письма, поки ви слухали».

22 І всі добре говорили про Нього, і були вражені чудовими словами, що злітали з Його вуст. Вони казали: «Чи це не син Йосипа?»

23 Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: «Лікарю, зцілися сам. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті».

24 І Він додав: «Але правду кажу вам: жодного пророка не приймають в його рідному місті.

25 Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю.

26 Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, що мешкала в Сарепті Сидонській.

27 Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана Сиріянина».

28 І всі присутні в синаіозі були розгнівані, почувши ті слова.

29 Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі.

30 Але Він пройшов крізь них і подався геть.

31 І прийшов Він до Ґалилейського міста Капернаума, і навчав там у суботу.

32 Люди були вражені Його вченням, бо за словом Його відчувалася влада.

33 Був у синаіозі чоловік, одержимий нечистим духом. Раптом він несамовито закричав:

34 «А! Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти - Божий Святий».

35 Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся! І вийди з нього!» Тут нечистий кинув чоловіка перед людьми й, не заподіявши ніякої шкоди, вийшов з нього.

36 Подив охопив усіх присутніх, і вони заговорили поміж себе: «Що ж це за вчення таке? Дужо і владно наказує Він нечистим, і ті виходять з людини».

37 І чутки про Нього розійшлися по всіх околицях.

38 Ісус залишив синаіоіу й подався до Симона, якого ще звали Петром. Симонова теща страждала від тяжкої лихоманки, й Ісуса попросили допомогти їй.

39 Він став над жінкою, наказав лихоманці, й недуга вийшла з неї. Та негайно підвелася й почала прислужувати гостям.

40 Коли вже сідало сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, поприводили їх до Ісуса. Накладаючи руки на кожного по черзі, Ісус зціляв усіх.

41 І біси також виходили з багатьох людей, вигукуючи: «Ти Син Божий!». Але Ісус суворо забороняв їм говорити, бо вони знали, що Він - Христос.

42 Як настав день, Він залишив оселю й пішов у безлюдне місце. Але народ шукав Його й прийшов до Нього. Люди хотіли перешкодити Йому покинути їх.

43 Але Він сказав їм: «Я мушу повідомити добру вість про Царство Боже також іншим містам, бо саме для цього Мене було послано».

44 І Він далі проповідував по синаіоіах Юдеї.

Вiд Луки 5

1 Сталося так, що коли Ісус стояв біля Ґенісаретського озера, навколо Нього зібралися люди й слухали Слово Боже.

2 Ісус побачив два човни на березі озера. З них якраз зійшли рибалки й мили свої сіті.

3 Ісус увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, й попросив господаря трохи відплисти від берега. А сам сів і почав з човна навчати натовп, що стояв біля води.

4 Скінчивши говорити, Ісус сказав Симонові: «Відпливи на глибину й закинь сіті на рибу».

5 Симон відповів: «Учителю, ми тяжко трудилися цілу ніч і нічого не зловили. Але якщо Ти так кажеш, я закину сіті».

6 Зробивши так, вони зловили дуже багато риби. Аж сіті почали рватися.

7 То гукнули вони товаришів на іншому човні, щоб ті допомогли їм. Ті підпливли, й обидва човни так наповнилися рибою, що мало не почали тонути.

8 Побачивши це, Симон-Петро припав до Ісусових колін і вигукнув: «Залиши мене, Господи, бо я чоловік грішний!».

9 Петро казав так, бо, як і всі інші, що були з ним, він був приголомшений такою рибальською здобиччю.

10 Так само вражені були й Симонові товариші Яків та Іоан, Зеведеєві сини. То Ісус сказав Симонові: «Не бійся. Відтепер ти ловитимеш душі людські!»

11 Вони повитягали човни на берег, все полишили й пішли за Ісусом.

12 Якось в одному місті, де перебував Ісус, здибав Він чоловіка, вкритого проказою. Коли той побачив Ісуса, то впав долілиць і змолився: «Господи, якщо Ти побажаєш, то зможеш очистити мене».

13 Ісус простягнув руку, торкнувся хворого й сказав: «Я бажаю. Очистись!» І з того негайно зійшла проказа.

14 Тоді Ісус наказав чоловікові, щоб він нікому не розповідав про своє зцілення. «Лише піди й покажися священикові, й принеси офіру за своє очищення, як Мойсей наказував. Це буде свідченням для всіх».

15 Але чутки про Нього поширювалися все більше. Цілі натовпи звідусіль сходилися, щоб послухати Його та зцілитися від хвороб своїх.

16 Однак Він часто усамітнювався в безлюдному місці й молився.

17 Сталося так, що одного разу, коли Ісус навчав, перед Ним сиділи й слухали фарисеї й вчителі Закону, що посходилися до Нього з різних міст Ґалилеї та Юдеї, а також з Єрусалима. І сила Господня була з Ісусом, тож міг Він зцілювати людей.

18 Аж ось кілька чоловіків принесли до Нього на ложі паралізованого й намагалися пронести його і покласти перед Ісусом.

19 Але пробитися крізь натовп вони не змогли, то вилізли на дах будинку й, розібравши трошки череп'яну покрівлю, спустили хворого на його ложі посеред натовпу, перед Ісусом.

20 Побачивши, як вони вірують, Ісус сказав: «Друже, гріхи твої прощені!»

21 А фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім самого Бога?»

22 Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому такі думки у вас?

23 Що легше сказати: «Твої гріхи прощені», чи «Встань і йди»?

24 Ото щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи,» - й Ісус звернувся до немічного, - «Кажу тобі: встань, забери своє ложе і йди додому!»

25 Тієї ж миті паралізований встав перед ними, підхопив те, на чому лежав, і подався додому, прославляючи Бога.

26 Всі були вражені й прославили Бога. Страх охопив їх, й вони казали: «Ми бачили неймовірні речі сьогодні!»

27 Ісус пішов звідти й згодом здибав збирача податків на ймення Левій, який сидів у митниці. Ісус сказав йому: «Ходім зі Мною!»

28 Той усе полишив і пішов за Ісусом.

29 У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей.

30 А фарисеї та їхні книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п'єте зі збирачами податків та грішниками?»

31 На це їм Ісус відповів: «Не здорові потребують лікаря, а хворі.

32 Я прийшов не для того, щоб покликати праведних, а для того, щоб покликати грішників до покаяння».

33 Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п'ють».

34 Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися гостей нареченого на весіллі, доки він лишається з ними?

35 Але прийде час, коли молодого поведуть від них, і тоді вони будуть поститися».

36 Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової.

37 Ніхто не наливає молоде вино в старі бурдюки. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються.

38 Молоде вино треба наливати в нові бурдюки.

39 Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: «Старе вино краще».

Вiд Луки 6

1 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем. Учні Його зривали колоски, розлущуючи їх між пальцями, й їли зерно.

2 Дехто з фарисеїв запитав: «Чому ви робите те, що заборонено в суботу?»

3 У відповідь Ісус сказав: «Чи ви не читали, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли?

4 Чи не читали ви, як він зайшов до дому Божого, взяв жертовні хліби й їв, і дав тим, хто був з ним, хоч хліби за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків».

5 Й Ісус додав: «Син Людський - Господь і суботі».

6 Якось іншої суботи Ісус прийшов до синаіоіи й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою правицею.

7 Книжники й фарисеї стежили за Ісусом, чи не візьметься Він когось лікувати в суботу, тоді б вони мали привід звинуватити Його.

8 Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там.

9 То Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Врятувати життя, чи зруйнувати?»

10 Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку!» Той виконав, що звелів Ісус, і його рука стала здоровою.

11 А фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж себе, що б його таке заподіяти Ісусові.

12 Якось тими днями Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога.

13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох, яких назвав Своїми апостолами.

14 Це були Симон, якого також називали Петром, Петрів брат Андрій, Яків та Іоан, Пилип, Варфоломій,

15 Матвій, Хома, Яків (Алфеїв син), Симон, якого також називали Зилот,

16 Юда (син Якова), та Юда Іскаріот, який потім став зрадником.

17 Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалима, з узбережжя поблизу Тира й Сидона.

18 Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені.

19 І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх.

20 Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав: «Благословенні ви, бідні, бо Царство Боже належить вам.

21 Благословенні ви, хто зараз голодні, бо будете насичені. Благословенні ви, хто зараз плаче - ви будете сміятися.

22 Благословенні ви, коли вас ненавидять вас, коли вилучають вас і ображають, і визнають ваше ім'я злим за вашу вірність Синові Людському.

23 Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на Небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам.

24 Та горе вам, багатим, бо свою втіху ви вже отримали.

25 Горе вам, ситим тепер, бо вам доведеться спізнати голод. Горе вам, хто тепер сміється - бідування і сльози чекають на вас.

26 Горе вам, про кого всі добре говорять, - так їхні предки вихваляли лжепророків.

27 До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас.

28 Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Якщо хтось ударить вас по одній щоці, підставте йому й другу щоку. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку.

30 Не відмовляйте тим, хто просить у вас. А якщо хтось візьме ваше щось, не вимагайте повернути.

31 Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами.

32 Якщо ви любите лиш тих, хто любить вас, що запишеться вам на карб? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих.

33 І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, що запишеться вам на карб? Навіть грішники так роблять.

34 І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, що запишеться вам на карб? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме.

35 Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей.

36 Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний.

37 Не судіть інших, то й вас не судитимуть. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте й даруйте іншим, то й вам проститься.

38 Давайте, то й вам воздасться. Мірою доброю накладайте, натоптаною, ще й з походом. Бо якою мірою ви міряєте для інших, тією ж мірою буде відміряно вам».

39 Ісус також розповів притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму?

40 Учень не буває вищим за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його.

41 Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці?

42 Як ви можете звертатися до брата з такими словами: «Брате, дай витягну порошинку з твого ока», якщо не бачите колоди у власному оці? Лицеміре, спочатку витягни колоду з власного ока і лиш тоді ти станеш достатньо зрячим, аби витягати порошинку з братового ока.

43 Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди.

44 Дерева розрізняють за плодами їхніми, бо не ростуть фііи на тернах, а виноград на глоді.

45 Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце.

46 Чому ви звертаєтеся до Мене: «Господи, Господи», але не робите того, про що Я кажу?

47 На кого схожа людина, що приходить до Мене, слухає слова Мої і дотримується їх?

48 Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на цей будинок, вони не змогли зрушити його, бо збудовано його як слід.

49 А хто слухає Мене, але не живе згідно зі словом Моїм, схожий на чоловіка, що поставив будинок свій без фундаменту. Води хлинули на той будинок, і миттю він упав і був геть зруйнований».

Вiд Луки 7

1 Коли Ісус закінчив говорити, що хотів, щоб люди почули, Він пішов до Капернаума.

2 Там був центуріон, у якого так тяжко захворів слуга, що вже був при смерті. Центуріонові слуга був дуже дорогий.

3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й урятувати життя слуги.

4 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього,

5 бо він любить народ наш, він збудував для нас синаіоіу».

6 Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому центуріона, той послав своїх друзів назустріч, щоб передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо не достойний я, аби Ти заходив до моєї оселі.

