2-е до коринфян 1

1 Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринфі, і також усім людям Божим по всій Ахаї.

2 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

3 Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Що є джерелом всілякої втіхи.

4 Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

5 Бо, як страждання Христові переливаються до нас, так і наша втіха переливається до вас через Христа.

6 Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам знести ті страждання, які зносимо й ми.

7 Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

8 Браття, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені. Ми вже й надії не мали залишитися в живих.

9 Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, який воскрешає мертвих до життя.

10 Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

11 Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

12 Це те, чим ми пишаємося. Це свідчення нашого сумління, що ми поводимся в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

13 Тож не пишемо ми вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас уповні,

14 так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

15 Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

16 У планах моїх було відвідати вас на шляху до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

17 Маючи такий задум, чи вагався я? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, що казав: «Так, так» - і «ні, ні» - одночасно?

18 Та Бог правдивий, і буде свідком, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

19 Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван Тимофій і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

20 Адже хоч би скільки було обітниць Божих, Христос на всі є «Так». Тому через Христа ми кажемо «Амінь» - во славу Бога.

21 А Той, Хто утверджує нас разом з вами во Христі й також помазав нас, - є Бог.

22 Він поклав на нас Свою печать. Він дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

23 Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринф тому, що хотів вас пощадити.

24 І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі. А ми ваші спільники для радості вашої.

2-е до коринфян 2

1 Отже, я сам собі вирішив не приходити знову до вас у смутку.

2 Бо коли я засмучу вас, то хто ж тоді підбадьорить мене, як не ви, кого я засмутив?

3 Тож написав я так для того, щоб, прийшовши, не бути засмученим тими, хто має веселити мене. Бо я впевнений у вас, бо моя радість - це радість для всіх вас.

4 І написав я вам з великого горя, туги в серці і гірко плачучи. Та не для того, щоб вас засмутити, а для того, щоб ви пізнали ту безмежну любов, що маю я до вас.

5 І якщо хтось когось засмутив, то не мене, а почасти - щоб не перебільшувати - всіх вас.

6 Такого покарання від усіх вас для такої людини достатньо.

7 Тож краще простіть його і втіште, щоб не поглинув його надмірний смуток.

8 Тому благаю вас виявити любов до нього.

9 Я написав, щоб випробувати вас, і дізнатися, чи будете слухняними у всьому.

10 Якщо ви прощаєте когось, то й я прощу. І те, що я простив, якщо я справді простив щось, я зробив це заради вас в присутності Христа,

11 щоб Сатана не перехитрував нас, бо відомі нам змови його.

12 Коли я прийшов до Троади проповідувати Добру Звістку про Христа, Господь відчинив переді мною двері.

13 Але я був дуже засмучений, бо не знайшов брата свого Тита. Через це я, попрощавшись з усіма, вирушив до Македонії.

14 Та дяка Богу! Він завжди веде нас до перемоги во Христі. Пахощі знання про Себе Він повсюдно поширює через нас.

15 Ми - пахощі Христові для Бога з-поміж тих, які спасаються, і з-поміж тих, які гинуть.

16 Для тих, хто йде шляхом загибелі, ми - сморід смерті, що веде до неї. Для тих, хто йде шляхом спасіння - пахощі животворні, що ведуть до життя. Та хто на все це здатний?

17 Ми не іендлярі, яких так багато, і які використовують Слово Боже для наживи. Ні. Ми щиро мовимо во Христі перед Богом як люди, послані від Бога.

2-е до коринфян 3

1 Чи не починаємо ми знову нав'язуватися? Чи, може, нам потрібні, як іншим, вірчі листи до вас або від вас?

2 Ви самі є нашим листом, написаним у серцях наших. Його знають і читають усі люди.

3 Ви показуєте, що ви - лист Христовий, результат служіння нашого, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на скрижалях кам'яних, а на тих скрижалях, якими є серця людські.

4 Завдяки Христу ми маємо впевненість стверджувати це перед Богом.

5 І це не те, що ми спроможні самостійно вирішити так, ніби воно йде від нас. Ўвидше ця сила від Бога.

