Вiд Iоана 1

1 Споконвіку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було - Бог.

2 Слово було з Богом споконвіку.

3 Все було створене через Нього. І ніщо не було створене без Нього.

4 В Ньому було життя, і воно було світлом для людей.

5 Світло сяє в пітьмі, й темінь не здолала світла.

6 І був чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан.

7 Він прийшов свідчити про Світло, щоб через Нього всі змогли повірити.

8 Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Світло,

9 про справжнє Світло, що приходить у світ і просвічує кожну людину.

10 Слово було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його.

11 Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його.

12 Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими.

13 Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога.

14 І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Славу, Славу Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди.

15 Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про кого я казав: «Той, що йде за мною, Він більший за мене, бо Він був і до мене».

16 Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою,

17 бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа.

18 Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, який і є Богом, той, що найближчий до Отця, Той, що показав нам, який є Бог.

19 Ось свідчення Іоана. Коли юдеї з Єрусалима послали священиків і левитів запитати: «Хто ти?»,

20 Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».

21 «То хто ж ти такий? - спитали вони. - Ілля?» «Ні», - відповів він. «Може, пророк?» Він знову відповів: «Ні».

22 Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?»

23 Іоан сказав словами пророка Ісаї: «Я голос Того, що гукає в пустелі: «Зробіть прямими стежки для Господа».

24 Цих людей, що розпитували Іоана, послали фарисеї.

25 Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?»

26 У відповідь він сказав: «Я хрещу людей водою, та серед вас є Той, Невідомий вам,

27 Хто прийде після мене. Я ж не гідний навіть розв'язати ремінця Його сандалій».

28 Все це сталося у Вефанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей.

29 Наступного дня, побачивши, що до нього йде Ісус, Іоан промовив: «Он гляньте, це Ягня Боже, що забирає на себе гріх світу.

30 Це Він, про Кого я казав: «За мною йде Той, Хто перевищує мене. Він більший за мене, бо Він був і до мене.

31 Навіть я не знав Його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб Він став відомий народові Ізраїльському».

32 І ось іще що сказав Іоан: «Я бачив Духа, що сходив до Нього з неба в подобі голуба і залишався на Ньому.

33 Навіть я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити людей водою, сказав мені: «Ти побачиш Духа, що зійде і залишиться з Чоловіком. Він і є Той, Хто хреститиме Духом Святим».

34 Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий».

35 Наступного дня Іоан знову був там з двома своїми учнями.

36 Побачивши Ісуса, що проходив повз них, він сказав: «Погляньте, ось Ягня Боже.»

37 Двоє його учнів почули це й пішли за Ісусом.

38 Ісус повернувся і, побачивши, що вони йдуть за Ним, запитав: «Чого вам треба?» А ті відповіли: «Равві, (що означає «Вчитель»), де Ти живеш?»

39 «Ходімо, побачите», - відповів Ісус. Тож вони пішли й побачили, де Він живе, і залишилися в Нього аж до вечора. І було то близько четвертої години.

40 Андрієм звали одного з тих двох, що пішли за Ісусом, після того, як почули, що Іоан сказав. І був він братом Симона, якого ще звали Петром.

41 Насамперед він знайшов свого брата Симона і сказав йому: «Ми знайшли Месію». (Це слово означає «Христос»).

42 Тоді Андрій привів Симона до Ісуса. Ісус подивився на нього і мовив: «Ти - Симон, син Йони, зватимешся Кифою».

43 Наступного дня Ісус вирішив іти до Ґалилеї. Зустрівши Пилипа, Ісус звернувся до нього: «Йди за Мною».

44 Пилип був із Вефсаїди, міста, звідки родом і Андрій та Петро.

45 Коли Пилип зустрів Нафанаїла, то сказав йому: «Ми знайшли Того, про Кого Мойсей писав у Законі і про Кого писали пророки. Це Ісус із Назарета, Йосипів Син».

46 Нафанаїл запитав його: «Чи може щось добре прийти з Назарета?» А Пилип відповів: «Ходімо, сам переконаєшся».

47 Побачивши, що Нафанаїл іде до Нього, Ісус сказав: «Ось справжній ізраїльтянин, що зовсім не має лукавства».

48 «Звідки Ти знаєш мене?» - спитав Нафанаїл. Ісус відповів: «Перш ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе, коли ти сидів під фііовим деревом».

49 «Равві, Ти Син Божий, Цар Ізраїлю», - сказав Нафанаїл. Ісус же відповів йому на те:

50 «Ти повірив у Мене, бо Я сказав, що бачив тебе під фііовим деревом? Побачиш іще більші дива».

51 І додав: «Істинно кажу тобі: побачиш, як небо розверзнеться і ангели Господні підійматимуться та сходитимуться до Сина Людського».

Вiд Iоана 2

1 За два дні по тому, в місті Кані, що в Ґалилеї, було весілля. Ісусова мати теж була там.

2 Запросили на весілля й Ісуса з учнями.

3 Коли вино було випите, мати сказала Ісусові: «Вина вже немає, бо гості все випили».

4 Ісус відповів їй: «Дорога жінко, навіщо кажеш Мені про це? Мій час іще не настав».

5 Тоді Його Мати сказала слугам: «Робіть усе, що Він звелить».

6 У тому місці стояло шість кам'яних посудин для води, що люди використовували для юдейських обрядових обмивань. І кожна з них вміщала по дві- три міри рідини.

7 Ісус наказав слугам: «Наповніть ці посудини водою». І ті виконали, що Він звелів.

8 Тоді Ісус знову звернувся до них: «А тепер зачерпніть трохи і віднесіть весільному старості». Слуги виконали й це.

9 Староста покуштував ту воду (яка перетворилася на вино) і здивувався, бо не знав звідки вино взялося. А слуги, що подали йому келих, знали про це. Тоді староста покликав нареченого

10 й мовив до нього: «Всі люди пригощають спочатку добрим вином, а коли гості сп'яніють, тоді ставлять на стіл гірше. Ти ж приховав від гостей добре вино аж до тепер».

11 Це було перше чудо, що здійснив Ісус. То сталося в Кані в Ґалилеї. Так Він виявив Свою велич і славу, і Його учні повірили в Нього.

12 Після того Ісус разом зі Своєю матір'ю, братами та учнями попрямував до Капернаума. І там вони перебували кілька днів.

13 Через те, що наближалася юдейська Пасха, Ісус рушив до Єрусалима.

14 Прийшовши до храму, Ісус побачив там людей, що продавали худобу, овець та голубів. Він також побачив мінял, що сиділи за столами.

15 Тоді, сплівши з мотузки батога, Він повиганяв усіх із храму геть, разом з вівцями та худобою. Поперевертавши столи мінял, Він порозкидав їхні гроші.

16 До тих, що продавали голубів, Він мовив: «Заберіть усе це звідси й не перетворюйте дім Отця Мого на базар!»

17 І згадали Його учні, що написано у Святому Письмі: «Ревнощі до дому Твого з'їдають мене».

18 Юдеї запитали Ісуса: «Яке чудо здійсниш нам у доказ того, що маєш право робити це?»

19 У відповідь Ісус мовив: «Зруйнуйте храм цей, і Я відбудую його знову за три дні».

20 І сказали юдеї: «Цей храм будували сорок шість років, а Ти збираєшся відбудувати його за три дні?»

21 Та говорячи про храм, Ісус мав на увазі тіло Своє.

22 Після того, як Він воскрес із мертвих, Його учні згадали, що Він казав про це, і повірили і в Святе Письмо, і в слова Ісусові.

23 Коли Ісус був у Єрусалимі в дні Пасхи, багато хто повірив у Нього, бо побачили дива, здійснені Ним.

24 Та Ісус не довіряв їм, бо знав їх усіх.

25 Не потребував Він і нічиїх розповідей про людську природу, бо знав, що вони мають на серці.

Вiд Iоана 3

1 І був там чоловік на ім'я Никодим. Він був фарисеєм і одним з юдейських вождів.

2 Якось уночі прийшов він до Ісуса й каже: «Равві, ми знаємо, що Ти Вчитель, посланий Богом, бо ніхто не здатен на такі чудеса, як Ти, якщо його не підтримує Бог».

3 І відповів тоді Ісус: «Істинно кажу, якщо хтось прагне побачити Царство Боже, він мусить народитися вдруге. Хто не народився знову, той не бачитиме Царства Божого».

4 «Але якщо людина вже стара, як же може вона народитися знову? - запитав Никодим. - Адже ніхто не може повернутися в черево материнське і знову вийти з нього».

5 «Істинно кажу, - відповів Ісус, - людина має знову народитися від води і Духа. Бо якщо ні, то не ввійти їй до Царства Божого.

6 Все, народжене від людської плоті, - це плоть, а від Духа народжене - духовне.

7 Не дивуйся з Моїх слів про те, що маєш знову народитися.

8 Вітер дме туди, куди заманеться. Ти чуєш його завивання, та не знаєш, звідки дме вітер і куди. Так і з кожним народженим від Духа Святого».

9 «Як же це може бути?» - запитав Никодим.

