1-е до коринфян 1

1 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим во Христі Состеном

2 до церкви Божої, що в Коринфі, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, повсюди, молиться хто в ім'я Господа нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого.

3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

4 Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі.

5 Бо в Ньому ви збагатилися всім - і словом, і знанням.

6 Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас.

7 І тому не потрібен вам ніякий дарунок, поки ви чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа.

8 Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні.

9 Бог істинний, Який покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

10 Я благаю вас, брати мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях.

11 Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки.

12 І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я прибічник Павла», «Я - Аполлосів», «Я - Кифин», «А я прибічник Христа».

13 Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп'ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім'я Павлове?

14 Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая.

15 Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім'ям.

16 Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось.

17 Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та безнадмірного красномовства, щоб хрест Христовий не втратив сили своєї.

18 Бо для тих, хто гине, учення про хрест - це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа.

19 Як сказано у Святому Письмі: «Я знищу мудрість мудрих і зведу нанівець розум розумних».

20 Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, що належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

21 Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде вчення, що ми проповідуємо.

22 Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки - мудрості.

23 Ми ж проповідуємо розіп'ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган - безглуздям.

24 І лиш покликані Богом (чи то юдеї, чи то погани) розуміють, що Христос - це Божа сила і Божа мудрість.

25 Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

26 Подумайте про своє власне покликання, брати! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних. Небагато шляхетних.

27 Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних.

28 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», - щоб знищити все те, що «чогось варте»,

29 щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

30 Він - це джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою.

31 Адже сказано у Святому Письмі: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом».

1-е до коринфян 2

1 Тож прийшов я до вас, брати мої, проповідувати таємну Божу істину, не покладаючись на свої красномовність і мудрість.

2 Я вирішив не знати нічого серед вас, крім Ісуса Христа і Його смерті на хресті.

3 Отже, я прийшов до вас, слабкий, пройнятий страхом і великим трепетом.

4 І слова мої і проповіді були донесені не з переконливістю людської мудрості, а в доказах сили Духа.

5 Нехай ваша віра спирається не на людську мудрість, а на Божу силу.

6 Ми справді навчаємо мудрості зрілих людей, але не мудрості нинішніх часів і не мудрості правителів світу цього, владі яких настане кінець.

7 Ми навчаємо таємної Божої мудрості, що була захована від людей. Бог призначив її нам на славу іще до початку світу.

8 Це мудрість, про яку жоден із правителів цього світу не знав. Бо якби вони знали, то не розіп'яли б славного Господа.

9 Як сказано у Святому Письмі: «Очі не бачили, вуха не чули, і на думку людям не спадало. Бог залишив це для тих, хто любить Його».

10 Та Бог відкрив нам це через Духа, Який досліджує все, навіть глибини Божі.

11 Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, що в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого.

12 А ми приймаємо не дух, що належить світу цьому, а Дух, що йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом.

13 І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, вживаючи слова від Духа.

14 Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям. Вона не може зрозуміти їх, бо їх можна оцінити тільки духовно.

15 А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити.

16 Сказано у Святому Письмі: «Хто знає думки Господні? Хто пізнав розум Господній? Хто може повчати Його?» Але ми маємо розум Христовий.

1-е до коринфян 3

1 Та я, брати мої, не міг говорити з вами як з людьми духовними. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, немовлят во Христі.

2 Я напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це.

3 Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

4 Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я - Аполлоса», то хіба не як мирські люди ви чините?

5 А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному з нас.

6 Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є той, хто виростив.

7 Тож не має значення ні той, що сіяв, ні той, що поливав, а лише Бог, який зростив.

8 І той, що сіяв зерно, і той, що поливав його, мають одне на меті, і кожен буде нагороджений за свій труд.

9 Бо обидва на службі у Бога, трудимося в Його ім'я. А ви - і нива Божа, й оселя Його.

10 Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник. А вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує.

11 Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено. А той фундамент - Ісус Христос.

12 Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

13 Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане ясно, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує роботу кожного і виявить її якість.

14 І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду.

15 Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати. А він сам хоч і буде врятований, та лише пройшовши крізь вогонь.

16 Чи знаєте ви, що ви - Храм Божий, і що Дух Божий живе в вас?

17 Якщо хтось зруйнує Божий Храм, того Бог зруйнує, бо Храм Божий святий, а ви і є цим Храмом.

18 Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас гадає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість.

19 Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Письмі сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі».

20 І ще: «Господь знає, що думки мудрих - нікчемні».

21 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам

22 - чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє. Все належить вам.

23 Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

1-е до коринфян 4

1 Ось як люди мають думати про нас - як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.

2 А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.

3 Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський. Адже й сам я себе не суджу.

4 Сумління моє чисте. Та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.

5 Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить порухи сердець. І воздасть тоді Бог кожному таку похвалу, на яку той заслуговує.

6 Брати мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано, щоб ви величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших.

7 Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? А якщо все, що маєш, ти отримав, то чого ж вихвалятися, наче це не дарунок?