7 Через це я й не наважився сам прийти до Тебе. Скажи тільки слово, і мій слуга одужає.

8 Сам я маю і начальників, і підлеглих. Я кажу одному з них: «Іди!» - і він іде. Іншому кажу: «Підійди!» - і він підходить. Скажу слузі: «Зроби це!» - і він виконує».

9 Почувши ці слова, Ісус був дуже втішений. Він обвернувся до натовпу, що супроводжував Його, й сказав: «Кажу Я вам, такої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю».

10 І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі центуріона, то побачили, що слуга цілком одужав.

11 Невздовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп.

12 Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й удови. Чимало мешканців міста йшло за нею.

13 І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач».

14 Він підійшов і торкнувся труни. Люди, що несли її, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: Встань!».

15 І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.

16 Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк явився поміж нас». І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!».

17 Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.

18 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події.

19 Іоан покликав двох із них і послав до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?»

20 І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: «Чи Ти Той, Хто мав прийти, чи мусимо чекати на когось іншого?»

21 У той час Ісус зцілював людей від хвороб і мук, виганяв із них нечистого, багатьом сліпим повертав зір.

22 То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і розкажіть Іоанові про все, що бачили і чули: сліпі стають зрячими, криві починають ходити, прокажені очищаються, до глухих повертається слух, мертві знову стають живими, а бідні люди чують Благовість.

23 І блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

24 Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав розповідати людям про Іоана: «На що дивитися ходили ви в пустелю? На очерет, що вітер гойдає?

25 Ні! То на що ж ви ходили дивитися? На чоловіка в пишному вбранні? Та ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, - вони в царських палатах.

26 Ну, то на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу Я вам. І навіть значно більше, ніж на пророка!

27 Це ж той, про кого сказано в Святому Письмі: «Дивись, Я виряджаю посланця Свого поперед Тебе. Він приготує дорогу Тобі».

28 Кажу ж вам: серед усіх людей, народжених жінками, немає більшого за Іоана; і в той же час найменший у Царстві Божому - більший, ніж він».

29 І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням.

30 Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.

31 І далі вів Ісус: «З чим порівняти це покоління людей? На кого вони подібні?

32 Вони нагадують дітей, що сидять на базарі й гукають один до одного: «Ми вам грали на сопілці, але ви не танцювали. Ми вам жалісно співали, та однак ви не ридали».

33 Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: «Він одержимий нечистим».

34 Прийшов Син Людський, Який і їсть, і п'є, а ви кажете: «Він ненажера і п'яниця, Він друг митників та грішників».

35 Мудрість виявляється у вчинках».

36 Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.

37 Була в тому місті одна жінка, відома як грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами.

38 Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами.

39 Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк, Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».

40 У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».

41 І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували іендляреві. Один із них був винен п'ятсот динарів, а другий - п'ятдесят.

42 Оскільки сплатити вони не могли, іендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?»

43 Симон відповів: «Я гадаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».

44 І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити стопи. А вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям.

45 Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов.

46 Ти не змастив голови Моєї оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами.

47 Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи - прощені. Це засвідчено її великою любов'ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».

48 А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені».

49 Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?»

50 А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».

Вiд Луки 8

1 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним.

2 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, яких Ісус був зцілив від хвороб, або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маідали, з якої Ісус вигнав сімох бісів;

3 Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

4 Коли посходилися з кожного міста до Нього люди й зібрався великий натовп, Ісус розповів притчу:

5 «Вийшов селянин сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, частина його потрапила на битий шлях і була витоптана, ще й птахи небесні налетіли та й склювали посіяне.

6 Інша частина зерна впала на кам'янистий ірунт. І коли воно проросло, то одразу ж зав'яло через брак вологи.

7 Ще інша частина опинилася серед заростів терну. Терни розрослися разом з колоссям і заглушили його.

8 Але деяке зерно лягло в добрий ірунт і проросло, і вродило в сотні разів проти того, що було посіяно». Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча.

10 То Він сказав: «Вам дано знати таємниці Царства Божого. А для інших вони розкриваються в притчах, щоб дивились вони, але не бачили, чули, але не розуміли.

11 Ось вам пояснення притчі: Зерно - то Слово Боже.

12 Зерно, що впало на битий шлях, - це ті, хто чує Слово, але з'являється диявол і забирає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння.

13 Зерно, що впало на камінь, - це ті люди, які чують Слово, радо сприймають його, та не мають коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони втрачають віру.

14 А щодо зерна, яке потрапило між терни, то це про тих, хто чує Слово, але йдучи своїм шляхом, вони задушені повсякденними клопотами, гонитьбою за багатством і радощами життя. Ці люди ніколи не приносять зрілих плодів.

15 А зерно, що лягло в добрий ірунт - люди з добрими й чесними серцями. Вони чують Слово й бережуть його. Тож наполегливістю своєю вони приносять добрі плоди.

16 Запаленний світильник ніхто не ставить під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто входить, бачив світло.

17 Бо немає нічого прихованого, що не стане очевидним, і немає нічого таємного, що не відкриється і не вийде на чисту воду.

18 Будьте уважні, коли слухаєте. Бо хто має, тому додасться. А хто не має, той втратить і те, що, як йому здається, йому належить».

19 Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп.

20 Ісусові сказали: «Твоя мати й брати стоять надворі; вони хочуть бачити Тебе».

21 Але Він відповів: «Моя мати й брати - це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

22 Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Перепливімо на інший бік озера». І вони вирушили.

23 Поки вони пливли, Ісус заснув. Ўтормовий вітер налетів на озеро. Човен почав наповнюватися водою.

24 Учні розбудили Ісуса зі словами: «Вчителю, Вчителю, ми потопаємо!» Ісус прокинувся й суворо наказав вітрові й хвилям угамуватися. Вони вщухли, й запав штиль.

25 А Ісус звернувся до Своїх учнів: «Де ваша віра?» Та вони були налякані й знічені, й перемовлялися: «Хто ж Він зрештою такий, що наказує вітрові й хвилям, і ті підкоряються Йому?»

26 І пристали вони до землі Ґерасинської, що на протилежному березі озера від Ґалилеї.

27 Коли Ісус ступив на берег, то один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистими духами. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а мешкав у могильних склепах.

28 Побачивши Ісуса, одержимий голосно закричав і упав долілиць перед Ним. А потім заволав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сине Всевишнього Бога? Благаю Тебе, не муч мене».

29 (Бо Ісус звелів нечистому вийти з того чоловіка. Адже нечистий часто вселявся в нього. Тоді доводилося в'язати того чоловіка ланцюгами та кайданами й тримати під вартою. Та щоразу він розривав ланцюги й розбивав кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця).

30 Тож Ісус запитав його: «Як тебе звуть?» І той відповів: «Леііон», бо багато бісів вселилося в того чоловіка.

31 Вони благали, щоб Ісус не звелів їм іти у безодню.

32 А неподалік на схилах пасся великий гурт свиней. То біси попросили Ісуса переселити їх у свиней. Й Ісус їм дозволив.

33 Отже, вони залишили чоловіка і вселилися в свиней. І все стадо кинулося з кручі в озеро й потонуло.

34 Коли свинопаси побачили, що сталося, вони побігли геть і розповіли про все по місту й околицях.

35 І люди повиходили, щоб побачити, що сталося. Вони підійшли до Ісуса й побачили того чоловіка, з якого вийшов біс, біля Ісусових ніг. Він був одягнений і при здоровому глузді. І люди злякалися.

36 Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений.

37 То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх. Ісус увійшов у човен і повернувся до Ґалилеї.

38 А чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса, щоб Той узяв його з собою. Та Ісус відіслав його зі словами:

39 «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

40 Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його, бо вони всі чекали Його.

41 Саме тоді підійшов до Ісуса чоловік на ймення Яїр, який очолював місцеву синаіоіу. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому,

42 оскільки там помирала його єдина дочка, якій було близько дванадцяти років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

43 У натовпі була жінка, що вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів, та ніхто з них не зміг допомогти їй.

44 Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася торочки Його плаща. Тієї ж миті кровотеча в неї припинилася.

45 Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господарю, люди напирають на Тебе і тиснуть».

46 Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене».

47 Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, вона затремтіла і впала перед Ним. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала.

48 Ісус сказав їй: «Дочко, це віра твоя зцілила тебе. Іди з миром».

49 Поки Він говорив, хтось вийшов із дому Яїра й сказали тому: «Твоя дочка померла. Не завдавай більше Вчителеві клопоту».

50 Та Ісус почув ці слова й мовив до старшого синаіоіи: «Не бійся. Лиш вір, і вона буде спасена».

51 Прийшовши до дому, Ісус не дозволив нікому заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини.

52 Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а тільки спить».

53 А вони насміхалися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

54 Тоді Ісус узяв її за руку й покликав: «Дитино, вставай!»

55 Дух її повернувся в тіло, і вона вмить підвелася. Ісус наказав нагодувати її.

56 Батьки її були приголомшені. А Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.

Вiд Луки 9

1 Ісус зібрав дванадцятьох Своїх апостолів, дав їм силу та владу над усіма бісами та здатність зцілувати недуги

2 й послав їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих.

3 І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу - ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, ані запасного вбрання.

4 І як до чиєїсь оселі зайдете, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.

5 Там, де люди будуть негостинні до вас, то, йдучи звідти, обтрусіть порох із ніг своїх, як свідчення проти цих людей».

6 То апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й зцілюючи людей по всіх усюдах.

7 Аж почув про все, що діється, тетрарх Ірод. Він був збентежений, бо дехто казав, що це Іоан повстав з мертвих.

8 Від інших було чути, що це явився Ілля. Ще інші твердили, що то воскрес один із пророків давніх часів.

9 Та Ірод сказав: «Я стяв голову Іоанові. То хто ж це такий, про кого я стільки всякого чую?» І він усе прагнув побачити Ісуса.

10 Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди.

11 Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Ісус завітав їх і розповідав їм про Царство Боже. А також Він зцілював тих, хто цього потребував.

12 Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів підійшли до Нього й кажуть: «Відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах поїсти й спочити, бо ми в досить віддаленому місці».

13 Та Ісус відповів їм: «Краще ви нагодуйте людей». Вони кажуть: «Ми маємо не більше п'яти хлібин та двох рибин, хіба ми підемо й придбаємо якоїсь їжі для цих людей!»

14 (З ними йшло близько п'яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п'ятдесят чоловік».

15 Вони послухалися й усіх посадили на землю.

16 Взявши п'ять хлібин й дві рибини, Ісус звів очі до неба й віддав дяку за них. Потім Він розломив хліб і рибу й подав Своїм учням, аби роздали людям.

17 Люди їли, і всі наїлися. А потім ще й зібрали дванадцять кошиків, повних залишків.

18 Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди, хто Я?»

19 Вони відповіли: «Хто каже, що Ти - Іоан Хреститель, інші говорять - Ілля, а дехто вважає, що воскрес один із пророків минулого».

20 Ісус знову спитав: «За кого ви Мене вважаєте?» Петро відповів: «За Христа, Божого Помазаника «.

21 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили,

22 Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, первосвященики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».

