До ґалатiв 1

1 Від Павла, апостола, не призначеного людьми, ані посланого ними. Я апостол від Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих.

2 Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам іалатським.

3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

4 Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого.

5 Слава Йому на віки вічні! Амінь.

6 Я здивований, що ви так скоро відвертаєтеся від Того, Хто покликав вас благодаттю Христовою, і звертаєтеся до іншого благовістя.

7 Насправді ж це зовсім не благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа.

8 І навіть якщо проповідь йтиме від нас або якогось посланця з неба, але вона суперечитиме тому, що ми благовіщали, то хай той проповідник буде проклятий.

9 Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий.

10 У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Аби я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.

11 Браття, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував, - не від людей.

12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її. Ісус Христос явив її мені.

13 Ви чули про моє попереднє життя в юдаїзмі. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, намагався зруйнувати її.

14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.

15 Та Бог, який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому.

16 І коли Бог явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей.

17 Не ходив я і до Єрусалима, до апостолів, що вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.

18 Після трьох років я пішов до Єрусалима, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п'ятнадцять днів.

19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього.

20 (Клянуся перед Богом, я не брешу про що пишу вам!).

21 Потім я вирушив до Сирії та Киликії.

22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто.

23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, що раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати.»

24 І вони славили Бога через мене.

До ґалатiв 2

1 Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалима разом із Варнавою, взявши з собою й Тита.

2 Пішов я, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. І я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку я проповідую поміж поганами. Але поперше я потайки приніс її людям, яких ви дуже поважаєте. Робив я так для того, щоб мій труд - минулий і теперішній - не був марним.

3 Навіть Титу, що був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек.

4 Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити.

5 Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

6 Але ті, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене - немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. Принаймні я від тих людей не мав ніякої користі.

7 Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові - серед юдеїв.

8 Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган.

9 Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте стовпами церкви, визнали ту милість, яку дарував мені Бог. Вони подали мені й Варнаві праву руку єднання і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони - юдеям.

10 Вони просили нас лише пам'ятати про вбогих. Я й сам уже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.

11 Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього. Петро був неправий.

12 Перед тим, як люди прийшли від Якова, Петро їв разом із поганами. Але коли вони прибули, він відвернувся від поган. Петро боявся людей, які захищали обрізання. Ті ж, у свою чергу, вважали, що поган слід обрізати.

13 Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві. Та так, що навіть і Варнава був введений в оману.

14 Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?

15 Ми юдеї за народженням і не належимо до «поган-грішників».

16 Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а віру в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.

17 Поки ми шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками, то хіба це означатиме, що Христос сприяє гріху?

18 Зовсім ні. Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником.

19 Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я розіп'ятий разом із Христом.

20 Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. А що живу я нині у своєму тілі, то в вірі в Сина Божого, який полюбив мене і віддав Себе заради мене.

21 Я не відрікауюся від дару Божого, бо коли праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!

До ґалатiв 3

1 О нерозумні іалати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах Христа проголосили розіп'ятим!

2 Лише одне я хочу дізнатися від вас: чи одержали ви Духовний дар, дотримуючись Закону, чи слухаючи Добру Звістку і повіривши в неї.

3 Чи ви вже такі нерозумні, що життя, яке почали з Духом Святим, зараз намагаєтеся закінчити людськими зусиллями?

4 Невже ви стільки вистраждали - і даремно? Сподіваюся, що ні!

5 Хіба Бог, Який дарує вам Духа Святого і творить чудеса серед вас, робить усе це через те, що ви дотримуєтеся Закону? Чи може через те, що ви слухали Добру Звістку і повірили в неї?

6 Як у Святому Письмі сказано про Авраама: «Він повірив у Бога, і був цим виправданий перед Ним».

7 Вам слід знати, що ті, хто вірить, є справжніми нащадками Авраамовими.

8 У Святому Письмі провіщено, що Бог виправдає поган завдяки їхній вірі. І Він перший виявив Авраамові Добру Звістку: «Всі народи благословенними будуть через тебе».

9 Тож усі, хто вірить, благословенні разом з Авраамом, який повірив.

10 А хто залежить від Закону - ті під прокляттям. Бо як сказано у Святому Письмі: «Прокляті ті, хто не дотримується всього написаного в книзі Закону».

11 Тож зрозуміло, що нікого не буде виправдано перед Богом через Закон, бо як сказано у Святому Письмі: «Праведний житиме вірою».

12 Закон не оснований на вірі. Навпаки. Як сказано у Святому Письмі: «Хто виконує заповіді, той житиме за ними».

13 Христос звільнив нас від прокляття Закону, взявши прокляття наше на Себе, бо як сказано у Святому Письмі: «Проклятий кожен, хто висить на дереві».

14 Христос звільнив нас, щоб благословення Авраамове було дароване поганам через Ісуса Христа, щоб через віру ми отримали обітницю Духа.

15 Браття, хочу навести вам приклад із повсякденного життя. Ніхто не може ні скасувати угоду між людьми, ні додати щось до неї після того, як вона була затверджена.

16 Авраамові та його нащадкові були дані обітниці. Сказано «його нащадкам», не як багатьом людям, а одній людині - «і нащадкові твоєму», яким є Христос.

