До римлян 1

1 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу.

2 Про це ще раніше сповіщали пороки у Святому Письмі.

3 Ця Добра Звістка - про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового,

4 але через Дух Святий був проголошений Сином Божим у силі завдяки воскресінню з мертвих.

5 Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім'я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

6 Серед цих народів і ви, римляни, і ви також покликані Богом належати Ісусу Христу.

7 Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

8 Насамперед я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

9 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог свідок мені в тому, що я постійно пам'ятаю вас.

10 У своїх молитвах я завжди прошу, щоб якось, із Божої волі, мені все ж таки було дозволено прийти до вас.

11 Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

12 Я маю на увазі, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру, ви допоможете мені, і я допоможу вам.

13 Браття, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та досі на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

14 І боржник я перед усіма народами - як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед темними.

15 Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

16 І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих - спершу юдеїв, а тоді й поган.

17 Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу. А вона ірунтується на вірі - з самого початку й до кінця. Про це сказано в Святому Письмі: «Праведний вірою житиме».

18 Гнів Божий падає з неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

19 Бог гнівається, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, бо Він зробив це ясним для людей.

20 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості - вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні,

21 бо навіть знаючи Бога, вони не прославляли Його й не дякували. Вони знікчемнили думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

22 Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

23 Вони проміняли славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

24 Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. І Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

25 Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

26 Отож Бог і віддав їх до рук ганебних пристрастей. Жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні стосунки.

27 Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою. І вони прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

28 Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

29 Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства й розбрату, облуди, лихих думок про інших. Ці люди поширюють плітки.

30 Вони наклепники, вони ненавидять Бога, вони брутальні й самовпевнені, вони вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

31 Це нерозумні люди. Вони ніколи не виконують обіцянок, вони недобрі і немилосердні.

32 Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних собі.

До римлян 2

1 О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш.

2 Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так, справедливий.

3 Невже ти гадаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду?

4 Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?

5 О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти множиш гнів Божий проти тебе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений.

6 Бог воздасть кожному за його вчинки.

7 А тим, хто послідовними добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя.

8 І Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.

9 Лихо й страждання тому, хто чинить зло. Спершу юдеям, а потім і поганам.

10 Та буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро. Спершу юдеям, а потім і поганам.

11 Бог не дає переваги нікому.

12 Хто згрішив, не маючи Закону, той і згине без Закону. Грішника, що знає Закон, буде засуджено за Законом. Бо немає різниці між тим грішником, що має Закон, і тим, що його не має.

13 Не ті праведні перед Богом, що чують Закон, а ті, що його дотримуються. Тих буде виправдано.

14 (Отже, якщо погани, не маючи Закону, з природи своєї дотримуються його, вони самі є Закон для себе, хоч і не мають Закону.

15 Вони показують, що те, що Закон вимагає, записане в їхніх серцях. Свідомість їхня також свідчить про це, оскільки їхні думки інколи звинувачують, та інколи виправдовують їх.)

16 І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємниці. Так свідчить Добра Звістка, що її я проповідую.

17 Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, і пишаєшся своїм Богом,

18 знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон;

19 якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві;

20 якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини,

21 - то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш?

22 Чому, кажучи: «Не чини перелюбу!», - сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми?

23 Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон?

24 Як сказано в Святому Письмі: «Через вас ганьбиться ім'я Бога перед поганами».

25 Обрізання має значення лише тоді, коли дотримуєшся Закону. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався.

26 Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний.

27 Вам, юдеї, зробили обрізання, ви маєте написаний Закон, але ви порушуєте його. І той, що на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, - засудить вас.

28 Бо справжній юдей не той, що юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі.

29 Істинний юдей той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці - за духом, а не за буквою. І хвала такому

До римлян 3

1 Так у чому ж перевага юдеїв над іншими людьми, і яка користь від обрізання?

2 Первага велика, і у багатьох сенсах. Насамперед їм довірені слова Божі.

3 А що як деякі з них невірні Богу? Їхня невірність не знищить вірність Божу.

4 Звісно, ні! Бог повинен бути правдивий, навіть якщо кожна людина неправдива. Як сказано у Святому Письмі: «Щоб ти був виправданий, коли будеш свідчити, і коли судитимуть, то переможеш».

5 Що скажемо ми, коли неправедність наша виявляє праведність Божу? Невже Бог несправедливий, коли гнівається на нас? (Відповідаю вам як людям).

6 Звісно, ні! Бо якби Бог був несправедливим, як міг би Він судити світ?

7 Ви можете заперечити: «Якщо Божа правда стала яснішою і Його слава збільшилася через мою неправду, то чому ж мене звинувачують, як якогось грішника?»