23 І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Хто бажає йти за Мною, мусить зректися себе і щоденно нести свій хрест і наслідувати Мене на своєму шляху.

24 Бо хто прагнетиме спасти своє життя, той втратить його. А хто втратить життя за Мене, той спасе його.

25 Адже яка користь людині, що здобуде весь світ, але знищить або занапастить себе?

26 А хто буде соромитися Мене й Слова Мого, того посоромиться й Син Людський, коли прийде в Своїй славі й славі Отця та святих ангелів.

27 Але правду кажу вам: серед тих, хто стоїть тут, є такі, що не встигнуть іще спізнати смерті, як побачать Царство Боже».

28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися.

29 І от коли Він молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим.

30 Раптом двоє чоловіків стали розмовляти з Ним - то були Мойсей та Ілля.

31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.

32 Петро і ті, що були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, що стояли поруч із Ним.

33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут. Дозволь ми поставимо тут три намети - один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». (Він сам не знав, що говорить).

34 Та поки він промовляв усе це, злинула хмара й накрила їх усіх своєю тінню. Вони злякалися, опинившись у хмарі.

35 А звідти пролунав Голос: «Це - Мій Син; Він - Мій Обранець. Слухайтесь Його».

36 А коли Голос замовк, Ісус лишився один. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.

37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Ісуса.

38 І один з натовпу зненацька вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина!

39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух колотить його в пропасниці, аж піна на устах у дитини виступає, дух мучить і мучить її і майже ніколи не залишає.

40 Я вже й до учнів Твоїх звертався, та вони не змогли вигнати духа з сина мого».

41 Тоді Ісус промовив: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж Мені бути з тобою, і скільки Мені терпіти тебе? Приведи свого сина».

42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й заколотив у пропасниці. Та Ісус заборонив це нечистому духу, зцілив дитину й віддав батькові.

43 Усі присутні були враженні величчю Божою.

43 поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:

44 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: скоро Син Людський буде відданий в руки людям».

45 Однак учні Його цих слів не зрозуміли. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.

46 Між Ісусовими учнями зародилася незгода: кому з них випаде бути найбільшим?

47 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе

48 і звернувся до учнів: «Хто приймає цю малу дитину в ім'я Моє, той приймає і Мене. А хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто послав Мене. Отож і виходить, що справді великим є найменший серед вас».

49 А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого ім'ям Твоїм. Ми намагалися зупинити його, бо він не ходить за Тобою разом з нами».

50 Але Ісус відповів Іоанові: «Не треба його зупиняти, бо той, хто не проти вас - той за вас».

51 Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на Небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.

52 Перед Себе Ісус вислав посланців. Незабаром ті прибули до самарійського поселення, щоб приготувати прихід Ісуса.

53 Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалима.

54 Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь небесний, щоб знищив їх?»

55 Та Ісус озирнувся й присоромив їх.

56 І вони вирушили до іншого міста.

57 По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч би куди Ти йшов».

58 Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні мають гнізда, а Син Людський не має де прихилити голову».

59 Іншій людині Він звелів: «Іди за Мною». Але той попросив: «Господи, спершу дозволь мені піти поховати мого батька».

60 Однак Ісус відповів: «Хай мертві самі ховають своїх мертвих. А ти йди і неси звістку про Царство Боже».

61 Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи. Але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми».

62 Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад, не гідні Царства Божого».

Вiд Луки 10

1 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох учнів і вирядив їх перед Собою - по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти.

2 Ісус сказав їм: «Жнива великі, а робітників мало, через те моліться Господу, щоби послав іще робітників на Свої жнива.

3 Ідіть! І пам'ятайте, Я посилаю вас так, ніби ягнят у вовчу зграю.

4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі.

5 А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: «Мир дому цьому!»

6 Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні - воно до вас повернеться .

7 Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте, що запропонують хазяї, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.

8 Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте, що вам подадуть.

9 Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: «Царство Боже наближається до вас!»

10 Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте:

11 «Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам'ятайте: Царство Боже наближається до вас!»

12 Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж мешканцям цього негостинного до вас міста.

13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Якби в Тирі або Сидоні трапилися такі дива, які сталися тут, їхні мешканці давно вже розкаялися б, одягли власяниці й посипали голови золою.

14 І все ж Тиру й Сидону легше поведеться на Страшному Суді, ніж вам.

15 А ти, Капернауме, чи будеш ти піднесений до Небес? Ні, ти зійдеш у пекло.

16 Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене. А хто відштовхує вас, той відштовхує Мене. Хто ж відштовхує Мене, той відштовхує й Того, Хто послав Мене».

17 Сімдесят двоє учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім'ям!»

18 Ісус відповів їм: «Я бачив, як Сатана падав з Небес - мов блискавка!

19 Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого.

20 Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші накреслені на Небесах».

21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Дякую Тобі, Отче, Господи Неба й Землі, за те, що Ти приховав це від мудрих і освічених, а відкрив дітям малим. Так, Отче, бо любо Тобі було це зробити.

22 Все, що знаю Я, передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином - нікому не відомо, крім Отця. І хто є Отцем - нікому не відомо, крім Сина й тих, кого Син також може втаємничити».

23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви!

24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б бачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б чути те, що ви чуєте, але не почули».

25 Один законник підвівся і, щоб перевірити Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?»

26 Ісус промовив: «А що написано в Законі? Що ти там вичитав?»

27 Той відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею, з усієї сили і всім розумом своїм». А також: «Люби ближнього свого, як себе самого».

28 Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це - і здобудеш вічне життя».

29 Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?»

30 Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого.

31 Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, перейшов на інший бік дороги й обійшов його.

32 Тією ж дорогою йшов левит. Побачив побитого і також перейшов на інший бік.

33 Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він уздрів нещасного, то сповнився співчуттям до нього.

34 Він підійшов, перев'язав рани, після того, як полив їх оливою та вином. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього.

35 Наступного дня самаритянин дав хазяїнові заїзду два динари й сказав: «Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся».

36 То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»

37 Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».

38 Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта.

39 Вона мала сестру Марію, що сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив.

40 А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені».

41 Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ.

42 А необхідною лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».

Вiд Луки 11

1 Якось в одному місці Ісус молився. Коли Він закінчив, один із учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися. Адже й Іоан навчав цього своїх учнів».

2 То Ісус відповів: «Коли молитеся, кажіть так: «Отче наш, той, що на Небі, хай святиться ім'я Твоє. Хай настане Царство Твоє.

3 Дай нам хліб наш насущний на кожен день.

4 Прости гріхи наші, як ми прощаємо тим, хто завинив перед нами. І не введи нас у спокусу».

5 По тому Ісус додав: «Уявіть собі, що ви маєте друга й приходите до нього опівночі з проханням: «Друже, позич мені три хлібини.

6 До мене щойно прийшов один із друзів. Він з дороги, а я не маю чим пригостити його».

7 І уявіть, що ваш друг відповідає вам з-за дверей: «Відчепися! Двері замкнуті. Мої діти і я вже в ліжку. Не вставати ж мені тепер, аби щось там тобі дати!»

8 І зверніть увагу: хоч він і не підведеться, щоб дати вам хліб заради вашої дружби, але встане й дасть те, що вам треба, якщо ви будете наполегливі.

9 То ж кажу вам: просіть - і дасться вам. Ўукайте - і знайдете. Стукайте - і вам відчинять.

10 Бо кожен, хто просить, - отримає. Кожен, хто шукає, - знайде. І двері відчиняться для кожного, хто стукає.

11 Якщо син просить риби, то чи знайдеться ж такий батько серед вас, який покладе йому в руку змію?

12 Чи який батько дасть сину скорпіона, коли той проситиме яйце?

13 Отже, коли ви, лихі й недобрі, знаєте, як зробити добрий дарунок своїм дітям, то наскільки ж вірніше Отець Небесний дасть Дух Святий тим, хто просить!»

14 Також Ісус вигнав нечистого духа з чоловіка, що був німий. Сталося так, що коли нечистий вийшов із німого, той заговорив. Натовп навколо був вражений.

15 Але деякі з натовпу казали: «Він виганяє нечистих ім'ям Вельзевула, правителя нечистих духів!»

16 Деякі інші, щоб перевірити Його, просили Ісуса показати якесь Небесне знамення.

17 Та Ісусові було відомо, про що вони думають, тож Він казав їм: «Кожне царство, поділене саме проти себе, стане руїною. І розвалиться та родина, що поділена сама проти себе.

18 Якщо сатана воюватиме проти себе самого (як ви кажете), як тоді встоїть його царство? Я питаю про це тому, що ви кажете, ніби Я виганяю нечистих ім'ям Вельзевула.

19 А якщо Я виганяю нечистих владою Вельзевула, то чиєю владою виганяють їх ваші сини? Отож вони й будуть вашими суддями.

20 Якщо ж Я виганяю нечистих Божою силою, тоді ясно, що Царство Боже прийшло до вас.

21 Коли дужий і добре озброєний чоловік стереже свій маєток, тоді майно його в безпеці.

22 Та якщо раптом хтось дужчий нападе й переможе, то забере собі зброю й обладунки, на які господар розраховував, і поділить здобич з друзями, які йому допомагали.

23 Хто не зі Мною, той проти Мене. І хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24 Коли нечистий виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку. І не знайшовши, говорить: «Повернуся я до дому, який залишив».

25 Як повертається, то знаходить помешкання виметене і впорядковане.

26 Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там. Тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу».

27 І от коли Він усе це говорив, одна жінка з натовпу раптом підвищила голос і сказала Йому: «Блаженне черево, що народило Тебе, і груди, що годували Тебе!»

28 Та Він відповів: «Ліпше сказати: блаженний той, хто слухає Слово Боже й дотримується його!»

29 Оскільки натовп зростав, Ісус почав говорити: «Цей рід - лихий. Він бажає знамення. Але жодного знаку не буде йому, крім знамення Йониного.

30 Бо як був Йона знаменням для ниневитян, так і Син Людський буде знаменням для цього покоління.

31 В Судний День цариця Півдня стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо сама вона була прийшла з кінця світу, щоб навчитися мудрості від Соломона. Але тут є щось більше, ніж Соломон.

32 Люди Ниневії стануть на Суді проти цього покоління й засудять його, бо вони розкаялися у відповідь на проповіді Йони. А тут же є дещо більше за Йону.

33 Ніхто не запалює світильник, щоб потім сховати його у погріб або під перевернуту посудину. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб той, хто зайде в приміщення, бачив світло.

34 Світильник твого тіла - то очі твої. Якщо твої очі добре бачать, то й усе тіло твоє сповнене світла. Якщо ж вони погані, то й твоє тіло наповнене темрявою.

35 Тож стережися, щоб не згасло світло в тобі, щоб не запала темрява.

36 Якщо ж усе твоє тіло сповнене світла, і не має темних закутків, то буде так, ніби світильник осяяв тебе своїм промінням».

37 Коли Ісус замовк, один з фарисеїв запросив Його пообідати разом. Ісус увійшов до його оселі й зайняв місце за столом.

38 Фарисей побачив, що Ісус не омив руки перед їжею, й здивувався.

39 Та Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, миєте чаші й тарілки ззовні, але зсередини ви повні жадоби й лиха.