6 Бог дав нам здатність служити Новому Заповіту. Цей Заповіт не складається з писаних законів, а грунтується на Духові. Бо письмовий Закон вбиває, а Дух дає життя.

7 Служіння, що принесло смерть (тобто Закон, вирізьблений буквами на камені), було таке славне, що народ ізраїльський не міг дивитися прямо в обличчя Мойсеєве - через його минулу славу.

8 То чи не буде служіння Духу значно славнішим?

9 Бо коли служіння засудженню людей було славним, то яким же славним буде служіння виправданню перед Богом!

10 Адже попередня слава порівняно з новою - ніщо.

11 Якщо служіння, приречене на забуття, було славним, то служіння неминуще куди багато славніше!

12 Ця надія дає нам відвагу.

13 Ми не такі, як Мойсей, що клав серпанок на обличчя своє, щоб народ ізраїльський не бачив, як зникає те сяйво.

14 Та розум людей Ізраїлю був затьмарений. Бо, і досі той серпанок застилає їм очі, коли читають Старий Заповіт. І досі його не зняте, тому, що зникне він тільки через Христа.

15 Але й донині, коли люди читають Закон Мойсеїв, на їхніх серцях лишається серпанок.

16 Але коли людина звертається до Господа, серпанок щезає.

17 Господь, про Якого я кажу, є Духом, а де є Дух Господа, там є свобода.

18 І всі ми з відкритими серцями споглядаємо славу Господню, як у дзеркалі. І всі ми були перевтілені в Його образ у все більшій Його славі. І перетворення це - від Господа, який і є Духом.

2-е до коринфян 4

1 Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай.

2 Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом.

3 І якщо Добра Звістка, яку ми проповідуємо, схована, то лише для тих, хто став на шлях погибелі.

4 Сатана, «бог» цього віку, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про славу Христа. А Він же є образом Бога.

5 Бо ми не про себе проповідуємо, а про Ісуса Христа як Господа, і про те, що ми ваші слуги заради Ісуса.

6 Бог сказав: «Із темряви засяє світло». Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа.

7 Та тримаємо ми цей скарб в глиняних глечиках, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам.

8 У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені. Нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач.

9 Нас переслідують, та ми не покинуті Богом. Нас збивають з ніг, та ми не гинемо.

10 Ми завжди несемо в своєму тілі смерть Ісуса, щоб і життя Його в нас також виявилося.

11 Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах.

12 Отже, смерть порядкує в нас, а життя - у вас.

13 Ми маємо один і той же дух віри, про який сказано у Святому Письмі: «Я повірив, і тому я говорив». Отже, ми теж віримо, і тому говоримо.

14 Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом. І поставить нас разом з вами перед Ним.

15 Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і славу Богу.

16 Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми гниємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося.

17 Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну славу, яка безмежно перевершує ці страждання.

18 Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим. Бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.

2-е до коринфян 5

1 Ми знаємо, що якщо наша земна оселя, зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на Небесах, вічне і нерукотворне.

2 Тим часом ми зітхаємо, прагнучи вдягнутись у нашу небесну оселю.

3 Аби тільки вдягнутись, і щоб в тому вбранні ми не були нагими.

4 Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання. Ми радше хотіли б носити новий, небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.

5 І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку своїх обіцянок.

6 Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом.

7 Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо.

8 Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа.

9 І тому ревно прагнемо догодити Йому (дарма, чи вдома, чи вдалині).

10 Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим перед Його судом. І тоді кожен отримає, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі - добро чи зло.

11 Через те, знаючи, що то значить - боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що ви теж знаєте нас досконально.

12 Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Ми хочемо, щоб ви мали що відповісти тим, хто вихваляється своїм обличчям, а не серцем.

13 Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді - то для вас.

14 Бо любов Христова панує над нами. Бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли.

15 І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них.

16 Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше не думаємо так.

17 Отже, хто перебуває в Христі, - той є вже новим створінням. Старе минуло, а нове настало!

18 І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом.

19 І зміст послання нашого в тому, що Бог примиряв світ з собою в Христі, незважаючи на їхні гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом.

