Дiя 1

1 У першій своїй книзі, Теофіле, я писав про діла і вчення Ісуса - від того часу, коли Він почав свою службу, і до моменту, коли Його було взято на Небо.

2 Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа.

3 Після Своєї смерті Ісус явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус являвся Своїм апостолам і розповідав їм про Царство Боже.

4 І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалима. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв, - ви чули це від Мене.

5 Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».

6 Тож коли апостоли зібралися разом, вони запитали Його: «Господи, чи повернеш ти цього разу царство Ізраїлю?»

7 Ісус відповів: «Вам не дано знати часи чи дні, що Отець встановив Своєю владою.

8 Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, й по всій Юдеї, і в Самарії, і по всій землі».

9 Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на Небо. І хмара сховала Його від їхнього зору.

10 Апостоли пильно вдивлялися в небо, як Він пішов, коли раптом поруч із ними з'явилися двоє чоловіків у білому вбранні.

11 Вони сказали: «Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, який був узятий від вас на Небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили , коли Він ішов на Небеса».

12 Апостоли повернулися до Єрусалима з Оливної гори, що стоїть на відстані суботньої прогулянки від Єрусалима.

13 Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова.

14 Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, і Марія, Ісусова мати, і Його брати.

15 У цей час відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав:

16 «Брати мої, мусило збутися Святе Письмо, що Дух Святий прорік Давидовими устами про Юду, який привів тих, що схопили Ісуса.

17 Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо».

18 (Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він упав сторч головою, і тіло його луснуло, аж тельбухи вивалилися.

19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»).

20 Адже сказано в книзі Псалмів: «Хай спустошена буде його оселя, і ніхто хай не житиме в ній». І ще сказано: «Хай інший візьме на себе його служіння».

21 Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був з нами весь той час, коли й Господь Ісус був з нами

22 - від Іоанового хрещення й до миті, коли Ісус був взятий від нас. Цей обраний мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння».

23 Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Матвія.

24 Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав

25 взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало».

26 І апостоли кинули жереб між двома. І жереб упав на Матвія. Тож він долучився до одинадцяти апостолів.

Дiя 2

1 Коли настала П'ятдесятниця, всі вони були разом у одному місці.

2 Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.

3 Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.

4 І всі вони сповнилися Духом Святим. Вони почали говорити іншими мовами - Святий Дух дав їм таку здатність.

5 Побожні юдеї чоловіки з усіх країн світу жили в Єрусалимі.

6 Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп. І всі люди були збентежені, бо кожен із них почув, що звучить його рідна мова.

7 Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, що розмовляють, не іалилеяни?

8 Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?

9 Серед нас же тут і парфяни, й мидяни, й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії,

10 Фриіії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима - як юдеї, так і новонавернені

11 - критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

12 Усі присутні були здивовані й збентежені, все перепитували одне одного: Що б це могло означати?

13 А інші навпаки - здіймали їх на глум: «Вони випили надто багато солодкого вина».

14 Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, підвищив голос і звернувся до людей: «Люди юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова!

15 Ці люди не п'яні, як ви тут запідозрили, ще тільки дев'ята ранку.

16 А сталося якраз те, про що пророк Йоіл говорив:

17 «В останні дні, - говорить Бог, - Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а вашим юнакам видіння будуть, старим же вашим снитимуться сни.

18 Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх - чоловіків і жінок, і ті почнуть пророкувати.

19 Знамення покажу Я в Небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму.

20 Сонце стане темним, а місяць - кривавим у переддень великого і славного приходу Господа.

21 Та кожен, хто вірить у Господа, буде помилуваний».

22 Ізраільтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог підтвердив вам чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте.

23 Цей Чоловік був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. І ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп'явши.

24 Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих. Бо смерть не могла втримати Його.

25 Адже ще Давид говорив про Нього: «Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був непохитним.

26 І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією,

27 тому, що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих, Ти не даси Своєму Святому зазнати тління.

28 Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю перед Лицем Своїм».

29 «Брати мої», - вів далі Петро, - я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.

30 Але він був пророком і знав, що Бог клятвенно пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків.

31 Він дивився в майбутнє. І він мав на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив:«Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління».

32 Бог воскресив Ісуса. І всі ми були свідками цього.

33 Ісус був вознесений як правиця Богова. І Він одержав обіцяний Дух Святий від Отця. І Він пролив Цей Дух, що ви зараз бачите і чуєте.

34 Адже Давид не вознісся на Небеса, і сам він говорив: «Господь мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене,

35 доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком».

36 Ось чому хай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Цього Ісуса, якого ви розіп'яли, водночас і Господом, і Христом!»

37 Почувши це, люди були глибоко розчулені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»

38 Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді кожному з вас належить бути хрещеним ім'ям Ісуса Христа - на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.

39 Бо ця обітниця - для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».

40 І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»

41 Хто сприйняв Петрове послання, той хрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до них того дня.

42 Вони присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони ділили хліб між собою і молилися разом.

43 Почуття страху Божого перебувало на кожному з них, і багато чудес і знамень зробили апостоли.

44 Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.

45 Вони продавали своє майно і власність і розподіляли їх між усіма за потребою кожного.

46 Щодня вони всім товариством зустрічалися в храмі. І вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.

47 Віруючи славили Бога і втішалися з доброго ставлення всіх людей. І щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, що спаслися.

Дiя 3

1 Петро та Іоан ішли до храму на третю годину дня. То був час молитви.

2 А тут якісь люди несли чоловіка, каліку від народження. Його щодня клали біля храмових воріт, що називалися Красною Брамою, щоб він міг просити подаяння в тих, хто йшов до храму.

3 Коли кривий жебрак побачив, що Петро й Іоан входять до храму, він попросив у них грошей.

4 Апостоли поглянули на нього й Петро сказав: «Подивися на нас!»

5 Він подивився на них, чекаючи щось від них одержати.

6 Але Петро промовив: «Я не маю ні срібла, ні золота, але я дам тобі те, що маю: Ім'ям Ісуса Христа з Назарета: встань і йди!»

7 І Петро взяв каліку за праву руку і підняв його. І негайно ноги й суглоби того стали сильними.

8 Він стрибком став на обидві прямі й почав ходити. Він рушив із ними до храму й походжав, і підстрибував, славлячи Бога.

9 І всі люди бачили, як він ходить і як славить Бога.

10 Вони впізнали в ньому того жебрака, що завжди сидів і просив подаяння біля Красної Брами храму. І всі були здивовані з того, що сталося з цим чоловіком.

11 Через те, що жебрак тримався за Петра й Іоана, всі люди, здивовані, збіглися до них. Вони були в такому місці храму, що називалося Соломонів іанок.

12 Побачивши таке, Петро запитав людей: «Народе ізраїльський, чому ти так заскочений цим? Чому ви дивитеся на нас так, ніби ми своєю владою або своїм благочестям зробили так, що цей чоловік ходить?

13 Бог Авраама, Ісаака і Якова, Бог наших предків звеличив слугу Свого Ісуса. А ви віддали Його на смерть, відцуралися Його перед Пилатом, коли той вирішив був відпустити Ісуса.

14 Ви відмовилися від Святого й Праведного, а натомість попросили, щоб вам відпустили вбивцю.

15 Ви вбили Того, Хто веде людей до життя. Але Бог воскресив Його з мертвих. Ми свідки цього.

16 Це ж Ісусове ім'я дало силу цьому чоловікові, якого ви бачите і знаєте, бо ми віримо в Ісусове ім'я. Так, саме віра, що приходить через Ісуса, повністю зцілила цього чоловіка. І це сталося на ваших очах.

17 Зараз, браття, я знаю, що ви зробили так, бо самі не знали, що ви робите, - так само, як і вожді ваші.

18 То Бог зробив так, аби збулося те, що Він прорік устами всіх пророків - що Його Христос мусить прийняти страждання.

19 Отже, покайтеся. Поверніться до Бога. І гріхи ваші будуть стерті.

20 І Господь дасть вам духовний спочинок. І Господь пошле Христа, якого Він уже обрав для вас. То є Ісус.

21 Христос мусить лишатися на Небесах аж до того часу, як Бог відновить порядок речей у світі. Про це Він говорив із давніх-давен устами Своїх святих пророків.

22 Адже Мойсей сказав: «Господь ваш Бог дасть вам пророка, такого як я, з ваших власних людей. Ви мусите слухатися всього, що Він казатиме.

23 А хто не слухатиметься Його, викорінений буде з народу».

24 Так, усі пророки, починаючи від Самуїла, і всі, хто прийшли після нього, - всі говорили саме про ці дні.

25 І всі ви - діти пророків і Заповіту, даного Богом предкам вашим. Бог сказав Авраамові: «Через твоїх нащадків усім народам на землі прийде благословення».

26 І коли Бог воскресив Свого Слугу, - вів далі Петро, - Він послав Його спершу до вас. Щоб благословити вас, повертаючи з ваших лихих шляхів».

Дiя 4

1 Поки Петро та Іоан промовляли до людей, до них підійшли священики, начальник храмової варти й кілька саддукеїв.

2 Вони були стурбовані тим, що апостоли навчають людей, проповідуючи воскресіння мертвих через Ісуса.

3 Вони заарештували Петра та Іоана й посадили їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4 Але багато людей, які чули послання, повірили. Число їх сягало п'яти тисяч.

5 Наступного дня юдейські вожді, старійшини та книжники зібралися в Єрусалимі.

6 Також були там первосвященики Анна, Каяфа, Іоан, Олександр і всі інші з роду первосвященика.

7 Перед ними поставили Петра та Іоана, і вони почали розпитувати апостолів: «Чиєю владою і чиїм іменем ви це зробили?»

8 І Петро, сповнений Духа Святого, відповів: «Вожді народу і старійшини!

9 Якщо ви питаєте нас про ту добру справу, що була зроблена для хворого,

10 тоді ви мусите, і всі люди Ізраїлю також мусять знати таке: це було зроблено владою Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп'яли. Бог воскресив Його з мертвих. Завдяки Йому цей чоловік, що був калікою, стоїть сьогодні перед вами цілком здоровий.

11 Ісус - камінь, який ви, будівельники, відкинули, а він став наріжним.

12 І ніхто інший не дасть нам спасіння, бо немає іншого такого імені під Небесами. Бог послав Його людям, щоби принести їм спасіння».

13 Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. І ще вони збагнули, що ці двоє були з Ісусом.

14 І вони не знайшли, що сказати - тим більше, що зцілений чоловік стояв з ними.

15 Вони наказали апостолам залишити Синедріон. Бо ж радилися між собою:

16 «Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити.

17 Але ми мусимо подбати, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх ні з ким більше не говорити від цього імені».

18 Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім'я Ісуса.

19 Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Богом, якби ми більше слухали вас, а не Бога.

20 Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».

21 Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх. Бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана. Адже люди славили Бога за те, що сталося.

22 Той чоловік, на якому відбулося це чудо зцілення, мав більше сорока років.

23 Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства. Вони розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини.

24 Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них.

25 Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида: «Навіщо колотилися народи? Навіщо марні задуми плели?

26 Земні царі себе до бою готували, Вожді разом збирались, намірялись Супроти Господа і Його Христа».

27 Так, Ірод та Понтій Пилат справді збиралися в цьому місті разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом.