40 Нерозумні! Чи не той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?

41 Та роздайте бідним те, що всередині, - і все для вас буде чисте.

42 Та горе вам, фарисеї, бо віддаєте десятину з рути, м'яти і всякого зілля, але оминаєте Закон і любов до Бога. Але ж саме Закон і любов Божа повинні бути головними. Це ж якраз те, чого оминати ніяк не можна.

43 Горе вам, фарисеї, бо любите ви займати найпочесніші місця в синаіоіах, любите, щоб вас шанобливо вітали на базарах.

44 Горе вам, бо ви, як непомічені могили - люди зверху ходять по них і не знають цього».

45 Вислухавши всі ці слова, один із законників озвався: «Вчителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш».

46 Ісус відповів: «Горе й вам, законники, бо ви звалюєте на людей непосильний тягар, а самі й пальцем не поворухнете, щоб полегшити їм цю ношу.

47 Горе вам, бо ви будуєте могили пророкам, а то ж ваші таки пращури вбили їх.

48 Тож ви засвідчуєте свою згоду з діями ваших предків - вони вбивали, а ви будуєте могили.

49 Щодо цього, то мудрість Божа також твердила: «Я пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них люди вб'ють, а інших переслідуватимуть.

50 Тож цей рід заплатить за кров усіх пророків, пролиту з часів творення світу

51 - від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між вівтарем та храмом Божим. Так, кажу вам: цьому родові доведеться заплатити за все.

52 Горе вам, законники, бо ви забрали від людей ключ до знання. Ви самі не входите і перешкоджаєте іншим - тим, хто прагне».

53 Коли Ісус виходив звідти, книжники і фарисеї були дуже ворожі і тиснули на Нього різноманітними запитаннями.

54 Вони чекали, щоб зловити Його на слові.

Вiд Луки 12

1 Ото коли зібрався багатотисячний натовп, аж топтали один одного, Ісус почав говорити спершу до Своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейських дріжджів, - їх лицемірства.

2 Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим.

3 Тому все, що ви сказали в пітьмі, буде почуте при світлі. І те, що ви прошепотіли комусь на вухо в замкненій кімнаті, з дахів проголошуватиметься.

4 Але кажу вам, друзі Мої, не бійтеся того, хто може тільки вбити тіло, але більш нічого вдіяти не здатен.

5 Я покажу, кого вам слід боятися: бійтеся того, хто, вбивши, має владу ввергнути вас у пекло. Тож кажу вам, його остерігайтеся.

6 Чи не за два гроші продаються п'ять горобців? Та жодного з них Бог не забуде.

7 Навіть волосся у вас на голові пораховане. Так не бійтеся ж - ви варті більшого, ніж зграя горобців.

8 І ще скажу вам: кожного, хто визнає Мене перед іншими людьми, Син Людський також визнає перед ангелами Божими.

9 А того, хто відштовхує Мене перед іншими, і Син Людський відштовхне перед ангелами Божими.

10 Кожен, хто мовить слово проти Сина Людського, буде прощений. Але той, хто поганить Духа Святого, не матиме прощення.

11 Коли вас поведуть на суд до синаіоіи перед можновладцями й правителями, не переймайтеся, як вам виправдовуватись і що казати.

12 Дух Святий у належний час підкаже вам правильні слова».

13 Хтось із натовпу попросив Його: «Вчителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною батьковою спадщиною!»

14 Ісус мовив до нього: «Чоловіче, хто ставив мене за суддю або посередника між вами?»

15 І звернувся Ісус до всіх присутніх: «Пильнуйте себе, остерігайтеся зажерливості, бо навіть якщо хтось має благ земних більше, ніж потребує, то й тоді не від майна життя його залежить».

16 І розповів Ісус притчу: «В одного багатого чоловіка земля добре родила.

17 Він думав собі: «Що ж мені робити, адже я не маю де зберігати врожай?»

18 А потім вирішив: «Я ось що зроблю: розберу свої клуні й збудую нові, більші. Та й звезу туди весь урожай і все своє добро.

19 Скажу я душі своїй: «Душе моя, ти маєш удосталь добра на багато років. То ж не переймайся клопотами, їж, пий, тішся».

20 Але Бог сказав йому: «Дурню, цієї ночі душу твою заберуть від тебе. Кому дістанеться добро, що ти надбав?»

21 Отак буває з тими, хто збирає собі земні скарби, та не багатіє перед Богом».

22 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Ось чому попереджаю вас: не переймайтеся клопотами про життя своє, про те, що їстимете, про тіло своє - у що вберетеся.

23 Бо життя людське - то більше, ніж харчі, а тіло людське - то більше, ніж одежина.

24 Згадайте птахів: вони не сіють і не жнуть. Вони не мають ні комори, ні стодоли. Але Бог не обділяє їх поживою. А наскільки ж ви, люди, важливіші за птахів!

25 Хто з вас може клопотами додати собі хоча б годину життя?

26 Якщо ж навіть на таку дрібничку ви не здатні, то навіщо ж переймаєтеся всім іншим?

27 Погляньте на лілеї, як вони ростуть. Вони не працюють, не тчуть. Але погодьтеся, навіть Соломон у всій своїй славі не мав такого прекрасного вбрання, як будь-яка з них.

28 Якщо Бог одягає так траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри!

29 То ж не клопочіться, не переймайтеся, що їстимете і що питимете.

30 Про це дбають усі інші люди в світі, але ж ваш Батько знає, чого ви потребуєте.

31 Натомість дбайте про Його Царство, а все земне і плинне вам додасться.

32 Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє.

33 Продайте майно своє і роздайте гроші бідним. Заводьте собі гаманці, що не старіють, тобто збирайте скарби неминущі на Небі, де їх злодій не дістане й міль не сточить.

34 Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде.

35 Будьте завжди напоготові, не гасіть світла.

36 Будьте такі ж, як слуги, що чекають повернення хазяїна з весільного бенкету, щоб, коли він прийде й постукає в двері, - негайно йому відчинити.

37 Щасливі ті слуги, яких господар застане напоготові, коли прийде. Правду кажу вам: тоді він сам підпережеться, посадовить слуг за стіл і прислуговуватиме їм.

38 Навіть якщо він з'явиться о другій сторожі або о третій, - щасливі ті слуги, що чекатимуть на нього.

39 Та будьте певні: якщо б господар знав, коли прийде злодій, то пильнував би вже й не дозволив тому прокрастися до його оселі.

40 Пильнуйте ж і ви, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».

41 Тоді Петро запитав: «Господи, цю притчу Ти розповів для нас чи для всіх?»

42 Господь відповів йому: «А хто є тим віруючим і мудрим домоправителем, кого господар поставив над іншими слугами, щоб годував їз належним чином

43 Щасливий той слуга, якого господар застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов'язок.

44 Не сумнівайтеся, що господар призначить того слугу порядкувати над усім хазяйським майном.

45 Якщо ж слуга скаже собі: «Мій господар запізнюється», - і почне бити інших слуг - чоловіків і жінок, - і почне об'їдатися й пиячити, і нап'ється,

46 то господар такого слуги повертається того дня, коли на нього не сподіваються. Він прийде того дня і тієї години, коли слуга не чекатиме. Він просто розірве такого слугу на шматки і призначить йому місце серед невіруючих.

47 Слуга, який знає волю господаря свого, але не завжди готовий виконати її, і не робить того, чого вимагає хазяїн, буде суворо покараний.

48 Тому ж, хто не знав волі господаревої та вдіяв щось проти неї, кара буде меншою. Бо кому більше дано, від того більше й очікується. Люди зазвичай вимогливіші до тих, кому вони багато довірили.

49 Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся!

50 Я маю прийняти хрещення, і як тяжко буде, доки це не сповниться!

51 Ви гадаєте, Я прийшов, щоб установити мир на землі? Ні, кажу вам. Я прийшов, щоб розділити людей.

52 Кажу так, бо відтепер п'ятеро членів однієї родини повстануть один проти одного. Троє повстануть проти двох, а двоє - проти трьох.

53 Вони будуть розділені - батько проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матері; свекруха проти невістки, а невістка проти свекрухи».

54 І промовив Ісус до людей: «Коли ви бачите, як з заходу надходить хмара, ви тут же кажете: «Дощ збирається». І справді згодом починає дощити.

55 Коли ж налітає південний вітер, ви кажете: «Буде спека». І справді настає засушлива погода.

56 Лицеміри! Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити нинішні часи?

57 Чому ви не можете розсудити для себе, що є справедливим?

58 Якщо хтось позиває вас до суду, намагайтеся владнати з ним справу перш, ніж ви туди прийдете. А як не залагодите, то стояти вам перед суддею. А той може віддати вас у руки варти і кинути вас до в'язниці.

59 Повірте, не вийти вам звідти, доки не здеруть із вас останній гріш».

Вiд Луки 13

1 Дехто з присутніх розповіли Ісусові про іалилеян, яких забили й кров яких з наказу Пилата змішали з кров'ю тварин, принесених у жертву.

2 Ісус запитав людей, що розповіли цю історію: «Чи ви гадаєте, що вони були гіршими грішниками, ніж інші іалилеяни, й тому так постраждали?

3 Ні, кажу вам. Але якщо ви не покаєтеся, то й ви так само повмираєте, як вони.

4 Або ж згадайте тих вісімнадцять чоловік, які загинули, коли на них завалилася башта в Силоамі. Чи ви вважаєте, що вони були більш винними, ніж інші мешканці Єрусалима?

5 Ні, кажу вам. Та якщо ви не покаєтеся, загинете й ви всі так само, як вони».

6 По тому Ісус розповів таку притчу: «В одного чоловіка в саду росло фііове дерево. Пішов він якось пошукати на дереві плоди, але не знайшов жодного.

7 І сказав він садівникові: «Послухай, ось уже три роки приходжу я до цього фііового дерева, але жодного плода так і не знайшов. Тож зрубай його. Навіщо воно виснажує ірунт?»

8 Садівник відповів йому: «Господарю, лиши це дерево ще на один рік. Я обкопаю його, угною землю.

9 Можливо, після цьогонаступного року воно дасть урожай. Якщо ж ні - тоді зрубаєш його».

10 Якось у суботу Ісус навчав у синаіозі.

11 Там була жінка, в яку вселився злий дух. І через це вона вже вісімнадцять років була немічна. Вона була скорчена й не могла розпрямитися.

12 Побачивши жінку, Ісус покликав її до Себе і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від недуги твоєї!»

13 Тоді Він поклав руки на неї. І тієї ж митті жінка випросталась і почала славити Бога.

14 Тут озвався старший синаіоіи. Його розлютило те, що Ісус зцілив немічну в суботу. Він звернувся до народу: «Є шість днів на те, щоб працювати. Тож приходьте й зцілюйтеся в ті дні, а не в суботу!»

15 Господь відповів йому так: «Ви, лицеміри, чи є серед вас такий, хто б не відв'язав свого вола чи віслюка від ясел у суботу й не повів напувати?

16 А тут же перед нами дочка Авраамова, яку сатана тримав зв'язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»

17 Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно. А весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.

18 Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти?