20 Отож ми є послами Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом».

21 Того, хто не знав гріха, Бог зробив жертвою за гріх, щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.

2-е до коринфян 6

1 Ми трудимося разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали.

2 Адже каже Він: «Я почув тебе в сприятливі часи, й допоміг тобі у День Спасіння». Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Спасіння.

3 Ми нікому не прагнемо перешкоджати, щоб служіння наше ніхто не ганив.

4 Навпаки, у всьому ми пропонуємо себе, як і мусять слуги Божі, терпляче зносячи випробування, лихо і страждання.

5 Ми терпляче зносимо побиття, в'язниці, розруху, тяжкий труд, безсонні ночі й голод.

6 Чистотою своєю, своїми знаннями, терпінням і добротою ми показуємо, що ми слуги Божі. І запорука нам - Дари Духа Святого і наша щира любов,

7 слово правди і сила Божа. Ми віддаємо себе зброєю праведності для правої і лівої руки.

8 Ми віддаємо себе через честь і безчестя, через образи і хвалу. Нас вважають шахраями, але ми завжди дотримуємося правди.

9 Кажуть, що ніхто нас не знає, але ми відомі всім. Кажуть, що ми помираємо, але дивіться! Ось ми живі! Кажуть, що нас покарали, але нас ще не стратили.

10 Кажуть, що ми засмучені, але ми завжди раді. Нас вважають бідняками, але ми стількох людей зробили багатими! Вважають, що ми нічого не маємо, та ми володіємо всім.

11 Коринфяни! Ми вільно говоримо з вами, наші серця відкриті для вас.

12 Ми не відмовляємо вам у своїй любові. Це ви скупіна любов від нас.

13 Звертаюся до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам.

14 Не впрягайтеся в ярмо з невіруючими, бо що спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного має світло з темрявою?

15 Яка згода може бути між Христом і сатаною? Що спільного у віруючого з невіруючим?

16 Що спільного між Божим храмом і бовванами? Ми ж бо храм живого Бога. Як сказано Богом: «Я житиму серед них і ходитиму серед них. Я буду їхнім Богом, а вони - Моїм народом».

17 І ще Господь сказав: «Тож вийдіть з-поміж них, розділіться, і не торкайтеся нечистого нічого. Тоді Я вас прийму».

18 «Отцем Я буду вашим, синами й дочками ви будете Моїми, - каже Всемогутній Господь».

2-е до коринфян 7

1 Любі друзі. Маючи такі обітниці, ми мусимо очиститися від усілякої скверни тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

2 Відведіть місце для нас у серцях своїх. Ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили.

3 Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви в серцях наших. Ми раді жити з вами, і вмерти з вами.

4 З вами мені нічого не страшно. Я пишаюся вами. Я сповнений втіхи. Я переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

5 Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди - зовнішня боротьба і внутрішні страхи.

6 Та Бог, що втішає людей принижених, утішив і нас приходом Тита.

7 І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

8 Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лиш тимчасово.

9 Отже, я зараз дуже радий - не через те, що засмутив вас, а тому що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаного Богу. Отже, шкоди від нас не було.

10 Бо смуток, бажаний Богу для вас Бог, приносить каяття, про яке не варто шкодувати. А таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть.

11 Цей смуток, бажаний Богу, - погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

12 І коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, не заради того, проти кого вчинили зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

13 І втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його.

14 І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива.

15 І тепер, коли він згадує вашу слухняність - страх і трепет, з яким ви його прийняли, його прихильність до вас іще більша.

16 Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.

2-е до коринфян 8

1 А зараз, браття, ми хочемо, щоб ви знали про Божу милість, даровану церквам Македонії.

2 Що я маю на увазі? Хоч вони були суворо випробувані у скорботах своїх, та мають безмежну радість. Незважаючи на свою глибоку вбогість, вони багаті щедрістю своєю.

3 І я можу засвідчити, що вони давали, скільки могли, і навіть більше того - зі своєї доброї волі.

4 Вони невпинно і настійливо благали нас про милість разом з ними служити Божим людям.