8 Це все одно, що сказати: «Творімо зло, щоб прийшло добре!» А дехто зводить наклеп на нас. Вони стверджують, ніби ми навчаємо саме цього. Такі люди заслуговують на осуд!

9 Що ж виходить? Чи ми, юдеї, маємо перевагу над поганами? Анітрохи! Бо я вже казав, що як юдеї, так і неюдеї, - всі однаково винні у гріху.

10 Як сказано у Святому Письмі: «Праведного жодного немає!

11 Немає жодного, хто розуміє Бога, або шукає Бога.

12 Всі відвернулися від Нього. Всі до одного люди стали нікчемні. Немає тих, хто робить добрі справи. Немає жодного!»

13 «Уста їх подібні до гробниць розкритих, на язиці ж у кожного - брехня». «На устах їхніх - зміїна отрута».

14 «Прокляття й гіркота на їхніх устах».

15 «Ўвидкі вони пролити кров.

16 Хоч би куди ішли вони, з собою скрізь несуть руїну і страждання.

17 Їм геть дорога миру не відома».

18 «І страху перед Богом в них немає».

19 Зараз ми знаємо: все, що сказане в Законі, звернене до тих, хто є під Законом. І це замкне уста всім, хто намагатиметься мовити хоч слово у своє виправдання. Щоб увесь світ був у відповіді перед Богом.

20 Бо ніхто не може виправдатися перед Богом, виконуючи Закон. Адже Закон приносить познання гріха.

21 Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки.

22 Бог робить через віру в Ісуса Христа людей праведними. Всі люди рівні й немає між ними різниці.

23 Бо всі люди грішили, і всім їм бракує Слави Божої.

24 Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа.

25 Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру. І показав цим, що Він справедливий. (Адже Він залишав усі гріхи, здійснені в минулих часах, без покарання - завдяки Своїй терпимості).

26 Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.

27 Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Яким же це законом заборонено? Законом справ? Ні. Законом віри.

28 Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю - незалежно від виконання того, що вимагає Закон.

29 Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм.

30 Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає тих, хто зробив обрізання, за віру їхню, і тих, хто не зробив обрізання, - за віру їхню.

31 Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.

До римлян 4

1 Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про це?

2 Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом.

3 Ось що сказано у Святому Письмі: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність».

4 Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток.

5 Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому на карб, як праведність.

6 Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:

7 «Блаженні ті, чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.

8 Блаженний той, кому Господь гріхи не зарахує».

9 Чи це благо лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність».

10 Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? До цього.

11 Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. І тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована їм також).

12 Він також є батьком і обрізаних, що йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.

13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, що від віри.

14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра - безглузда, а обітниця - нікчемна.

15 Тому що Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.

16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде твердою. І не лише для тих, у кого є Закон, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх.

17 Так сказано й у Святому Письмі: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів». Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало.

18 З надією в серці своєму Авраам вірив усупереч всій людській надії. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі».

19 І віра його не слабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара його неплідна,

20 та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і воздавав хвалу Богові.

21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити, що обіцяв.

22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.

23 Та не лише заради одного його було сказано в Святому Письмі: «Віру його Бог прийняв».

24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса.

25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.

До римлян 5

1 Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, ми маємо мир з Ним через Господа нашого Ісуса Христа.

2 Через Нього і через віру ми також одержали можливість зазнати благодать, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до Божої слави.

3 І більше того - ми радіємо з наших страждань. Ми знаємо, що страждання породжують терпіння.

4 Терпіння породжує стійкість. А стійкість, своєю чергою, приносить надію.

5 Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, що даний нам.

6 Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. А Він помер, рятуючи нас.

7 Рідко буває щоб хтось помер за праведника, хіба що за благого, може, хто й відважиться віддати життя.

8 Та Бог показав, як глибоко Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками.

9 Оскільки тепер ми виправдані перед Богом Кров'ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса.

10 Коли ми були ще ворогами Богу, ми були примирені з Богом через смерть Його Сина. Надто ж зараз, коли ми замирилися, врятуємося життям Його.

11 Більше того, ми радіємо Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер замирилися з Богом.

12 Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили.

13 Гріх був у світі й до того, як Закон з'явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону.

14 Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше.

15 Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Та милість Божа набагато більша, бо через благодать одного чоловіка Ісуса Христа багато людей одержало дар Божий.

16 Дар Божий не такий, як наслідок гріха одного чоловіка. Бо суд, який веде до засудження, був за один гріх, а Божий дар, що веде до виправдання, був за багато гріхів.

17 Через гріх одного чоловіка запанувала смерть. Зараз багато людей одержують милість Божу і Божий дар праведності. Безумовно, вони матимуть правдиве життя, і пануватимуть через одного Чоловіка, Ісуса Христа.

18 Отже, якщо провина одного привела до засудження всіх людей, так само праведність одного привела до виправдання і вічного життя для всіх людей.