19 Воно нагадує гірчичне зернятко, яке чоловік садовить у своєму саду. Воно проростає і стає деревом, аж птахи небесні починають гніздитися на його гіллі».

20 І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже?

21 Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, щоб пізніше тісто зійшло».

22 Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Ўлях Його лежав до Єрусалима.

23 Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів:

24 «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузьку браму, бо, повірте, чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.

25 Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: «Господи, відчини нам!» Але Він відповість: «Я не знаю, хто ви».

26 Ви скажете: «Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст».

27 А Він скаже вам: «Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно».

28 Ви будете ридати й скреготіти зубами, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви викинуті геть.

29 І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому.

30 І затямте: хто нині перший, буде тоді останній. А хто зараз останній, буде тоді перший».

31 На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».

32 Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові: «Послухай, Я виганятиму нечистого з людей і зцілятиму їх - сьогодні й завтра. А на третій день Я скінчу Свою роботу».

33 Однак поки що - сьогодні, завтра й післязавтра - Я повинен продовжувати свій шлях, бо не годиться пророкові помирати за межами Єрусалима».

34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє! Але ти відмовився.

35 Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: «Благословен Той, Хто явився в ім'я Господнє».

Вiд Луки 14

1 Якось у суботу Ісус прийшов до оселі одного з провідних фарисеїв на обід. Присутні на обіді пильно стежили за кожним Його словом.

2 Навпроти Ісуса сидів чоловік, хворий на водянку.

3 Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено Законом зцілити хворого в суботу, чи ні?»

4 Та вони мовчали. Тоді Ісус узяв хворого чоловіка та й зцілив його і відпустив.

5 А по тому Він сказав законникам та фарисеям: «Якщо син ваш або віл упаде в криницю, невже ви не витягнете нещасного негайно - навіть коли це буде в суботу?»

6 І їм нічого було відповісти Йому на це.

7 Тоді Ісус розповів гостям притчу, бо помітив, як усі вони намагалися вибрати собі найпочесніше місце за столом. Він мовив:

8 «Коли вас запрошують на весілля, не сідайте на місця для почесних гостей, бо серед запрошених може виявитися хтось значніший, ніж ви.

9 І якщо так станеться, тоді хазяїн, що запросив вас обох, муситиме підійти до вас і сказати: «Поступіться своїм місцем цьому чоловікові». І посоромленому, вам доведеться пересідати на менш почесне місце.

10 Тож якщо вас запросили на весілля, прийдіть і сядьте на найскромнішому місці. Тоді господар підійде до вас і скаже: «Друже, пересядь на почесніше місце». Тоді буде честь вам перед всіма іншими гістьми.

11 Адже кожен, хто підноситься, буде принижений, а хто принизиться, буде піднесений».

12 І звернувся Ісус до хазяїна, який запросив Його: «Коли ви влаштовуєте обід або вечерю, не запрошуйте своїх друзів або братів, або родичів, або багатих сусідів через те, що вони, мовляв, запрошуватимуть вас у відповідь, і ви отак повернете витрачене.

13 Ні, коли ви приймаєте гостей, запросіть бідних, калік, кривих і сліпих.

14 І в тому, що вони не мають чим віддати вам, - велике благо для вас, оскільки віддасться вам у День воскресіння праведних».

15 І почувши ці слова, один із тих, що сиділи разом з Ісусом за столом, вигукнув: «Блаженний той, хто вкушатиме хліб у Царстві Божім!»

16 То Ісус промовив до нього: «Один чоловік приготував великий бенкет й запросив на нього багатьох людей.

17 І в призначений час він послав свого слугу до всіх запрошених зі словами: «Приходьте, вже все готове!»

18 Але всі вони почали вибачатися. Перший сказав: «Я придбав землю і саме мушу їхати подивитися її, вибач, будь ласка».

19 Інший промовив: «Я придбав п'ять пар волів і оце виряджаюся випробовувати їх. Вибач, будь ласка».

20 А ще інший відповів: «Я щойно одружився і з цієї причини не можу прийти».

21 Отож слуга повернувся і все це переказав господареві. Той страшенно розгнівався і сказав слузі: «Вийди мерщій на вулиці й майдани міста і приведи сюди бідних, калік, сліпих і кривих!»

22 Пізніше слуга доповів: «Господарю, те, що ти наказав, виконано, але місця за столом іще є».

23 Тоді хазяїн накав слузі: «Йди на дороги й на загороди й притягни тих, кого знайдеш там, щоб дім мій був повен.

24 Бо кажу тобі, що ніхто з тих, хто був запрошений, але не прийшов, не покуштує моїх страв!»

25 Сила-силенна людей ішла разом з Ісусом. Він повернувся й сказав їм:

26 «Якщо хтось приходить до Мене, але не любить Мене дужче, ніж своїх батька й матір, дружину й дітей, братів і сестер, і навіть дужче, ніж своє життя, - той не може бути Моїм учнем.

27 Той, хто свій хрест не несе і не йде за Мною, - не може бути Моїм учнем.

28 Якщо хтось із вас надумає звести башту, то чи не візьметься він спершу підрахувати, у що це йому стане, - чи має він достатньо грошей, аби довести справу до кінця?

29 Бо інакше може статися, що він закладе фундамент, але неспроможний буде закінчити. То люди сміятимуться з нього

30 й казатимуть: «Це той, що почав будувати, але не зміг добудувати!»

31 Або коли цар вирушає на герць проти іншого царя, чи не сяде він спершу й не поміркує, а чи зможе він зі своїми десятьма тисячами воїнів протистояти ворогові, який має двадцять тисяч бійців?

32 І якщо він не може протистояти йому, то поки ворог ще далеко, чи не вишле він до нього посла з проханням про перемир'я?

33 Так само й кожен із вас: якщо не може кинути все своє майно, то не зможе бути Моїм учнем.

34 Сіль добра річ. Але як звітріє і втратить свій смак, чим тоді її приправиш?

35 Вона не годиться ні в землю, ні в купу гною. Її тоді просто викидають геть. Хто має вуха, нехай слухає Мене!»

Вiд Луки 15

1 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники.

2 А фарисеї та книжники почали нарікати: «Цей чоловік водиться з грішниками й їсть із ними!»

3 На те Ісус розповів їм таку притчу:

4 «Якщо хтось із вас має сотню овець, і одна з них відіб'ється від отари, чи не залишить він решту дев'яносто дев'ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її?

5 А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому.

6 І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: «Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!»

7 Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, що розкається, ніж із дев'яноста дев'яти праведників, яким немає потреби каятися.

8 Або уявімо жінку, що має десять срібних драхм. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно світлицю в пошуках монети, доки не знайде її?

9 А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: «Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!»

10 Повірте, так само радіють і ангели Божі з кожного грішника, що розкаявся в гріхах своїх».

11 І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів.

12 Молодший син якось попросив: «Батьку, віддай мені мою частку майна». І батько розділив своє добро між синами.

13 А незабаром молодший син спродав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.

14 І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод. Син впав у нужду.

15 То він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней.

16 Свинар ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.

17 Опам'ятавшись, він сказав собі: «Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гибну!

18 Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: «Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою;

19 я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів».

20 І прокинувшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував.

21 Син промовив до нього: «Батьку, я грішний перед Небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином».

22 Але батько наказав слугам: «Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.

23 І приведіть угодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід - ми будемо святкувати!

24 Бо цей мій син був помер, а тепер повернувся до життя! Був загубився, а тепер знайшовся». І вони почали святкувати.

25 Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці.

26 Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає.

27 Слуга відповів: «Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий».

28 Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Аж батько вийшов і намагався заспокоїти його.

29 Та він відповів батькові: «Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися!

30 А коли до тебе повернувся цей твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!»

31 Тоді батько сказав йому: «Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі.

32 Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій був помер, а тепер повернувся до життя. Він був загубився, а тепер знайшовся».

Вiд Луки 16

1 Ісус сказав Своїм учням: «В одного багатія був управитель, якого звинувачували в тому, що він переводить майно свого господаря.

2 Хазяїн покликав свого управителя й запитав: «Що означають ці чутки про тебе? Дай мені докладний звіт про те, як ти розпоряджався моїм майном, оскільки надалі ти не можеш виконувати ці обов'язки».

3 Тоді управитель сказав собі: «Як же мені бути? Хазяїн вигнав мене з роботи. Я не такий дужий, щоб землю копати, а жебракувати соромно.

4 Я знаю, що зробити, щоб, коли мене з управління скинуть, люди прийняли мене в своїх оселях».

5 Він покликав кожного з господаревих боржників. Першого з них запитав: «Скільки ти винен господареві?»

6 Той відповідає: «Сто мір оливи». Управитель каже: «Візьми свою розписку, сідай і перепиши швидко - хай буде п'ятдесят».

7 Іншого боржника він запитав: «А ти скільки винен?» Той каже: «Сто мірок пшениці». Управитель тоді йому: «Візьми розписку й перепиши, зроби вісімдесят мірок».

8 І господар похвалив свого безчесного управителя за те, що той діяв так винахідливо. Пройдисвіти краще розуміють одне одного, ніж духовні люди.

9 І кажу вам: «Витрачайте блага земні, щоб завести собі друзів. Потім, коли ці блага минуться, вас привітають у вічних оселях.

10 Чоловікові, якому вірять у малому, повірять і у великому. А той, хто безчесний в малому, і у великому чесний не буде.

11 І якщо ви не гідні довіри в багатствах земних, то хто довірить вам справжнє багатство?

12 І якщо ви не гідні довіри в поводженні з тим, що належить іншим, хто дасть вам те, що належить вам?

13 Не може слуга служити двом господарям. Інакше він зненавидить одного з них і полюбить другого, або буде відданий одному і зневажатиме другого. Не можна водночас поклонятися Богові й Мамоні».

14 Все те чули фарисеї, ласі до грошей. То вони насміхалися з Ісуса.

15 А Він сказав їм: «Ви ті, хто намагається переконати людей в своїй добропорядності. Але Богові відомі ваші серця. Те, що люди вважають цінним, Богові мерзетне.

16 Закон Мойсеїв і пророки були до приходу Іоана Хрестителя. Але відтоді, як проповідується Благовість про Царство Боже, кожен прагне ввійти в Нього.

17 Ўвидше зникнуть небо і земля, ніж втратить силу хоч одна риса Закону Мойсеєвого.

18 Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною і бере шлюб з іншою жінкою, чинить перелюб. І кожен, хто одружиться з розведеною жінкою, чинить перелюб.

19 Був собі багатий чоловік. Він одягався, як цар.

20 А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки.

21 Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть із багатієвого столу. Тільки собаки підходили й зализували його рани.

22 А згодом бідняк помер, і ангели забрали його до Авраамова лона. Помер також і багач, і був похований.

23 І в країні мертвих, страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із нимЛазаря.

24 І багач вигукнув: «Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й остудив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!»

25 Та Авраам відповів йому: «Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений тут, а ти терпиш муки.

26 Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас, - не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати».

27 Той каже: «Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька,

28 бо там у мене п'ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань».

29 Та Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та пророків. Хай твої брати їх слухають».

30 Багатій заперечив: «Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися».