28 І вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися Твоєю владою і Твоєю волею.

29 А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть. Вони намагаються нас залякати. Дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє.

30 Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім'я Святого Слуги Твого Ісуса».

31 Коли скінчили вони молитися, то місце те, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.

32 Усе товариство віруючих жило душа в душу. Ніхто не сказав, що його майно належить тільки йому. Вони завжди всім ділилися.

33 З великою силою апостоли і далі свідчили про воскресіння Господа Ісуса. І велике Боже благословіння було на них усіх.

34 Ніхто з них ніколи не був у нужді. Ті, хто мали землю або будинки, продавали їх, а гроші приносили

35 і клали до ніг апостолів. І гроші давалися кожному, хто мав у них потребу.

36 Так зробив і Йосип, якого апостоли називали Варнавою (що означає «Син утіхи»).

37 Він був левитом, родом з Кіпру. Він продав своє власне поле, а гроші приніс і поклав апостолам до ніг.

Дiя 5

1 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю жінкою продав свою власну ділянку,

2 але апостолам віддав не всі гроші. Разом з жінкою Сапфірою вони таємно присвоїли частину грошей.

3 Петро сказав йому:«Ананіє, чому ти дозволив сатані правити твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі.

4 Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

5 Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це.

6 Юнаки прийшли й загорнули його тіло в саван, а потім віднесли й поховали.

7 Минуло щось із три години. Коли приходить Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося.

8 Петро питає її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все».

9 Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились перевіряти Дух Господній? Поглянь! Ті чоловіки, що поховали твого чоловіка, стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

10 Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли її тіло й поховали поруч із її чоловіком.

11 І великий страх напав на всю церкву, і на всіх, хто чув про ці події.

12 Багато знамень і чудес сталося серед людей. Усе те було зроблено руками апостолів. Усі віруючі були разом на Соломоновому іанку.

13 Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту. Але люди прославляли їх.

14 І все більше й більше віруючих додавалося до Господа - як чоловіків, так і жінок.

15 Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті лежали на ліжках або на постелях, щоб, коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впала на когось із них.

16 Цілі юрби людей приходили з міст і сіл довкола Єрусалима. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами. І всі зцілювалися.

17 Тут первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, отямилися й сповнилися ревнощів.

18 Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в'язниці.

19 Але вночі ангел Господній відчинив двері в'язниці. Він вивів апостолів на волю й сказав їм:

20 «Ідіть, станьте у храмі й розповідайте людям усе про це нове життя».

21 Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до храму й почали навчати людей. Вранці прийшли на службу первосвященик і ті, хто був з ним. Вони скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в'язниці, щоб привели апостолів.

22 З'явившись до в'язниці, вартові там апостолів не знайшли. Вони повернулися до первосвященика й доповіли:

23 «Двері в'язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей. Але відчинивши двері, ми побачили, що всередині немає нікого».

24 Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.

25 А тут їм доповідають: «Люди, яких ви були кинули до в'язниці, стоять зараз у храмі й навчають людей!»

26 То начальник узяв з собою воїнів, пішов до храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.

27 І от апостоли постали перед Синедріоном. Первосвященик промовив до них:

28 «Ми вам суворо наказували не проповідувати цим іменем. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням. Та ще й прагнете звалити на нас вину за смерть цього Чоловіка!»

29 Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.

30 Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп'яттям на хресті.

31 Господь підніс Його до Себе, посадив по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.

32 І ми є свідками цих подій. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».

33 Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони ладні були вбити апостолів.

34 Але в Синедріоні був один чоловік, якого звали Ґамалиїл. Він був учителем Закону. Його дуже поважали всі люди. Він підвівся й наказав на хвилину вивести людей.

35 Потім звернувся до Синедріону: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.

36 Колись з'явився був Тевда і видавав себе за когось великого. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Тевду було вбито. І послідовники його розійшлися, й це ні до чого не привело.

37 Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито. А всі послідовники його порозбігалися.

38 Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх. Бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться.

39 А якщо це від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!»

40 І члени Синедріону послухалися його. Апостолів знову привели й побили батогами. Потім члени Синедріону наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.

41 Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради імені Ісуса.

42 І кожен день у храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус і є Христом.

Дiя 6

1 Тими днями кількість Ісусових послідовників дедалі зростала. Але дехто з юдеїв, що розмовляли грецькою мовою, були невдоволені іншими юдеями. Мовляв, їхніх удів ображають при розподілі щоденної частки харчів.

2 Дванадцять апостолів зібрали разом громаду послідовників і сказали: «Це не добре, що ми залишаємо служіння слову Божому заради керування розподілом харчів.

3 Тож, браття, оберіть з-поміж себе сімох мужів з доброю славою, сповнених Духа Святого і мудрості. Ми їх призначимо відповідати за ці справи.

4 А самі присвятимо себе молитві й служінню Слову».

5 Ця пропозиція задовольнила всю громаду. Вони обрали Степана (чоловіка, сповненого віри і Духа Святого), а також Пилипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і Миколу з Антиохії, який раніше був навернений у юдейську віру.

6 Цих людей назвали апостолам, і ті, помолившись, поклали руки на них.

7 Отже, Слово Боже поширювалося. Кількість послідовників у Єрусалимі дуже зросла. Навіть багато юдейських священиків підкорилося новій вірі.

8 Степан був чоловіком, сповненим благодаті й сили. Він чинив великі дива й чудесні знамення між людьми.

9 А дехто з синаіоіи лібертинів виступив проти нього. То були юдеї з Киринеї та Александрії, а також із Силикії та Азії. Ті лібертини почали сперечатися зі Степаном,

10 але вони не могли протистояти ні мудрості, ні Духові Святому, з якими він говорив.

11 Тоді вони декого підкупили, щоб ті люди сказали: «Ми чули, як Степан богохульствував на Мойсея і Бога».

12 Тим вони підбурили народ, старійшин і книжників. Ті виступили проти Степана, схопили його й привели до Синедріону.

13 І було також приведено лжесвідків, які сказали: «Цей чоловік без кінця говорить проти цього святого місця і Закону.

14 Бо ми чули, як він казав, що цей Ісус із Назарета зруйнує храм і змінить наші звичаї, які Мойсей передав нам».

15 Усі, хто були в Синедріоні, пильно подивилися на Степана й побачили, що обличчя в нього, як у ангела.

Дiя 7

1 Первосвященик запитав Степана: «Це правда?»

2 Степан відповів: «Брати й батьки, послухайте мене! Бог слави явився прабатькові нашому Аврааму, коли той іще був у Месопотамії. Це сталося до того, як Авраам оселився в Гарані. Бог сказав йому:

3 «Полиш свою країну і свою родину, й рушай до землі, яку Я вкажу тобі».

4 То Авраам залишив землю Халдейську й оселився в Гарані. Після смерті Авраамового батька Бог змусив Авраама переселитися в цю землю, де ви живете зараз.

5 Бог не дав йому тут ніякої спадщини, ані стопи землі. Але Він обіцяв дати цю землю у володіння Авраамові та його нащадкам. Хоч на той час Авраам іще не мав дітей.

6 Ось що Бог сказав йому: «Діти твої будуть чужинцями в незнайомій країні. Люди землі тієї поневолять дітей твоїх і знущатимуться з них протягом чотирьох століть.

7 І Я покараю той народ, що порабує дітей твоїх». І ще сказав Бог: «І зрештою вони вийдуть із землі тієї, і вони поклоняться Мені на цій землі».

8 І дав Бог Авраамові заповіт про обрізання. Згодом Авраам став батьком Ісаака. І на восьмий день після народження хлопчика батько зробив йому обрізання. Ісаак дав життя Якову, а Яків став батьком дванадцятьох патріархів.

9 Патріархи заздрили Йосипу. І вони продали його в рабство в Єгипет. Але Бог був з Йосипом.

10 Господь рятував його від усіх негараздів. Він дав Йосипові мудрість і навчив, як здобути прихильність фараона, єгипетського царя. І фараон зробив його правителем усього Єгипту й усього царського господарства.

11 Потім настав був голод у всьому Єгипті та Ханаані. Він приніс страшні страждання. Наші прабатьки не могли знайти їжі.

12 Але до Якова дійшли чутки, що в Єгипті можна придбати зерно. І він послав туди синів своїх, наших пращурів. Це була їхня перша подорож до Єгипту.

13 А коли вони прибули до Єгипту вдруге, Йосип відкрився їм, що він - їхній брат. Тоді ж і фараон взнав про Йосипову родину.

14 Тож Йосип послав по свого батька Якова та всю його родину - всього сімдесят п'ять чоловік.

15 І Яків прибув до Єгипту. Саме там він і наші прабатьки померли.

16 Тіла їхні перенесли в Сихем і там поховали в склепі, що його Авраам придбав за срібло в синів Гамора в Сихемі.

17 З наближенням часу, коли мала збутися Божа обітниця Аврааму, кількість наших людей у Єгипті дуже зростала.

18 Зрештою до влади над Єгиптом прийшов інший цар, який не знав Йосипа.

19 Він підступно повівся з нашим народом, був жорстокий до наших пращурів. Він змушував їх кидати своїх немовлят напризволяще, щоб ті вмирали.

20 У той час народився Мойсей, і він був любий Богу. Три місяці він ріс у батьківському домі.

21 Коли ж вони його викинули, його забрала до себе фараонова дочка. Вона виростила його як свого сина.

22 Мойсей був навчений усієї мудрості єгиптян. І він був дужий у своїх словах і вчинках.

23 Коли йому сповнилося сорок років, він вирішив відвідати своїх братів-ізраїльтян.

24 А коли побачив Мойсей, як знущаються з одного з них, він захистив скривдженого, помстився за нього.

25 Мойсей думав, брати його зрозуміють, що Бог використовував його для їх визволення. Але юдеї не розуміли того.

26 Наступного дня Мойсей прийшов до них. А вони саме билися між собою. Мойсей намагався помирити їх. Він сказав: «Люди, ви ж брати! Навіщо кривдите одне одного!»

27 Але чоловік, що кривдив іншого, відштовхнув Мойсея зі словами: «Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?

28 Чи ти й мене хочеш убити, як убив вчора того єгиптянина?»

29 Почувши ці слова, Мойсей втік. Пішов він до землі Мидійської і там оселився чужоземцем. Там у нього народилося двоє синів.

30 Через сорок років явився Мойсею ангел у полум'ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай.

31 Побачивши це знамення, Мойсей був вражений. А як підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа:

32 «Я Бог твоїх пращурів, Бог Авраама, Ісаака та Якова!» Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі.

33 А Господь сказав йому: «Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш, - свята земля.

34 Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу. І Я зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту».

35 Це був той самий Мойсей, якого люди були відштовхнули зі словами: «Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?» І через ангела, що явився Мойсею у полум'ї палаючого куща, Бог послав його бути вождем і визволителем.

36 Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі.

37 Це ж він сказав синам Ізраїлю: «Бог пошле вам пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу».

38 Це ж він був на зборах у пустелі з нашими прабатьками і з ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам.

39 Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й повернулися серцем своїм до Єгипту.

40 Вони сказали Ааронові: «Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, що вивів нас з Єгипту».

41 У ті часи люди Ізраїлю творили зображення тільця і приносили цьому бовванові офіру. Вони раділи з того, що зробили своїми руками!