10 Ісус на те сказав йому: « Ти - вчитель народу Ізраїльського і не знаєш цього?

11 Істинно кажу: ми говоримо про те, що знаємо і розповідаємо про те, що бачили, та ви, люди, не приймаєте свідчення нашого.

12 Я розповідав вам про земні речі, та ви не вірите Мені. Як же ви повірите, коли говоритиму про Небесне?

13 Ніхто не зійшов на Небо, крім Того, Хто зійшов звідти - Сина Людського.

14 Мойсей підніс на жердині змію в пустелі. Так само буде і з Сином Людським - Він також мусить бути піднесений.

15 І тоді всі, хто вірить у Нього, одержать вічне життя.

16 Бо так сильно полюбив Бог цей світ, що віддав Свого Єдиного Сина заради того, щоб кожен, хто в Нього вірує, не був загублений, а здобув вічне життя.

17 Не на осуд світу послав Бог свого Сина, а на те, щоб світ через Нього спасся.

18 Того, хто вірує в Нього, не буде засуджено, але того, хто не вірить, вже засуджено, бо він не повірив у Єдиного Сина Божого.

19 Ось підстава для засудження: Світло прийшло у світ, та люди віддали перевагу темряві, бо лихими були вчинки їхні.

20 Кожен, хто чинить зло, ненавидить Світло й намагається уникати його, щоб вчинки його лишалися таємними.

21 Той же, хто йде за правдою, прямує до Світла, щоб видно було, що вчинки його від Бога».

22 Після цього Ісус зі Своїми учнями вирушив до землі Юдейської. Він жив там з ними якийсь час і хрестив людей.

23 Іоан теж хрестив у Еноні, що біля Салима, бо там було багато води. Чимало людей приходило до Іоана, і він хрестив їх.

24 Тоді ще Іоана не було кинуто до в'язниці.

25 Деякі з Іоанових учнів почали сперечатися з одним юдеєм щодо обрядового обмивання.

26 Тож вони підійшли до Іоана й сказали: «Равві, Той, з Ким ти був по той бік Йордану, і про Кого ти свідчив, так от Він тепер теж хрестить людей, і всі йдуть до Нього».

27 Тоді Іоан відповів їм: «Людина не може щось приймати, якщо воно не дано їй від Бога.

28 Ви самі були свідками того, як я казав: «Я не Христос, а лише посланий поперед Нього».

29 Нареченим може бути лише той, у кого є наречена. А дружка - це той, що стоїть і прислухається, коли ж прийде молодий, і радіє, почувши його голос. Тож і я зараз сповнений тієї радості.

30 Його значення весь час зростатиме, а моя роль ставатиме все скромнішою».

31 Той, Хто прийшов згори, найважливіший від усіх людей, що живуть у цьому світі. Той же, хто прийшов з землі, належить землі і говорить про земне. Отже, Той, Хто прийшов з небес, - вищий за всіх.

32 Він свідчить про все, що бачив і чув, але люди те не приймають.

33 Хто вірить у Його свідчення, вірить і в те, що Бог істинний.

34 Адже Той, Кого Бог послав, мовить слова Божі і сповнений Духом Божим.

35 Отець любить Сина Свого і дав Йому владу над усім.

36 Той, хто вірує в Сина, має вічне життя, але не побачить вічного життя той, хто не слухатиметься Сина, і гнів Божий впаде на того.

Вiд Iоана 4

1 Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан.

2 (Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні).

3 Але почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї.

4 По дорозі туди йому потрібно було переходити через Самарію.

5 І прийшов Він до самарійського міста Сихар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу.

6 Там була криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Ісус, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці.

7 Ісус звернувся до самаритянки, що прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися».

8 Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.

9 Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами).

10 Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».

11 «Ўановний, - каже жінка, - але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води?

12 Чи, може, Ти більший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?»

13 На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип'є цієї води, скоро знову спрагу відчує.

14 Але хто вип'є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя».

15 Тоді жінка каже: «Ўановний добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».

16 Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди».

17 «У мене немає чоловіка», - відповіла вона.

18 Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. У тебе було їх п'ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».

19 А жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти пророк!

20 Наші батьки йшли на цю гору поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».

21 Ісус на те відповів: «Дорога Моя, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.

22 Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.

23 Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.

24 Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині». Жінка й мовить до Нього:

25 «Я знаю, що має прийти Месія (що означає помазаник Божий), якого називають Христом. Коли ж Він прийде, то розповість нам про все».

26 Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Месія».

27 В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»

28 Жінка залишила свій глечик, повернулася до міста та й каже людям:

29 «Ходімо побачите Чоловіка, що розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Месія».

30 Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.

31 Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»

32 Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам невідомо нічого».

33 І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось приніс поїсти?»

34 Ісус мовив до них: «Іжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.

35 Засіваючи поле, ви часто кажете: «Ще чотири місяці, а там і жнива». Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже достигли для жнив.

36 Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.

37 І справді слушна приказка: «Один сіє, другий жне».

38 Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися. Інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати те, над чим вони трудилися».

39 Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, що свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті».

40 Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні.

41 І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав.

42 Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».

43 Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї.

44 Бо Ісус сам казав, що пророка не шанують у його рідній вітчизні.

45 Отже, коли Він прийшов туди, іалилеяни щиро зустріли Його, бо вони бачили все, що Він звершив на святі Пасхи в Єрусалимі. Бо й вони були на святі.

46 Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він був перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син.

47 Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.

48 Ісус йому й каже: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, - ніяк не можете повірити».

49 Чиновник змолився: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»

50 І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому.

51 По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав.

52 Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні».

53 І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина.

54 Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.

Вiд Iоана 5

1 Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалима.

2 Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася по-арамейськи Вифезда і мала п'ять критих галерей з колонами.

3 У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних.

5 І був там чоловік, що хворів на той час уже тридцять вісім років.

6 Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»

7 Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає».

8 Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи».

9 І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І було це в суботу.

10 Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!»

11 Той відповів: «Чоловік, що зцілив мене, сказав мені: «Візьми постіль свою і ходи».

12 Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, що сказав тобі взяти постіль і йти?»

13 Але зцілений не знав, хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.

14 Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов.

15 І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його.

16 Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.

17 Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». Через це ще дужче юдеї захотіли вбити Його.

18 Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом.

19 І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить.

20 Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші звершення, ніж ті, що ви бачили, - тож ви дивуватиметеся.

21 Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.

22 Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму,

23 щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, що послав Його.

24 Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.

25 Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, - матимуть життя.

26 Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу.

27 Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він - Син Людський.

28 Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, що у могилах лежать, почують голос Сина Людського.

29 Вони повстануть із могил. Всі ті, що добро робили, воскреснуть для життя, хто ж зло чинив, - встане, щоб бути засудженим.

30 Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав.

31 Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили.

32 Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення і мають силу.

33 Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда.

34 Та Я не покладаюся на свідчення людей, а кажу це, щоб ви могли спастися.

35 Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час.

36 Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.

37 Навіть Отець Мій, що послав Мене, Сам свідчить на Мою користь. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя,

38 ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.

39 Ви вивчаєте Святе Письмо, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Письмо свідчить і про Мене!

40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя.

41 Я не приймаю похвали від людей.

42 Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму.

43 Я прийшов до вас в ім'я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде від свого імені, то ви його приймете!

44 Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?

45 Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас.

46 Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене.

47 Але якщо ви не вірите в те, що він писав, то як же ви повірите словам Моїм?»

Вiд Iоана 6

1 Після цього Ісус подався на другий бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським.

2 Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудо, що здійснив Ісус над хворим.

3 Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями.

4 Наближалося свято юдейської Пасхи.

5 Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?»

6 Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.

7 І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку».

8 Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже:

9 «Ось хлопчина, що має п'ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».

10 І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там тисяч п'ять чоловіків.

11 Тоді Ісус узяв хлібини, воздавши Богові дяку, розділив між тими, що сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив - кожному, хто скільки хотів.

12 Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало».

13 Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п'ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.

14 Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді пророк, що мав прийти у світ!»

15 Ісус знав, що люди хочуть оголосити Його своїм царем. От-от вони вже повинні були прийти. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.

16 Коли настав вечір, Ісусові учні пішли вниз до озера.

17 Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.

18 Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.

19 Коли вони пропливли кілометрів п'ять - шість, то побачили Ісуса, що йшов по озеру й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.

20 Але Ісус мовив до них: «Це Я! Не бійтеся!»

21 Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.

22 Наступного дня люди, що залишалися на протилежному березі озера, побачили там лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями. Вони знали, що ті попливли самі.

23 Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.

24 І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.

25 Знайшовши Його на другому боці озера, вони запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»

26 Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.

27 Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».

28 Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»

29 І відповів Ісус: «Це Бог бажає: «Вірте Тому, Кого Він послав».

30 Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?

31 Наші пращури їли манну небесну в пустелі, як про це написано у Святому Письмі: «Він послав їм хліб з Небес, щоб вони їли».

32 Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з Небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з Небес.

33 Адже хліб Божий - це Той, Хто сходить з Небес і дарує життя світові».

34 «Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі», - сказали вони.

35 Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.

36 Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене, але й досі не вірите.

37 Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене.