31 Але Авраам сказав: «Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає».

Вiд Луки 17

1 Ісус сказав Своїм учням: «Спокуси, що кидають людину в гріх, не можуть не прийти. Але горе тому, через кого вони приходять!

2 Для нього було б краще, аби наділи йому на шию кам'яне жорно й кинули його в море, ніж через нього впаде в гріх один з малих оцих.

3 Пильнуйте себе! Якщо брат твій грішить, вкажи йому на те. І якщо він покається, прости його.

4 Якщо ж він грішить проти тебе сім разів на день і сім разів повертаєтсья до тебе й каже: «Я каюся», - прости його».

5 Тоді апостоли попросили Господа: «Дай нам більше віри».

6 Господь відповів: «Якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б сказати цій шовковиці: «Вирви коріння своє з землі й переселися в море», - і вона послухалася б вас.

7 Уявіть, що ви маєте раба, який обробляє землю або доглядає овець. Коли він з поля повертається додому, чи скажете ви йому: «Негайно іди і сідай поїж»?

8 Чи ви не скажете: «Приготуй вечерю, вдягни фартух і прислужи мені, поки я їм та п'ю, а потім і сам можеш поїсти й попити»?

9 Чи подякуєте ви слузі за те, що він виконує ваші накази?

10 Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: «Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов'язок».

11 По дорозі до Єрусалиму Ісус мандрував уздовж кордону між Самарією та Ґалилеєю.

12 Коли Він увійшов в одне з селищ, Його зустріли десять чоловік хворих на проказу.

13 Вони стояли віддалік і голосно гукали: «Ісусе, Володарю, змилуйся над нами!»

14 Побачивши їх, Ісус наказав: «Підіть і покажіться священикам». І поки ті десятеро йшли, вони цілком очистилися.

15 Та один із них, коли побачив, що він зцілений, повернувся й голосно славив Бога.

16 Він простягся долілиць біля Ісусових ніг і дякував Йому. Він був самаритянином.

17 У відповідь Ісус запитав: «Хіба не десятеро очистилися? Де ті дев'ятеро?

18 Невже жоден із них, крім цього іноземця, не повернувся віддати дяку Богові?»

19 І сказав йому Ісус: «Підведися і йди. Твоя віра зцілила тебе».

20 Одного разу фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Царство Небесне. І Він відповів: «Царство Боже не приходить так, щоб усі його помітили.

21 Ніхто не зможе сказати: «Воно тут!» або «Воно там!», оскільки Царство Боже - серед вас».

22 А учням Своїм Він сказав: «Настане час, коли ви прагнутимете побачити хоча б один із днів Сина Людського, коли Він буде у всій Своїй славі, але не побачите.

23 І дехто казатиме вам: «Погляньте туди!» або «Погляньте сюди!». Не ходіть туди і не йдіть за ними.

24 Бо, як блискавка розтинає небо світлом із краю в край, так само й Син Людський з'явиться, коли настане Його день.

25 Але спершу Він мусить витерпіти багато і буде відкинутий цим поколінням.

26 У дні Сина Людського буде так само, як було в дні Ноя.

27 Тоді люди їли, пили, одружувалися, віддавали до шлюбу своїх дітей, аж до того дня, коли Ной зійшов на свій ковчег. Тоді настав потоп і їх усіх знищив.

28 Це буде так само, як було в часи Лота. Тоді люди їли, пили, купували, продавали, саджали дерева і зводили будинки.

29 Але в день, коли Лот пішов з Содома, з небес пролився дощ із вогню та сірки і всіх їх знищив.

30 Так само буде того дня, коли Син Людський явиться.

31 Хто сидітиме в той день на даху свого будинку, а речі його будуть у домі, хай не злазить, щоб зайти по речі. Так само, якщо хтось буде в полі, хай не вертається додому.

32 Пам'ятайте про Лотову дружину.

33 Хто намагатиметься врятувати своє життя, - втратить його. Але той, хто втратить життя, - той його збереже.

34 Повірте, в ту ніч двоє лежатимуть в одному ліжку; один (або одна) з них буде взятий, другий - залишиться.

35 Двоє жінок разом молотимуть зерно на борошно; одну з них буде взято, іншу - ні.

37 У відповідь учні запитали Його: «Де це буде, Господи?» Він сказав: «Де лежить труп, там стерв'ятники зберуться».

Вiд Луки 18

1 Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

2 Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

3 У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: «Захисти мене від мого супротивника!»

4 І тривалий час він не хотів її захищати. А тоді якось сказав собі: «Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей,

5 все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше».

6 І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

7 То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

8 Повірте, Він візьме їх під Свій захист, і то швидко. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віру на землі?»

9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

10 «Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий - митником.

11 Фарисей стояв один і так молився: «О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші - розбійники, шахраї та розпусники, - або навіть, як отой митник.

12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків».

13 А митник стояв віддалік і навіть не підводив очей до неба, але він бив себе в груди й промовляв: «О Боже, змилуйся наді мною, грішником!»

14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений. А кожен принижений буде піднесений».

15 Люди навіть немовлят своїх приносили до Ісуса, щоб Він торкнувся їх рукою. Коли Його учні побачили це, вони почали докоряти батькам.

16 Але Ісус сказав: «Не перешкоджайте дітям малим приходити до Мене, бо Царство Боже належить таким, як ці малі.

17 Повірте, хто не зможе прийняти Царство Боже так, як мала дитина, той ніколи не зможе в Царство Боже ввійти».

18 Один із можновладців юдейських запитав Ісуса: «Вчителю добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

19 Ісус відповів: «Навіщо називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, крім самого Бога.

20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не давай лжесвідчень, шануй батька й матір своїх».

21 А той каже: «З юних років своїх я дотримуюся цих заповідей».

22 Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: «Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а гроші роздай бідним, і ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і йди за Мною».

23 Вислухавши Ісуса, той юдейський вельможа дуже засмутився, бо був він дуже багатий.

24 Ісус побачив, що він засумував, і сказав: «Як же важко ввійти до Царства Божого тим, у кого багато грошей!

25 Так, легше верблюдові пройти в голчане вушко, ніж багатієві ввійти в Царство Боже».

26 Люди, які чули цю розмову, запитали Ісуса: «То хто ж може бути спасенний?»

27 Ісус відповів: «Неможливе для людей - можливе для Бога».

28 Петро промовив: «Послухай! Ми полишили все, що мали, аби йти за Тобою!»

29 Ісус тоді сказав їм: «Правду кажу вам: немає такого чоловіка, хто залишив би оселю або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Царства Божого,

30 і не отримав би в безліч разів більше ще в цьому житті. А в майбутньому на нього чекає вічне життя».

31 Відвівши вбік дванадцятьох апостолів, Ісус сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

32 Так, Його віддадуть до рук поганів. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

33 Його битимуть, а потім вб'ють. Але на третій день Він воскресне з мертвих».

34 Та учні Його всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

35 Коли Ісус наближався до Єрихону, на дорозі Він побачив сліпого жебрака.

36 Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

37 І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

38 І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

39 Ті з натовпу, що йшли попереду, казали йому замовкнути, але він знову вигукнув щодуху: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

40 Ісус зупинився й наказав, щоб підвели чоловіка до Нього. Коли той підійшов, Ісус запитав його:

41 «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак каже: «Господи, я хочу знову бачити».

42 Тоді Ісус промовив: «Хай повернеться твій зір. Віра твоя врятувала тебе».

43 І тієї ж миті жебрак прозрів. І він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога. І всі бачили це і славили Бога.

Вiд Луки 19

1 Ісус увійшов до Єрихона й простував містом.

2 А там був багатій на ймення Закхей. Він був головним митником.

3 Закхей прагнув побачити, хто ж такий Ісус. Але через великий натовп він не міг побачити Ісуса, через те, що був Закхей низький на зріст.

4 Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз дерево.

5 І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».

6 То Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса.

7 І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника».

8 Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»

9 Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також син Авраама.

10 Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».

11 Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі вважали, що Царство Боже з'явиться негайно, бо Він підходив до Єрусалима.

12 Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.

13 Чоловік покликав своїх десятьох слуг і роздав їм десять мін срібла. Він сказав слугам: «Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення».

14 Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: «Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!»

15 Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.

16 Перший з них прийшов і доповів: «Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін».

17 То хазяїн сказав йому: «Гарна праця. Ти добрий слуга. Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами».

18 Тоді прийшов другий слуга й мовив: «Пане, твоя міна принесла ще п'ять мін».

19 Цьому слузі він сказав: «Ти правитимеш п'ятьма містами».

20 Інший слуга прийшов і сказав: «Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.

21 Я боявся тебе, бо ти чоловік лихий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв».

22 Хазяїн промовив: «Я судитиму тебе твоїми ж словами, злий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я лихий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.

23 Тоді чому ж ти не віддав мої гроші мінялам? Повернувшись, я мав би їх із прибутком».

24 І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: «Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін».

25 А вони кажуть: «Пане, але ж він уже має десять мін!».

26 «Кажу ж вам», - відповів хазяїн, «кожному, хто має, додасться ще. А в того, який не має нічого, відніметься й те незначне, що він має.

27 Щодо тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима».

28 Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.

29 Підійшовши до Ветфаіії та Вефанії поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус послав вперед двох Своїх учнів.

30 Він їм сказав: «Ідіть до того села, що перед нами. Коли ввійдете туди, знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив верхи. Відв'яжіть його й приведіть сюди.

31 Якщо ж хтось вас запитає: «Навіщо ви відв'язуєте його?», ви скажіть так: «Він потрібен Господу».

32 Ті, кого Він послав, подалися до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.

33 А коли вони віслючка відв'язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв'язуєте віслючка?»

34 Вони відповіли: «Він потрібен Господу».

35 І вони привели худобину до Ісуса, поклали на неї свої плащі й посадили Ісуса зверху.

36 Коли Він їхав, люди простеляли перед ним на дорозі свій одяг.

37 А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.

38 Вони вигукували: «Благословен Цар, що приходить в ім'я Господа! Мир на Небі й слава на височині!»

39 Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»

40 Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то почне вигукувати каміння!»

41 Коли Ісус під'їхав, і перед Ним розкрилося місто, Він заплакав

42 і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх.

43 Настануть дні, коли вороги твої насиплють довколо тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків.

44 Вони повалять тебе на землю - і тебе, і дітей у стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнав ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».

45 Ісус увійшов до храму й почав проганяти торговців.

46 Він казав їм: «Сказано в Святому Письмі: «Мій дім буде домом молитви». А ви перетворили його на розбійницьке кубло!

47 І щодня Він навчав у храмі. А первосвященики, книжники та можновладці міркували, як Його вбити.

48 Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Його й горнулися до Нього.

Вiд Луки 20

1 Одного дня Ісус навчав людей у храмі, проповідуючи їм Благовість. Тут до Нього підійшли первосвященики, книжники й старійшини.

2 Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти робиш це? Хто дав Тобі цю владу?»

3 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені:

4 Іоанове хрещення було від Неба чи від людей?»

5 Вони почали радитися поміж себе, що відповісти: «Якщо ми скажемо: «Від Неба», Він запитає: «Чому ж ви тоді не повірили йому?»