5 І давали вони зовсім не так, як ми чекали того. Спершу вони віддали себе Господу і нам з Божої волі.

6 Тому ми просили Тита, бо раз він почав був свої милосердні труди для вас, то нехай вже й завершить їх.

7 Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов'ю до вас, тож будьте багатими і в щедрих трудах цих.

8 І я вам не наказую, а завзяттям інших намагаюся випробувати щирість любові вашої.

9 Бо ви знаєте милість Господа нашого Ісуса Христа, що багатим був, а збіднів заради вас, щоб завдяки Його вбогості ви могли стати багатими.

10 Така моя порада. Це личить вам. Адже минулого року ви не лише бажали першими віддати, а й перші робили це.

11 Тож доведіть до кінця розпочате, щоб здійснилося повною мірою те, чого ви так прагли, і давайте від того, що маєте.

12 Бо, якщо даєте з бажанням, то й дар приймається згідно з тим, що є, а не з тим, чого хтось не має.

13 І не треба, щоб іншим легше було, а вам стало важче. Треба, щоб усім було рівно.

14 Річ у тім, щоб ваш теперішній достаток міг допомогти іншим у скруті. Щоб потім достаток іншого став у пригоді вам, коли матимете скруту.

15 Як сказано у Святому Письмі: «Хто мав багато, той не мав надлишку, а хто мав мало - не мав нестатків».

16 Дяка Богові, що дав серцю Тита таку ж дбайливість про вас, яку маємо ми.

17 Він зважив на наше прохання і з великим бажанням іде відвідати вас зі своєї власної волі.

18 Посилаємо з Титом нашого брата, якого вихваляють у всіх церквах за проповідування Доброї Звістки.

19 До того ж його було обрано церквами супроводжувати нас у цій щедрій праці, якою ми керуємо во славу Самого Господа, і щоб виявити наше бажання допомогти.

20 Ми намагаємося бути обережними і дбайливими, щоб ніхто не зміг дорікати тим, що ми маємо у роспорядженні такі велскі гроші.

21 Бо дбаємо про свою честь не тільки перед Господом, а й перед людьми.

22 Ми посилаємо з ними нашого брата, якого випробували багато разів і багато в чому. Він завжди прагне допомогти. А зараз особливо прагне цього через велику довіру до вас.

23 Щодо Тита, то він мій товариш і спільник у допомозі вам. Щодо інших наших братів, то вони повноважні представники церкви, вони слава Христова.

24 Тож засвідчіть їм свою любов. Покажіть, що ми заслужено пишаємося вами, що ми маємо на це підстави. І щоб усі церкви побачили це.

2-е до коринфян 9

1 Якщо говорити про допомогу Божим людям в Єрусалимі, то немає потреби писати вам про це.

2 Я знаю, що ви завжди готові допомогти. Я хвалю вас перед македонцями, розповідаючи, що церкви в Ахаї були готові допомогти ще з минулого року. Я казав і про те, що ваша заповзятливість заохотила багатьох інших допомагати.

3 Та я посилаю до вас братів, щоб ця наша похвала не була марною і щоб ви, як я й казав, були напоготові.

4 Інакше, якщо македонці прийдуть зі мною і побачать, що ви не готові збирати пожертви, то ми будемо осоромлені (не кажучи вже про вас) тим, що були так упевнені в вас.

5 Я вважав за потрібне просити братів піти до вас поперед нас і заздалегідь підготувати ваші щедрі дари, що були обіцяні раніше. І щоб то були готові, як щедрі добровільні дари, а не віддані проти волі - через вашу пожадливість.

6 Пам'ятайте: хто скупо посіє, той і пожне скупо. Хто ж сіє щедро, той і врожай матиме багатий.

7 Кожен хай жертвує так, як вирішив у своєму серці, без жалю. Адже Бог любить тих, хто дає з радістю.

8 Бог може збагатити вас усілякими дарами, та так, що завжди мали б ви у всьому достаток і навіть надлишок для всіляких добрих справ.

9 Як сказано у Святому Письмі: «Дарує щедро Він і бідним подає. І доброта його ніколи не минає».