38 Бо Я зійшов з Небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Того, Хто послав Мене.

39 Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день.

40 Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».

41 Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я - хліб, що зійшов з Небес».

42 Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»

43 У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж себе.

44 Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, що послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день.

45 Пророки писали: «І Бог їх усіх навчить». Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене.

46 Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.

47 Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.

48 І Я - той хліб, що дає життя.

49 Ваші пращури їли манну небесну в пустелі, але вони вмерли.

50 Я ж - той хліб, що йде з Небес, а кожний, хто його з'їсть, той не помре ніколи.

51 Я - хліб живий, що зійшов з Небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що я дарую, - тіло Моє, що віддаю за життя світу».

52 Тоді юдеї почали сперечатися поміж себе, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?»

53 А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип'єте крові Його, не матимете життя в собі.

54 Той, хто їсть Тіло Моє і п'є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день.

55 Тіло Моє - то істинна їжа, а кров Моя - істинний напій.

56 Той, хто їсть тіло Моє і п'є кров Мою, лишається в Мені, а Я - в ньому.

57 Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною.

58 Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, що їли манну небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно».

59 Все це Ісус говорив, навчаючи в синаіозі в Капернаумі.

60 Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»

61 Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення?

62 А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов?

63 Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам, - Дух, і вони дають життя. Та є серед вас такі, що не вірять».

64 (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав:

65 «Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому».

66 Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.

67 Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?»

68 У відповідь Йому Симон - Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя.

69 Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти - Божий Святий».

70 Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас - диявол!»

71 Він казав про Юду, сина Симона Іскаріота, бо хоч той і був одним з дванадцятьох апостолів, але мав зрадити Ісуса.

Вiд Iоана 7

1 Після цього Ісус мандрував по Ґалилеї. Він не хотів мандрувати по Юдеї, бо юдеї намірялися Його вбити.

2 Наближався час юдейського свята Кущів.

3 Тож Його брати сказали Йому: «Тобі слід іти звідси до Юдеї на свято, щоб Твої послідовники могли побачити Твої діла.

4 Ніхто не тримає в тайні свої вчинки, якщо хоче бути відомий усім людям. Отже, якщо Ти можеш зробити це, то покажеш Себе світові».

5 Навіть Його брати не вірили в Нього.

6 Тоді Ісус мовив до них: «Ще час Мій не настав, але вам годиться будь-який час, щоб піти туди.

7 Світ не може ненавидіти вас, а Мене він ненавидить, бо Я кажу людям, що вчинки їхні грішні.

8 Ви самі йдіть на свято. Я ж туди зараз не піду, бо час Мій іще не настав».

9 Сказавши так, Ісус залишився в Ґалилеї.

10 Коли брати Його пішли на свято, Він також пішов, але не відкрито, а таємно.

11 Юдеї шукали Його на святі, кажучи: «Де той Чоловік?»

12 І багато хто поміж себе перешепотіли про Нього в натовпі. Одні казали: «Він - добра Людина»; інші - «Ні, Він обдурює людей».

13 Та ніхто не говорив про Нього відкрито, бо всі боялися юдейських правителів.

14 А коли вже настала середина свята, Ісус ввійшов у храм і почав навчати.

15 Юдеї дуже здивувалися. Вони питали: «Звідки цей Чоловік знає так багато, ніколи не вчившись?»

16 У відповідь Ісус мовив їм: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене.

17 Якщо людина хоче виконати волю Божу, то зрозуміє, звідки йде вчення - від Бога, чи від Мене Самого.

18 Той, хто говорить від себе самого, намагається здобути славу лише собі. Хто ж прагне здобути славу Тому, Хто послав Його - правдивий, і немає кривди в Ньому.

19 Хіба Мойсей не дав вам Закон? Та жоден із вас не дотримується його. Чому ви намагаєтеся вбити Мене?»

20 І натовп озвався: «Чи Ти навіжений? Хто хоче Тебе вбити?»

21 У відповідь Ісус мовив: «Я здійснив одне чудо, і ви всі здивовані.

22 Мойсей дав вам обряд обрізання, але обрізання прийшло від предків ваших, а не від Мойсея. Ви ж інколи обрізаєте немовлят навіть по суботах!

23 Якщо вже обрізання робите по суботах, щоб не порушити Закону Мойсеєвого, то чому ж гніваєтеся на Мене через те, що Я зцілив людину в суботу?

24 Не судіть за зовнішніми ознаками, будьте обережні й судіть судом праведним».

25 Тоді деякі мешканці Єрусалима почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити?

26 Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він - Христос?

27 Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».

28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Ви знаєте Мене, і знаєте, звідки Я родом, і все ж Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він - істинний. Ви Його не знаєте.

29 Але Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього, Він послав Мене».

30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. Багато людей повірили в Нього.

31 Вони говорили: «Невже коли Христос прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»

32 Фарисеї почули, що люди кажуть про Ісуса, і разом з первосвящениками послали варту схопити Його. Тоді Ісус сказав:

33 «Люди, Я ще трохи побуду з вами, а потім повернуся до Того, Хто послав Мене!

34 Ви шукатимете Мене, та не знайдете, бо не зможете піти туди, де Я буду».

35 Юдейські правителі почали говорити поміж себе: «І куди це Він збирається піти, що ми Його не знайдемо? Може, Він піде до наших людей, що живуть у грецьких містах, і там навчатиме греків?

36 Що Він мав на думці, кажучи: «Ви шукатимете Мене, та не знайдете?» І ще: «Туди, де Я буду, ви не зможете піти?»

37 Настав останній і головний день свята. Ісус підвівся й голосно промовив: «Якщо хто з вас відчуває спрагу, нехай підійде до Мене і нап'ється.

38 Хто вірить у Мене, то як сказано у Святому Письмі, ріки живої води потечуть із серця його».

39 Ісус казав це, маючи на увазі Дух Святий, що зійде на тих, хто повірить у Нього. Тоді Дух Святий ще не був дарований людям, бо Ісус іще не був піднесений до слави Своєї.

40 Деякі люди з натовпу, почувши ці слова, почали казати: «Цей Чоловік і справді пророк».

41 Інші говорили: «Цей Чоловік - Христос». А треті промовляли: «Хіба Христос прийде з Ґалилеї?

42 Хіба не сказано у Святому Письмі, що Христос - один із Давидових нащадків і прийде Він із Вифлеєма, міста, де Давид жив?»

43 Так усі люди розділилися, бо мали різні думки про Ісуса.

44 Дехто хотів заарештувати Його, але жоден не наважився навіть пальцем торкнутися Його.

45 Тож варта пішла назад до первосвящеників і фарисеїв. Ті запитали воїнів: «Чому ж ви не привели Його сюди?»

46 І воїни відповіли: «Ніхто досі не говорив так, як Цей Чоловік!»

47 Тоді фарисеї сказали їм: «Невже й вас Він зміг обдурити?

48 Чи вірить у Нього хтось із правителів та фарисеїв? Ні.

49 А ці люди, що повірили, вони не знають Закону, вони прокляті Богом!»

50 Серед них був чоловік на ймення Никодим, який і раніше приходив до Ісуса. То він сказав:

51 «Наш Закон не засуджує людину, спершу не вислухавши її і не взнавши, що вона вчинила, чи не так?»

52 А фарисеї та книжники відповіли Никодимові: «Чи не із Ґалилеї часом і ти? Вчи Святе Письмо, то й побачиш, що не приходить пророк з Ґалилеї».

53 Після цього всі вожді юдейські розійшлися по своїх домівках.

Вiд Iоана 8

1 А Ісус вирушив на Оливну гору.

2 Рано-вранці наступного дня Він знову пішов у храм. Усі люди посходилися до Нього. Тоді Він сів і почав навчати.

3 Книжники й фарисеї привели жінку, яку заскочили в перелюбі, поставили її перед людьми

4 й сказали Йому: «Вчителю, цю жінку якраз застали, коли вона чинила перелюб.

5 Закон Мойсеїв наказує нам закидати таких жінок камінням. А що Ти на це скажеш?»

6 Вони говорили так, щоб випробувати Ісуса й використати Його відповідь проти Нього Самого. Ісус же нахилився й почав писати щось пальцем на землі.

7 А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь».

8 Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.

9 І почувши ці слова, всі почали розходитися. Спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, що стояла перед Ним.

10 Підвівся Ісус і мовив до неї: «Жінко, де ж усі? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»

11 «Жоден, Добродію», - відповіла вона. «То й Я не виню тебе, - сказав Ісус. - Іди собі й більше не гріши!».

12 Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я - Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у пітьмі, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».

13 І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні».

14 Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду.

15 Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого.

16 Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли я суджу, Я не один, а Отець, що послав Мене, зі мною і судитимемо ми разом.

17 Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення - істинні.

18 Я свідчу Сам про Себе, та Отець, що послав Мене, свідчить про Мене».

19 Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого».

20 Промовляв Він ці слова, коли навчав у храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.

21 І знову Він промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду».

22 Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви гадаєте, Він уб'є Себе? Сказав же Він: «Ви не можете прийти туди, куди Я йду».