17 Ось що я маю на увазі! Закон, що з'явився чотириста тридцять років по тому, не міг скасувати угоди, яка була підтверджена Богом. Отже, Закон не міг скасувати обітницю.

18 Тож якби спадщина залежала від Закону, то не була б заснована на обітниці. Бог же дарував її Авраамові через обітницю.

19 Навіщо ж тоді Закон? Його було додано внаслідок порушень, щоб він діяв, поки не прийде Той, Якому була дана обітниця. Закон було проголошено через ангелів з допомогою Мойсея як посередника.

20 Але посередник не є представником чогось одного. Бог же єдиний (і Його обітниці не залежать ні від кого).

21 Чи означає це, що Закон проти Божих обітниць? Звісно, ні! Бо якби було даровано Закон, що міг би давати життя людям, то праведність Божа прийшла б від цього Закону.

22 Але Святе Письмо проголосило, що весь світ перебуває під владою гріха. Отже, обітниця може бути дана вірою тим, хто вірить в Ісуса Христа.

23 До приходу цієї віри ми були під охороною Закону, у в'язниці - аж доки не настав час вірі відкритися нам.

24 Тож Закон був нашим охоронцем. Закон мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю.

25 А зараз, коли ця віра прийшла, ми вже не є під наглюдом охоронця.

26 Бо усі ви - Божі діти через віру в Ісуса Христа.

27 Бо усі ви, хто хрестився в Христі, в Христа одяглися.

28 Немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою. Бо всі ви єдині в Ісусі Христі.

29 І якщо ви належите Христу, то ви Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.

До ґалатiв 4

1 Ось що я хочу сказати. Поки спадкоємець іще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім.

2 Він перебуває під охороною опікунів і домашніх слуг, аж доки не настане час, призначений його батьком.

3 Так само й ми, поки були «дітьми», то були поневолені непотрібними правилами цього світу.

4 Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом.

5 Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас.

6 А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авво!», тобто «Отче».

7 Тож ти більше не раб, а син. А якщо ти син, то Бог також зробив тебе Своїм спадкоємцем.

8 У минулому, коли ви не знали Бога, ви були рабами богів, що насправді не були богами.

9 Але тепер, коли ви пізнали Бога (вірніше, коли ви стали відомі Богу), то чому ж ви вертаєтеся до тих немічних та непотрібних правил, яким знову намагаєтеся служити?

10 Ви дотримуєтеся певних днів, місяців, періодів та років.

11 Я боюсь за вас! Чи марним був мій труд для вас?

12 Браття, я вас благаю! Будьте такими, як я. Адже після всього я став таким, як ви. Раніше ви ставилися до мене досить добре.

13 Ви знаєте, що вперше я прибув до вас хворим і в немочі тіла свого проповідував Добру Звістку.

14 Тож мій тілесний стан був великим випробуванням для вас, та ви не погордували мною, ані зневажили мене. Ви прийняли мене, мов ангела Божого, неначе Самого Ісуса Христа!

15 То де ж поділася ваша радість? Я можу засвідчити, що якби ви змогли, то повиймали б свої очі й віддали б їх мені.

16 Чи, може, я став вашим ворогом, кажучи правду?

17 Ті, хто бажає, щоб ви дотримувалися Закону, дуже завзяті, але нещирі у своїх діях. Вони намагаються розлучити нас із вами і привернути вас на свій бік.

18 Це завжди добре, коли хтось зацікавлений у тобі. Але тільки тоді, коли це з добрими намірами. Це добре завжди, а не лише на той час, поки я між вами.

19 Дорогі мої діти, заради вас я знову терплю муки народження. І терпітиму, аж доки ви не вподобитеся Христу.

20 Хотів би я бути серед вас зараз і поговорити якось інакше, бо не знаю, що й подіяти з вами.

21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під Законом, хіба ви не чуєте, що каже Закон?

22 А сказано, що в Авраама було двоє синів. Один від рабині, а другий - від вільної жінки.

23 Той, що народжений був від рабині, народився звичайно. Той же, що народжений був від вільної жінки, народився завдяки обітниці Божій.

24 Ця історія має приховане значення. Ці дві жінки уособлюють дві угоди. Одна з них іде від гори Синай і дає початок дітям, приреченим на рабство. Ця угода уособлює в собі Аіар.

25 Аіар символізує гору Синай, що в Аравії, і відповідає сучасному Єрусалимові, бо вона перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми.

26 Небесний же Єрусалим - вільний. Він є матір'ю всім нам.

27 Бо сказано у Святому Письмі: «Радій неплідна, що не народжувала. Втішайся й радісно співай, що мук пологових не мала, адже дітей багато більше в покинутої, ніж у заміжньої».

28 Ви ж, брати, подібно Ісааку діти, народжені через Богову обітницю.

29 Народжений звичайним способом переслідував того, хто народився волею Духа. Так було тоді, так є й тепер.

30 А що сказано у Святому Письмі? «Прожени геть рабиню і сина її, бо син цієї жінки-рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної жінки».

31 Тож, брати мої, ми не діти рабині, але діти вільної жінки.