8 Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами.

9 Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті на арені. Адже ми стали видовищем для всього світу - як для ангелів, так і для людей.

10 Ми нерозумні заради Христа, а ви ж таки мудрі в Христі! Ми немічні, ви ж дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

11 І досі ми голодні й спраглі, бідно вбрані, побиті й безпритульні.

12 Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій.

13 Коли нас ганьблять, ми благословляємо. Коли нас переслідують, ми терпимо. Коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

14 Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх.

15 Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі.

16 Тож благаю вас: наслідуйте мене.

17 Ось чому послав я до вас Тимофія, мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

18 Та дехто загордився. Ви хвалитеся, гадаючи, що я не прийду до вас.

19 Але я невдовзі прийду до вас, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу не красномовність, а справжню силу тих, хто сповнені гордині.

20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 Чого ж ви хочете? Щоб я прийшов до вас із карою чи з любов'ю і духом ніжності?

1-е до коринфян 5

1 Кажуть, що серед вас живе розпуста, ще й така, якої немає навіть серед поган. А саме - розповідають, що дехто з вас живе з мачухою своєю.

2 А ви всі сповнилися гординею замість того, щоб засмутитися. Того, хто вчинив таке, слід вигнати з вашої громади.

3 І хоч я відсутній серед вас тілом, все одне присутній духом. І як присутній я вчинив суд над тим, хто заподіяв такий гріх.

4 І коли ви зберетеся в ім'я Господа нашого Ісуса, дух мій буде з вами. Владою Господа нашого Ісуса

5 віддаймо того грішника сатані, щоб знищив він його гріховне єство, і щоб дух чоловіка цього був врятований в День Господній.

6 Недобре, що ви вихваляєтеся. Хіба ви не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?

7 Позбавтеся старої закваски, щоб вам самим стати новим тістом. Як християни ви і є тістом без закваски. Бо Христа, нашого пасхального ягняту, було принесено в жертву.

8 Тож святкуймо нашу Пасху, та не зі старою закваскою злоби й лукавства, а з опрісноками щирості та істини.

9 Я писав у листі, що не слід вам водитися з тими, хто піддався розпусті.

10 Та я не мав на увазі, що зовсім не слід знатися з розпусниками цього світу чи скнарами, шахраями чи ідолопоклонниками. Інакше вам треба було б залишити цей світ.

11 Я писав вам, щоб ви не зналися з тими, хто видає себе за брата, але є розпусником, скнарою, ідолопоклонником, наклепником, п'яницею чи хабарником. Навіть за стіл не сідайте з таким.

12 Чи моя це справа - засуджувати тих, хто не належить до церкви? Чи не повинні ви засуджувати тих, хто належить церкві?

13 Бог засудить тих, хто не належить церкві. У Святому Письмі сказано: «Женіть від себе лиху людину».

1-е до коринфян 6

1 Коли у вас виникне суперечка з кимось, то хіба ж ви підете до суду неправедного замість того, щоб звернутися до Божих людей?

2 Хіба ви не знаєте, що святі Божі люди судитимуть світ? І якщо ви судитимете світ, то хіба ж ви нездатні вирішити такі дрібні справи?

3 Чи ви не знаєте, що ми судитимемо ангелів, не кажучи вже про справи житейські?

4 Тож якщо ви матимете справу з випадками повсякденного життя, чи призначите ви суддями тих, хто не має ніякого відношення до церкви?

5 Кажу я так, щоб соромно вам стало. Невже справи такі кепські, що серед вас не знайдеться жодного мудрого чоловіка, щоб розсудити двох своїх братів во Христі?

6 Брат іде до суду з братом, і ви дозволяєте невіруючим судити їх?

7 По суті, те, що ви вступаєте в сутяжництво одне з одним, є повною вашою поразкою. Чи не краще вам натомість стерпіти образу? Чи не краще вам стерпіти завдану шкоду?

8 Та ви ж самі ображаєте й грабуєте, і то своїх же братів - християн!

9 Хіба ви не знаєте, що неправедні люди не успадкують Царства Божого? Не обманюйте самих себе! Ніхто - ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці,

10 ні злодії, ні скнари, ні п'яниці, ні наклепники, ні шахраї - не успадкують Царства Небесного.

11 І деякі з вас були такими. Та ви очистилися, були освячені, були виправдані в ім'я Господа Ісуса Христа і Духом Бога нашого.

12 «Все мені дозволено», та не все доцільно й бажано. «Усе дозволено мені», але ніщо не повинно володіти мною.

13 «Їжа - для шлунку, а шлунок - для їжі». Але Бог знищить і те, й друге. А тіла наші не для розпусти, а для служіння Господу. А Господь - для тіла нашого.

14 Бог не лише воскресив Господа з мертвих. Він і нас воскресить силою Своєю.

15 Чи ви не знаєте, що тіла ваші є членами Христа? Тож хіба я візьму членів Христа і зроблю їх членами розпусниці? Звісно, ні!