23 І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі. Я ж посланий Небом. Ви належите цьому світові, а Я - ні.

24 І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я є Той, Хто Я є».

25 Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку.

26 Я міг би багато чого сказати про вас. Я міг би судити вас. Але Той, Хто послав Мене - істинний. І Я кажу людям лише те, що чув від Нього».

27 Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого.

28 А далі Він мовив: «Коли вознесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я є Той, Хто Я є. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене.

29 Той, Хто послав Мене, - зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю».

30 Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.

31 Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, що повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми.

32 Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення».

33 І сказали Йому юдеї: «Ми Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»

34 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить - раб гріха.

35 Раб не залишиться навічно в сім'ї господаря, а Син завжди залишатиметься Сином.

36 Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні.

37 Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення.

38 Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».

39 І відповіли Йому юдеї: «Авраам наш батько!» А Ісус їм на те: «Якби ви були Авраамові діти, то чинили б так, як Авраам робив.

40 Ви ж хочете вбити Мене. Ви хочете вбити Чоловіка, який повідав вам істину, почуту від Бога. Авраам не робив так.

41 Ви ж робите так, як ваш батько». «Ми не незаконнонароджені, - мовили вони, - у нас один батько - це Бог!»

42 На те Ісус відповів: «Якби Бог був вашим батьком, то ви б любили Мене, бо Я прийшов від Бога, і ось Я тут. Я не прийшов зі Своєї волі, бо Він послав Мене.

43 Чому ж ви не розумієте того, що Я кажу? Через те, що неспроможні прийняти вчення Моє.

44 Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо немає її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню.

45 А ви не бажаєте вірити Мені тому, що Я кажу правду.

46 Хто з вас може засвідчити, що Я винен у гріхах? Ніхто. То чому ж ви не вірите Мені, коли Я кажу правду?

47 Той, Хто від Бога - слухає Божі слова. Ви їх не слухаєте, тому що ви не від Бога».

48 Юдеї Йому відповіли на те: «Хіба ж ми не праві, коли кажемо, що Ти самаритянин і навіжений?»

49 Ісус мовив: «Не навіжений Я, а шаную Отця Мого, а ви намагаєтеся ганьбити Мене.

50 Я не шукаю слави для Себе. Є Той, що прагне прославити Мене. Він же є і суддею.

51 Істинно кажу вам: хто дотримуватиметься вчення Мого, той ніколи не спізнає смерті».

52 Юдеї мовили до Ісуса: «Тепер ми точно знаємо, що Ти навіжений. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що той, хто прийме вчення Твоє ніколи не спізнає смерті.

53 Чи, може, Ти вважаєш Себе більшим від нашого батька Авраама? Але ж він помер, і пророки теж. То ким же Ти Себе вважаєш?»

54 Ісус мовив: «Якби Я Сам славив Себе, то це нічого не означало б. Той же, Хто прославляє Мене - це Мій Отець, Кого ви називаєте своїм Богом.

55 Ви Його ніколи не знали, а Я знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би таким же брехуном, як і ви, люди. Але Я знаю Його і виконую волю Його.

56 Прабатько ваш Авраам був радий, що міг побачити день, коли Я прийшов. Він побачив це і щасливий з того».

57 Юдейські правителі сказали: «Тобі ще й п'ятдесяти років немає, а ти кажеш, що бачив Авраама».

58 І мовив Ісус до них: «Істинно кажу вам: перш ніж Авраам був, Я є». Почувши це, вони схопили каміння, щоб закидати Його.

59 Та Ісус сховався і потім вийшов із храму.

Вiд Iоана 9

1 По дорозі Ісус побачив чоловіка, що був сліпий від народження.

2 Учні спитали: «Вчителю, хто згрішив: він сам чи його батьки, що цей чоловік сліпий від народження?»

3 Ісус тоді відповів: «Ні він, ані батьки його. Він народився сліпим заради того, щоб Бог виявив Свою силу, коли він зцілиться.

4 Поки ще день, ми маємо виконувати волю Того, Хто послав Мене. Коли ж ніч настане, ніхто не може працювати.

5 Поки Я є у світі, Я - Світло світу».

6 Мовивши це, Він сплюнув на землю, тоді змішав слину з землею, помастив цим очі сліпого

7 і сказав: «Йди й умийся в купальні Силоам» (що означає «посланець»). Тож він пішов, умився й повернувся зрячий.

8 Тоді сусіди й усі, хто звик бачити його жебраком, запитали: «Чи не той це чоловік, що сидів тут старцем?»

9 Одні казали: «Так, це він». Інші: «Ні, він лише схожий на того». Він же сам сказав: «Я саме той сліпий».

10 І тоді його запитали: «Як же ти прозрів?»

11 На те він відповів: «Чоловік, ім'я Якого Ісус, змішав слину Свою з землею, помазав цим мої очі й мовив до мене: «Іди й умийся в Силоамі». Я пішов, умився там, після чого й прозрів».

12 Тоді його запитали: «Де ж той Чоловік?» А він відповів: «Я не знаю».

13 І привели чоловіка, що раніше був сліпим, до фарисеїв.

14 (А відбулося все це, - коли Ісус змішав слину з землею, і коли прозрів сліпий, - у суботу.)

15 І знову фарисеї питали його, як це сталося, що він прозрів. І той відповів: «Він змастив мені очі брудом, я вмився і зараз бачу».

16 Деякі фарисеї почали казати: «Цей Чоловік не від Бога, бо не дотримується Закону про суботу». Та інші сказали: «Чи може грішник чинити такі чудесні діла?» Тож серед них виникла суперечка.

17 Тоді вони знову звернулися до сліпого: «Що ти можеш сказати про Чоловіка, який повернув тобі зір?» І той відповів: «Він - пророк».

18 Та юдейські правителі не вірили, що цей чоловік був сліпим і враз прозрів. Тож покликали його батьків

19 і запитали: «Чи це ваш син - про кого кажете, що він народився сліпим? То як же він став зрячим?»

20 Його батьки відповіли: «Ми знаємо, що це наш син, і що народився він сліпим.

21 Але ми не знаємо ні як сталося, що він може тепер бачити, ані того Чоловіка, що повернув йому зір. Запитайте в нього! Він уже достатньо дорослий і може розповісти про себе сам».

22 Його батьки сказали так, бо боялися юдейських правителів, які попередньо змовилися, що як хтось визнає Ісуса Христом, то вони того виженуть із синаіоіи. Тому й сказали батьки:

23 «Він уже дорослий. Запитайте в нього!»

24 Тоді юдейські правителі вже вдруге покликали чоловіка, що прозрів, і знову звернулися до нього: «Заклинаємо тебе, скажи правду перед Богом. Ми знаємо, що той Чоловік грішний».

25 І він відповів: «Я не знаю, грішний той Чоловік, чи ні. Я знаю лиш одне: я був сліпий, а зараз бачу!»

26 Тоді вони запитали: «Що Він тобі зробив? Як Він повернув тобі зір?»

27 «Я ж уже вам розповідав, - відповів він, - але ви не слухали мене! То навіщо ж ви знову хочете почути це? Чи, може, теж хочете стати Його учнями?»

28 Тоді, намагаючись образити його, вони сказали: «Це ти Його учень, а ми - Мойсеєві учні.

29 Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, та не знаємо, звідки цей Чоловік».

30 А чоловік, що прозрів, їм відповів: «Дивина, що ви не знаєте, звідки Він, адже Він повернув мені зір!

31 Ми знаємо, що Бог не слухає того, що кажуть грішники. Він слухає лише благовірних, тих, хто виконує Його волю.

32 Ще ніколи не чувано, щоб хтось дав зір людині, народженій сліпою.

33 Якби цей Чоловік не був від Бога, то не зміг би зробити такого».

34 Тоді фарисеї розгнівалися й сказали: «Ти завжди був грішником і народжений увесь у гріху, а тепер намагаєшся повчати нас?» І вони вигнали його з синаіоіи.

35 Ісус, почувши, що вони вигнали цього чоловіка з синаіоіи, знайшов його і мовив: «Чи віриш ти у Сина Людського?»

36 Той його спитав: «А Хто ж Він, Господи? Скажи мені, щоб я міг повірити в Нього».

37 Тоді Ісус і каже: «Ти Його вже бачив, це Той, з Ким ти розмовляєш зараз».

38 «Я вірю, Господи!» - сказав чоловік і впав перед Ним на коліна.

39 Ісус вів далі: «Я прийшов у цей світ судити, щоб сліпі прозріли, а зрячі осліпли».

40 Дехто з фарисеїв, що були з Ним, почувши це, мовили: «Адже ми не сліпі, це вже напевно».

41 А Ісус їм відповів: «Якби ви були сліпі, то не були б винні в гріхах. Ви ж кажете: «Ми зрячі». Отож і гріхи ваші залишаються з вами.

Вiд Iоана 10

1 Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, він хоче покрасти овець.

2 Хто ж через хвіртку входить - той вівчар своєї отари.

3 Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону.

4 Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос.

5 Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».

6 Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.

7 І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець.

8 Всі ж, хто приходив до Мене - то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися.

9 Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно.