6 А якщо ми скажемо: «Від людей», то весь цей люд закидає нас камінням. Адже вони всі переконані, що Іоан був пророком».

7 Отже, вони відповіли, що не знають, звідки було Іоанове хрещення.

8 Тоді Ісус сказав їм: «Отак само й Я вам не скажу, якою владою Я роблю все це».

9 І Ісус почав розповідати людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Він здав його в оренду виноградарям, а сам надовго вирушив у мандри.

10 Коли настав час збирати врожай, він послав слугу до орендарів, щоб одержати свою частку врожаю з виноградника. Але ті побили слугу й вигнали його з порожніми руками.

11 Господар не заспокоювався й послав іншого слугу. Але орендарі й того побили. Вони безсоромно позбиткувалися з нього й прогнали його з порожніми руками.

12 Господар послав третього слугу. Та вони й цього покалічили й вигнали геть.

13 Тоді господар виноградника сказав собі: «Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть».

14 Але побачивши господаревого сина, орендарі почали міркувати поміж себе: «Це - спадкоємець. Давайте вб'ємо його, то й спадщина буде наша».

15 І вони викинули з виноградника й вбили його. То що тепер господареві виноградника діяти з ними?

16 Він піде і повбиває тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим». Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»

17 Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Письмі: «Камінь, відкинутий будівельниками, став наріжним каменем»?

18 Той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого впаде цей камінь, - той буде розчавлений».

19 Книжники й первосвященики шукали засобу, як би їм негайно схопили Ісуса. Але вони боялися людей. Адже й книжники, й первосвященики розуміли, що Він розповів цю притчу проти них.

20 То вони пильно стежили за Ісусом і розіслали вивідників, які удавали з себе праведників. Вони намагалися зловити Його на слові, щоб мати підстави віддати Його до рук та влади намісника.

21 Вони запитали Ісуса: «Вчителю, ми знаємо, що те, що Ти говориш і вчиш, - правильно. Ми знаємо, що Ти не зважаєш на особи. Ти правдиво наставляєш на путь Божий.

22 То скажи нам, чи то правильно для нас платити податі цезарю, чи ні?»

23 Їхня підступність Ісусові була відома, то Він сказав їм:

24 «Покажіть Мені динар. Чий образ та підпис він має?» Вони відповідають: «Цезарів».

25 Тоді Ісус і каже: «То віддайте цезареві - цезареве, а Богові - Богове».

26 І вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми. Вони були збентежені Його відповіддю й замовкли.

27 А то були прийшли до Нього саддукеї (це ті, що стверджують, буцімто воскресіння немає). Вони запитали Ісуса:

28 «Вчителю, Мойсей заповідав нам, що коли помирає чоловік, який був одружений, але не мав дітей, то брат його мусить взяти шлюб з його вдовою і народити з нею дітей, аби продовжити братів рід.

29 От було семеро братів. Перший з них одружився, але помер, не мавши дітей.

30 Тоді одружився з його вдовою другий брат. І теж помер.

31 Те ж саме трапилося з третім. А потім і з усіма сімома - вони померли, не залишивши дітей.

32 Згодом померла й жінка.

33 То після воскресіння чиєю дружиною вона буде - адже всі семеро були з нею одружені?»

34 Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.

35 Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, - вони не одружуватимуться.

36 І вони не зможуть більше вмерти, бо вони подібні до ангелів, і вони діти Божі, оскільки вони діти воскресіння.

37 Навіть Мойсей показав в історії про палаючий кущ, що мертві воскресають, коли назвав Господа «Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова».

38 Він не є Богом мертвих, Він - Бог живих. Бо всі живі в Ньому».

39 Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»

40 І вони більше не наважувалися запитувати Його про щось.

41 А Він запитав їх: «Як ви ставитеся до того, що дехто вважає Христа Давидовим сином?

42 Адже Давид сам сказав у книзі Псалмів: «Господь мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене,

43 доки не зроблю Я ворогів Твоїх підставкою для ніг твоїх».

44 Тобто Давид називає Христа Господом. То як же Христос може бути Давидовим сином?»

45 Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:

46 «Стережіться книжників. Вони люблять походжати в довгому вбранні. Вони люблять, щоб їх шанобливо вітали на базарах. Вони полюбляють найважніші місця в синаіоіах і найпочесніші місця на бенкетах.

47 Вони виживають вдів із їхніх осель, а самі творять довгі молитви про людське око. Їм буде кара найтяжча».

Вiд Луки 21

1 Ісус підвів очі й побачив, як багаті люди кладуть свої дарунки до жертовної скриньки.

2 І ще Він побачив бідну вдову, яка поклала до скриньки дві лепти.

3 Ісус сказав: «Правду кажу вам, ця бідна вдова поклала більше, ніж усі інші люди.

4 Адже всі ці люди кладуть частку від своїх вільних грошей. А вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».

5 Деякі люди розмовляли про храм, як він прикрашений гарним камінням і дарами, принесеними Богові. Ісус сказав:

6 «Щодо того, що ви бачите, то прийде час, коли тут каменя на камені не залишиться; все буде зруйновано».

7 Вони запитали Його: «Вчителю, коли це трапиться? І яке буде знамення того, що це має статися?»

8 Ісус відповів: «Стережіться, щоб не бути обдуреними. Бо чимало прийде людей, що користуватимуться Моїм іменем. Вони казатимуть: «Я той самий». Вони казатимуть: «Час наблизився». Не йдіть за ними!

9 Коли ви почуєте про війни й перевороти, не лякайтеся. Спершу справді все це повинно статися, але кінець настане не відразу».

10 Потім Ісус сказав їм: «Народ повстане проти народу, царство повстане проти царства.

11 Будуть землетруси, голод і чума в різних місцях. Стануться жахливі події, будуть великі знамення на Небі.

12 Але перш, ніж усе це трапиться, люди арештовуватимуть і переслідуватимуть вас. Вони віддадуть вас до синаіоі і кинуть до в'язниці. Вони поведуть вас до царів та правителів через ім'я Моє.

13 І це дасть вам можливість свідчити про Мене.

14 Навчіться заздалегідь не перейматися тим, як ви захищатимете себе.

15 Я дам вам такі слова і мудрість, що ніхто з ворогів ваших не зможе їх ні заперечити, ні спростувати.

16 Але вас зрадять батьки, брати, родичі й друзі. І декого з вас вони віддадуть на смерть.

17 І всі ненавидітимуть вас за Мене.

18 Та жодна волосина з голів ваших не впаде.

19 Завдяки своїй непохитності ви спасете життя своє.

20 А от коли ви побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що час його спустошення наближається.

21 Хто буде тоді в Юдеї, хай тікає в гори. Хто буде в місті, хай тікає з міста. А хто буде в селі, хай не йде до міста.

22 Бо то дні кари, щоб збулося все те, що сказано в Святому Письмі.

23 Як же тяжко буде в ті дні вагітним жінкам і матерям, що годують немовлят! Бо велике горе буде на землі, та гнів Бога буде проти цих людей.

24 І поляжуть вони під мечем, і поведуть їх у полон усі різні народи. А Єрусалим топтатимуть погани, аж доки їхній час не мине.

25 На сонці, місяці й зірках з'являться знамення, і всі народи землі впадуть у відчай. Збентеження охопить їх, коли завирує і здійметься море.

26 Люди будуть непритомні від страху і боятимуться всього, що приходитиме до світу, а самі небесні тіла захитаються.

27 І тоді вони побачать Сина Людського, що йтиме у хмарах з силою і великою славою.

28 Тож коли все це почнеться, встаньте й підведіть голови, бо ваше спасіння буде вже близько».

29 По тому Ісус розповів їм притчу: «Погляньте на фііове дерево, та й на всі інші дерева.

30 Тільки-но на дереві розпуститься листя, ви зможете побачити самі й знатимете, що вже скоро літо.

31 Так само, коли ви побачите все це, ви знатимете, що Царство Боже близько.

32 Істинно кажу вам: ще не зникне це покоління, як усі ці події стануться.

33 Небо й земля можуть зникнути, але слова Мої не минуться.

34 Пильнуйте себе, не дайте серцям своїм зачерствіти від гульні та пиятики, від клопотів повсякденних, щоб день той не впав на вас несподівано, як пастка.

35 Бо прийде той день до всіх, хто живе на земній тверді.

36 Будьте насторожі весь час. Моліться, щоб стало у вас сил пройти безпечно через усе те, що має статися, і постати перед Сином Людським».

37 Щодня Ісус навчав у храмі. І щовечора вирушав він на Оливну гору, де проводив цілу ніч.

38 І всі люди вставали рано вранці, щоб іти до храму слухати Ісуса.

Вiд Луки 22

1 Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.

2 Первосвященики та книжники все шукали спосіб, як би їм убити Ісуса, але боялися людей.

3 І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом, що був одним з дванадцяти апостолів.

4 Він пішов і почав говорити з первосвящениками й начальниками варти про те, як він може видати їм Ісуса.

5 Первосвященики дуже зраділи й домовилися заплатити Юді за це.

6 Юда погодився й почав шукати слушної нагоди, щоб видати Ісуса варті, коли навколо Нього не буде натовпу.

7 Настав день Прісних Хлібів, коли належало приносити в жертву пасхальне ягня.

8 Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю, щоб ми могли поїсти».

9 Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»

10 Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.

11 І володарю цього дому скажіть: «Вчитель питає тебе: «Де кімната для гостей, в котрій їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?»

12 І той чоловік покаже вам велику вмебльовану кімнату нагорі. Там усе й приготуйте».

13 Вони пішли й знайшли все так, як Він сказав. І вони приготували Пасхальну вечерю.

14 Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

15 Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів прийняти разом з вам Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.

16 Бо кажу вам, що не їстиму більше цього доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

17 Тоді Він узяв чашу, віддав дяку і сказав: «Візьміть цю чашу й відпийте кожен із неї.

18 Бо кажу вам, віднині не питиму плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».

19 Потім Ісус узяв окрай хліба й віддав дяку. Поламавши хліб, Він роздав його апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Чиніть це на спомин про Мене».

20 Коли вони поїли, Він так само взяв чашу і промовив: «Ця чаша - це новий заповіт, скріплений Моєю кров'ю, яка проллється за вас».

21 Але слухайте! На цьому столі разом з Моєю рукою лежить і рука того, хто зраджує Мене.

22 Син Людський піде на смерть, як призначено. Та горе тому, хто зрадить Його».

23 Учні Ісусові почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

24 Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.

25 Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.

26 Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки - найбільший з-поміж вас мусить стати як найменьший, а начальник, ніби слуга.

27 Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас - як той, хто прислуговує.

28 А ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях.

29 І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.

30 То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Вам сидіти на тронах і правити дванадцятьма племенами Ізраїльськими.

31 Симоне, Симоне, послухай! Сатана просив перевіяти вас, як пшеницю.

32 Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, навернешся знову, укріпи братів своїх».

33 Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в'язниці й навіть на смерть».

34 Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре, ще й півень не прокричить сьогодні, як ти тричі зречешся, що знаєш Мене».

35 І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».

36 Ісус тоді вів далі: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.