19 За непослух одного всі стали грішниками. Завдяки покірливості одного всі стануть праведними.

20 Закон прийшов для того, щоб збільшити переступ. Та коли гріх збільшувався, навіть більшою ставала милість Божа.

21 Гріх панував завдяки смерті. Але Бог дав людям більше милості для того, щоб Його милість могла панувати, роблячи людей праведними з Ним. Вона приносить вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа.

До римлян 6

1 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу?

2 Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому?

3 Чи ви не знаєте, що коли ми хрестилися в Ісуса Христа, то хрестились і в смерть Його?

4 Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя.

5 Якщо ми були з'єднані з Ним в такій смерті, як Його, то будемо з'єднані з Ним і у воскресінні.

6 Ми знаємо, що наше старе існування розіп'яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха.

7 Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.

8 Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним.

9 Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним.

10 Смерть, якою Він помер, - то була смерть для гріха. Раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе, - для Бога.

11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі.

12 Не слід давати гріху панувати у ваших смертних тілах, щоб не піддатися його гріховним бажанням.

13 Не слід також віддавати гріху ніякі члени тіла вашого, щоб не стали вони знаряддям неправедності. Краще віддайте себе Богові як люди, що воскресли із мертвих і тепер живі. І члени тіла вашого віддайте Богу як знаряддя праведності.

14 Тож гріх не буде панувати над вами, бо ви живете не під Законом, а в милості Божій.

15 То що ж нам робити? Чи грішити, раз живемо не під Законом, а в милості Божій? Звісно, ні!

16 Хіба ви не знаєте, що коли ви віддаєте себе комусь на послух, мов ті раби, то ви є рабами того, кого слухаєтеся. Або ви станете рабами гріха (а це шлях до смерті), або рабами, які слухаються Бога (і це приведе до праведності).

17 Ви були рабами гріха, та, дякуючи Богу, ви слухалися усім своїм серцем вчення, якому вас довірили.

18 Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.

19 (Я наводжу приклад, який люди можуть зрозуміти, бо це важко збагнути). Раніше ви віддавали частини свого тіла нечистоті й беззаконню, як раби. І так ви жили. Зараз так само віддайте частини тіла свого праведності, щоб бути її рабами. І так ваше життя буде присвячене Богу.

20 Бо, коли ви були рабами гріха, то у вас не було праведності. Вона не панувала над вами.

21 І який же врожай ви тоді мали? А мали ви те, чого зараз соромитеся, що приносить духовну смерть.

22 Та тепер, коли ви звільнилися від гріха й стали рабами Божими, ви пожинаєте врожай, що веде до освячення й - у підсумку - до вічного життя.

23 Бо плата від гріха - смерть, а благодатний Дар Божий - вічне життя в Господі нашому Ісусі Христі.

До римлян 7

1 Я звертаюся до тих, хто знає Закон. Хіба не відомо вам, браття, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе?

2 Скажімо, заміжня жінка прив'язана законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади закону про шлюб.

3 Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вважається розпусницею. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного закону. Вона не вважатиметься розпусницею, якщо вийде за іншого.

4 Так само й ви, брати мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати іншому - Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли принести врожай вчинків наших Богові.

5 Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті.

6 Та зараз ми звільнилися від Закону, в'язнями якого ми були. Ми вмерли для нього, ми служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.

7 То що ж ми скажемо на це? Що Закон - це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є - прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого».

8 Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону гріх мертвий.

9 Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з'явилася заповідь.

10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть.

11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.

12 Отже, Закон - священний, і заповідь - священна, справедлива і добра.

13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб гріх був визнаний гріхом. І сталося це для того, щоб через цю заповідь я усвідомив, що гріх дуже грішний.

14 Тож ми знаємо, що Закон - духовний, а я - ні. І продано було мене в рабство гріху.

15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу.

16 І якщо я роблю те, чого не бажаю робити, то погоджуюся з законом, що він добрий.

17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені.

18 Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення добрих вчинків у мене є, але здійснити їх ще не можу.

19 Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу.

20 Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.

21 Отже, я відчуваю цей закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною.

22 Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим.

23 Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в'язнем. Він владарює моїм тілом.

24 О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла?

25 Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я раб закону гріха.

До римлян 8

1 Тож немає зараз осуду тим, хто в Ісусі Христі.

2 Бо Закон Духа, що дає життя, звільнив мене від закону гріха, що веде до смерті.

3 Бог здійснив те, що не зміг зробити Мойсеїв Закон. Бо Мойсеїв Закон був ослаблений бездуховною і грішною природою людською. Пославши Свого Сина в подобі людського грішного тіла як жертву за гріх, Бог використав людське життя, щоб засудити гріх.