10 Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.

11 Я добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець.

12 Наймит - то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч.

13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.

14 Я добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене.

15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець.

16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом.

17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, а потім здобуду його знову.

18 Ніхто не забирає його в Мене. Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову. І маю наказ такий від Отця Свого».

19 Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці.

20 Багато хто з них казав: «Він навіжений і з'їхав з глузду. Навіщо ви Його слухаєте?»

21 Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»

22 Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення. Стояла зима.

23 Ісус походжав у храмі по Соломоновому іанку.

24 Навколо Нього зібралися юдеї. Вони почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам одверто».

25 Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім'я Отця Свого, свідчить на Мою користь.

26 Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви.

27 Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.

28 І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх. Тож ніхто не зможе вирвати тих, хто йде за Мною, з рук Отця Мого.

30 Отець Мій і Я - єдині».

31 Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його.

32 А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім'я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»

33 Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».

34 І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: «Я сказав, що ви боги»?.

35 Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав «богами» (а Святе Письмо не відкиниш).

36 Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: «Ти ганьбиш Бога». І то лише тому, що Я сказав: «Я Син Божий».

37 Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені.

38 Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій у Мені, а Я в Отці Своєму».

39 Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити - Ісус не дався їм у руки.

40 Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там,

41 і багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка, правда!»

42 І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.

Вiд Iоана 11

1 У місті Вефанії, де жили Марія та її сестра Марта, був один чоловік, що захворів. Звали його Лазар.

2 Марія була тією самою жінкою, що змастила була мирром Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.

3 Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».

4 Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».

5 Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка,

7 а потім сказав Своїм учням: «Ходімо в Юдею знову».

8 Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»

9 На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.

10 Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».

11 Сказавши так, Ісус додав: «Наш приятель Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його.»

12 Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».

13 Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони гадали, що Він каже про звичайний сон.

14 Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер.

15 Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього.»

16 Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».

17 Прийшовши до Вефанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежить у могилі.

18 Вефанія розташована кілометрів за три від Єрусалима,

19 й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.

20 Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.

21 І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат.

22 Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».

23 І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне».

24 Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня.»

25 «Я є воскресіння і життя! - сказав Ісус. - Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.

26 І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»

27 «Так, Господи! - сказала вона. - Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, що мав прийти у світ».

28 Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».

29 Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.

30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.

31 Юдеї, що були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.

32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат».

33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, що прийшли разом з нею.

34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, - відповідають Йому, - йди подивись»

35 Ісус заплакав.

36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»

37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, що зробив сліпого зрячим, міг би й Лазаря захистити від смерті».

38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.

39 Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Марта, сестра померлого, Йому у відповідь: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».

40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»

41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.

42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, що стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».

43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»

44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».

45 І багато юдеїв, що прийшли до Марії і побачили, що Ісус здійснив, повірили в Нього.

46 Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.

47 Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!

48 Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».

49 Але один із них, на ім'я Каяфа, що у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте.

50 І не розумієте, що для вас буде краще, якщо один чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».

51 І сказав це він не від себе. Оскільки він був первосвящеником того року, він передрікав, що Ісус помре за людей,

52 і не лише заради юдейського народу, а щоб об'єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.

53 І з того самого дня вони стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.

54 Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого ввіддалік, біля пустелі. Там і залишався Він зі Своїми учнями.

55 Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалима, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.

56 Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви гадаєте, чи прийде Він на свято?»

57 Первосвященики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.

Вiд Iоана 12

1 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Вефанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.

2 Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.

3 Марія взяла глечик, де було з півлітра дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

4 Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, що мав Його зрадити, сказав:

5 «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет і не роздати гроші бідним?»

6 Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

7 «Залиш її! - сказав Ісус. - Нехай вона робить свою справу в ім'я дня Мого поховання.

8 Бідні завжди будуть з вами, та не завжди з вами буду Я».

9 Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Вефанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

10 Тоді первосвященики змовилися вбити й Лазаря.

11 Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

12 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалима на свято. Почувши, що Ісус має там бути,

13 люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім'я Господа! Благословенний будь, Царю Ізраїльський!»

14 Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Письмі:

15 «Не бійся, місто Сіонське! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».

16 Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та коли Ісус прославився, то згадали, що було про Нього так написано у Святому Письмі, і що так люди і зробили Йому.

17 Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.

18 Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.

19 Тоді фарисеї почали говорити поміж себе: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

20 Серед тих, що прийшли поклонитися на Пасху, були греки.

21 Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.

22 Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

23 Тоді Ісус відповів Їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.

24 Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ірунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ірунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

25 Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.

26 Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій.

27 Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: «Отче, врятуй Мене від цього часу страждань»? Ні, тому, що заради цих страждань Я й прийшов.

28 Отче, нехай славиться ім'я Твоє». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім'я Своє і ще прославлю».

29 Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То ангел говорив з Ним».

30 І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.

31 Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.

32 І коли Я вознесуся над землею, то приверну всіх людей до Себе».

33 Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

34 І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

35 І мовив Ісус: «Світло ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

36 Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.

38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»

39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

40 «Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам'яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб звернулися до Мене щоб Я зцілив їх».

41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.

42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синаіоіи.

43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.

45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.

46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.

47 Якщо хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.

48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, що послав Мене, дав Мені наказ, як і чого Я маю навчати.

50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».

Вiд Iоана 13

1 Було це перед святом Пасхи, і Ісус знав, що прийшов час Йому покинути цей світ і піти до Отця Свого. Він завжди любив тих, хто був з Ним у світі, й вирішив показати їм, що любов ця до них була безмежною.

2 То сталося під час вечері, коли диявол уже переконав Юду, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса.

3 Ісус знав, що Отець дав Йому владу над усім, і що прийшов Він від Бога й повертався до Нього.

4 Він підвівся з-за столу, зняв з Себе верхній одяг, узяв рушника і підперезався ним.

5 Тоді налив води у миску і почав мити Своїм учням ноги й витирати їх рушником, яким був підперезаний.

6 Коли Ісус підійшов до Симона-Петра, той запитав Його: «Господи, невже Ти будеш мити мені ноги?»

7 У відповідь Ісус мовив: «Ти не розумієш зараз, що Я роблю, а зрозумієш пізніше».

8 Петро сказав Йому: «Ти ніколи не митимеш ніг моїх!» На те Ісус відповів: «Якщо Я не обмию їх, то не матимеш ти місця поруч зі Мною».

9 «Господи, - попросив Симон-Петро, - обмий не лише ноги, а й руки мої і голову!» Тоді Ісус до нього й каже:

10 «Тому, хто обмився, лише ноги обмити треба, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі».

11 Він знав того, хто зрадить, тому й сказав так: «Ви чисті, та не всі».

12 Скінчивши обмивати ноги, Ісус знову вдягнувся і, повернувшись на Своє місце за столом, мовив: «Чи розумієте ви, що Я для вас зробив?

13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом. І маєте рацію, бо Я є.

14 Тож якщо Я, Господь і Вчитель, обмив ноги вам, то вам належить обмивати ноги один одному.

15 Я подав вам приклад, щоб ви могли робити для інших те, що Я зробив для вас.

16 Істинно кажу вам: жоден слуга не більший за свого господаря, так і Посланець не більший від Того, Хто Його послав.

17 Якщо знатимете це, то щасливі будете, виконуючи такі правила.

18 Я не кажу про вас усіх. Я знаю тих, кого вибрав. Та мусить збутися те, що написано у Святому Письмі: «Той, хто хліб їв зі Мною, повернувся проти Мене».

19 Я кажу вам про це зараз, перш ніж це збудеться, а коли воно збудеться, ви повірите: Я Той, що є.

20 Істинно кажу вам: хто приймає Мого посланця, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто Мене послав».

21 Мовивши це, Ісус став глибоко стурбованим і сказав відверто: «Істинно кажу вам: серед вас є один, хто зрадить Мене».

22 І Його учні почали дивитися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже.

23 Один з Його учнів, той, якого Ісус любив, був поруч з Ісусом за столом.

24 Симон-Петро кивнув йому, щоб той спитав, про кого це Ісус мовив.

25 Той, нахилившись близько до Ісуса, запитав: «Господи, хто він?»

26 І відповів Ісус: «Це той, для кого Я вмочу скибку хліба в миску».Тоді Він вмочив хліб у миску й подав його Юді, сину Симона Іскаріота.

27 І лише Юда взяв той хліб, як сатана увійшов у нього. І мовив Ісус до Юди: «Роби швидше те, що збираєшся зробити».

28 Та ніхто з тих, хто сидів поруч за столом, не зрозумів, чому Він так сказав Юді.

29 Через те, що Юда мав скриньку для грошей, одні гадали, що Ісус сказав йому: «Купи все, що нам потрібно для свята», інші, що Він велів роздати трохи грошей бідним.

30 Юда взяв шматок хліба в Ісуса і відразу вийшов. Була ніч.

31 Після того, як Юда вийшов, Ісус мовив: «Син Людський здобув тепер славу, а через Нього - Бог.

32 Оскільки Бог здобув славу через Нього, то й Син Людський прославиться через Бога. І Бог незабаром прославить Його.