42 Але Бог відвернувся від них. Він дав їм можливість поклонятися небесному війську. Як це сказано в книзі пророчій: «Сорок років в пустелі не приносили ви Мені забиту худобу та офіри, о роде Ізраїлю!

43 Ви несли з собою намет Молоха і зірку свого бога Рефана, бовванів для поклоніння. Вишлю Я вас геть, аж за Вавілон».

44 Наші пращури мали з собою в пустелі намет свідоцтва. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив.

45 Одержавши цей намет, наші пращури принесли його з собою, коли Ісус повів їх захопити землю інших народів, яких Бог виганяв, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.

46 Бог був милостивий до Давида. І той попросив дозволити йому звести оселю Богові Якова.

47 Але то вже Соломон збудував храм Божий.

48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк: «Небо - Мій престол, - сказав Господь. -

49 І земля - то мій підніжок. Який же дім зведете ви для Мене? - спитав Господь. - Де є те місце, щоби Я спочив?

50 Та чи ж не Я все це створив?»

51 О впертий люде з поганськими серцями, з поганським слухом! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури.

52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А тепер і Його ви зрадили і вбили.

53 Ви ж ті, хто прийняв від ангелів Закон, але не став його дотримуватися».

54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана.

55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, що стояв по праву руку від Бога.

56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть по праву руку від Бога».

57 У відповідь на ці слова вони закричали й позатуляли вуха. Потім усі разом кинулися на Степана,

58 витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом.

59 Вони закидали Степана камінням, а він молився при тому: «Господи Ісусе, прийми мій дух».

60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.

Дiя 8

1 Юнак Савл погодився, що вбивство Степана було справедливим. Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії.

2 Кілька побожних чоловіків поховали Степана й гірко тужили за ним.

3 Савл почав знищувати церкву. Він ходив від дому до дому, витягав чоловіків і жінок і кидав їх до в'язниці.

4 А ті віруючі, яких вигнали з Єрусалима, пішли по всіх усюдах, розповідаючи людям Благовість.

5 Пилип подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа.

6 Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він чинив, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив.

7 Нечисті духи з гучним криком виходили з людей, що були ними одержимі. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип.

8 Велика радість охопила все місто.

9 Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим.

10 Всі люди - від найменшого до найбільшого - прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік - то Сила Божа, що її називають Великою Силою».

11 До нього прислухалися, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.

12 Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім'я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення - як чоловіки, так і жінки.

13 І сам Симон повірив. І коли він охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер уже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.

14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана.

15 Прибувши, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб вони отримали Дух Святий.

16 Адже поки що він ні на кого з них не пролився. Вони ще тільки-но охрестилися ім'ям Господа Ісуса.

17 Тож Петро й Іоан поклали руки на них, і вони отримали Дух Святий.

18 Коли Симон побачив, що Дух Святий пролився на людей від покладання рук апостолів, він почав пропонувати апостолам гроші.

19 Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Духа Святого».

20 Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий.

21 У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне.

22 То покайся в цьому своєму гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум.

23 Бо я бачу, що ти повен гіркоти. Ти перебуваєш у полоні гріха».

24 І Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».

25 Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони стали. Вони донесли до людей Слово Господа. І потім повернулися до Єрусалима. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських селах.

26 Явився до Пилипа ангел Господній і сказав: «Збирайся й рушай на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Ґази» (та дорога пролягала через пустелю).

27 Пилип зібрався й вирушив. Там був один ефіопець, євнух. Він був вельможею Кандакії, цариці ефіопської. Він наглядав за всією її скарбницею. Ефіопець ходив поклонитися до Єрусалима.

28 Тепер, повертаючись додому, він сидів у своїй колісниці й читав книгу пророка Ісаї.

29 Дух Святий сказав Пилипові: «Йди до тієї колісниці й лишайся біля неї».

30 Наблизившись до колісниці, Пилип почув, що вельможа читає пророка Ісаю. Пилип запитав його: «Чи розумієш ти те, що читаєш?»

31 Той відповів: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?» І він запросив Пилипа піднятися й сісти поруч із ним.

32 Вельможа саме читав таке місце: «Його вели, як вівцю на заклання. І як ягня, що німує перед стригалем, Так і Він не розтулив своїх уст.

33 Принижений, Він був позбавлений справедливості. Хто розповість колись про Його нащадків? Адже життя Його вирвано з землі».

34 Вельможа спитав Пилипа: «Скажи мені, будь ласка, про кого говорить пророк? Це він про себе, чи про когось іншого?»

35 І Пилип заговорив. Він почав з цих слів розповів євнуху Благовість про Ісуса.

36 Дорога вела їх униз і привела до води. Вельможа сказав: «Поглянь! Тут є вода! Чом би мені не похреститися?»

38 Вельможа наказав візникові зупинитися. Вони вдвох - Пилип і вельможа - спустилися до води, й Пилип охрестив його.

39 А коли виходили з води, Дух Господа забрав Пилипа, і вельможа більше його не бачив. Він рушив далі, сповнений радості.

40 А Пилип опинився в місті Азоті. Він пішов по всіх містах, проповідуючи Благовість, аж доки не прибув до Кесарії.

Дiя 9

1 Тим часом Савл був смертельною загрозою учням Господа учням вбивством. Він пішов до первосвященика

2 й попросив у того листи до синаіоі міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників Путі - все одно чоловіків чи жінок, - щоб він міг схопити їх і доставити до Єрусалима.

3 Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього.

4 Савл упав на землю. Він почув голос, що звернувся до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?»

5 Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, якого ти переслідуєш.

6 Але встань і йди до міста. Там буде тобі сказано, що робити».

7 Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого.

8 Савл підвівся з землі. Та коли він розплющив очі, то нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск.

9 Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.

10 У Дамаску мешкав учень Ісуса на ймення Ананія. Господь сказав йому у з'яві: «Ананіє!» Він відповів: «Я тут, Господи!»

11 Господь сказав йому: «Збирайся й рушай на вулицю, що зветься Прямою. Там у домі Юди запитай чоловіка з міста Тарс. Його звуть Савл. Він саме молиться.

12 Йому була з'ява, й він бачив, що до нього прийшов чоловік на ймення Ананія і поклав на нього руки, щоб він знову прозрів».

13 Ананія відповів: «Господи, я від багатьох чув про цього чоловіка, про все те лихо, що він заподіяв Твоїм святим у Єрусалимі.

14 І сюди він з'явився, наділений владою від головних первосвящеників схопити всіх, хто вірить у Тебе».

15 Але Господь сказав йому: «Іди! Бо цей чоловік - обране Мною знаряддя, щоб донести ім'я Моє до поганів і царів, та й до людей ізраїльських.

16 Я Сам маю показати йому все, що він мусить вистраждати в ім'я Моє».

17 Тож Ананія вирушив і прийшов у той дім. Він поклав руки на Савла й промовив: «Брате Савле, Господь послав мене, Ісус, що явився тобі по дорозі сюди, щоб ти знову побачив і сповнився Духа Святого».

18 І тієї ж миті неначе луска впала з Савлових очей, і він знову прозрів. Він устав і охрестився.

19 Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.

20 Савл вирушив до синаіоіи й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Це Син Божий».

21 Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, що намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить у це ім'я? Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?»

22 А Савл дедалі більше набирав сили і вражав юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Ісус і є Христос.

23 Минуло кілька днів, і юдеї змовилися вбити Савла.

24 Але їхні плани стали Савлові відомі. День і ніч стежили вони за міською брамою, щоб убити його.

25 Але Савлові учні вивели його вночі й спустили його в кошику через отвір у міський стіні.

26 Повернувшись до Єрусалима, Савл спробував пристати до віруючих, та вони лякалися його. Ніхто не вірив, що він став Ісусовим учнем.

27 Але Варнава узяв його й відвів до апостолів. Він розповів, як Савл бачив Господа на дорозі, і як Господь говорив до нього, і як він у Дамаску відважно проповідував в ім'я Ісуса.

28 І Савл залишився з апостолами, й вільно ходив з ними Єрусалимом, і відважно проповідував ім'я Господа.

29 Він розмовляв і сперечався й з юдеями, що говорили грецькою мовою, але ті намірялися вбити його.

30 Коли браття довідалися про це, то відвели Савла до Кесарії, а звідти відіслали до Тарса.

31 В Юдеї, Ґалилеї та Самарії настали для Церкви мирні часи. Церква зміцніла і виросла чисельно. Віруючі жили в пошані до Господа і були втішені Духом Святим.

32 Мандруючи з міста до міста, Петро завітав до святих, що мешкали в Лидді.

33 Там він знайшов чоловіка, якого звали Еней. Той уже вісім років був немічний і прикутий до ліжка.

34 Петро сказав йому: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе. Підведись і сам постели собі ліжко». І той негайно підвівся.

35 І всі мешканці Лидди й Сарона бачили його й навернулися до Господа.

36 В Йоппії жила Ісусова послідовниця Тавіта. Вона завжди була готова на добрі справи й завжди давала бідним гроші.

37 Якраз у ті дні вона захворіла й померла. Тіло її обмили й поклали в горішній кімнаті.

38 Лидда була біля Йоппії. Коли Ісусові послідовники в Йоппії почули, що Петро перебуває в Лидді, вони послали до нього двох чоловіків з проханням: «Прийди до нас, будь ласка, негайно».

39 Петро зібрався й вирушив з ними. Коли він прийшов, його відвели до горішньої кімнати. А всі вдови обступили його. Вони плакали й показували йому одяг та інші речі, які Сарна зробила своїми руками, коли ще була з ними.

40 Петро вислав їх із кімнати, а сам став на коліна й почав молитися. Потім, повернувшись до тіла, промовив: «Тавіто, встань». Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла.

41 Петро подав їй руку й допоміг встати на ноги. Слідом за тим він покликав учнів та вдів і показав їм, що Тавіта жива.

42 Це стало відомо по всій Йоппії, тож багато людей повірило у Господа.

43 Петро залишився в Йоппії на багато днів в одного кожум'яки на ім'я Симон.

Дiя 10

1 У Кесарії жив собі чоловік на ймення Корнилій. Він був центуріоном у так званому Італійському полку.

2 Він був побожним і богобоязним чоловіком, як і вся його родина. Він щедро давав бідним і завжди молився Богу.

3 Якось о третій пополудні Корнилію була з'ява. Він виразно побачив ангела Божого, який ввійшов до нього й покликав: «Корнилію!»

4 Корнилій зі страхом подивився на нього й запитав: «Що це, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви й подаяння бідним стали відомі Богу, Він пам'ятає про тебе.

5 Зараз пошли когось до Йоппії, хай приведуть сюди чоловіка на ймення Симон. Його ще називають Петром.

6 Він зупинився у кожум'яки Симона, будинок якого стоїть біля моря».

7 Коли ангел, з яким він розмовляв, зник, Корнилій покликав двох слуг і одного побожного воїна з числа своїх підлеглих.

8 Він розповів їм про все, що сталося, й послав їх до Йоппії.

9 Наступного дня, коли вони були в дорозі й уже наближалися до міста, Петро піднявся на дах будинку помолитися.

10 То було опівдні. Він відчув, що зголоднів, і схотів їсти. І поки Петрові готували обід, йому була з'ява.