16 Знов таки: чи не відомо вам, - що той, хто з'єднується з розпусницею, стає з нею одним цілим? «Бо двоє, - сказано у Святому Письмі, - стають одним тілом».

17 Той же, хто з'єднується з Господом, духовно стає одним цілим з Ним.

18 Уникайте розпусти. Кожен гріх, вчинений людиною, - поза її тілом. Але розпусник грішить проти власного тіла.

19 Хіба ви не знаєте, що тіла ваші - це храми Духа Святого, який живе в вас? І хіба ви не знаєте, що ви одержали Дух Святий від Бога, і що ви більше не належите собі?

20 Адже за вас дано високу ціну. Тож воздайте Богові славу тілами своїми.

1-е до коринфян 7

1 Тепер про те, що ви написали мені:»Чи не краще чоловікові взагалі не торкатися жінки.

2 Але щоб уникнути розпусти, кожен чоловік мусить мати дружину, а кожна жінка чоловіка.

3 Чоловік мусить давати все належне своїй дружині, і так само жінка - своєму чоловікові.

4 Не жінка володіє тілом своїм, а її чоловік, так само не чоловік володіє тілом своїм, а його дружина.

5 Не відмовляйте одне одному, хіба що за обопільною згодою і на деякий час - для того, щоб віддатися молитві, а потім знову бути разом, щоб сатана не спокусив вас, скориставшись вашим невмінням володіти собою.

6 Я вам кажу це не як наказ, а як поступку.

7 Хотів би, щоб усі люди були такими, як я, але кожен має свій власний дар Божий. В одного такий, у другого - інший.

8 Щодо нежонатих і вдів я хочу ось що сказати. Для них добре, якщо вони залишатимуться одинокими, як і я.

9 Та якщо вони не можуть втриматися, то нехай одружуються. Бо краще одружитися, ніж згоріти від жадання.

10 Одруженим я даю такий наказ (хоча це не я, а Господь наказує). Жінці не слід шукати розлучення з чоловіком своїм.

11 Якщо ж уже розлучиться, то повинна залишатися незаміжньою. Або нехай помириться з чоловіком своїм. А чоловікові не слід розлучатися зі своєю дружиною.

12 Усім іншим я скажу (і це я кажу, а не Господь): якщо якийсь брат во Христі має дружину, що не вірує, і вона згодна жити з ним, то нехай він не розлучається з нею.

13 Якщо жінка має чоловіка, що не вірує, і він згодний з нею жити, то їй не слід розлучатися з ним.

14 Бо невіруючий чоловік освячується через свою віруючу дружину, а невіруюча жінка - через свого віруючого чоловіка. Інакше діти ваші були б нечистими, а так вони святі.

15 Однак якщо невіруючий вирішить розвестися, то хай розводиться. Брат чи сестра во Христі вільні в таких випадках. Бог покликав вас жити в мирі.

16 Бо звідки ти знаєш, жінко, чи спасеш свого невіруючого чоловіка? І звідки ти, чоловіче, знаєш, чи спасеш свою невіруючу дружину?

17 Слід жити лише так, як Господь визначив кожному, і як Бог покликав кожного. І саме такий наказ даю я по всіх церквах.

18 Якщо комусь було зроблене обрізання до того, як Бог його покликав, то не слід цього приховувати. А іншому, може, не було зроблене обрізання, коли Бог його покликав. Тоді й не варто робити цього.

19 Обрізання само по собі не є чимось особливим, так само, як і необрізання. Головне - дотримуватися Божих заповідей.

20 І нехай кожен залишається таким, яким він був, коли його покликав Бог.

21 Ти рабом був покликаний? Нехай це тебе не турбує. Та якщо зможеш стати вільним, скористайся такою нагодою.

22 Той, що рабом був покликаний Богом, є вільним перед Богом. Так само і вільний, якого покликано, є рабом Христа.

23 За вас сплачено дорогу ціну, тож не ставайте рабами людей.

24 Брати мої! Кожному з вас слід залишатися перед Богом таким, яким його було покликано.

25 Тепер стосовно незаміжніх жінок. Я не маю Господнього наказу, але висловлю свою думку як достойний довіри, бо одержав милість від Господа.

26 Як на мене, то, зважаючи на всі нинішні страждання й лиха, краще залишатися самотнім, як я.

27 У тебе є жінка? Не шукай розлучення. Ти звільнився від жінки? Не шукай дружини.

28 Та якщо ти одружуєшся, ти не згрішив. І якщо дівчина виходить заміж, то вона теж не згрішила. Але такі люди матимуть клопіт у цьому світі, а я прагну врятувати вас від нього.

29 Ось що я вам кажу, брати мої: час біжить. Віднині й надалі ті, що мають жінок, мусять бути такими, ніби жінок не мають.

30 Ті, що сумують, мусять бути такими, ніби суму не мають. Радісні повинні бути такими, ніби не мають радості. Ті, що придбали щось, - ніби вони не мають нічого.