33 Діти мої, вже не довго Я буду з вами, а потім ви шукатимете Мене. Це буде так, як Я сказав юдеям: «Ви не зможете піти туди, куди йду Я». Так і вам Я кажу.

34 Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного.

35 Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного».

36 «Господи, куди ж Ти йдеш?» - спитав Симон-Петро. «Ти не можеш іти за Мною, куди Я йду, а пізніше - йтимеш», - відповів Ісус.

37 Петро знову запитав: «Господи, чому я зараз не можу йти? Я за тебе життя покладу».

38 Ісус відповів: «Ой, чи такий ти, що покладеш життя? Істинно кажу тобі: ще й півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене».

Вiд Iоана 14

1 «Нехай не тривожаться ваші серця, - мовив Ісус. - І далі вірте в Бога, вірте також в Мене.

2 У домі Отця Мого багато місця. І якби не так було, то Я б вам сказав. Я йду туди, щоб приготувати місце для вас.

3 А коли піду й приготую, то повернуся й заберу з Собою вас, щоб ви були там, де Я.

4 Куди Я піду, туди й ви шлях знаєте».

5 Хома й каже тоді: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Звідки нам знати шлях?»

6 «Я є Ўлях, Істина й Життя, - відповів Ісус. - І ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене.

7 Якщо ви справді знали Мене, то знали й Отця Мого. І відтепер ви знаєте Його, ви бачили Його».

8 Тоді Пилип мовив: «Господи, покажи Отця, і цього буде досить для нас».

9 Ісус відповів: «Я був серед вас так довго, а ти, Пилипе, досі не знаєш Мене? Хто бачив Мене, той і Отця бачив. Як ти можеш казати: «Покажи нам Отця»?

10 Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, а Отець у Мені? Слова, що кажу вам, ідуть не від Мене. Отець, що є в Мені, вершить справи Свої.

11 Повірте Мені, коли кажу, що Я є в Отці, а Отець в Мені. Якщо ж ні, то повірте в Мене за справи Мої.

12 Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, зможе здійснити те ж, що й Я. Так! Він здійснить навіть більше, бо Я йду до Отця Свого.

13 І як ви попросите щось здійснити в ім'я Моє, Я здійсню те, що ви попросите. Я зроблю це, щоб Отець прославився через Сина.

14 Якщо попросите чогось в Моє ім'я, те Я виконаю.

15 Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді.

16 І Я проситиму Отця, а Він дасть вам іншого Розрадника, який буде з вами вічно.

17 Це Дух Істини, якого світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його. Ви ж його знаєте, бо він живе з вами і буде жити в вас.

18 Я не залишу вас сиротами. Я прийду до вас.

19 Іще трохи, і світ уже не побачить Мене, ви ж бачитимете Мене, бо Я живу і ви будете жити.

20 І того дня ви дізнаєтеся, що Я в Отці Своєму, а ви в Мені, а Я в вас.

21 Хто приймає Мої заповіді й дотримується їх, той справді любить Мене, а хто любить Мене, того й Отець Мій полюбить, і Я любитиму того і явлюся йому».

22 І спитав Його Юда, але не Іскаріот: «Господи, як же це так, що Ти лише нам явишся, а не світові?»

23 Ісус мовив у відповідь: «Хто любить Мене, той слідуватиме вченню Моєму, і Отець любитиме того. І Ми прийдемо до Нього й будемо з Ним.

24 Хто ж не любить Мене, той не слідує вченню Моєму. І слово, що ви чуєте, йде не від Мене, воно належить Отцю Моєму, що послав Мене.

25 І все це Я вам казав, поки був разом з вами. Та й Розрадник, Дух Святий, що його пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усього.

26 Він нагадає вам усе, що Я казав.

27 Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються.

28 Ви чули, як Я казав вам, що залишаю вас, але повернуся знову. Якби ви Мене любили, то зараз би раділи, що до Отця Я йду, тому що більший Він за Мене.

29 Я сказав вам про це зараз, перш ніж воно трапиться. А коли це станеться, ви зможете пересвідчитися й повірите.

30 Недовго вже говоритиму Я з вами, бо йде правитель світу цього. Але він не має влади наді Мною. І всі ці події відбуваються для того, щоб світ узнав, як люблю Я Отця.

31 І чиню так, як наказав Отець Мені. Вставаймо ж і ходімо разом звідси».

Вiд Iоана 15

1 «Я є справжня лоза виноградна, а Отець Мій - виноградар.

2 Він зрізає все галуззя, що плодів не дає. Він підрізає й чистить кожну гілку, що плід несе. І тоді вона ще більше плодоносить.

3 Ви вже очистилися вченням, що приніс Я вам.

4 Тож лишайтеся в Мені, а Я залишуся в вас. Галузка не спроможна сама собою плід давати, якщо вона не є лозою. Так і ви не зможете, якщо не будете в Мені.

5 Я є лоза, а ви - то є галуззя. Той, хто перебуває в Мені, а Я в ньому, дає врожай багатий. А без Мене ви не зможете нічого вдіяти.

6 Якщо ж хто не залишиться в Мені, то буде подібний до відрізаної галузки. Її викинуть, і вона зів'яне. Люди збирають сухе галуззя, кидають його у вогонь і спалюють його.

7 Якщо ви перебуватимете в Мені, і Моє вчення буде в вас, тоді просіть чого хочете - і матимете.

8 І через те Отець здобуде славу, що ви дасте багатий врожай і станете Моїми учнями.

9 Як полюбив Отець Мене, Я теж так полюбив вас. Живіте ж у Моїй любові!

10 Якщо будете дотримуватися заповідей Моїх, то житимете в Моїй любові. Так само і Я виконував заповіді Отця Мого, і зараз залишаюся в Його любові.

11 Я все це вам сказав, аби радість Моя була з вами і щоб ваша радість була повна.

12 Ось заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив.

13 Немає більшої любові, коли людина своє життя покладе за друга.

14 Всі ви - Мої друзі, якщо виконуєте все, що Я вам заповідаю.

15 І слугами не називаю Я вас більше - слуга не відає, що господар його робить. Я назвав вас друзями, бо все довірив вам, що чув Я від Отця Свого.

16 І ви Мене не вибирали. То Я вас вибрав Сам і призначив, щоб ішли ви й приносили плоди. І це Моє бажання - щоб плід зостався ваш. Тоді чого попросите в ім'я Моє, все матимете від Отця.

17 Ось вам Мій заповіт: любіть один одного.

18 Якщо світ зненавидить вас, то пам'ятайте, що він іще раніше зненавидів Мене.

19 Якби належали ви світу, він, як своїх, любив би вас. Але ви не належите світу, а Я обрав вас зо світу, тому світ вас ненавидить.

20 І пам'ятайте, що Я сказав вам: «Слуга не більший від хазяїна свого». Хто переслідує Мене, той переслідує і вас. Хто ж наслідує Моє вчення, той наслідуватиме й ваше слово.

21 Але люди робитимуть усе це вам з-за Мене, не знаючи Того, Хто послав Мене.

22 Якби Я не прийшов і не став би говорити з ними, вони б ніякого гріха не мали, та зараз немає прощення їм за їхні гріхи.

23 Той, хто ненавидить Мене, ненавидить Отця Мого.

24 Якби Я не здійснив перед людьми таких вчинків, яких більш ніхто не здійснював, гріха б вони не мали. Але вони побачили все, що зробив Я. І все ж ненавидять Отця і разом з Ним Мене.

25 І все це сталося для того, щоб збулися слова, записані в їхньому Законі: «Мене ненавидять вони, та без причини».

26 Коли ж Я пришлю вам від Отця Розрадника, що є Духом Істини і від Отця йде, то на Мою Він користь свідчитиме.

27 Ви також свідчитимете про Мене, бо ви зі Мною були від самого початку.

Вiд Iоана 16

1 І все це розповів Я вам, щоб не зневірилися ви.

2 Із синаіоіи виженуть вас люди. І час прийде, коли, вбивши когось із вас, вважатиме вбивця, що служив він Богу.

3 Всі діятимуть так, бо ні Отця не пізнали Мого, ані Мене.

4 І розповів Я вам про це, щоб згадали, коли прийде той час, що попереджав Я вас. А не сказав вам про ці речі з самого початку через те, що був тоді ще з вами.

5 А зараз до Того вирушаю Я, Хто послав Мене, і жоден із вас не запитає Мене: «Куди Ти йдеш?»

6 Зараз, коли Я вам усе це розповів, серця ваші сповнилися смутком.

7 Та істинно кажу: для вас же ліпше буде, щоб Я пішов, інакше не прийде Розрадник. Пішовши, Я пришлю його до вас.

8 І коли Він прийде, то виявить людям світу правду про гріх, і праведність, і суд.

9 Він доведе людям, що вони грішні, бо не вірять у Мене.

10 Доведе Він праведність Мою, бо до Отця Я йду, і ви Мене вже не побачите.

11 Він доведе, що є Божий суд, бо правителя світу цього вже засуджено.

12 І ще багато чого хотів би Я вам сказати, та зараз іще не знесете ви всього того.