4 Він зробив це для того, щоб праведні вимоги Закону могли б здійснитися через нас, хто живе не згідно зі своєю недуховною природою, але згідно з Духом Святим

5 Люди, що живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе за Духом Святим, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає.

6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.

7 Розум, керований бездуховною людською природою, проти Бога, бо він не підкоряється Законові Божому і не може підкоритися.

8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.

9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу.

10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом.

11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам - через Дух, що живе в вас.

12 Отже, брати мої, ми не боржники своєї бездуховної людської натури і не повинні жити в покорі їй.

13 Бо якщо житимете під її владою, то прийде духовна смерть. Якщо з поміччю Духа Святого умертвляєте тілесні вчинки, то матимете справжнє життя.

14 Бо справжні діти Божі - це ті, хто керується Духом Божим.

15 Адже Дух, що ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!», що означає: «Батько!»

16 І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми Божі діти.

17 А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос. Страждаємо разом з ним, щоб здобути й славу з Христосом.

18 Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою славою, що ми її матимемо в майбутньому.

19 Адже створений мир із нетерпінням чекає на той час, коли стане відомо, хто є Божими дітьми.

20 Все, створене Богом, було приречене до марнот. І скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те,

21 що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, - як мають їх діти Божі.

22 Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами.

23 І не лише світ, але ми також стогнемо в череві. Ми, хто має Дух Святий як перший зародок благословення Божого, поки що ми терпляче чекаємо повного усиновлення, коли Бог визволить наші тіла.

24 Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, - то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить?

25 Оскільки ми сподіваємося на те, чого не бачимо, ми чекаємо його з терпінням.

26 Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з такими зітханням, що словами й не вимовиш.

27 Та Бог бачить, що в серцях наших. Він знає намір Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих.

28 І ми знаємо, що Бог у всьому підтримує тих, хто любить Його, хто покликаний згідно з Його волею.

29 Бог знав тих людей ще до створення світу. Тож Він призначив їх бути такими, як Син Його, щоб Син Божий міг стати старшим серед багатьох братів і сестер.

30 І Бог покликав тих людей, і ті, хто були покликані, були виправдані перед Богом. І ті, хто були виправдані, були прославлені.

31 Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто ж проти?

32 Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм.

33 Хто може звинуватити людей, яких Бог обрав? Бог їх виправдовує.

34 То хто ж звинувачує? Ісус Христос помер і, що важливіше, воскрес із мертвих. Він сидить по праву руку від Бога і також заступається за нас.

35 Хто зможе відняти нас від любові Христової? Може, лихо якесь, злидні, переслідування, голод чи голизна, небезпека яка чи смерть від меча?

36 Як сказано у Святому Письмі: «За Тебе нас щодня вбивають, вважають вівцями, придатними на те лиш, щоб забить».

37 Ні, у всьому цьому ми здобуваємо найбільшу перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас.

38 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні вищі духи, ні те що тепер, ні те що в майбутньому,

39 ані яка духовна влада, ніщо над нами, ані під нами, ні будь-яке інше створіння - ніщо не зможе відлучити нас від Божої любові, що знайдена в Христі Ісусі, нашому Господі.

До римлян 9

1 Правду кажу я в Христі. Я не обманюю, і совість моя, освячена Духом Святим,

2 свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.

3 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів і земних родичів - ізраїльтян.

4 Їм належить право бути всиновленими, як дітям Божим, побачити славу Божу, заповіти, які Бог дав їм, і Закон Мойсеїв, богослужіння й Його обітниці.

5 Їм належать великі патріархи. Від них прийшов на землю Христос. Нехай Той, Хто є Богом над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

6 Але це не так, Слово Боже не здійснилося, бо не всі, хто родом з Ізраїлю, - справжні ізраїльтяни.

7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То вони зватимуться нащадками Авраамовими.

9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

10 Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.

11 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його.

12 Він не основується на вчинках. Він залежить від Божого заклику.

13 Як сказано у Святому Письмі: «Я люблю Якова, та зненавидів Ісава».

14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!

15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».

16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання, або чиїхось зусиль - лише від Самого Бога.

17 У Святому Письмі Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім'я було сповіщене всьому світові».

18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»

21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?

22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракло терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.

23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його.

24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?

25 Як сказано у Святому Письмі, у пророка Осії: «Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».

26 «І буде так: на тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».

27 Ісая провіщає про Ізраїль: Навіть якщо ізраїльтян буде багато, мов того піску морського, та однак лише залишок спасеться,

28 бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».

29 І ще Ісая провістив: Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б уподібнилися до Содому і Ґоморри».

30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її - ту праведність, що є наслідком віри.

31 А люди Ізраїлю, які йшли за законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того закону.