31 Ті, що користуються світським, - ніби вони того не роблять. Бо існуючий стан світу минає.

32 Я хочу, щоб ви були вільні від турбот. Неодружений чоловік дбає про речі Господні - як догодити Господу.

33 Одружений дбає про життєві справи - як догодити жінці.

34 Отже, він на роздоріжжі. Незаміжня жінка або дівчина дбає про речі Господні - щоб бути святою і тілом, і духом. Заміжня піклується про життєві справи - як би догодити чоловікові.

35 Кажу я так для вашої ж користі, а не для того, щоб ставити вам перешкоди. Скорше я роблю це для порядку і щоб ви могли бути відданими Господу й ревно служити йому, ні на що інше не відвертаючи уваги.

36 Якщо хтось вважає, що не робить те, що слід, зі своєю нареченою, і якщо пристрасть він має велику, й він бажає одружитися, то нехай він робить так, як хоче.

37 Він не грішить. Їм слід одружитися. Але того, хто стійкий у серці своєму, ніхто не примушує. Він здатний володіти своїми пристрастями й твердо поклав собі зберегти свою наречену такою, як вона є, і не одружуватися з нею, той робить добре.

38 Отже, хто одружується з нареченою, робить добре, а хто не одружується - робить ще краще.

39 Жінка зв'язана одруженням, поки її чоловік живий, але, якщо він помре, то вона вільна вийти заміж за кого хоче, та тільки в Господі.

40 Але, на мою думку, вона буде щасливішою, якщо залишиться такою, як є. І я вважаю, що маю Дух Божий.

1-е до коринфян 8

1 А тепер про м'ясо, пожертвуване бовванам. Ми знаємо, що «всі мають знання». Знання підносять людей в їхній гордині. А любов допомагає їм стати дужчими.

2 Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід.

3 А хто любить Бога, той відомий Богу.

4 Щодо м'яса, пожертвуваного бовванам, то ми знаємо, що немає боввана в світі, існує лише Єдиний Бог.

5 І навіть, якщо є так звані «боги» - на небі чи то на землі (а є й справді багато «богів» і «володарів»)

6 - то для нас існує лиш Єдиний Бог-Отець, завдяки Якому все існує на світі, і для Якого ми живемо. Є лиш один Володар і Господь - Ісус Христос, через Якого все існує, і через Якого ми живемо.

7 Та не всім це відомо. Дехто так звик поклонятися бовванам, що коли він їсть, то так, ніби та їжа була пожертвувана бовванам, і, оскільки сумління його слабке, воно оскверняється.

8 Але їжа не наблизить нас до Бога. Ми не стаємо ні кращими, якщо не їстимемо, ані гіршими, якщо їстимемо.

9 Та глядіть, щоб це право ваше не спричинило гріха тим, хто слабкий духом.

10 Бо якщо хтось кволий сумлінням побачить вас, хто має ці знання, як ви їсте в бовванському храмі, то чи не заохотить це його також з'їсти того м'яса, що запропоноване на пожертву бовванам?

11 І через знання ваші знищено буде слабкого духом, вашого ж брата, за якого Христос помер!

12 Отже, згрішивши проти своїх братів і вразивши їхнє кволе сумління, ви грішите проти Христа.

13 Тож якщо їжа призводить брата мого до гріха, то я ніколи більше не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата до гріха!

1-е до коринфян 9

1 Хіба я не вільний? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не ви є справою моєю у Господі?

2 Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі.

3 Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене.

4 Чи не маю я права їсти й пити?

5 Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також Петро?

6 Чи, може, лише Варнава і я не маємо права не працювати?

7 Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару овець і не п'є молока?

8 Може, це міркування пересічної людини? А чи не про те саме сказано в Законі?

9 У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав'язуй рота волові, що молотить». Хіба Бог дбає лише про волів?

10 Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, що оре, має орати з надією, і той, що молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю.

11 Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас?

12 Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми зносимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа.

13 Хіба ви не знаєте, що ті, хто працює в Храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено.

14 Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього.

15 Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися.

16 Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чого хвалитися. Це мій обов'язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати.

17 Якщо я роблю це добровільно, то маю за це винагороду; якщо ж недобровільно, то мені довірили виконувати це.

18 В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку.

19 Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб завоювати більше людей.

20 Для юдеїв я став юдеєм, щоб завоювати їх. Для тих, хто під Законом, я став одим із них (хоч я і не під Законом) - для того, щоб завоювати тих, хто під Законом.

21 Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І це я зробив, щоб оволодіти ними.

22 Я став немічним для немічних, щоб оволодіти ними. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого - у будь-який спосіб.

23 Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.

24 Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один. Тож біжіть так, щоб її одержати.

25 Кожен, хто змагається, утримується від усього. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми - щоб одержати вінок нетлінний.

26 Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою. Б'юся так, щоб не просто розмахувати кулаками.

27 Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.