11 Він побачив, як небеса розверзлися й щось подібне до великого простирадла, яке хтось тримає за чотири ріжки, злетіло додолу.

12 А на ньому були різноманітні тварини й гади земні, а також птахи небесні.

13 І голос долинув до нього: «Встань, Петре. Вбий і їж!»

14 Петро відповів: «Звісно, ні, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого».

15 І вдруге пролунав голос: «Не вважай нечистим те, що очищене Богом».

16 І так тричі голос пропонував Петрові. І тричі Петро відмовлявся. А потім раптом усе зникло, знову піднялося на небо.

17 Петро був збентежений, гадаючи, що б усе це могло означати. Аж тут надійшли люди, яких послав Корнилій. Вони запитали, де Симонова оселя, й тепер уже стояли біля воріт.

18 Прибульці голосно запитали, чи гостює в цьому домі чоловік на ймення Симон, якого ще називають Петро.

19 Тим часом Петро все ще розмірковував про з'яву, що йому була. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шукають тебе.

20 То вставай і зійди вниз, і рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх».

21 Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?»

22 Вони відповіли: «Нас послав центуріон Корнилій. Він чоловік праведний і богобоязний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йому запросити тебе до його оселі й послухати твоє слово».

23 Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії.

24 І через день вони прибули до Кесарії. Корнилій чекав їх. Він покликав своїх родичів і найближчих друзів.

25 Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому.

26 Але Петро підвів його й промовив: «Підведися! Сам я лише людина».

27 Сказавши так, Петро ступив у дім і побачив, що там зібралося багато народу.

28 Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечистою.

29 Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?»

30 Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час - о третій пополудні - я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні.

31 Він сказав: «Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам'ятає про твої дарунки бідним.

32 То пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звуть Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум'яки біля моря».

33 Отож я відразу послав по тебе. І ти був такий люб'язний, що погодився прийти. І всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».

34 І Петро почав говорити: «Тепер я ясно бачу, що Бог неупереджений.

35 В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом.

36 Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа - Він Господь усіх народів.

37 Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення.

38 Ви знаєте про Ісуса з Назарета, як Бог помазав Його Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах і творив добро, і зціляв одержимих нечистим, оскільки Бог був з Ним.

39 Ми свідки всього, що Він чинив у країні юдеїв і в Єрусалимі.

40 Вони вбили Його, розіп'явши на дерев'яному хресті. Але на третій день Бог воскресив Його. І з Божої волі Він явився людям.

41 Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь - нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих.

42 І Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.

43 Всі пророки свідчать про Нього. Вони кажуть, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім'я».

44 Поки Петро все це говорив, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав його.

45 Юдейські віруючі, що прийшли разом з Петром, були вражені з того, що дар Духа Святого пролився й на поган.

46 Вони чули, як погани говорили різними мовами й славили Бога. Тоді Петро сказав:

47 «Чи може хтось заборонити цим людям бути хрещеними водою? Адже на них зійшов Дух Святий так само, як і на нас».

48 І Петро наказав їм охреститися в ім'я Ісуса Христа. Потім вони попросили Петра залишитися з ними на кілька днів.

Дiя 11

1 Апостоли й браття по всій Юдеї довідалися, що поганам також було дароване Слово Боже.

2 Тож як Петро повернувся до Єрусалима, обрізані віруючі дорікали йому.

3 Вони казали: «Ти заходив до осель необрізаних і обідав з ними!»

4 Петро їм докладно пояснив, як усе було:

5 «Я був у місті Йоппії, молився, і в цей час мені була з'ява. Я побачив щось на зразок великого простирадла, яке спускалося з небес, підтримуване з чотирьох кутів. Воно спустилося до мене.

6 Я пильно придивився й побачив там чотириногих земних тварин, диких звірів, гадів, птахів небесних.

7 Потім я почув голос, який промовив: «Встань, Петре. Вбий і їж».

8 Але я відповів: «Звісно, ні, Господи! Бо нічого брудного чи нечистого не брав в рот».

9 Голос з Небес промовив вдруге: «Не називай поганим те, що Бог зробив чистим».

10 Так повторилося тричі. А потім усе знову піднялося на небо.

11 Тієї ж миті троє чоловіків під'їхали до дому, де я перебував. Їх послали до мене з Кесарії.

12 Дух Святий звелів мені йти з ними без зволікань. Ці шестеро братів наших також вирушили зі мною. І ми прийшли до оселі того чоловіка.

13 Він розповів нам, як він побачив ангела, в своєму домі, і той сказав: «Пошли людей до Йоппії, щоб вони привели Симона, якого ще називають Петром.

14 Він принесе тобі Слово, яким ти і всі твої домашні будуть спасенні».

15 І коли я почав говорити, Дух Святий зійшов на всіх присутніх, так само як він спустився на початку на нас.

16 І тут я згадав, що Господь говорив нам: «Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим».

17 Отже, якщо Бог дав їм такий самий дар, як і нам, коли ми повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб протистояти Богу?»

18 Почувши ці слова, вони перестали сперечатися і славили Бога зі словами: «То виходить, що Бог навіть поганам дав покаяння, яке веде до вічного життя!»

19 Під час переслідувань віруючих, що почалися після вбивства Степана, багато з них мусили тікати в далекі краї - до Финикії, Кіпру й Антиохії. І там вони проповідували Слово Боже, але тільки юдеям.

20 Дехто з цих віруючих походив з Кіпру та Киринеї. Коли вони потрапили до Антиохії, то почали проповідувати й грекам, розповідаючи їм Благовість про Господа Ісуса.

21 І сила Господня була з ними, і багато людей повірило й навернулося до Господа.

22 Чутки про це дійшли й до церкви у Єрусалимі. Й вони послали Варнаву до Антиохії.

23 Прибувши туди, Варнава побачив милість Божу в дії, він був дуже радий. Варнава закликав їх залишатися усім серцем вірними Господу.

24 Бо він був добрим чоловіком, сповненим Духа Святого й віри. І чимало людей прилучилося до Господа.

25 Звідти Варнава вирушив до Тарса, шукати там Савла. І коли знайшов його, то привів його до Антиохії.

26 Цілий рік зустрічалися вони з віруючими й навчали силу-силенну людей. І саме в Антиохії учні були вперше названі християнами.

27 Часом приходили з Єрусалима в Антиохію пророки.

28 Одного з них звали Аіав. Він був встав і, натхнений Духом Святим, прорік великий голодомор по всьому світі. (І таке справді сталося в часи цезаря Клавдія).

29 Кожен учень вирішив послати скільки міг братам, які жили в Юдеї.

30 Вони так і зробили, передавши все з Варнавою та Савлом старійшинам церкви в Юдеї.

Дiя 12

1 Десь у той же час, цар Ірод почав переслідувати декого з тих, хто належав до церкви.

2 Він зарубав мечем Якова, Іоанового брата.

3 Побачивши, що це схвалюють юдеї, він задумав також заарештувати й Петра. (То було під час свята Прісних Хлібів).

4 Схопивши Петра, Ірод кинув його до в'язниці. Він передав стерегти його чотирьом четвіркам воїнів. Ірод мав намір після свята влаштувати суд над Петром.

5 Отже, Петра тримали у в'язниці, а церква ревно молилася Богу за нього.

6 У ніч перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двох воїнів, він був скутий двома ланцюгами. Вихід із в'язниці сторожила варта.

7 Раптом ангел Господній з'явився перед ним, і світло засяяло в казематі. Ангел штовхнув Петра в бік і збудив його зі словами: «Вставай мерщій!» І кайдани впали з Петрових рук.

8 Тоді ангел сказав йому: «Вдягнися і взуй сандалії». Петро виконав це. І ангел промовив: «Загорнися в плащ і йди за мною».

9 Петро вийшов за ним. Петро не знав, що всі ці ангелові дії відбуваються насправді. Він гадав, що то все йому сниться.

10 Проминувши перший і другий пости варти, вони підійшли до залізної брами, що вела в місто. Вона сама собою відчинилася перед ними, й вони вийшли. А коли пройшли одну вулицю, ангел несподівано залишив Петра.

11 Тоді Петро отямився й промовив: «Тепер я бачу, що все це правда. Господь послав цього ангела. Він урятував мене від Іродових рук і від усього, що люд юдейський чекав, що зі мною трапиться».

12 Збагнувши це, Петро вирушив до дому Марії, Іоанової матері (Іоана ще звали Марком). Там зібралося багато людей молитися.

13 Петро постукав у хвіртку брами, і дівчина-служниця на ймення Рода пішла спитати, хто там.

14 Упізнавши голос Петра, вона, радісна, побігла назад, навіть забувши відчинити браму. Вона вбігла й повідомила, що Петро стоїть біля воріт.

15 Присутні сказали їй: «Ти божевільна!» Та вона наполягала, що каже правду.

16 А Петро все стукав, і коли вони відчинили й побачили його, то були приголомшені.

17 Жестом руки він заспокоїв їх і пояснив, як Господь вивів його з в'язниці. Він сказав: «Розкажіть Якову і братам про це». І залишивши їх, Петро подався до іншого місця.

18 Коли настав день, варта була дуже збентежена. «Що могло статися з Петром?» - питали воїни.

19 Ірод послав шукати Петра, але його не знайшли. Тоді він допитав вартових, віддав їх під суд і наказав стратити. А Петро вирушив з Юдеї до Кесарії і деякий час перебував там.

20 Ірод був розгніваний на людей Тира й Сидона, і вони великим гуртом прийшли до нього просити миру, попередньо заручившися підтримкою наближеного Іродового слуги Власта. Вони просили миру, тому що їхня країна отримувала харчі з царської країни.

21 У призначений день Ірод, вбраний у свої царські шати, сів на престолі й звернувся до них з промовою.

22 Люди вигукнули: «Це голос бога, а не чоловіка!»

23 Раптом ангел Господній вдарив його, бо він не віддав слави Богу. Ірода сточили черви і він помер.

24 А Слово Боже ширилося й здобувало все нових прихильників.

25 Варнава і Савл завершили свої діяння в Єрусалимі й повернулися до Антиохії. Вони взяли з собою Іоана, якого ще називали Марком.

Дiя 13

1 В Антиохії в церкві були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ниіером, Луцій з Киринеї, Манаєн, який зростав разом з Іродом-тетрархом, та Савл.

2 Якось вони служили Господу й постилися, аж Дух Святий промовив: «Виділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх покликав».

3 Тож коли апостоли й учителі попостилися й помолилися, вони поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у путь.

4 Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.

5 Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синаіоіах. Їм допомагав Іоан.

6 Вони перетнули весь острів аж до Пафоса. А там здибали ворожбита і лжепророка, юдея на ймення Вар-Ісус.

7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.

8 Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім'я). Він намагався відвернути проконсула від віри.

9 Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:

10 «Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола! Ти ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь викривляти прямі Господні путі?

11 Тож слухай! Рука Господня на тобі. Ти осліпнеш і певний час не бачитимеш сонця». Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі. Він почав крутитися на місці, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.

12 Побачивши, що сталося, проконсул повірив і здивувався науці Господній.

13 Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Періи Памфилійської. Іоан залишив їх і повернувся до Єрусалима.

14 А вони вирушили далі - з Періи до Антиохії Писидійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синаіоіи й сіли там.