До ґалатiв 5

1 Христос визволив нас, щоб ми могли жити вільно. Будьте непохитні, й не дозволяйте знову впрягти себе в рабське ярмо.

2 Послухайте! Я, Павло, кажу вам, якщо ви робите обрізання, то Христос нічим вам не зарадить.

3 Ще раз кажу всім тим, хто піддається обрізанню, що вони мусять дотримуватися всього Закону.

4 Ті з вас, хто намагається виправдатися перед Богом через Закон, не мають нічого спільного з Христом. Ви поставили себе поза милістю Божою.

5 Бо ми за допомогою Духа, вірою, з нетерпінням чекаємо, щоб збулася наша надія - наше виправдання перед Богом.

6 В Христі ні обрізання, ні необрізання нічого не варті єдина річ, яка має вартість - це віра, що діє через любов.

7 Ви добре йшли шляхом християнським. Хто ж завадив вам коритися правді?

8 Не від Того, Хто покличе вас, іде це переконання - збочити з обраного шляху.

9 «Мала закваска заквашує все тісто».

10 Я впевнений в вас перед Господом. Ви будете мислити не інакше, як я навчив вас. Той же, хто зводить вас, терпітиме свою кару, хоч би хто б він був.

11 Браття, якщо я все ще сповідую обряд обрізання, як дехто стверджує, то чому ж мене досі переслідують? Якби це було так, тоді принадність хреста зникла б.

12 Хай ті, хто підбурюють вас, самі себе каструють на додаток до обрізання!

13 Та вас, браття, Бог покликав до вільного життя. Однак хай ваша воля не стане приводом для задоволення вашої гріховної натури. Краще служіть один одному з любов'ю.

14 Бо весь Закон зводиться до одного, а саме: «Любіть ближнього свого, як любите себе самого».

15 Але якщо ви гризете й пожираєте одне одного, то стережіться, аби не прийти до взаємознищення!

16 Але я кажу вам хай Дух керує вашою поведінкою. Тоді ви не задовольнятимете бажання своєї гріховної натури.

17 Бо все, чого вона бажає, - проти Духа. Все ж, чого Дух бажає, - проти гріховної натури. Це дві протилежні речі. Отже, ви не можете робити те, що хочеться.

18 Але якщо ви керовані Духом, то непідвладні Закону.

19 Очевидні вчинки нашої гріховної натури. То є блуд, нечистота і розпуста.

20 То є поклоніння бовванам, чаклунство, ненависть, суперечки, ревнощі, гнів, себелюбство, розбрат, єресі.

21 То є заздрість, пияцтво, оріії і тому подібне. Зважаючи на все це, я застерігав вас і застерігаю: якщо хто чинить таке, той не успадкує Божого Царства.

22 Дух же породжує любов, радість, мир, терпіння, доброту, великодушність, довір'я,

23 лагідність і самовладання. Проти цього немає Закону.

24 Хто належить Ісусу Христу, ті розіп'яли свою гріховну натуру з її пристрастями й бажаннями.

25 Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові.

26 Не будемо чванливими, не будемо гнівити одне одного, не будемо заздрити одне одному.

До ґалатiв 6

1 Браття, якщо хтось впаде в гріх, то ви, духовні, маєте повернути його на шлях праведний. Робіть це лагідно і пильнуйте себе, бо також можете бути спокушені.

2 Допомагайте одне одному нести тягар, і так виконаєте закон Христовий.

3 Якщо хто сповнений відчуттям своєї важливості, коли насправді він - ніщо, той обманює себе.

4 Кожен має сам бути суддею своїх вчинків, і тоді він зможе пишатися своїми досягненнями, не порівнюючи себе ні з ким.

5 Бо кожен має нести свій власний тягар.

6 Той, кого навчають послання Божого, мусить ділитись усіляким добром з учителем своїм.

7 Не обманюйте себе. Бога перехитрувати не можна. Бо що посієш, те й пожнеш.

8 Хто сіє на полі своєї гріховної натури, той пожне руїну. А хто сіє на полі Духа, той пожне від Духа вічне життя.

9 Творімо добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо.

10 Тож, маючи таку нагоду, творімо добро всім людям, особливо нашим братам по вірі.

11 Погляньте, якими великими літерами я власноручно пишу вам це послання.

12 Всі ті, хто прагнуть справляти добре враження, намагаються примусити вас зробити обрізання. Та роблять вони це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест Христовий.

13 Адже навіть ті, хто робить обрізання, самі не дотримуються Закону, а лише від вас цього вимагають. І все це для того, щоб похвалитися, що ви підкорилися їм.

14 Я ж не буду вихвалятися ніколи й нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа! Через той Хрест весь світ був розіп'ятий для мене, а я був розіп'ятий для світу.

15 Бо ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення. Що справді важливе - це нове створіння Боже.

16 Отже, нехай буде мир і милість, всім тим, хто дотримується цього правила, тобто Божому Ізраїлю.

17 І нарешті я прошу, щоб ніхто більше не обтяжував мене нічим, бо я вже ношу на тілі своєму рани Христові.

18 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з духом вашим, брати мої! Амінь.