1-е до коринфян 10

1 Брати мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші пращури справді були під хмарою, і всі вони безпечно перейшли через море.

2 Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені» Мойсеєм.

3 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій,

4 бо пили вони з духовної скелі, що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос.

5 Та більшість із них не вподобав був Бог, і вони загинули в пустелі.

6 І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони.

7 Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Письмі: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися».

8 Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі їх полягло!.

9 Тож не будемо спокушати Христа, як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли.

10 Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті.

11 Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.

12 Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти.

13 Не спіткала вас ніяка спокуса, яка була б чужа людині. Та Бог вірний. Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.

14 Тож, любі мої друзі, уникайте служіння бовванам.

15 Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що я кажу.

16 Чаша благословення, за яку ми воздаємо дяку, чи не є причащанням кров'ю Христовою? Хліб, що ми ламаємо, чи не є це причащанням Тілом Христовим?

17 Один хліб, і всі ми від одного Тіла, бо причащаємося одним Хлібом.

18 Погляньте-но на народ ізраїльський: ті, що їдять пожертви, чи не спільники вони вівтаря?

19 Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам, чимось є, чи, може, чимось є сам бовван?

20 Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів.

21 Ви не можете одночасно пити з чаш Господньої і нечистих духів. Не можете розділяти одночасно трапези Господню і диявольську.

22 Чи прагнемо ми прогнівити Господа? Хіба ж ми сильніші за Нього?

23 «Усе нам дозволено». Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими.

24 Нехай ніхто не шукає вигоди. Треба дбати про ближнього свого.

25 Їжте будь-яке м'ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління.

26 Бо: «Земля і все, що є на ній, належить Господу».

27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління.

28 Але якщо хтось скаже вам: «Це м'ясо, що принесли в жертву», - то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради сумління.

29 Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя свобода була засуджена чужим сумлінням.

30 Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую?

31 Отже, чи ви їсте, чи п'єте, чи ще щось робите - робіть усе на славу Богу.

32 Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані Церкві Божій.

33 Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

1-е до коринфян 11

1 Наслідуйте мене, як я наслідую Христа.

2 Я хвалю вас за те, що ви завжди пам'ятаєте про мене. Ви наслідуєте вчення, яке я передав вам.

3 Та хочу я, щоб ви знали, що Христос - голова кожному чоловікові, а чоловік - голова жінці. Бог же - голова Христа.

4 Кожен чоловік, що молиться або пророкує з покритою головою, ганьбить голову.

5 Кожна жінка, що молиться або пророкує з непокритою головою, ганьбить голову. Вона вподібнюється поголеній жінці.

6 Якщо жінка не покриває свою голову, хай відріжуть їй волосся. А якщо це соромно, що її голова поголена або пострижена, то нехай вкриває її.

7 Чоловікові не слід вкривати голову, бо він є образом і славою Бога. Жінка ж є славою чоловіка.

8 Бо не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка.

9 Не чоловіка було створено заради жінки, а жінку заради чоловіка.

10 Ось чому жінка має покривати свою голову, визнаючи знак влади над собою. Вона має робити це також заради ангелів.

11 Однак перед Господом жінка залежна від чоловіка так само, як і чоловік залежний від жінки.

12 Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік також народжується від жінки. І все це йде від Бога.

13 Поміркуйте про це поміж себе: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою?

14 Та чи природа сама не вчить вас, що це соромно для чоловіка - мати довге волосся?

15 Для жінки ж це слава, бо волосся дане для вкриття голови її.

16 Деякі люди можуть сперечатися про це. Та ні ми, ані церкви Божі не визнаємо ці звичаї.

17 Даючи вам наступний наказ, я не хвалю вас, бо ваші зустрічі приносять вам більше шкоди, ніж користі.

18 По-перше, я чув, що коли ви збираєтеся разом, то серед вас є розбіжності, у що я почасти вірю.

19 (Зрештою, розбіжності мусять бути серед вас, щоб виявилися випробувані).

20 На ваших сходинах не можна їсти Господню вечерю.

21 Бо коли ви їсте, то кожен поспішає їсти своє. Один залишається голодним, а інший впивається.

22 Хіба не маєте ви осель, щоб їсти й пити? Чи, може, зневажаєте Божу церкву? Може, ви хочете принизити бідних? Що мені сказати? Чи слід вас хвалити? Тут я вас не хвалитиму.

23 Бо я одержав від Господа знання, які й передав вам. Господь Ісус тієї ночі, коли видали Його на страту, взяв хліб,

24 воздав подяку і, переломивши його, сказав: «Ось Тіло Моє, що Я віддаю за вас. Їжте. Робіть це на спомин про Мене».

25 Так само Він узяв чашу з вином після того, як вони повечеряли, і мовив: «Ця чаша вина - Новий Заповіт, заснований на крові Моїй. Хоч би коли ви пили це вино, робитимете це на спомин про Мене».

26 Щоразу, як їстимете цей хліб і питимете цю чашу вина, будете свідчите про смерть Господню, аж поки Він не прийде.