32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І вони спіткнулись об камінь спотикання.

33 Так сказано в Святому Письмі: «Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання, який існує саме для спокуси, але той, хто вірить у Нього, не розчарується».

До римлян 10

1 Брати мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це.

2 Я свідчу, що вони мають палке прагнення наслідувати Бога, та не знають, як це робити.

3 Бо не знали Божої праведності. Вони намагалися заснувати свою власну праведність і не підкорилися Божій.

4 Христос - це мета Закону, щоб кожний віруючий став праведним перед Богом.

5 Мойсей пише про праведність перед Богом, що йде від Закону: «Людина, яка дотримується Закону, буде жити ним».

6 Але про праведність, яку дає віра, у Святому Письмі сказано так: «Не питай себе: «Хто вознесеться на небо?» (тобто щоб привести Христа на землю).

7 Або: «Хто спуститься в безодню?» (тобто щоб повернути Христа з мертвих).

8 Ні! Що сказано у Святому Письмі? «Слово Боже поруч з тобою, на устах твоїх і в твоєму серці».

9 Ось це слово: «Якщо ти визнаєш власними устами: «Ісус - це Господь», - і повіриш серцем своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш врятований.

10 Адже віримо серцем, щоб стати праведними перед Богом. І вголос підтверджуємо віру, щоб дістати спасіння.

11 Бо сказано у Святому Письмі: «Хто вірить у Нього - не буде розчарований».

12 Адже немає різниці між юдеєм і неюдеєм - той самий Господь є Господом над усіма людьми. І Він сповнений милосердя до всіх, хто просить Його про допомогу, виявляючи свою віру в Нього.

13 Бо «кожен, хто призове ім'я Господнє, буде врятований».

14 Але як же люди зможуть кликати Його на допомогу, якщо вони не вірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Нього? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього?

15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано в Святому Письмі: «Який прекрасний прихід тих, хто приносить Благовість».

16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая питав: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?».

17 Віра приходить тоді, коли люди слухають послання. А чують вони її тоді, коли хтось проповідує про Христа.

18 Але я питаю: «Хіба люди не чули послання?» Звісно, чули! У Святому Письмі сказано: «По всій землі линуть голоси їхні, слова їхні сягнули краю світу».

19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі: «Я візьму народ, який не є народом, і завдам вам ревнощів. Я візьму народ, що не має розуму, і завдам вам гніву».

20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати: «І знайшли Мене ті, хто не шукав, а відкрився Я тим, хто й не питав про Мене».

21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю: «Цілий день Я простягав руки Свої, щоб обійняти народ, що лишався непокірливим і впертим».

До римлян 11

1 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина.

2 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що в Святому Письмі сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав:

3 «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити».

4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловік, що не зігнули колін перед Ваалом».

5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою.

6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була б милість.

7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов. Але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого.

8 Як сказано у Святому Письмі: «Бог приспав їх». «Він понакривав їхні очі, щоб вони не бачили, позатикав вуха, щоб не чули. І так триває досі».

9 І Давид казав: «Хай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою. Хай впадуть і будуть покарані.

10 Хай затьмаряться очі їхні, щоб нічого вони не бачили. Хай хребти позгинаються їхні назавжди під тягарем турбот».

11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі.

12 Оскільки їхня помилка означала велике благо для світу, а їхня втрата означала благо для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благом для всього світу.

13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я апостол поган. Я надаю великого значення своїй праці.

14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння.

15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих?

16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.

17 Деякі гілки були відламані, а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.

18 То не вихваляйся зламаним гіллям. Коли ж хвалишся, то пам'ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе.

19 Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати».

20 Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не гордуй, а краще відчуй страх.

21 Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не пощадить.

22 Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відчахнутий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.

23 Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу.

24 Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до своєї ж рослини.

25 Брати мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини.

26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Письмі: «Визволитель прийде з Сіону й відверне безбожність від сім'ї Якової.

27 Таким буде Мій заповіт, коли відпущу Я всі їхні гріхи».

28 Щодо Благовісті, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх - Він дав обіцянку засновникам їхнього роду.

29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.

30 Ви були колись непокірними, а зараз маєте милість Божу - через непокірливість юдеїв.

31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу.

32 Бог зібрав разом до в'язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них.

33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його!

34 Як сказано у Святому Письмі: «Хто знає розум Господа, або хто може бути дорадником Йому?»

35 «Чи хтось давав щось Богу? Чи винен Бог комусь?»

36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому во віки віків! Амінь!

До римлян 12

1 Отже, благаю вас, брати мої, через милосердя Боже віддайте життя свої Богу, як живу жертву, що свята й Богу мила. То буде вашим духовним служінням Йому.