13 Але як прийде Він, Дух Істини, то направить вас до істинної правди. І не від Себе говоритиме Він, а скаже те, що почує. Він сповістить вас про прийдешнє.

14 І Він Мене прославить, бо візьме те, що належить Мені й відкриє його вам. Все, що належить Отцю Моєму, належить і Мені.

15 Ось чому кажу Я, що візьме Він те, що Мені належить, і відкриє вам.

16 Незабаром ви вже не побачите Мене, а трохи згодом ви побачите Мене знов «.

17 Тоді дехто з Його учнів почали казати один одному: «Що означають ці Його слова: «Незабаром ви вже не побачите Мене, а трохи згодом ви знов побачите Мене»? Або ці: «Бо до Отця Я йду»?

18 І ще вони казали: «Що це за «згодом», про що це Він говорить? Ми не розуміємо, що Він каже».

19 Ісус знав, що вони хотіли Його запитати, тож мовив: «Ви сперечаєтеся поміж себе про те, що Я сказав: «Незабаром ви вже не побачите Мене, а трохи згодом ви знов побачите Мене».

20 Істинно кажу вам: будете стогнати й голосити, а світ радітиме. Сумуватимете, та смуток ваш обернеться радістю.

21 Коли жінка народжує дитину, то терпить муки, бо прийшов її час, а як народить, то забуває про всі страждання, бо сповнена радістю, що людина прийшла у світ.

22 Тож і ви засмучені зараз. Та Я знову побачу вас, і ви будете мати радість, і ніхто не зможе позбавити вас її.

23 І не питатимете ви в той день у Мене нічого. Істинно кажу вам: хоча б що ви попросили в Отця в Моє ім'я, Він усе вам дасть.

24 Та досі ви не просили ще нічого в Моє ім'я. Тож просіть - і все одержите, щоби радістю сповнилися серця ваші.

25 Про все це Я розповідав вам притчами. Та прийде час, коли Я вже не говоритиму притчами, а просто повідаю вам про Отця.

26 Того дня ви зможете просити в Моє ім'я, і Я вже не кажу, що проситиму за вас Отця.

27 Бо Сам Отець вас любить за те, що ви любите Мене. Він любить вас за те, що ви повірили, що Я прийшов від Бога.

28 Так, Я прийшов у цей світ від Отця. А зараз залишаю вас і повертаюся до Нього».

29 І учні сказали Йому: «Ось зараз Ти говориш чітко й відверто і не розповідаєш притчі.

30 Тепер ми знаємо, що Тобі все відомо, і навіть не маєш потреби, щоб Тебе хто питав. І тому ми віримо, що Ти прийшов від Бога».

31 І сказав Ісус: «То тепер ви вірите?

32 Послухайте! Надходить час, і він уже прийшов, коли ви всі розійдетеся. Кожен повернеться до своєї домівки, а Мене залишите. Та Я не самотній, бо Отець Мій зі Мною.

33 Розповів Я вам про все для того, щоб ви мали через Мене мир та спокій. У цьому світі ви страждатимете, та будьте мужні! Я переміг світ!»

Вiд Iоана 17

1 Мовивши так, Ісус звів очі до неба й сказав: «Отче, прийшов час: даруй славу Синові Своєму, щоб Син Твій зміг прославити Тебе.

2 Ти дав Йому владу над всіма людьми, щоб Він дарував вічне життя тим, кого Ти Йому дав.

3 Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, посланця Твого.

4 Я прославив Тебе на землі і завершив те, що Ти доручив Мені зробити.

5 А зараз даруй Мені славу перед образом Твоїм, Отче, славу, що Я мав з Тобою - ще до існування світу.

6 Я показав, який Ти є тим людям, котрих Ти дав мені від світу. Вони були Твоїми, але Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.

7 Зараз же вони знають, що усе, що Ти дав Мені, йде від Тебе.

8 Я дав їм вчення, що Ти дарував Мені, і вони прийняли його. Вони зрозуміли істинно, що Я прийшов від Тебе й повірили, що Ти послав Мене.

9 І Я молюся за них. Я не молюся за всіх людей, а лише за тих, кого Ти дав Мені, бо вони - Твої.

10 Все, що Моє, - Твоє. А Твоє - Моє, і Я прославився через них.

11 Я йду до Тебе. Я вже не належу цьому світові, а вони залишаються в ньому. Отче Святий, збережи їх в ім'я Твоє, Яке Ти дав Мені, щоб вони були єдиними, - так, як Ми єдині.

12 Коли Я був з ними, то оберігав їх ім'ям Твоїм, що Ти дав Мені. Я захищав їх, і жоден із них не загинув, крім одного, що приречений був на погибель. Так збулося сказане у Святому Письмі.

13 Тепер Я йду до Тебе, але молитву цю промовляю тут, поки перебуваю в цьому світі, щоб цим людям передалася радість Моя, і щоб мали вони радість досконалу.

14 Я приніс їм слово Твоє, та люди зненавиділи їх, бо вони не належать цьому світові, як і Я не належу йому.

15 Я не молюся за те, щоб Ти забрав їх зі світу. Я молюся за те, щоб Ти вберіг їх від лиха.

16 Вони не належать світові цьому, як і Я йому не належу.

17 Приготуй їх на служіння Тобі через служіння істині. Вчення Твоє - істина.

18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

19 Я віддаю Себе Тобі на служіння від їхнього імені, щоб і вони могли присвятити себе служінню Тобі через служіння істині.

20 Та Я молю Тебе не лише за них, а також і за тих, хто вірить у Мене завдяки вченню, що вони несуть для інших.

21 Я молюся за те, щоб усі ці люди єднались у вірі й жили так, як Ти, Отче, - в Мені, а Я - в Тобі. Нехай і вони будуть об'єднані з Нами, щоб світ повірив, що Я - Твій посланець.

22 Я приніс їм славу, що Ти дав Мені, щоб вони єдналися так, як Ми з Тобою.

23 Я в них, а Ти в Мені, щоб і вони могли стати єдиним цілим, щоб світ дізнався, що ти послав Мене, і полюбив їх так, як полюбив Мене.

24 Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою, що ти дав Мені, бо полюбив Мене, ще до створення світу.

25 Отче Праведний! Світ не знає Тебе, та Я знаю Тебе, і вони знають, що Ти послав Мене.

26 Я відкрив їм, який Ти є, і надалі відкриватиму, щоб та любов, якою Ти полюбив Мене, огорнула і їх, і щоб Я й надалі жив у їхніх серцях».

Вiд Iоана 18

1 Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на другий бік річки Кедрон. Там був сад, і в той сад вони всі ввійшли.

2 Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався тут зі Своїми учнями.

3 Тож Юда прийшов туди й привів загін воїнів і сторожу з храму. Їх послали первосвященики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.

4 Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого шукаєте?»

5 Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Він їм тоді: «Це Я». Юда, що зрадив Його, стояв там з ними.

6 Коли Він сказав: «Це Я», всі відступили назад і попадали на землю.

7 Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета».

8 І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».

9 Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені».

10 Симон-Петро мав меч, і вихопив його з піхов і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх.

11 І сказав Ісус Петрові: «Заховай свого меча до піхов. Невже не питиму Я чашу страждань, що Отець дав Мені?»

12 Тоді воїни на чолі зі своїм командиром і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв'язали Його

13 й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року.

14 Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один чоловік помер за народ.

15 Симон-Петро разом із іншим учнем ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом.

16 А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, що добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра.

17 Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро їй: «Ні!»

18 Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.

19 Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення.

20 І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синаіоіах і храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував.

21 Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони напевно знають!»

22 Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Оце Ти так відповідаєш первосвященикові?»

23 Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б'єш Мене?»

24 Тоді Анна відіслав зв'язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.

25 Увесь цей час Симон-Петро стояв і грівся. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?» - то він відрікся, мовивши: «Ні».

26 Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?»

27 Петро й цього разу відрікся. І тут заспівав півень.

28 І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися, і щоб можна було на свято їсти пасху.

29 Тож Пилат вийшов до них і мовив: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?»

30 Вони йому відповіли: «Не був би цей Чоловік злочинцем, не привели б ми Його до тебе!»

31 Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Вони відповідають: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть».

32 І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.

33 Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти й справді Цар Юдейський?»

34 Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?»

35 «Хіба я юдей? - запитав Пилат. - Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?»

36 І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси».

37 Тоді Пилат спитав: «Отже, Ти - Цар?» «Це Ти сказав, що Я Цар, - відповів Ісус. - Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».

38 Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за цим Чоловіком.

39 Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»

40 Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.

Вiд Iоана 19

1 Тоді Пилат наказав забрати Ісуса й покарати батогами.

2 І воїни, сплівши тернового вінка, наділи Йому на чоло й накинули на Нього багряницю.

3 Вони підходили до Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!», - і били Його по обличчю.

4 Пилат знову вийшов і звернувся до натовпу: «Послухайте, я накажу вивести Його до вас, щоб ви знали, що я не бачу ніякої провини за Ним».

5 І вийшов Ісус, і на Ньому був терновий вінок, а на плечах Його була багряниця. І сказав тоді Пилат: «Ось цей Чоловік!»