27 Отже, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої.

28 Отже, людина повинна випробувати себе. А вже потім нехай їсть цей хліб і п'є це вино.

29 Бо той, хто їсть і п'є, не визнаючи значення Господнього Тіла, накликає суд на себе.

30 Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.

31 Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі.

32 Коли ж нас судить Господь, Він і виправляє нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом.

33 Тож, брати мої, коли ви збираєтеся разом, щоб поїсти, то чекайте одне на одного.

34 Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть удома, щоб не судили вас за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.

1-е до коринфян 12

1 Щодо духовних дарів, брати мої, то я не хочу, щоб ви залишалися в незнанні.

2 Пам'ятайте, що коли ви були невіруючими поганами, то ходили на поклоніння до німих бовванів, неначе вас силоміць тягнули туди.

3 Тож кажу я вам, що жоден, хто говорить через Духа Господнього, не каже: «Будь проклятий, Ісусе!» І ніхто не зможе сказати: «Ісус - Господь» інакше, як через Святого Духа.

4 Різні є дари, та Єдиний Дух.

5 Є багато різних відправ, та всі служби - Єдиному Господу.

6 Існує багато засобів, якими Бог діє серед людей, та Бог Єдиний.

7 А вияв Духа дано кожному на користь усіх.

8 Одній людині через Духа дається слово мудрості. Іншому дається слово знання - через того самого Духа.

9 Комусь дано духовну віру, а ще хтось має дар зцілення - від Єдиного Духа.

10 Хтось має силу робити чудеса, а хтось - здатність пророкувати, хтось уміє розпізнавати духів, а хтось - розмовляти різними мовами, а ще хтось - тлумачити мови.

11 Та Один і Єдиний Дух чинить усе це, наділяючи кожного тим, чим вважає за потрібне.

12 Через те, що кожен із нас має одне тіло, яке складається з багатьох частин, то хоч і багато частин, все одно вони становлять одне тіло. Так і Христос.

13 Бо одним духом хрестилися ми всі, щоб стати частиною єдиного тіла - як юдеї, так і погани, як раби, так і вільні. І всім нам даний один Дух, щоб пити Його.

14 Тіло людське складається не з одного члена, а з багатьох.

15 Навіть якщо нога скаже: «Через те, що я не рука, я не належу тілу», - то хіба вона від того перестане належати тілу?

16 А якщо вухо скаже: «Через те, що я не око, я не належу тілу», - чи перестане воно через це належити тілу?

17 Якби все тіло складалося лише з ока, як тоді б ми слухали? Якби складалося тільки з вуха, чим би тоді відчували запахи?

18 Насправді Бог розмістив члени тіла - кожне з них - там, де хотів.

19 Якби всі члени тіла були однаковими, то де ж тоді було б тіло?

20 А так хоч частин багато, а тіло одне.

21 Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна». Або голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні».

22 Навпаки, ті частини тіла, які ми вважаємо слабшими, насправді дуже потрібні.

23 А про ті, що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше. Про непристойні ж дбаємо з більшою сором'язливістю.

24 Водночас пристойні частини тіла не потребують особливої турботи. Та Бог створив наше тіло так, щоб більше шани було тим частинам, які потребували того,

25 щоб не було розбрату в тілі, а щоб усі частини однаково дбали одна про іншу.

26 Коли одна з них страждає, то й усі інші страждатимуть. Коли одна в пошані, то й усі інші радіють із нею.

27 Тож усі ви є Тілом Христовим, а окремо - частинами Його.

28 До того ж Бог першими поставив у церкві апостолів, другими - пророків, третіми - вчителів, потім чудотворців і людей, що мають дар зціляти. За ними - ті, що допомагають іншим, ті, що мають хист вести за собою людей, а також ті, що мають здібності до різних мов.

29 Та не всі є апостолами, не всі є пророками, чи не так? Не всі є вчителями або чудотворцями.

30 Не всі обдаровані здібністю зцілювати чи розмовляти різними мовами. І не всі ж, певно, можуть тлумачити мови?

31 Тож дбайте про більші дари. А я вам зараз покажу найкращий шлях.

1-е до коринфян 13

1 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу.

2 Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я ніщо.

3 Якщо я крок за кроком роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.

4 Любов терпляча. Любов добра. Вона не заздрісна, не хвалькувата, не горда.

5 Вона не поводиться непристойно. Вона не егоїстична, не скора на гнів, не злопам'ятна.

6 Любов ніколи не радіє злу. Вона радіє правді.

7 Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.

8 Любов ніколи не скінчиться. Дар пророцтва скінчиться, дар мов зникне, дар знання матиме кінець.

9 Бо знання наші недосконалі, пророцтва наші недосконалі.

10 Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.

11 Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому. Я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.

12 Зараз ми дивимося ніби в потьмяніле дзеркало. Але потім подивимося лице в лице. Зараз мої знання часткові - тоді ж я знатиму досконало, як Бог пізнав мене.