2 І не підкоряйтеся світу цьому. Краще хай ваш розум зміниться і відновиться, щоби змогли ви пізнати й прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, бажане Богу й досконале.

3 Оскільки Бог дав мені милостивий дар, я звертаюся до кожного з вас. Не треба цінувати себе більше, ніж то годиться. Будьте розсудливими, виходячи з тієї віри, якою Бог наділив кожного з вас.

4 Кожен із нас має тіло, що складається з різних частин. І не всі частини мають однакове призначення.

5 Так само й ми є багатьма частинами, які утворюють одне тіло во Христі. Кожна частина належить до всіх інших.

6 І ми маємо дари, які різняться згідно з благодаттю, даною нам. І якщо хтось одержав обдарування бути пророком, то він мусить послуговуватися ним - настільки, наскільки він вірить.

7 Якщо хтось одержав дар служіння іншим, той нехай присвятить життя своє служінню. Якщо хтось має хист навчати інших, той нехай навчає.

8 Хто обдарований умінням утішати, той нехай втішає. А хто має дар ділитися з людьми, нехай робить це щиро. Хто має здатність керувати, нехай керує сумлінно. Наділений же талантом милосердя нехай це милосердя з радістю несе людям.

9 І хай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра.

10 Будьте відданими братерській любові одне до одного. Ўануйте одне одного більше, ніж себе самого.

11 У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте Духом, служіте Господу.

12 Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших.

13 Допомагайте святим Божим людям у скруті, гостинними будьте до перехожих людей.

14 Благословляйте тих, що переслідують вас. Благословляйте, а не проклинайте.

15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче.

16 Живіть у злагоді. Не гордуйте, краще товаришуйте з приниженими. Не вважайте себе мудрими.

17 Нікому не відповідайте злом за зло. Дбайте про те, щоб робити добро на очах у всіх людей.

18 Якщо можна і якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми.

19 Дорогі брати, не будьте мстивими, краще залиште місце гніву Божому. Адже сказано у Святому Письмі: «Мені належить помста. Я відплачу, - говорить Господь».

20 Отож «якщо ворог твій голодний, то нагодуй його. Якщо ж він спраглий, то дай йому напитися. У такий спосіб ти згортатимеш палюче вугілля йому на голову і примусиш його соромитися».

21 Не піддавайтеся злу, а перемагайте його добром.

До римлян 13

1 Кожен має підкорятися верховній владі, бо існуюча влада встановлена Богом. І та влада, що існує, призначена Богом.

2 Отже, хто опирається владі, той протидіє тому, що було наказано Богом. Ті ж, хто чинить так, будуть засуджені.

3 Правителі викликають страх не в тих, хто чинить добро, а в тих, хто чинить зло. Хочеш не боятися влади? То чини добро - і матимеш похвалу влади.

4 Так, володарі - це слуги Божі, що трудяться тобі на благо. Та якщо чинитимеш зло, бійся, бо в їхній владі - покарати тебе й віддати на смерть. Адже вони не даремно носять меч. Вони - слуги Божі, месники, що несуть гнів Божий проти тих, хто чинить зло.

5 Через те треба коритися не лише зі страху перед покаранням Божим, а й з власного сумління.

6 І ось чому ви податки платите. Адже влада - то слуги Божі. Вони ненастанно дбають про все те, що ми згадували щойно.

7 Віддайте кожному належне. Заплатіть податки, кому мусите їх сплатити. Віддайте мито - митникам, повагу - тим, кого ви повинні поважати, а пошану - тим, кого ви винні шанувати.

8 Нікому нічого не будьте винні, крім любові один до одного. Бо хто любить іншого, той дотримується Закону.

9 Кажу я так через те, що заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбий», «Не вкради», «Не зажадай чужого», а також усі інші об'єднуються в одній: «Люби ближнього свого, як самого себе».

10 Любов не чинить зла ближньому, ось чому це і є виконанням Закону.

11 Виконуйте все це, бо ви знаєте, в який час ми живемо. І ще ви знаєте, що час прийшов вам пробудитися від сплячки, бо спасіння наше зараз ближче до нас, ніж тоді, коли ми вперше повірили.

12 Ніч уже майже минула, і день наближається. Тож звільнімося від вчинків, що належать темряві. Зодягнімось у зброю світла.

13 Живімо ж пристойно, як люди живуть при денному світлі. Не в гульні та пиятиці, не в перелюбі й розпусті, не у сварках та заздрощах.

14 Краще вберімося в Господа нашого Ісуса Христа, і не потураймо вашому гріховному людському єству і його бажанням.

До римлян 14

1 Щиро приймайте того, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші.

2 Один вірить, що може їсти все, а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі.

3 Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншого, який не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.

4 Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати.

5 І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання.

6 Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім'я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім'я Господа, бо воздає дяку Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім'я Господа, також дякує Богу.