10 А хто дає зерно сіячеві, і хліб на поживу, Той забезпечить та примножить ваше насіння і збільшить врожай праведності вашої.

11 І станете ви багатими всім, щоб були ви щедрими завжди. І щедрість ваша через нас створює багато подячних молитв Богові.

12 Адже ваше святе служіння не лише задовольнить потреби Божих людей, а й спонукає їх бути вдячними Богу.

13 Завдяки доказам вашого служіння, люди Божі прославлятимуть Бога. Вони вихвалятимуть вашу покірливість, що йде від визнання віри в Добру Звістку про Ісуса Христа. Вони вихвалятимуть вашу щедрість, з якою ви ділитеся з ними і з усіма людьми.

14 І коли молитимуться за вас, вони прагнутимуть побачити вас - тих, хто сподобився такої вийняткової благодаті Божої.

15 Дяка ж Богу за Його невимовний дар!

2-е до коринфян 10

1 Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли вдалині від вас.

2 Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

3 І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

4 Бо зброя наша, якою ми б'ємося, не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

5 З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

6 Ми готові покарати будь-яку непокору. Але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

7 Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось упевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

8 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся.

9 Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

10 «В його листах, - каже мій недоброзичливець, - він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

11 Але той, хто каже таке, нехай пам'ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

12 Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє. Коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Вони показують власну нерозумність.

13 Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог, щоб виконати нашу роботу, що стосується й вас.

14 Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

15 Ми ж не надміру хвалимося трудами інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше потрудитися з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

16 Ми зможемо тоді проповідувати Добру Звістку в інших землях, без вихваляння, що вже зроблено в інших краях.

17 Як сказано у Святому Письмі: «Якщо хтось вихваляється, то хай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

18 Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.

2-е до коринфян 11

1 Хотів би я, щоб ви зглянулися на мою нерозсудливість. Будьте терпимі до мене!

2 Я вас ревную Божими ревнощами. Обіцяв я вас обвінчати з Одним Чоловіком - Христом. Тож хочу я віддати вас Йому, як незайману дівчину.

3 Але боюсь, щоб, як Єву змій обманув хитрістю своєю, так і розум ваш може розбеститися, і ви відхилитеся від неподільної відданісті і чистоти, якими ми зобов'язані Христу.

4 Бо коли хтось приходить і проповідує вам іншого Ісуса, не Того, що ми проповідували, або якщо ви приймаєте дух, зовсім інший, ніж той, що маєте; або якщо ви приймаєте якусь Добру Звістку, що відрізняється від тієї, що ви прийняли, то ви б з великою охотою погодилися з усім цим, чи не так? Тож і зі мною маєте погодитися.

5 Бо ж я вважаю себе аж ніяк не нижчим від отих ваших «надапостолів».

6 Можливо, мені бракує такого красномовства, але не знань. Навпаки. І, зрештою, це ми вам показали вповні.

7 Чи, може, я згрішив, принижуючи себе, щоб ви могли піднестися, коли безплатно проповідував вам Добру Звістку?

8 Я обкрадав інші церкви, беручи плату з них для того, щоб служити вам.

9 А коли я був з вами і терпів нестатки, то я не обтяжував нікого. Брати наші, що прийшли з Македонії, допомагали мені в скруті. Я намагався ні в чому не бути тягарем для вас, і старатимусь надалі.

10 Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що я не мовчатиму, не перестану вихвалятися про це по всій провинції Ахаї!

11 Навіщо? Може, тому, що я не люблю вас? Та Бог знає, як я вас люблю.

12 Але те, що я роблю, я робитиму і надалі, щоб не дати можливості тим іншим «апостолам» ставити себе в рівень з нами в тім, про що вони вихваляються.

13 Бо ці люди - лжеапостоли. Вони лукаві, вони рядяться в апостолів Христових.

14 І це не дивно, адже і сам сатана маскується в ангела світла.

15 Тож немає нічого дивного в тому, що слуги його маскуються в праведних служителів. Та кінець кінцем вони дістануть те, що заслужили за вчинки свої.