13 Тим часом лишаються такі речі: віра, надія і любов. І найбільша з них - любов.

1-е до коринфян 14

1 Прагніть любові й щиро дбайте про дари духовні, але особливо про дар пророцтва.

2 Бо хто має дар говорити іншою мовою, той розмовляє не з людьми, а з Богом. Адже ніхто не розуміє того, що він каже. Він говорить таємне через Духа.

3 Той же, хто має дар пророцтва, зміцнює, і підбадьорює, і втішає людей.

4 Хто має дар говорити іншою мовою, зміцнює себе, а хто має дар пророцтва, зміцнює церкву.

5 Тож хочу я, щоб ви володіли даром говорити різними мовами. Та ще більше хочеться мені, щоб ви могли пророкувати. Той, хто пророкує, вищий за того, хто розмовляє іншими мовами, хіба що він перекладе, що каже, аби збагатилась і зміцніла церква.

6 А тепер, брати мої, якщо прийду я до вас, розмовляючи іншими мовами, то яка з того для вас користь, коли не принесу вам ні одкровення, ні знання ніякого, ні послання Божого, ані вчення?

7 Це так само, як бувають бездушні інструменти - флейта чи ліра. Якщо вони видають нечіткі звуки, то як дізнатися, що саме грає - флейта чи ліра?

8 Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж готуватиметься до бою?

9 Так само коли ви вживаєте нерозумні слова, то як інші зрозуміють, що ви кажете? Ви говоритимете у повітря.

10 Без сумнівів, є багато різних слів у світі, і кожне має своє значення.

11 Тож коли я не розумію мови, то буду чужинцем для того, хто розмовляє нею, і він буде чужинцем для мене.

12 Те саме стосується й вас. Коли прагнете духовних дарів, то намагайтеся збагатитися ними, щоб збагатити й церкву.

13 А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить.

14 Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним.

15 Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм.

16 Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш.

17 Ти можеш прекрасно воздавати подяку молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно.

18 Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас.

19 Але в церкві я краще скажу п'ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою!

20 Брати мої! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими.

21 В Законі написано: «Я буду говорити з цими людьми устами чужинців, чужими мовами, але навіть і тоді вони мене не послухають». Так каже Господь.

22 Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар не для невіруючих, а для віруючих.

23 І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли?

24 Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хто сторонній або невіруючий, то всі докоряють йому та судять його.

25 Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Воїстину Бог серед вас».

26 Що ж робитимете далі, брати мої? Коли ви посходитеся разом до церкви, один матиме псалом, інший - повчання, ще інший - одкровення. Хтось говорить іншою мовою, хтось перекладає. Все мусить робитися для розбудови церкви.

27 Якщо хтось збирається говорити чужою мовою, то двоє, найбільше троє, нехай мовлять по черзі, а один нехай тлумачить сказане.

28 Якщо ж нема кому тлумачити, то нехай чужинець мовчить на зібранні, нехай промовляє лише до себе й до Бога.

29 Двоє чи троє людей з пророчим даром нехай говорять, а решта мають перевіряти, що вони кажуть.

30 Коли ж якесь одкровення відкриється тому, хто сидить, то перший нехай замовкне.

31 Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб інші навчалися й утішалися.

32 Духи пророків коряться пророкам,

33 через те що Бог є Богом не безладдя, а миру. Як у всіх церквах людей Божих,

34 жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі.

35 Якщо вони хочуть чогось навчитися, то їм слід спитати своїх чоловіків удома, бо непристойно жінці говорити на зібранні в церкві.

36 Хіба від вас прийшло Слово Боже? Чи, може, до вас самих воно прийшло?

37 Якщо хто вважає, що він є пророком чи має духовний дар, то хай визнає, що те, що я пишу вам - Заповідь Господня.

38 А якщо хтось не визнає цього, то і його самого не буде визнано.

39 Отже, брати мої, будьте завзятими, пророкуючи, й не забороняйте говорити іншими мовами.

40 Та все треба робити належним чином і статечно.

1-е до коринфян 15

1 Зараз я хочу нагадати, брати мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і в ній стоїте.

2 Завдяки їй ви спасетеся, якщо добре пам'ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, - то марно ви повірили.

3 Я передав вам насамперед те, що сам отримав, - що Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Письмі.

4 Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Письмі.

5 І явився Він Петрові, а потім дванадцятьом апостолам.

6 Після того Він явився більш як п'ятистам братам одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й спочив.

7 Тоді явився Він Якову, а після цього знову всім апостолам.

8 Нарешті Він явився й мені також, наче якомусь недоноскові.

9 Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.

10 Та я є той, хто я є, - апостол милістю Божою. І Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.

11 Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із них, - ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.

12 Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?

13 Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.

14 А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо - марне, і марна віра ваша.

15 Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. Але ж Бог не воскрешав Христа, раз ніхто не воскресає з мертвих.

16 Тоді, якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.

17 А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.

18 Та й ті, що померли вже во Христі, виходить, згинули.