7 Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі.

8 Адже життя наші - для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, - ми всі належимо Господу.

9 Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, - щоб стати Господом над мертвими і ще живими.

10 А ти чому осуджуєш брата свого? Або за що зневажаєш свого брата? Адже всі ми станемо перед судом Божим.

11 Бо сказано у Святому Письмі: «Це так само правильно, як те, що Я живу, - каже Господь. - Кожен впаде на коліна переді Мною, і кожен визнає, що Я є Бог».

12 Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.

13 Тож годі осуджувати одне одного. Краще виріште не робити перешкод чи спокус на шляху брата свого.

14 Я знаю, я переконаний як той, хто в Господі Ісусі, що не буває нечистої їжі самої по собі. Для того вона є нечистою, хто її вважає такою.

15 Але якщо ти образиш свого брата через їжу, то це означає, що ти не слідуєш любові. Не занапасти їжею своєю того, за кого помер Ісус.

16 Отже, не поводься так, як ти вважаєш добрим, але інші будуть вважати злим.

17 Бо Царство Господнє - це не їжа і не трунки, а праведність, мир і радість, що їх Дух Святий нам дарує.

18 Хто служить Христу, живучи так, той догоджає Богу і схвалений людьми.

19 Тож дбаймо про все, що служить миру і взаємному зміцненню.

20 Не руйнуйте діла Божого заради їжі. Будь-яка їжа чиста. Але не годиться їсти того, що брата твого веде до гріха.

21 Краще не їсти м'яса, не пити вина, ані робити таке, що веде брата твого до гріха.

22 Тримайте переконання свої між вами і Богом. Блаженний той, хто не засуджений за вчинки, які вважає правильними.

23 Але той, хто навіть їсть із сумнівом, засуджений Богом, бо його вчинки не від віри. А що не від віри, - то гріх.

До римлян 15

1 Ми сильні, отже, мусимо бути терпимі до слабких і не догоджати собі.

2 Кожен з нас мусить догоджати ближньому своєму, аби укріпити його дух.

3 Навіть Христос догоджав не Собі. Навпаки. У Святому Письмі сказано: «Зневага тих, хто зневажав Тебе, впала на Мене».

4 Тож усе, що було написано заздалегідь у Святому Письмі, написано для того, щоб навчити нас терпіння і втіхи, що несе в собі Святе Письмо.

5 І нехай Бог, джерело терпіння і великої втіхи, допомогає вам, уможливлює життя у злагоді одне з одним, наслідування прикладу Христа Ісуса.

6 Щоб усі разом, в один голос могли ви вознести хвалу Богу, Отцю Господа нашого Ісуса Христа.

7 Тож приймайте одне одного, як Христос прийняв вас. Робіть так заради слави Божої.

8 Кажу вам, що Христос став слугою юдеям заради Божої істини, щоб підтвердилися обітниці праотцям.

9 І щоб погани воздали хвалу Богу за Його милість до них. Як сказано у Святому Письмі: «Через те Я славитиму Тебе серед поган і співатиму хвалу імені Твоєму».

10 І ще сказано: «Радійте, погани, разом з народом, що обраний Богом».

11 І ще сказано в Святому Письмі: «Хваліте Господа, всі ви, погани, і нехай усі народи славлять Його».

12 Також і пророк Ісая говорив: «Прийде нащадок Єсеїв, він стане правити поганами. На нього покладуть вони усі свої надії».

13 І нехай Бог, джерело усіх надій, наповнить вас всілякою радістю й миром, поки ви віруєте в Нього. І тоді ви будете збагачені надією, силою Святого Духа.

14 Я переконаний, брати мої, що ви сповнені доброти, що маєте ви доста знань усіляких, можете поправити одне одного.

15 Та я написав вам дещо сміливіше про деякі речі, щоб нагадати про них іще раз. Зробив я це завдяки дару, що маю від Бога.

16 Дар цей - бути посланцем Христа Ісуса й служити поганам. Моя праця - проповідувати Благовість Божу, щоб погани стали приношенням, бажаним Богу, і освятилися Святим Духом.

17 Отже, в Христі Ісусі я пишаюся своєю працею для Бога.

18 Я пишу тільки про те, що здійснив Христос через мене. Це ж Він привів поган до послуху перед Богом - через слова мої і вчинки,

19 силою знамень і чудес, силою Духа Божого. Отже, від Єрусалима і повсюди, аж до Іллірика я закінчив проповідувати Благовість про Христа і тим завершив своє служіння.

20 Моєю метою завжди було проповідувати Благовість там, де ім'я Христове ще не відоме, щоб не будувати на чужих підвалинах.

21 Та сказано в Святому Письмі: «Ті, кому не казали про Нього, побачать, а ті, хто не чув, зрозуміють».