37 Бо кажу вам, що сказане в Святому Письмі мусить збутися зі Мною: «І вважатимуть його до злочинціа». Так, усе сказане про Мене наближається до вивершення».

38 Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».

39 Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору. Й учні Його пішли за Ним.

40 Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не були ви введені в спокусу».

41 Відійшовши від учнів на відстань польоту каменя, Ісус став на коліна й почав молитися:

42 «Отче, якщо воля Твоя, забери цю чашу від Мене. Але хай збудеться воля не Моя, а Твоя».

43 І ангел з Небес явився перед Ним і зміцнив Його сили.

44 Долаючи муку, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові.

45 Закінчивши молитися, Він підвівся й коли повернувся до Своїх учнів, то побачив, що вони сплять, виснажені горем.

46 Ісус розбудив їх: «Чому ви спите? Вставайте й моліться за те, щоб не були ви введені в спокусу».

47 Поки він говорив, з'явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцяти апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

48 Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського, цілуючи Його?»

49 Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, нам вдарити своїми мечами?»

50 А один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відрубав йому праве вухо.

51 Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха й зцілив слугу.

52 А потім звернувся до первосвящеників, начальників варти храму та старійшин, що підійшли до Нього: «Ви вийшли проти Мене з мечами та ломаками, ніби проти розбійника.

53 Я щодня був з вами в храмі, та ви й пальцем Мене не торкнули. Але зараз ваша година - прийшов час владарювання мороку».

54 Вони схопили Його й повели. Й доставили Його до будинку первосвященика. А Петро йшов за ними на відстані.

55 Вартові розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. І Петро сів з ними разом.

56 Дівчина-служниця побачила Петра, сидячого у відблисках багаття, пильно придивилася й сказала: «Цей чоловік також був із Ним».

57 Але Петро відрікся, кажучи: «Жінко, я не знаю Його!»

58 Трохи згодом Петра побачив інший чоловік і сказав: «Ти також один із них!» Та Петро промовив: «Ні, чоловіче!»

59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Без сумніву, цей також був з Ним, бо ж він теж іалилеянин».

60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» Тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, прокричав півень.

61 І Господь повернувся й подивився на Петра. Тоді Петро згадав Господні слова, як Він говорив: «Ще й півень не прокричить сьогодні, як ти тричі зречешся Мене».

62 І Петро вийшов з двору і гірко заплакав.

63 Люди, що тримали Ісуса під охороною, почали з Нього знущатися й бити Його.

64 Вони також зав'язали Йому очі й все запитували: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»

65 І говорили багато іншого Йому, щоб образити Його.

66 Коли настав день, зібралися разом старійшини народу, первосвященики й книжники, знавці Святого Письма. Вони привели Ісуса на своє зібрання.

67 Вони сказали: «Якщо Ти Христос, скажи нам це». Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я скажу вам це, ви Мені не повірите.

68 Якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.

69 Але віднині Син Людський сидітиме по праву руку від Усемогутнього Бога».

70 Вони всі запитали: «То Ти Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви сказали, хто Я є».

71 І тоді вони сказали: «Навіщо нам іще якісь додаткові докази? Ми все чули самі від Нього Самого».

Вiд Луки 23

1 Тут вони всі підвелися й відвели Ісуса до Пилата.

2 І почали вони Його звинувачувати. Вони казали: «Ми виявили, що цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він проти сплат податків цезареві і стверджує, що Він - Христос, цар».

3 То Пилат запитав Ісуса: «Ти цар юдеїв?» Ісус відповів: «Ти сам сказав».

4 Тоді Пилат звернувся до первосвящеників і натовпу: «Я не бачу вини за цим Чоловіком».

5 Та первосвященики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї. Він почав у Ґалилеї і прийшов аж сюди».

6 Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік іалилеянин.

7 Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

8 Коли Ірод побачив Ісуса, він був дуже задоволений, бо ж багато років прагнув побачити Його. Він багато чув про Ісуса і сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Ісусом.

9 Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

10 При цьому були присутні первосвященики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.

11 Ірод одягнув Його у пишні шати й відіслав знову до Пилата.

12 У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше ворогували.

13 Пилат скликав первосвящеників, юдейських вождів, простий народ

14 і звернувся до них: «Ви привели до мене цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.

15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Його знову до нас. Як бачите, Ісус не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.

16 Отже, я Його поб'ю батогами, а потім відпущу».

18 Але всі присутні разом закричали: «Не треба Цього! Відпусти нам Варавву!»

19 (Варавву було кинуто до в'язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)

20 Пилат знову звернувся до них, бо він хотів відпустити Ісуса.

21 Та вони й далі вигукували: «Розіп'ясти Його, розіп'ясти Його!»

22 І втретє Пилат звернувся до народу: «Та ж який злочин учинив цей Чоловік? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

23 Але народ і далі голосно вимагав стратити Ісуса на хресті. І цей крик досяг такої сили,

24 що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.

25 Він наказав відпустити чоловіка, якого було кинуто до в'язниці за участь у заколоті і вбивство. Натовп просив саме за нього. А Ісуса Пилат віддав на їхню волю.

26 Ісуса повели на страту. По дорозі вони схопили такого собі Симона з міста Киринея, який повертався з поля. Воїни поклали на нього хрест і звеліли нести його за Ісусом.

27 Величезний натовп сунув за Ним. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ісусом.

28 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.

29 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: «Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували».

30 Люди проситимуть гори: «Впадіть на нас!» Люди проситимуть могили: «Поховайте нас!»

31 Бо якщо люди чинять таке зеленому дереву, то що ж буде дереву сухому?»

32 Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців.

33 Коли вони зійшли на так зване Череповище, воїни розіп'яли Ісуса, а поруч із Ним - тих двох злочинців. Один був розіп'ятий по ліву руку від Нього, а другий - по праву.

34 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». А варта тим часом розіграла в кості Його вбрання.

35 Люди стояли навколо й дивилися. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса: «Він рятував інших; хай тепер Себе врятує, якщо Він справді Христос, обраний Богом!»

36 Воїни також підійшли й збиткувалися з Нього. Вони запропонували Йому виноградного оцту

37 і також примовляли: «Якщо Ти цар Юдейський, то врятуй Себе!»

38 Над Ним була табличка з написом: «ЦЕ ЮДЕЙС№КИЙ ЦАР».

39 І один із злочинців, розіп'ятих разом з Ісусом, почав богохулити: «Хіба ти не Христос? Врятуй Себе й нас!»

40 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.

41 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками. А цей Чоловік не зробив нічого лихого».

42 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».

43 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».

44 Це було близько полудня. Темрява вкрила всю землю аж до третьої години.

45 Сонце не світило. І завіса в храмі розірвалася навпіл.

46 Ісус голосно скрикнув: «Отче, передаю Дух Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.

47 Побачивши, що сталося, центуріон почав славити Бога. Він сказав: «Це був, безперечно, праведний Чоловік».

48 Люди, які зібралися подивитися на видовище, пішли додому, б'ючи себе в груди, коли побачили все те, що сталося.

49 Та всі ті, хто знав Його, стояли й дивилися звіддалік на ці події. Стояли там і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.

50 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Йосип, член ради юдейської. Він був доброю і праведною людиною.

51 Він не погоджувався з рішенням і діями ради. Родом він був з юдейського міста Ариматеї. Йосип чекав приходу Царства Божого.

52 Цей чоловік пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Ісусове.

53 Він зняв Його з хреста й загорнув у лляне полотно. А потім поклав Ісусове тіло до могили, вирубаної в скелі, в якій ніхто ще не лежав.

54 Була п'ятниця, день приготувань, наближалася субота.

55 Жінки, що йшли за Ісусом з Ґалилеї, простежили за Йосипом. Вони бачили могилу, бачили, як Йосип поклав туди тіло.

56 Вони повернулися додому й приготували мирро й мастила. В суботу жінки, згідно з заповіддю, відпочивали.

Вiд Луки 24

1 У перший день тижня дуже рано вранці жінки вирушили до Ісусової могили, взявши з собою мастила, які вони приготували.

2 Вони побачили, що камінь, який закривав могилу, відкочено вбік.

3 Жінки ввійшли, але тіла Господа Ісуса в могилі не знайшли.

4 Поки вони сушили голови над цим зникненням, поруч із ними раптом виникли двоє чоловіків у сліпучому вбранні.

5 Налякані, жінки впали долілиць. А чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто живий?

6 Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив був вам у Ґалилеї.

7 Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп'ято. Але на третій день Він воскресне знов».

8 І тоді жінки згадали Ісусові слова.

9 Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим.

10 Ті жінки були Марія Маідалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, як і всі інші жінки, що були з ними, розповіли апостолам про те, що сталося.

11 Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.

12 Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини. Він пішов назад, дивуючись - що то могло статися?

13 Того ж дня двоє Ісусових учнів простували до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах від Єрусалиму.

14 По дорозі вони обговорювали все, що сталося.

15 І от саме під час цієї розмови Сам Ісус, наблизившись до них, пішов далі з ними разом.

16 Але на очах цих двох учнів була облуда, щоб не могли впізнати Його.

17 Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.

18 Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».

19 Ісус питає: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, що виявився пророком, могутнім ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.

20 І як наші первосвященики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп'яття на хресті.

21 Ми сподівалися, що це був саме Той, який збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні третій день відтоді, як Його було страчено,

22 і деякі жінки з нашого товариства приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.

23 Вони прийшли й розповіли нам, що їм була з'ява - вони бачили ангелів. І ангели сказали їм, що Ісус живий.

24 Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли її там, де вона й мала бути, за розповіддю жінок. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».

25 Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!

26 Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у славу Свою?»

27 І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Письмі.

28 Вони підійшли до містечка, до якого прямували. Ісус удав, ніби хоче йти далі.

29 Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, вже ж майже вечір, тепер скоро день закінчиться». То Він увійшов, щоб із ними побути.

30 Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку. Потім розломив його й роздав їм.

31 І тут облуда спала з їхніх очей, і вони впізнали Ісуса. Але Він зник.

32 І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, коли пояснював нам Святе Письмо?»

33 Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалима. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших з ними, що зібралися разом.

34 Апостоли та інші сказали: «Господь справді воскрес! Він явився Симонові».

35 Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.

36 Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними. Він сказав їм: «Мир вам».

37 А їх охопив страх, вони затремтіли. Бо подумали, що бачать привид.

38 Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?

39 Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м'яса й кісток. Як ви бачите - Я маю».

40 І промовляючи, Він показував їм руки й ноги.

41 Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»

42 Апостоли дали Йому шмат печеної риби.

43 Він узяв і почав їсти перед ними.

44 І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах мусить збутися».

45 І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Письмо.

46 І промовив Ісус: «Так сказано в Святому Письмі: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.

47 І буде проповідуватися покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалима.

48 Ви - свідки цих подій.

49 І зараз Я пошлю вам обітницю Отця Мого. Але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з висоти».

50 Потім Ісус вивів Своїх учнів аж до Вефанії і, піднявши руки, благословив їх.

51 Благословляючи, Ісус залишив їх і був взятий на Небеса.

52 Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалима, сповнені великої втіхи.

53 І весь час перебували вони в храмі, славлячи Бога.