19 Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

20 Та Христос насправді був воскрешений із мертвих. Він - первісток тих, хто помер.

21 Бо як через людину смерть прийшла, так через людину прийшло й воскресіння з мертвих.

22 Бо як всі помирають через Адама, так завдяки Христу всі оживуть.

23 Та кожен матиме свою чергу. Христос, первісток, воскрес. Потім, коли Він знову прийде, воскреснуть усі ті, хто Йому належить.

24 Тоді настане кінець, коли Христос передасть Царство Богу-Отцю, коли Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу.

25 Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.

26 І смерть буде знищено, як останнього ворога.

27 Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його». І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що все, за винятком Бога. Що Він підкорив усе Йому.

28 А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.

29 Інакше, якщо нема воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?

30 Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?

31 Я щодня вмираю. І це правда, як те, брати мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.

32 Якби я, міркуючи як проста людина, бився з дикими звірами в Ефесі, чи була б користь? Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»

33 Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.

34 Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.

35 Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»

36 Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре»!

37 І потім - що ви садите? Адже ви кладете в землю не дозріле тіло, що розвиватиметься, а просто зерно. Це може бути пшениця або щось інше.

38 Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».

39 Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони такі, а у тварин зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.

40 Є тіла небесні й земні. Але слава небесних і земних тіл різна.

41 Сонце має одну славу, а місяць і зірки - зовсім іншу. Слава однієї зірки відрізняється від слави іншої.

42 Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть. Тіло, що сіється - тлінне, а як зросте, буде нетлінним.

43 Воно сіється в неславу, у славу зростає; посієне в немічі, підніметься в силі;

44 посіяне - земне, зросле - духовне, якщо є природні тіла, то є й духовні.

45 Ось у Святому Письмі сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою». Та останній Адам став життєдайним духом.

46 Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.

47 Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з неба.

48 Всі земні люди такі ж, як і перша людина, що вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той небесний.

49 Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ небесної.

50 Кажу вам, браття, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.

51 Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: ми не всі заснемо, але всі будемо змінені.

52 І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.

53 Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло - в безсмертне.

54 І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло - у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Письмі: «І перемога смерть поглинула».

55 «Смерте, де ж твоя перемога? Смерте, де твоє жало?»

56 Жало смерті - це гріх, а сила гріха - це Закон.

57 Та дяка Богу, що дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!

58 Тож, брати мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.

1-е до коринфян 16

1 Щодо підтримки людям Божим, то робіть те, що я наказав робити по церквах Ґалатійських.

2 В перший день кожного тижня кожен з вас мусить відкласти щось з прибутку і покласти до скарбниці, щоб не збирати, коли я прийду.

3 Коли ж я прийду, то відправлю вибраних вами людей з листами й дарами вашими до Єрусалима.

4 А якщо буде доречно і мені йти, то піду і я з ними.

5 Прийду я до вас, перетнувши Македонію, бо у планах моїх - побувати там.

6 Можливо, я трохи затримаюся з вами або навіть і перезимую. І тоді ви допоможете мені в подорожі, хоч куди б я йшов.

7 Я не хочу зараз заходити до вас мимохідь, бо сподіваюся деякий час погостити у вас, якщо буде Господня воля.

8 В Ефесі ж я пробуду до свята П'ятдесятниці,

9 бо зараз є нагода плідно попрацювати, хоч багато хто перешкоджає мені.

10 Якщо прийде Тимофій, то подбайте, щоб йому було затишно серед вас, щоб його ніхто даремно не турбував. Бо робить він справу Господню, як і я.

11 Тож нехай ніхто не зневажає його. Відправте його з миром, щоб він міг прийти до мене. Я чекаю його, як і інших братів.

12 Щодо брата нашого Аполлоса, то я дуже радив йому відвідати вас разом з іншими братами. Та не було Божої волі на те, щоб він прийшов зараз. Тож прийде він лише тоді, коли з'явиться нагода.

13 Пильнуйте. Будьте непохитні у вірі своїй. Будьте мужні й міцні.

14 Все, що ви робите, робіть з любов'ю.

15 Ви знаєте, що родина Степанова була першою віруючою в Ахаї. Вони присвятили себе служінню Божим людям.

16 Тож благаю вас, браття, щоб ви корилися таким людям і всім, хто єднається з ними в трудах і в служінні Господу.

17 Я радий, що до мене прийшли Степан, Фортунат і Ахаїк, бо вони заповнили відсутність вашу,

18 заспокоївши мій дух і ваш. Ўануйте таких людей.

19 Церкви азіатські вітають вас. Акила і Прісцила шлють вам палке вітання у Господі разом із церквою, що збирається в їхньому домі.

20 Всі брати вітають вас. Вітайте одне одного святим поцілунком.

21 Я, Павло, пишу ці слова власноручно.

22 Якщо хтось не любить Господа, то нехай проклятий буде. «Прийди Господи, прийди!»

23 Нехай з вами буде благодать Господа Ісуса.

24 Моя любов з вами всіма в Христі Ісусі.