22 Чимало обов'язків мав я в цих землях, і це багато разів перешкоджало мені прийти до вас.

23 Та зараз я скінчив свою роботу, і вже немає такого місця в цих землях, де б я не проповідував. Але оскільки я маю давнє бажання, то планую відвідати вас,

24 коли йтиму до Іспанії. Так, сподіваюся по дорозі завітати до вас. І ще сподіваюся, що ви допоможете мені в моїй подорожі туди після великої радості недовгого перебування у вас.

25 Та зараз я йду до Єрусалима, щоб послужити там Божим людям.

26 Бо церкви Македонії та Ахаї вирішили зібрати кошти на користь бідних людей Божих в Єрусалимі.

27 Вони вирішили це зробити, бо відчувають свій обов'язок перед віруючими Єрусалима. Оскільки погани розділили з юдеями їхні духовні блага, то мають і самі допомагати - матеріально.

28 Тож коли я виконаю свої справи й пересвідчуся, що бідні одержали гроші, зібрані для них, то вирушу до Іспанії і дорогою відвідаю ваше місто.

29 І я знаю, що коли прийду до вас, то принесу вам повне благословення Христове.

30 Брати мої, благаю вас Господом нашим Ісусом Христом та в ім'я любові, що йде до нас від Духа Святого, пристати до щирих молитв Богу за мене,

31 щоб допоміг Він мені позбутися невіруючих в Юдеї і щоб служіння моє в Єрусалимі було прийняте Божими людьми.

32 Якщо буде на те Божа воля, я зможу прийти до вас із радістю й відпочити разом з вами.

33 І нехай Бог миру буде разом з вами усіма. Амінь!

До римлян 16

1 Ручаюся вам за сестру нашу Фіву, служительку церкви в Кенхреях.

2 Прийміть її в Господі, як і належить Божим людям, і допоможіть їй у всьому, в чому вона матиме потребу. Вона допомогла багатьом людям та й мені самому.

3 Вітайте Прісцилу з Акилою, що зі мною трудилися в Ісусі Христі.

4 Вони ризикували своїми життями, щоб урятувати моє. І не лише я дякую їм, а й усі церкви, що належать поганам.

5 Вітайте також і церкву, що в їхньому будинку. Вітайте мого дорогого друга Епенета, який перший в Азії навернувся до Христа.

6 Вітайте Марію, яка багато працювала для вас.

7 Вітайте Андроника та Юнію, моїх родичів, які були разом зі мною у в'язниці. Вони видатні серед апостолів.

8 Вітайте Амплія, дорогого друга мого в Господі.

9 Вітайте Урбана, що співпрацює з нами во Христі, а також мого дорогого друга Стахія.

10 Вітайте Апеллеса, випробуваного християнина, а також увесь рід Арістовула.

11 Вітайте Іродиона, родича мого. Вітайте також усю родину Наркіса - вони всі належать Господу. Вітайте Трифену й Трифосу, жінок що самовіддано працюють для Господа.

12 Вітайте мою улюблену Персиду, яка також старанна у праці своїй для Господа.

13 Вітайте Руфа, обраного слугу Господа, а також його матір, яка й мені була за матір.

14 Вітайте Асинкрита, Флеіона, Гермеса, Патрова, Гермаса та братів, що з ними.

15 Вітайте Філолоіа, Юлію, Нірея а його сестру, та Олімпіана і всіх святих з ними.

16 Вітайте одне одного святим поцілунком. І всі церкви Христові вітають вас.

17 Молю вас, брати мої, остерігайтеся тих, хто чинить розбрат і ставить перешкоди вченню, що ви одержали. Уникайте їх.

18 Ці люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а лише череву своєму. Вони зводять серця невинних улесливою розмовою й ласкавими словами.

19 Бо ж усі знають про вашу покірливість. То я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрими для добра й невинними перед злом.

20 І Бог, Джерело миру, роздавить сатану під вашими ногами. І буде з вами милість Господа Ісуса.

21 Мій побратим по роботі Тимофій вітає вас, а з ним і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.

22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що писав цього листа для Павла.

23 Ґай, мій господар і всієї церкви, вітає вас. Ераст, міський скарбник, брат наш Кварт - також вітають вас.

25 Слава Тому, Хто може зміцнити віру вашу, дотримуючись Доброї Звістки, що я проповідую. Це Благовість про Ісуса Христа - ця таємна істина, яку вам Бог повідав і яка була схована довгі часи.

26 А зараз вона відкрита нам через написане пророками, за велінням Бога. Ця таємна істина з волі вічно живого Бога стала відома всім народам заради їхньої послуху, що починається з віри.

27 Єдиному мудрому Богу через Ісуса Христа слава навіки! Амінь!