15 Після читання Закону й книг пророків старші синаіоіи послали до них з такими словами: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».

16 То Павло встав, змахнув рукою і промовив: «Люде ізраїльський і ви, погани, що поклоняються Богу, слухайте.

17 Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських. І Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.

18 І протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.

19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській. А землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п'ятдесят років.

20 А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.

21 Після цього народ попросив дати царя. Бог дав йому Саула, сина Киша з роду Веніаминового. Він правив близько сорока років.

22 Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: «Я знайшов Давида, сина Єсеєвого. Він такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я хочу від нього».

23 З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.

24 А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення покаяння.

25 Завершивши свою справу, Іоан сказав: «Ким ви мене вважаєте? Я - не Він. Але є Той, що прийде за мною, то я не гідний навіть розв'язати Його сандалій».

26 Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, що поклоняються Богу, це ж до нас звернене те послання про спасіння.

27 Мешканці Єрусалима та їхні правителі не впізнали Його. Вони Його засудили. І тим самим справдилися слова пророків, що їх читають щосуботи.

28 І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.

29 Виконавши все, що було про Нього сказане в Святому Письмі, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих.

31 І протягом багатьох днів являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалима. І сьогодні вони - Його свідки людям.

32 І ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих,

33 як було написано в другому Псалмі: «Ти Мій Син; Я сьогодні Тебе породив».

34 І як оживив Бог Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так: «Я дам вам святе й вірне благословіння, що Давидові обіцяв».

35 Також і в іншому місці Він сказав: «Ти не даси Своєму Святому зазнати тління».

36 Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім він помер, і був похований зі своїми предками, й зазнав тління.

37 А той, кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.

38 Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів.

39 І через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.

40 Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:

41 «Дивіться, ви, пихаті, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів».

42 Коли Павло й Варнава йшли з синаіоіи, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.

43 А коли з синаіоіи всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. А ті все розмовляли з ними й переконували їх залишатися з вірою в Божу милість.

44 Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.

45 Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися ревнощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.

46 А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, ви вирішили, що не гідні вічного життя. То ми й звертаємося до поган.

47 Так наказував нам Господь: «Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі».

48 Почувши це, погани зраділи. Вони славили послання Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.

49 Слово Господнє розходилося по всіх навколишніх землях.

50 Юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважніших людей міста, а ті почали переслідування проти Павла та Варнави. І вони вигнали їх з цих земель.

51 Павло та Варнава обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей і вирушили в Іконію.

52 А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.

Дiя 14

1 Так само і в Іконії Павло та Варнава пішли до синаіоіи юдеїв. І говорили там так, що величезна кількість як юдеїв, так і поган, стали віруючими.

2 Але юдеї, котрі не повірили, почали підбурювати поган. Вони викликали в тих лихі почуття до братів.

3 Павло й Варнава довго лишалися там. Вони відважно проповідували в ім'я Господа. А Він підтверджував послання милості Своєї, допомогаючи Павлу та Варнаві творити дивовижні знамення й чудеса.

4 Люди в місті розділилися. Одні підтримували юдеїв, інші - апостолів.

5 Погани та юдеї на чолі зі своїми вождями, намагалися зневажити й побити камінням Павла та Варнаву.

6 Довідавшись про це, Павло з Варнавою втекли до міст Листри та Дервії, що в Ликаоніі, та довколишніх земель.

7 Там вони й далі проповідували Благовість.

8 У Листрі сидів каліка, кривий від народження. Він ніколи не ходив.

9 Він почув, як Павло говорив. Павло подивився пильно на нього й відчув, що каліка мав віру і тому він міг бути зцілений.

10 Павло голосно промовив: «Підведися й стань на ноги!» І каліка скочив на свої прямі й почав ходити.

11 Коли люди в натовпі побачили, що зробив Павло, вони почали голосно вигукувати ликаонською мовою: «Боги стали подібні до людей і зійшли до нас!»

12 Варнаву вони називали Зевсом, а Павла - Гермесом, оскільки здебільшого він говорив.

13 Жрець храму Зевса, розташованого відразу за містом, привів биків, приніс вінки до міської брами. Він, а разом з ним і весь натовп, збиралися принести офіру Варнаві та Павлу.

14 Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві розідрали на собі одяг. Вони кинулися у натовп, вигукуючи:

15 «Люди! Нащо ви таке робите? Ми просто, люди, як і ви. Ми прийшли, щоб розповісти вам Благовість, щоб відвернути вас від цих негідних справ до живого Бога. До Бога, Який створив небо і землю, і море, і все, що є на небі, на землі та в морі.

16 В минулі часи Він дав волю кожному народові йти своїм власним шляхом.

17 Але Він не залишав вас без свідчень про Себе. Він творив добро для вас: проливаючи на вас дощ із небес, і даючи збіжжя в належну пору, даруючи вам хліб насущний і сповнюючи радістю ваші серця».

18 Навіть промовляючи таке, Павлові й Варнаві було важко втримати людей, які прагнули принести їм офіру.

19 Та ось прийшли деякі юдеї з Антиохії та Іконії, й вони переконали натовп. І люди закидали Павла камінням. Потім витягли його за межі міста й кинули, вважаючи, що він мертвий.

20 Та коли над ним зійшлися учні, Павло підвівся й повернувся до міста. А наступного дня разом з Варнавою він вирушив до Дервії.

21 Там вони проповідували Благовість і привернули багато послідовників. Потім вони повернулися до Листри, Іконії та Антиохії.

22 І там зміцнювали душі віруючих. Вони надихали їх перебувати у вірі. Вони казали: «Щоб увійти до Царства Божого, ми маємо пройти через багато страждань».

23 Павло і Варнава призначали старійшин у кожній церкві. Молитвою і постом вони ввіряли старійшин Господу, в Якого ті повірили.

24 Пройшовши через Писидію, Павло й Варнава прийшли до Памфилії.

25 А коли розповіли про послання Господа в Перзі, то вирушили до Атталії.

26 А звідти відпливли до Антиохії, де їм було Божою милістю доручено справу, яку вони виконали.

27 Прибувши до Антиохії, вони зібрали всіх віруючих й розповіли їм про все, що Бог зробив із ними. І також вони повідомили, що Бог відчинив браму віри для поган.

28 І вони довго лишалися там з іншими віруючими.

Дiя 15

1 Прийшли якісь люди з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути спасенні».

2 Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав'язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим. І там обговорити це питання.

3 Церква вирядила їх у путь, і вони рушили через Финикію та Самарію. По дорозі розповідали людям про навернення поган. І ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів.

4 Коли вони прибули до Єрусалима, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини. А вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними.

5 Дехто з віруючих - ті, що належали до фарисеїв, - встали й кажуть:«Погани мусять бути обрізані, вони зобов'язані виконувати Закон Мойсеїв».

6 Апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання.

7 Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте: в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили.

8 І Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам.

9 Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами. Він очистив серця їхні вірою.

10 А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо, якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести?

11 Але милістю Господа Ісуса ми віримо, щоб бути спасенними так само, як вони».

12 Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.

13 Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене.

14 Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє піклування, коли обрав з-поміж поган людей, щоб стали Його людьми.

15 Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:

16 «Я після того повернусь і відбудую занепалий дім Давидів; Я підніму його з руїн і наново поставлю,

17 щоб і решта людства, і всі погани, які будуть покликані іменем Моїм, могли шукати Господа. Отак рече Господь, Який це чинить,

18 І це було відоме в віках».

19 Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, що навертаються до Бога.

20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м'яса удушених тварин та крові.

21 А щодо Мойсея, то в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідує Мойсеїв Закон. По синаіоіах його читають щосуботи».

22 Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу. Вони були керівниками поміж братів.

23 З ними вони передали такого листа: Апостоли й старійшини, ваші брати, шлють вітання поганським братам в Антиохії, Сирії та Киликії.v24 Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас. І все те робилося без наших вказівок.

25 Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими дорогими Варнавою та Павлом.

26 Вони ризикували своїм життям в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

27 Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме.

28 Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:

29 Ви мусите відмовитися від вживання того, що віддали на офіру бовванам, від вживання крові, м'яса задушених тварин та від розпусти.вбережете себе від таких вчинків, то це буде добре. Бувайте здорові».

30 І посланці Варнава, Павло, Юда й Сила вирушили й прибули до Антиохії. Вони зібрали віруючих і вручили їм листа.

31 Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці.

32 Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з браттями, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру.

33 Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх.

35 Павло й Варнава провели якийсь час в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали Слова Господнього й проповідували його як Благовість.

36 За кілька днів Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як вони ся мають».

37 Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком.

38 Але Павло не вважав, що так буде краще - взяти з собою того, хто був кинув їх у Памфилії і не пішов з ними далі на працю.

39 Між Павлом та Варнавою виникла гостра незгода. І як наслідок - вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.

40 Павло вибрав Силу. Й вони вирушили. А браття доручили їх піклуванню Господа.

41 Вони пішли через Сирію та Киликію. І по дорозі допомогали церквам зміцнюватися.

Дiя 16

1 Павло також відвідав Дервію та Листру. Там був послідовник на ім'я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком.

2 Про Тимофія добре говорили браття в Листрі та Іконії.

3 Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено про юдеїв у тих краях, оскільки вони знали, що Тимофіїв батько - грек.

4 Проходячи через міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі.

5 Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.

6 Павло та його супутники пройшли землю Фриіійську та Ґалатську. Та Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Азії.

7 Дійшовши до кордону Мизії, намірилися вони йти до Вефанії, та Дух Ісусів не пустив їх.

8 То, проминувши Мизію, прибули вони до Троади.

9 Вночі Павлові була з'ява. Чоловік із Македонії постав перед ним і благав: «Перейди до Македонії й допоможи нам».

10 Після цієї з'яви, ми одразу ж зібралися до Македонії. Ми вирішили, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.

11 Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя.

12 Звідти ми пішли до Филип, головного міста тієї частини Македонії, римської колонії. Ми провели кілька днів у тому місті.

13 В суботу ми вирушили за міську браму, до річки. Ми сподівались, що там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, що зібралися там.

14 Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, торгувала кармазинами в місті Тіатирі. Лідія поклонялася Богу. Вона слухала нас. І Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло.

15 Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я істинно вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». І вона вмовила нас піти до неї.

16 Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчинка-рабиня. Вона була одержима духом-оракулом. Передбачаючи майбутнє, вона приносила величезний прибуток своїм господарям.

17 Вона все йшла за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!»

18 Так тривало багато днів. А Павла це почало турбувати. Він повернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа - вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчинки.

19 Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу. А там передали владі.

20 Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди - юдеї, і вони каламутять усе місто!

21 Вони проголошують звичаї, що їх прийняти або дотримуватися для нас, римлян, є протизаконним».

22 Натовп приєднався до їхніх звинувачив. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.

23 Тяжко побитих, їх кинули до в'язниці й наказали наглядачеві пильно стерегти їх.

24 Діставши такий наказ, він посадив їх у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.

25 Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в'язні слухали їх.

26 Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в'язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в'язнів попадали.

27 Наглядач прокинувся й, побачивши відчинені двері в'язниці, вихопив меча. Він хотів накласти на себе руки, гадаючи, що в'язні втекли.

28 Та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».

29 Наглядач наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.