6 Побачивши Його, первосвященики та варта храму загукали: «Розіпни Його! Розіпни Його!» «Ви самі беріть Його і розпинайте! - сказав Пилат. - Бо я не знаходжу ніякої провини за Ним».

7 «Ми маємо Закон, і згідно з ним Він мусить померти, бо назвав себе Сином Божим», - відповіли юдеї Пилатові.

8 Почувши це, Пилат іще більше злякався.

9 Він знову повернувся до свого палацу й запитав Ісуса: «Звідки Ти?» Але Той йому не відповів.

10 «Ти не хочеш зі мною розмовляти?» - запитав Пилат. Ти, напевно, знаєш, що я маю владу відпустити Тебе або ж розіп'ясти?»

11 Тоді Ісус сказав: «Не мав би ти ніякої влади наді Мною, якби не була вона дарована тобі Богом. Отже, на тому, хто видав Мене тобі, лежить більший гріх».

12 Після цього Пилат намагався знайти спосіб звільнити Ісуса, та юдеї кричали: «Якщо ти Його звільниш, то це означатиме, що ти не є цезаревим другом! Кожен, хто вдає з себе царя, йде супроти цезаря!»

13 Коли ж Пилат почув це, то вивів Ісуса, а сам сів на суддівське місце, що звалося «Бруківка». Арамейською мовою воно звалося «Ґаввата».

14 Було це в п'ятницю перед Пасхою, близько полудня. І сказав тоді Пилат юдеям: «Ось ваш Цар!» І всі закричали:

15 «Забери Його! Забери Його геть! Розіпни Його!» «Ви хочете, щоб я розіп'яв вашого Царя?» - спитав Пилат. А первосвященики відповіли йому: «У нас немає іншого царя, крім цезаря!»

16 Тоді Пилат віддав їм Ісуса на розп'яття. І вони взяли Його під варту.

17 І пішов Він, несучи Свій хрест, до місця, що звалося Лобним, арамейською мовою - Ґоліофа.

18 Там його розіп'яли. А разом з Ним іще двох - по обидва боки, так що Ісус виявився посередині.

19 Пилат звелів зробити напис на табличці й прибити її на хресті. «ІСУС НАЗАРЕТЯНИН. ЦАР ЮДЕЙС№КИЙ», - було там написано.

20 Багато юдеїв прочитало цей напис, бо місце, де розіп'яли Ісуса, було недалеко від міста й написано те було арамейською, грецькою та латинською мовами.

21 Юдейські первосвященики сказали Пилатові: «Напиши не «Цар Юдейський», а так: «Цей Чоловік сказав: «Я - Цар Юдейський».

22 Пилат відповів їм: «Що я написав, те написав».

23 Розіп'явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів - цільно зіткана зверху до низу.

24 Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Письмі: «Вони розділили одяг Мій між собою і кинули жереб на Моє вбрання, кому воно дістанеться». Отже, воїни так і зробили.

25 Біля хреста, на якому був розіп'ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маідалена.

26 Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син».

27 І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.

28 Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане в Святому Письмі, сказав: «Мене мучить спрага». Так здійснилося сказане у Святому Письмі.

29 Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст.

30 Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Це кінець». Тоді, схиливши голову, Він помер.

31 То була п'ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп'ятим ноги і зняти їх.

32 Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, що були розіп'яті разом з Ісусом.

33 Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього.

34 Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода.

35 Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, - щоб ви повірили.

36 І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Письмі: «Жодна Його кістка не буде поламана».

37 І ще сказано у Святому Письмі: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом».

38 Після цього Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Пилат дав йому дозвіл. Тож він пішов і зняв Ісусове тіло.

39 З ним був і Никодим, що раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів - суміш мирра з алое - літрів зі сто.

40 І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами - так ховають за юдейським звичаєм.

41 Поруч із місцем, де розіп'яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова гробниця, в якій нікого не було поховано.

42 Оскільки була п'ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.

Вiд Iоана 20

1 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемно Марія Маідалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто.

2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Взяли Господа з гробниці й нам невідомо, куди поклали».

3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди.

4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший.

5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.

6 У цей час наспів і Симон-Петро, що біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці,

7 а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці.

8 Тоді й другий учень зайшов усередину - той, що прийшов перший, - і, побачивши що сталося, повірив.

9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Письмі, що Він має воскреснути з мертвих.

10 Після цього учні повернулися додому.

11 Марія стояла біля гробниці й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину.

12 Там вона побачила двох ангелів, що сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати.

13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його».

14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, що стояв поруч, та не впізнала Його.

15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Ўановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».

16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамейською мовою: «Раввуні!». Це означає: «Вчителю!»

17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх і скажи їм: «Піднімаюся Я до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого».

18 Марія Маідалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.

19 Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Увійшов Ісус, став перед ними та й каже: «Мир вам!»

20 Сказавши це, Він показав їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа.

21 Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас».

22 Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.

23 Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».

24 Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Дідимом, не було разом з усіма, коли приходив Ісус.

25 Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, доки не вкладу своїх пальців туди, й доки не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»

26 Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!»

27 Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір».

28 І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!»

29 Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили, та повірили».

30 Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі.

31 Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христом, Сином Божим, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім'я.

Вiд Iоана 21

1 Після цього Ісус іще раз являвся Своїм учням - біля Тиверіадського озера. Ось як це сталося.

2 Якось були разом Симон-Петро, Хома, що звався Дідимом, Нафанаїл з Кани, що в Ґалилеї, обидва сини Зеведеєві, а також іще двоє Ісусових учнів.

3 Симон-Петро й каже: «Я йду ловити рибу». А решта йому: «Ми йдемо з тобою!» Тож вони пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не зловили.

4 Настав ранок. Ісус прийшов і став на березі, але учні Його не впізнали.

5 І запитав Ісус: «Друзі, впіймали ви щось?» Вони відповіли: «Ні».

6 Тоді Ісус сказав їм: «Закиньте сіть праворуч від човна, то й зловите». Вони закинули, а витягти вже не могли, так багато риби вони впіймали.

7 Тоді улюблений учень Ісуса сказав Петрові: «Це ж Господь!» Почувши, що то був Господь, Петро обв'язався навколо своїм одягом, бо був роздягнувся для риболовлі, й кинувся у воду.

8 Решта учнів допливла до берега в човні, тягнучи за собою сіть із рибою. До берега там було недалеко, метрів зо ста.

9 Вийшовши з човна на берег, вони побачили там розкладене вогнище, на якому пеклася риба, а поруч лежав хліб.

10 Ісус сказав їм: «Принесіть трохи риби, тієї, що ви зловили».

11 Симон-Петро увійшов до човна й витяг на берег сітку, повну великої риби. І було там сто п'ятдесят три рибини, та сіть від такої кількості не порвалася.

12 І сказав Ісус: «Ідіть снідати!» І жоден з учнів не наважився запитати: «Хто Ти?», бо вони знали, що то Господь.

13 Ісус підійшов, узяв хліба й дав їм. Він також дав їм і риби.

14 І це було вже втретє, як Ісус явився Своїм учням після того, як Він воскрес з мертвих.

15 Коли вже всі поснідали, Ісус запитав Симона-Петра: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене дужче, ніж усі інші?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус наказав йому: «Подбай про Моїх ягнят».

16 І вдруге Він спитав його: «Симоне, Іоанів сину, чи ти Мене любиш?» Петро відповів: «Так, Гоподи, Ти знаєш, що я Тебе люблю». Ісус сказав: «Паси овець Моїх».

17 Ісус запитав Петра втретє: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене?» Петро засмутився від того, що Ісус утретє його спитав: «Чи любиш ти Мене?». Але відповів: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я Тебе люблю». І сказав тоді Ісус: «Подбай про овець Моїх.

18 Істинно кажу тобі: коли ти був молодий, ти вдягався сам і йшов, куди тобі заманеться, та постарівши, простягатимеш руки свої і хтось інший одягатиме тебе й вестиме туди, куди ти не схочеш».

19 Сказав Він це, щоб вказати, якою смертю Петро прославить Бога. Після цих слів Ісус звернувся до Петра: «Іди за Мною».

20 Петро озирнувся й побачив, що за ними йшов улюблений учень Ісуса, той, що під час вечері був нахилився до Нього й спитав: «Господи, хто ж той, що зрадить Тебе?»

21 Тож, побачивши його, Петро спитав Ісуса: «Господи, а з ним що буде?»

22 Ісус відповів йому: «Може, Я хочу, щоб він залишився, поки Я не прийду. Що тобі до цього? Ти йди за Мною!»

23 Чутка про те, що той учень не помре, розійшлася поміж браттями. Але Ісус не казав, що той учень не помре. Він лише сказав: «Може, Я хочу, щоб він залишився, поки Я не прийду. Що тобі до цього?»

24 Саме цей учень і свідчить про все, він же й написав це, і ми знаємо, що свідчення це правдиве.

25 Багато ще чого Ісус здійснив, і якщо про все написати докладно, то книг було б стільки, що цілий світ, я гадаю, не вмістив би всього написаного.