16 Тож я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним. Але навіть якщо ви так думаєте, то приймайте мене як нерозумного, щоб і я хоч трохи зміг похвалитися.

17 Те, що я зараз кажу, - не від Господа. Я хвалюся з упевненістю нерозумного.

18 Багато людей вихваляються по-мирському.

19 Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних.

20 Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами, або того, хто б'є вас по обличчю.

21 Кажу це собі на сором - ми були дуже слабкими для того. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.

22 Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також.

23 Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше трудився й по в'язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть.

24 П'ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев'ять ударів щоразу.

25 Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді.

26 Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, що видають себе за братів».

27 Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я зносив і голод, і спрагу. Я подовгу нічого не їв. Бувало холодно й нічим прикритися

28 Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви.

29 Хто був знесилений, з ким би я не був знесиленим? Хто введений в спокусу, щоб я також не страждав?

30 Якщо я маю хвалитися, то тим, що стосується слабкості моєї.

31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду.

32 Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети стеріг місто, щоб схопити мене.

33 Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.

2-е до коринфян 12

1 Я мушу і далі хвалитися. Хвалитись мені невигідно, але я перейду до видінь та одкровень Господніх.

2 Я знаю одного чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому був узятий на «третє небо» (не знаю, чи в тілі своєму, чи духом - одному Богу це відомо).

3 Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього - лише Богу відомо)

4 був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити.

5 Цим чоловіком я й хвалитимуся. А собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю.

6 Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, бо казатиму правду. Але краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене.

7 І щоб я не занадто возвеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло - посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені возвеличитися.

8 Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди:

9 «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, - аби сила Христова спиралася на мене.

10 Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім'я Христа. Бо коли я немічний, то стаю сильним.

11 Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий.

12 У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням.

13 То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.

14 Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас і не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки - дітей.

15 Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?

16 Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував.

17 Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні.

18 Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Чи ми не діяли так само чесно? Чи йшли ми не тією ж стежкою?

19 Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно.

20 Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя.

21 Боюсь, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.

2-е до коринфян 13

1 Я вже втретє йду до вас. «Кожне свідчення повинно бути потверджене устами двох або трьох свідків». Так сказано у Святому Письмі.

2 Як я був у вас вдруге, я попереджав вас. І тепер, поки я відсутній, попереджаю знову. Це попередження для тих, хто грішив раніше, і для всіх, хто грішить зараз. Коли я прийду знову до вас, то не щадитиму нікого з них.

3 Я чиню так через те, що ви шукаєте доказів, що Христос говорить через мене. Він не слабкий перед вами, а сильний серед вас.

4 Хоча це правда, що розіп'яли Христа через Його слабкість, та живе Він завдяки силі Божій. Хоча це правда, що ми слабкі у Христі, та ми житимемо з Ним заради вас завдяки силі Божій.

5 Випробуйте себе, щоб побачити, чи живете ви з вірою. Перевірте себе. Чи може поки не витримаєте випробування, ви не здатні усвідомити, що Ісус Христос Живе в вас самих?

6 Я маю надію, зрештою, що ви усвідомите, що ми витримали випробування.

7 Ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла. Не для того, щоб ми самі витримали випробування, а для того, щоб ви чинили добро навіть тоді, коли здаватиметься, що ми не витримали.

8 Бо ми нічого не можемо вдіяти проти істини, а лише заради істини.

9 Ми раді, коли ми слабкі, а ви сильні. І ось за що ми молимося: щоб ви завжди були досконалими.

10 Через те я, зараз відсутній серед вас, і пишу вам. Коли я прийду до вас, я не хочу діяти суворо згідно з тією владою, яку Господь дав мені для духовного зміцнення вас, щоб не робити вам зле.

11 Тож зараз, брати мої, скажу вам «до побачення». Удосконалюйтеся. Прийміть наш заклик. Живіть у злагоді. Живіть у мирі. І тоді Бог - джерело любові й миру - буде з вами.

12 Вітайте одне одного поцілунком святим.

13 Вас вітають усі Божі люди.

14 Хай буде з вами благодать Господа Ісуса Христа, любов Божа і єдність, що йде від Духа Святого.