30 А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»

31 Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний. Ти й твої домашні».

32 І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.

33 І тієї нічної години наглядач узяв їх, обмив їхні рани. Тут же його самого і його родину охрестили.

34 Він привів Павла й Силу до своєї оселі й нагодував. І він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.

35 Коли настав ранок, володарі міста послали варту, сказавши: «Звільніть тих людей».

36 Наглядач передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром».

37 Але Павло відповів варті: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни. Потім кинули нас до в'язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Та не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в'язниці».

38 Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила - римляни, ті перелякалися.

39 То вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою. А потім вивели їх із в'язниці й попросили залишити їхнє місто.

40 Вийшовши з в'язниці, Павло й Сила попрямували до дому Лідії. Побачивши там братів, Павло і Сила підбадьорили їх, а потім пішли звідти.

Дiя 17

1 Пройшовши через Амфіполь та Аполонію, вони прибули до Салонік, де була юдейська синаіоіа.

2 Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Письмо.

3 Він їм пояснював і доводив, що Христу належало прийняти страждання і що Він мусив воскреснути з мертвих. Павло казав: «А цей Ісус, про Якого я вам розповідаю - то й є Христос».

4 Декого з тих людей вони переконали, й ті пристали до Павла та Сили. Багато віруючих греків також приєдналися до них, і ще чимало знатних жінок долучилося до громади.

5 А юдеї ревнували. Вони знайшли якихось розбишак з базарної площі, зібрали юрмисько й заходилися підбурювати ціле місто. Вони напали на Ясонову оселю, сподіваючись знайти там Павла й Силу, щоб вивести їх до людей.

6 А не знайшовши, потягли Ясона та ще декого з братів до міських урядовців. Вони вигукували: «Ці люди, які підбурюють весь світ, зараз прийшли сюди!

7 І Ясон прийняв їх у своєму домі. Всі вони чинять супроти цезаревих указів. Вони стверджують, що існує інший цар - вони називають Його Ісусом».

8 Натовп і міські урядовці були збиті з пантелику цими словами.

9 Вони взяли з Ясона та інших заставу й відпустили їх.

10 Тієї ночі браття вислали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, Павло та Сила прийшли до юдейської синаіоіи.

11 Ці люди були благородніші, ніж ті у Салоніках. Вони отримали послання з великим запалом й щодня вивчали Святе Письмо, щоб переконатися, чи правда все те, про що їм казав Павло.

12 Зрештою багато юдеїв повірило в Господа. І чимало знатних греків, чоловіків і жінок, повірило також.

13 Коли салонікійські юдеї довідалися, що Павло проповідує Слово Боже й у Верії, вони також прийшли туди й почали намовляти й підбурювати народ.

14 То браття негайно відправили Павла на узбережжя. А Сила й Тимофій лишились у Верії.

15 Ті, хто супроводжували Павла, привели його до Афін. Перш ніж вони повернулися до Салонік, Павло наказав їм переказати Силі та Тимофію, щоб, як тільки випаде нагода, вони негайно приєдналися до нього.

16 Поки Павло чекав в Афінах Силу й Тимофія, дух його страждав, коли він бачив, що в місті повно бовванів.

17 Щодня він перконував людей у синаіозі з юдеями й побожними греками. І щодня він переконував на базарній площі тих, хто опинявся поруч.

18 Якісь філософи епікурейці та стоїки почали сперечатися з ним. Одні з них питали: «Що цей базікало хоче сказати?» Інші казали: «Здається, він проповідує про іноземних богів». Вони казали так, бо Павло проповідував про Ісуса та воскресіння.

19 Вони запитали Павла: «Чи можна нам узнати, що це за таке нове вчення, про яке ти говориш?

20 Ми чуємо від тебе якісь дивні речі, то хотіли б зрозуміти, що вони означають».

21 (Всі афіняни та іноземці, що жили там, марнували час у неробстві. Вони лиш переповідали новини).

22 Тоді Павло став перед Ареопаіом і сказав: «Мужі афінські, як я бачу, ви люди дуже релігійні.

23 Бо коли я ходив і дивився на речі, яким ви поклоняєтеся, то помітив вівтар, на якому було написано: «НЕВІДОМОМУ БОГУ». Отже, ви поклоняєтеся тому, чого не знаєте. Це і є Той Бог, Якого я проповідую.

24 Бог, Який створив світ і все, що в ньому є (оскільки Він Господь небес і землі), не живе в рукотворних храмах.

25 І Йому не служать людські руки, так ніби Він у чомусь має потребу. Це Він дає кожному з нас життя й дихання і все інше.

26 З одного чоловіка Він створив усі раси, щоб вони заселили цілу землю. І Він установив для всіх них терміни і кордони проживання.

27 Він зробив так, щоб вони прагнули Бога, і щоб, можливо, знайшли Його хоч навпомацки. Адже Він - поруч із кожним.

28 «Ми в Ньому живемо, ми в Ньому рухаємося, ми в Ньому існуємо, -як каже дехто із ваших поетів: - Бо ми Його діти».

29 Тож якщо ми Божі діти, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, срібла або каменя - до образу, сформованого вмінням і уявою людською.

30 Бог не зважав на часи такого неуцтва, але зараз Він вимагає, щоб усі люди повсюди покаялися.

31 Бо Він призначив День, коли Він судитиме світ. Він судитиме судом Чоловіка, Якого Він обрав. Бог довів це кожному, воскресивши Того Чоловіка з мертвих».

32 Почувши про воскресіння з мертвих, дехто з присутніх засміявся. Але інші промовили: «Ми б хотіли, щоб ти про все це розповідав знову».

33 По цих словах Павло пішов звідти.

34 Деякі з людей приєдналися до нього і повірили. Серед них був Дионісій, член Ареопаіу, жінка на ймення Дамара і ще дехто з ними.

Дiя 18

1 Після цього Павло залишив Афіни й вирушив до Коринфа.

2 Там він зустрів юдея на ймення Акила, родом з Понту. Той щойно прибув з Італії зі своєю дружиною Прісцилою. Вони залишили Італію через те, що Клавдій наказав виселити з Рима всіх юдеїв. Павло пішов побачитися з ними.

3 А оскільки він мав те ж ремесло, що й вони, то лишився з ними й разом з ними працював. Їхнє ремесло було виготовлення наметів.

4 Щосуботи Павло сперечався у синаіозі й намагався переконати як юдеїв, так і греків.

5 Коли з Македонії прийшли Сила й Тимофій, Павло весь свій час присвятив проповідям, засвідчуючи юдеям, що Ісус і є Христос.

6 Але вони почали заперечувати йому, ображати його. Тоді Павло обтрусив одяг свій на свідчення зневаги до них, і сказав: «Ваша кров буде на вашій голові. А моє сумління чисте. І тепер я піду до поган».

7 Павло залишив синаіоіу й подався до оселі чоловіка, якого звали Титом Юстом. Він поклонявся Богу. Будинок його стояв поруч із синаіоіою.

8 Крисп, старший синаіоіи, разом з усіма своїми домашніми, повірив у Господа. Та й багато інших коринфян, що слухали Павла, повірили також. І всі вони охрестилися.

9 Однієї ночі Господь сказав Павлу вві сні: «Не бійся нічого, говори, не мовчи.

10 Бо Я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, не заподіє тобі якогось лиха, бо Я маю багато людей в цьому місті».

11 То Павло лишився в Коринфі на півтора роки й навчав людей Слова Божого.

12 Коли Ґалліон був проконсулом Ахаї, юдеї, об'єднавшись, схопили Павла й привели його на суд.

13 Вони сказали: «Цей чоловік переконує людей поклонятися Богу так, як це суперечить Закону».

14 І коли вже Павло розтулив уста, щоб відповісти, Ґалліон сказав юдеям: «Якби в цьому була якась кривда або серйозний злочин, тоді було б виправдано, аби я почав вас, юдеїв, слухати.

15 Та оскільки тут весь клопіт навколо слів та імен, та навколо вашого власного Закону, то й розбирайтеся самі. Я відмовляюся бути суддею в цій справі».

16 І він виставив їх із суду.

17 Тоді всі вони схопили Состена, старшого синаіоіи, й били його перед будинком суду. А Ґалліон не звертав на це ніякої уваги.

18 Павло зоставався там іще багато днів. А потім залишив братів і відплив до Сирії. Разом з ним вирушили Прісцила та Акила. Павло обстриг собі волосся в Кенхреях, оскільки дав обітницю.

19 Вони прибули в Ефес, і Павло залишив Прісцилу з Акилою там. Він пішов до синаіоіи й розмовляв там з юдеями.

20 Юдеї просили його провести з ними довший час, але Павло не погодився.

21 А йдучи звідти, сказав: «Якщо на те Божа воля, я повернуся до вас». І він відплив з Ефеса.

22 Прибувши до Кесарії, Павло вирушив до Єрусалима, щоб привітати церкву. А звідти він пішов до Антиохії.

23 Побувши там, подався далі, мандрував з місця на місце землями Ґалатськими та Фриіійськими. І скрізь зміцнював віру послідовників Ісусових.

24 Один юдей на ймення Аполлос, родом з Александрії, був дуже освіченим чоловіком. Він прийшов з Ефеса. Він був глибоко обізнаний зі Святим Письмом.

25 Він засвоїв путь Господній. Він палко говорив, навчаючи докладно про Ісуса, хоч знав тільки про Іоанове хрещення.

26 Він почав сміливо говорити в синаіозі. Почувши його, Прісцила та Акила відвели його вбік і розтлумачили точніше про путь Божий.

27 А коли він забажав піти до Ахаї, брати спорядили його, написали листа до тамтешніх віруючих, щоб ті прийняли його. Прибувши туди, він багато допоміг усім, хто з милістю Божою повірив у Господа.

28 Бо він переконливо перемагав юдеїв у прилюдних суперечках. Він доводив, спираючись на Святе Письмо, що Ісус і є Христом.

Дiя 19

1 Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринфі, Павло пройшов горішніми землями й прибув до Ефеса. Там він зустрів деяких послідовників Ісусових.

2 Павло запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».

3 Павло питає: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони кажуть: «Іоанове хрещення».

4 Павло тоді їм: «Іоанове хрещення ірунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».

5 Почувши це, вони охрестилися в ім'я Господа Ісуса.

6 І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них. І вони почали говорити різними мовами й пророчити.

7 Всього їх було з дванадцятеро.

8 Павло ходив до синаіоіи й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв.

9 Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили Путь перед людьми. То Павло залишив їх. Він узяв з собою учнів Ісусових і щодня вів бесіди в школі такого собі Тирана.

10 Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, - як юдеї, так і погани, - почули слово Господа.

11 Руками Павла Бог творив надзвичайні чудеса.

12 Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.

13 Дехто з юдеїв, що мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім'я Господа Ісуса, щоб нечисті духи вийшли з людей. Вони казали: «Заклинаю тебе ім'ям Ісуса, Якого проповідує Павло».

14 Робили таке сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 Але нечистий якось сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»

16 І чоловік, у котрому сидів цей злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх. То мусили вони тікати з хати голі та побиті.

17 Це стало відомо всім юдеям та грекам, що жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім'я Господа Ісуса.

18 Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки.

19 Багато з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п'ятдесяти тисяч срібних монет.

20 Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим.

21 Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалима. Він сказав: «Після того, як там побуваю, треба мені ще й Рим побачити».

22 Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.

23 Приблизно тоді ж почалися заворушення щодо Путі.

24 Був там чоловік на ім'я Димитрій, майстер по сріблу. І робив він зі срібла зображення храму Артеміди. Це давало чималий заробіток ремісникам.

25 Він зібрав їх разом з іншими майстрам подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи.

26 Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і навернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій провінції Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.

27 Але загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави. А справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Азія і весь світ, буде позбавлено її величі».

28 Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»

29 У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до театру, схопивши Ґая та Аристарха, двох македонців, які мандрували разом з Павлом.

30 Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили.

31 Дехто з можновладців провінції Азія, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не ходити до театру.

32 Тепер вже одні горлали одне, інші - інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися.

33 Дехто з натовпу звинуватив Олександра. Юдеї виштовхнули Олександра наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям.

34 Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос і не вгавали добрих дві години: «Велика Артеміда Ефеська!»

35 Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Чи ж є в світі чоловік, який би не знав, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь що впав з небес?

36 І оскільки це неспростовно, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно.

37 Бо ви привели сюди цих людей, хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили.

38 Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.

39 Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайних зборах.

40 А так ми під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот».

41 І сказавши це, він закінчив збори.

Дiя 20

1 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався та й подався до Македонії.

2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, що підбадьорювали людей.

3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався плисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього. Тож він вирішив повертатися через Македонію.

4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Салонік, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з провінції Азії.

5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді.

6 Ми ж відпливли з Филипії після Опрісноків і через 5 днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.

7 У неділю, коли учні зібралися всі разом, щоб переломити хліб, Павло говорив до них. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.

8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.

9 Молодик на ім'я Евтих сидів на підвіконні. Він глибоко заснув, поки Павло говорив. Коли сон зовсім здолав його, він упав з третього поверху. І як підняли його, то був він мертвий.

10 Павло зійшов униз. Він припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».

11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив - аж до світанку, а потім пішов.

12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.

13 Ми ж вирушили далі до корабля й попливли до Асси. Там ми збиралися взяти на борт Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до Асси пішки.

14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.

15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.

16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до П'ятдесятниці.

17 З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.

18 Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Азії.

19 Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.

20 Ви знаєте, що я без вагань проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав усього цього без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.

21 Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.

23 Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув'язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.

24 Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше - закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус - розповідати людям Благовість про Божу милість.

25 І тепер я знаю, що ніхто з вас, серед кого я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.

26 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що немає на мені чужої крові,

27 бо без вагань проповідував я вам волю Божу.

28 Пильнуйте себе і за все стадо. Дух Святий обрав вас, аби ви пасли Церкву Божу, яку Він купив кров'ю Свого власного Сина.

29 Знаю я, що після того, як я піду, скажені вовки з'являться поміж вас. І не пощадять вони стада.

30 Навіть серед вас заведуться такі, що перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.

31 Тож будьте обережні! Пам'ятайте, я невпинно попереджав зі сльозами кожного з вас, день і ніч.

32 А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Вона може укріпити вас і дати вам спадщину серед усіх освячених.

33 Ніколи я не зазіхав ні на чиєсь срібло, ні на золото, ні на вбрання.

34 Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, що були зі мною.

35 Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомогати немічним. Ми мусимо пам'ятати слова Господа Ісуса, бо сказав Він: «Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати».

36 Як промовив це Павло, всі стали на коліна, і він помолився.

37 Всі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.

38 Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.

Дiя 21

1 Попрощавшись із ними, ми попливли прямим курсом і прибули на Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.

2 Там ми знайшли корабель, що прямував до Финикії, зійшли на борт і попливли.

3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали у Тирі, бо треба було там розвантажити корабель.

4 Там ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалима. Бо Дух Святий попередив їх.

5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.

6 З усіма попрощавшись, сіли ми на корабель, а вони розійшлися по домівках.

7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.

8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. І як зайшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, то в нього й зупинилися.

9 Було в нього чотири незаміжні дочки, як пророчили.

10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім'я Аіав із Юдеї.

11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв'язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: «Отак юдеї у Єрусалимі зв'яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам».

12 Почувши це, і ми, і всі люди, що зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалима.

13 Тоді Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв'язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса».

14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти. Ми сказали: «Хай буде воля Господня».

15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалима.

16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших християн.

17 Коли прибули ми до Єрусалима, брати радо привітали нас.

18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.

19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед язичників.

20 Почувши Павлову розповідь, вони хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони - ревнителі Закону.

21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню. Що ти навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.

23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, що дали обіт.

24 Візьми та пройди з ними обряд очищення, заплати за них, щоб могли вони поголити голови. Тоді всі дізнаються, що нема правди в чутках про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону.

25 А щодо віруючих поган, то надіслали ми їм листа з закликом утримуватися від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м'яса задушених тварин і від розпусти».

26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено жертву.

27 По закінченні тих семи днів деякі юдеї з провінції Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп, і люди схопили його.

28 Вони вигукували: «Люде ізраїльський, допоможи! Це той чоловік, що навчає всіх і повсюди виступає проти нашого народу, нашого Закону й нашої землі. А тепер він навіть привів у храм поган. Він осквернив це святе місце».

29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм.

30 Усе місто збурилося, звідусіль збігалися люди. Вони схопили Павла, витягли його з храму. Й негайно зачинили браму.

31 Вони намагалися вбити Павла. Тим часом звістка про те, що весь Єрусалим охоплений заколотом, дійшла до командира римської когорти.

32 Він негайно взяв кілька воїнів і командирів і побіг туди. Як побачили юдеї командира і його солдатів, то перестали бити Павла.

33 Командир когорти підійшов до Павла й заарештував його, наказавши зв'язати його двома ланцюгами. Потім запитав Павла, хто він такий і що вчинив.

34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші - інше. І оскільки командир когорти не міг дібрати правди через це безладдя, то наказав відвести Павла до фортеці.

35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.

36 Юрба йшла за ними. Люди вигукували: «Вбити його!»

37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира: «Чи можна вам щось сказати?» Командир когорти промовив: «Ти говориш по-грецькому?

38 А чи не той ти єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»

39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Киликії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».

40 Коли той дав такий дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Коли юрба заспокоїлась, Павло звернувся до них арамейською мовою:

Дiя 22

1 «Браття й сестри, вислухайте, що скажу я на свій захист».

2 Коли вони почули, що він говорить до них арамейською мовою, то зовсім замовкли.

3 І сказав Павло: «Я юдей, народився в Тарсі, в Киликії, виріс у цьому місті. Я був учнем Ґамалиїла, який навчив мене законів наших предків. І я був ревнителем Бога, як і ви всі сьогодні.

4 Я нещадно переслідував послідовників Путі. Я арештовував жінок і чоловіків і кидав їх у в'язниці.

5 Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Це від них я одержав листи до братів у Дамаску. Я пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників, привести їх як в'язнів до Єрусалима, щоб покарати.

6 Але ось що сталося неподалік Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене.

7 Я впав на землю й почув голос, що звертався до мене: «Савле! Савле! Чому ти Мене переслідуєш?»

8 Я запитав: «Хто ти, Господи?» Він відповів мені: «Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш».

9 Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене.

10 Я спитав: «Що мені робити, Господи?» І Господь відповів мені: «Підведися і йди в Дамаск. І там тобі буде сповіщено, що тобі призначено робити».

11 Я був осліплений тим сяйвом. Мої супутники за руку відвели мене в Дамаск.

12 Там був відданий знавець Закону на ім'я Ананій, який мав добру славу поміж усіма юдеями, що жили там.

13 Він прийшов до мене і сказав: «Брате Савле! Хай повернеться до тебе зір!» І тієї ж миті я зміг побачити його.

14 Він мовив далі: «Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути голос із уст Його.

15 Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув.

16 Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім'я Господа».

17 І сталося так. Коли я повернувся до Єрусалима й молився у храмі, то була мені з'ява.

18 Я побачив Ісуса. Він наказав мені: «Збирайся й негайно залиш Єрусалим. Бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене».

19 І я сказав: «Господи, ці люди знають, що ходив я по синаіоіах, арештовував і побивав тих, хто вірить у Тебе.

20 І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там і схвалював, і охороняв речі тих, хто розправлявся з ним».

21 Тоді Ісус сказав мені: «Іди. Я посилаю тебе в дальню путь до поган».

22 До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!»

23 Вони кричали, зривали з себе одяг і здіймали куряву.

24 Через те командир когорти наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з'ясувати, чого вони так кричали на Павла.

25 Та коли вони зв'язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до центуріона, що стояв поруч: «Хіба це по закону - бити батогами римського громадянина, який не винен у жодному злочині?»

26 Як почув таке центуріон, то пішов до командира когорти й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік - римський громадянин».

27 Командир когорти підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», - відповів той.

28 Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Павло сказав: «Я за народженням громадянин».

29 Ті, що збирались допитувати його, відразу відступили, а командир когорти злякався, збагнувши, що це він зв'язав римського громадянина.

30 Усе ж таки командир когорти хотів з'ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. То наступного дня він відпустив Павла. Він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Потім привів Павла й поставив його перед ними.

Дiя 23

1 Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю».

2 Первосвященик Ананія звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по устах.

3 Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе, ти - побілена стіна. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

4 Ті, що стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

5 Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: «Не говори погано про правителя народу твого».

6 Коли Павло зрозумів, що частина присутніх - то саддукеї, а ще частина - фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

7 І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

8 (Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

9 Здійнявся страшенний галас. І деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. А якщо це правда, що дух чи ангел говорив до нього?»

10 Суперечка ставала все запеклішою. То командир когорти злякався, що Павла можуть роздерти на шматки. Він наказав воїнам спуститися, забрати Павла й відвести його до фортеці.

11 Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

12 А як настав день, то юдеї змовились і клятву дали, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб'ють Павла.

13 Було їх понад сорок - тих, хто брав участь у змові.

14 Вони пішли до первосвящеників і старійшин і сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб'ємо Павла.

15 Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Хай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально. А ми підготуємось і вб'ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

16 Але син Павлової сестри почув про цю змову. Він пішов, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

17 Павло покликав одного з центуріонів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

18 Той узяв хлопця, відвів до начальника та й сказав: «Ув'язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

19 Начальник узяв хлопця за руку, відвів убік і спитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

20 Той розказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе доставити завтра Павла до Синедріону, - буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

21 Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб'ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

22 Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

23 Потім він покликав двох своїх центуріонів і наказав: «О дев'ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Повинні бути готові двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців.

24 Приготуйте також коней для Павла, аби перепровадити його живим до намісника Фелікса».

25 І він написав такого листа: v26 «Клавдій Лисій шле вітання вель мишановному правителю Фелі ксові.v27 Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили. Але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

28 Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

29 Я з'ясував, що його звинувачення пов'язане зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув'язнення.

30 Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, звинувачували його в твоїй присутності».

31 І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

32 Наступного дня вершники супроводжували його далі, а решта повернулася до фортеці.

33 Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа прокуратору й передали йому Павла.

34 Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Киликії, сказав:

35 «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». І наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

Дiя 24

1 Через п'ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім'я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності прокуратора.

2 Як покликали Павла, Тертул почав звинувачувати, звертаючись до намісника: «Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу.

3 Завжди і всюди, вельмишановний Феліксе, ми визнаємо це з вдячністю.

4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай нас коротко.

5 Бо ми з'ясували, що цей чоловік - підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту назореїв.

6 До того ж він намагався осквернити храм, але ми схопили його.

8 Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо».

9 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те є істинне.

10 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися.

11 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалима на поклоніння.

12 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі, або щоб я підбурював народ у синаіоіах чи десь у місті.

13 І вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що висувають тепер проти мене.

14 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові отців наших, згідно з Путем, який юдеї називають єрессю. Я вірю в усе те, що говорить Закон і що написано у пророків.

15 І як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння і праведних, і неправедних.

16 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.

17 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви.

18 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення, вони знайшли мене в храмі. Там не було ні натовпу, ані безчинств.

19 Там було кілька юдеїв із Азії. Це вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене.

20 Або хай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном.

21 Хіба що одне - стоячи перед ними, я вигукнув: «Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих».

22 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується Путі Господнього, відклав слухання справи. Він сказав: «Коли прийде командир когорти Лисій, я вирішу цю справу».

23 Він наказав центуріонові тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павловим піклуватися про нього.

24 Через кілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа.

25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу».

26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабаря, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.

27 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в'язниці.

Дiя 25

1 Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалима.

2 Юдейські первосвященики і правителі виклали свої звинувачення проти Павла.

3 Вони благали Феста зробити милість і відправити Павла до Єрусалима (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі).

4 Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде.

5 «Хай хтось із ваших начальників піде зі мною, - сказав він, - і хай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

6 Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла.

7 Коли Павла привели, його обступили юдеї, що прийшли з Єрусалима. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли.

8 Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря».

9 Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Хочеш ти йти до Єрусалима, щоб я судив тебе там?»

10 Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. І нічого не скоїв я юдеям, тобі й самому це добре відомо.

11 Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

12 Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».

13 Через кілька днів цар Аіриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста.

14 Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі.

15 Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження.

16 Я сказав їм, що це суперечить римським законам - видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.

17 Отож коли вони прибули сюди зі мною, я не зволікав. Наступного ж дня сів на суддівське місце в трибуналі й наказав привести того чоловіка.

18 Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині. А я ж чекав саме цього.

19 Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про якогось Ісуса, який помер. Хоча Павло стверджував, що той живий.

20 Мене посіли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я спитав його, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі.

21 Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. То я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря».

22 На це Аіриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка». «Завтра ж ти його почуєш», - відповів Фест.

23 Отож наступного дня Аіриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.

24 Тоді сказав: «Царю Аіриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити.

25 Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорового суду. То я й вирішив послати його до імператора.

26 Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аіриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору.

27 Бо здається мені нерозсудливим посилати в'язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».

Дiя 26

1 Аіриппа звернувся до Павла: «Можеш говорити за себе». Тоді Павло підняв руку й почав промову на свій захист:

2 «Царю Аіриппо! Я вважаю, мені пощастило стояти сьогодні перед тобою і захищатися проти всього того, в чому мене звинувачують юдеї.

3 Адже ти обізнаний в усіх юдейських звичаях, знаєш усі спірні питання. Тому й прошу твого терпіння. Вислухай мене.

4 Всі юдеї знають, що життя моє від самого початку пройшло серед мого народу і в Єрусалимі.

5 Вони знають мене здавна і могли б засвідчити, якби схотіли, що жив я як фарисей - член найсуворішої секти нашої релігії.

6 І тепер за надію на обітницю, дану Богом нашим предкам, я стою перед судом. Дванадцять племен нашого народу сподіваються на здійснення її, день і ніч сумлінно служать Богу.

7 І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї!

8 Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

9 Я також гадав, що мушу боротися проти імені Ісуса з Назарета.

10 І я робив це в Єрусалимі. Чимало Божих людей кинув я до в'язниці, коли мав владу від первосвящеників. І коли тих людей убивали, то було і з моєї згоди.

11 У всіх синаіоіах я часто карав і намагався змусити їх богохульствувати. Моїй люті проти них не було меж. І навіть в інших містах я переслідував їх.

12 Одна з таких подорожей була в Дамаск - із повноваженнями й дорученням від первосвящеників.

13 І по дорозі, десь опівдні, о царю, я побачив світло, що линуло з небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників.

14 Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене арамейською мовою: «Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Тяжка то справа - колючку ногою копати».

15 Я запитав: «Хто ти, Господи?» І Він відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш.

16 Але підведися, встань на ноги. Я явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про мене побачив, і того, що Я тобі ще покажу.

17 Я визволю тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю.

18 Відкрий їм очі і поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене».

19 Ось чому, царю Аіриппо, я не міг не підворитися небесному знаменню.

20 Спершу я почав проповідувати людям Дамаска, потім у Єрусалимі й по всій Юдеї, а також і поганам, щоб вони покаялися й навернулися до Бога, і щоб ділами своїми стверджували своє покаяння.

21 За все це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити.

22 І Бог допоміг мені, як і сьогодні допомагає. Тож стою я тут і свідчу людям простим і знатним. І свідчення моє - ні про що інше, як про те, що пророки й Мойсей казали мусить статися.

23 Вони писали, що Христос страждатиме і першим воскресне з мертвих, і принесе світло як для народу юдейського, так і для поган».

24 Доки Павло ще щось говорив на свій захист, Фест голосно промовив: «Павле, ти божевільний. Велика вченість твоя призвела тебе».

25 «Я не божевільний, вельмишановний Фесте, - відповів Павло. - І все, що кажу я, є правдиве і розумне.

26 Все це добре відоме й цареві. І я можу про це з ним вільно говорити. Я переконаний, що жодна з цих справ не пройшла повз його увагу, бо відбувалось це все не в темному кутку.

27 Царю Аіриппо, чи віриш ти пророкам? Я знаю, що віриш».

28 Аіриппа промовив до Павла: «Чи не гадаєш ти, що зможеш мене так скоро переконати стати християнином?»

29 Павло відповів: «Не в тому річ, скоро чи ні. Я ж молю Бога не тільки за тебе, а й за всіх, хто слухає мене сьогодні. І молитва моя за те, щоб стали вони такими, як я. Звісно, я кажу не про ці кайдани, що на мені».

30 Цар підвівся. За ним підвелися намісник, Вереніка і всі ті, що сиділи довкруг.

31 Вийшовши з кімнати, вони заговорили між собою: «Цей чоловік не зробив нічого такого, що заслуговувало б на смертну кару або ув'язнення».

32 Аіриппа ж сказав Фестові: «Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав цезаревого суду».

Дiя 27

1 Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в'язнів передали центуріону на ім'я Юлій, що служив у полку імператора.

2 Ми сіли на корабель із Адрамиттії, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя, і відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Салонік.

3 Наступного дня ми прийшли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього.

4 Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер.

5 Ми пройшли через відкриті води біля берегів Киликії та Памфилії і прибули до Мири, що в Ликії.

6 Там центуріон знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

7 Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Книда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми пішли на Крит до Салмона.

8 Долаючи великі труднощі, ми йшли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.

9 Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що Піст уже пройшов.

10 Павло попереджав їх: «Люде, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. І під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наші життя».

11 Та центуріона переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.

12 Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і дістатися Фенікса, якщо вдасться. І вже там перебути зиму. Фенікс - то було місто на Криті. Воно мало бухту, повернену як на південний захід, так і на північний захід.

13 Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.

14 Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер. Він називався «Північносхідник».

15 Корабель не міг іти проти вітру, він захопив наш корабель і нас понесло.

16 Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен.

17 Після того намагалися обв'язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сирти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль.

18 Ўторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж.

19 А на третій день повикидали і весь такелаж.

20 Кілька діб не з'являлися на небі ні сонце, ані зірки. Ўторм усе лютував. У нас не лишалося ніякої надії на порятунок.

21 Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люде, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди.

22 Але зараз я закликаю вас до мужності. Ніхто з вас не загине. Тільки корабель втратимо.

23 Бо минулої ночі явився мені ангел від Бога, якому я належу і якому служу.

24 Ангел сказав мені: «Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем. Бог збереже життя тобі й людям, що пливуть з тобою».

25 Тож тримайтеся, люде. Бо я вірю в Бога, вірю, що все станеться так, як було мені сказано.

26 Ми маємо натрапити на якийсь острів».

27 Як настала чотирнадцята ніч, несло нас через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля.

28 Вони заміряли глибину, і становила вона двадцять сажнів. Трохи далі заміряли, і виявилося вже п'ятнадцять.

29 Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.

30 Моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля.

31 Та Павло сказав центуріонові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку».

32 Потім воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.

33 Перед самим світанням Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання без їжі, ви нічого не їли.

34 Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».

35 І сказавши так, узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма. Далі переломив він хліб і почав їсти.

36 Це їх підбадьорило, і самі вони теж трохи поїли.

37 Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.

38 Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.

39 А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із пологим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати.

40 Отож відрубали вони якорі й залишили їх у морі. Відв'язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега.

41 Але потрапили на піщану мілину, і корабель загруз. Ніс загруз нерухомо, а корму розбивали потужні хвилі.

42 Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти.

43 Але центуріон хотів врятувати Павла, отож він утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші.

44 І решта мусили добиратися до суші на дошках і уламках корабля. Отак усі благополучно дісталися до суші.

Дiя 28

1 Врятувавшись, ми з'ясували, що острів цей називається Мальта.

2 Аборигени виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас.

3 Павло назбирав оберемок хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його й почепилась на його руці.

4 Як місцеві жителі побачили, що це створіння звисає з його руки, то почали перемовлятися поміж себе: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж правосуддя не дозволяє йому жити».

5 Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди.

6 Вони чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. І довго чекали. Аж як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і сказали, що він бог.

7 Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім'я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами.

8 Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку. Павло пішов провідати його. Помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його.

9 І як це сталося, то й інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

10 Жителі острова виказували нам велику шану, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

11 Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові: його оберігали близнюки Діоскури.

12 Діставшись до Сіракуз, ми пробули там три дні.

13 Звідти ми відпливли й прибули до Реіії, а як через день повіяв південний вітер, то припливли ми на другий день до Путеолі.

14 Там ми знайшли братів, які запросили нас погостити тиждень. Так ми прибули до Рима.

15 Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі й Трьох Таверн. Як побачив їх Павло, то подякував Богові й підбадьорився.

16 Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

17 Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в'язня.

18 Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть.

19 Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря. Але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

20 Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами. Бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

21 Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе.

22 Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цієї секти повсюди виступають люди».

23 Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше люду прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора він розмовляв і давав свідчення про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків.

24 Декого переконали його слова, але інші не вірили.

25 Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

26 «Іди до народу цього і скажи: «Ви будете слухати, слухати, але не зрозумієте, ви будете дивитися, дивитися, але не побачите.

27 Бо зачерствіло серце народу цього. Слух у людей цих притупився, і очі вони позаплющували. Бо інакше могли б побачити на власні очі, почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм, і тоді повернулись би до Мене, і Я б їх зцілив».

28 Через те хай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!»

30 Цілих два роки прожив Павло в домі, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати.

31 Він проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і не було йому перешкод.