До євреїв 1

1 У минулому Бог багато разів і різними способами спілкувався з нашими предками через пророків.

2 Та цими останніми днями Він говорив до нас і через Сина Свого, Якому призначив у спадок усе суще. Та й весь світ Бог створив через Сина Свого.

3 Він - це сяйво Божої слави і точна подоба сутності Божої. Все на світі тримається через могутнє Слово Сина Божого. Він дав людям очищення від гріхів і за те посів Своє місце по праву руку від Всевишнього на Небесах.

4 Він був набагато ліпший за ангелів, так само, як і ім'я, що Він успадкував, є вищим від їхніх імен.

5 Бо до кого з ангелів Бог звертався коли з такими словами: «Ти Син Мій, сьогодні Я став Твоїм Отцем». Або про кого з ангелів говорив Він таке: «Я буду Батьком Йому, а Він стане Моїм Сином»?

6 Та й знову ж таки: коли Бог приніс Свого Первістка в світ, Він сказав: «Хай усі ангели Божі вклоняються Йому».

7 А про ангелів Бог сказав: «Він робить ангелів Своїх вітрами, і слуги Його стають спалахами вогню».

8 Разом з тим про Сина сказано так: «Престол Твій, Боже, то є Твій престол - на віки вічні. Закони праведності - то закони Твого царства.

9 Бо праведність Ти цінував завжди й завжди ненавидів Ти кривду. Тож Бог, Твій Бог Тебе обдарував великою такою благодаттю, як більш нікого з-поміж Твоїх побратимів».

10 І ще: «Спочатку, Господи, Ти був заклав землі основу. І небо - плід також Твоїх зусиль.

11 Колись настане їм кінець, а Ти залишишся навічно; вони геть зносяться, немов старе вбрання.

12 Ти згорнеш їх, мов плащ, й тоді заміниш шатами новими. А Ти - Той Самий, І нема кінця Твоїм рокам».

13 До кого з ангелів Бог звертався з такими словами: «Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх»?

14 Чи ангели не є духами, що служать Богу? Чи Він не посилає їх на допомогу тим, кому призначено здобути спасіння?

До євреїв 2

1 Через те ми мусимо уважніше прислуховуватися до того, чого нас навчають, щоб не збитися з путі праведного.

2 Слово Боже, що було сказане ангелами, - підтвердилося, а непокора завжди приводила до належного покарання.

3 То як же нам уникнути кари, якщо ми нехтуємо цим великим спасінням? Це спасіння першим проголосив Господь наш. І потім його підтвердили для нас ті, хто чув Господа.

4 Бог також додав Свої докази - знамення, дива й різноманітні чудеса, дарунки Духа Святого, які Він приніс людям.

5 Адже не ангелам підкорив Він світ прийдешній, про який ми говоримо.

6 Є в Святому Письмі такі слова: «Хто є той чоловік, про котрого згадав ти? Ким є цей син людський, що в помислах твоїх?

7 Зробив його Ти нижчим лиш на дрібку, ніж ангели. Його Ти наділив і славою, і честю.

8 Ти все поклав йому до ніг». Віддавши йому владу над світом, Бог не лишив нічого такого, що не підкорялося б чоловіку. Однак ми й нині ще не бачимо, щоб усе підкорялося йому.

9 Але ми бачимо Ісуса, який лиш ненадовго був поставлений нижче за ангелів. Ми бачимо Його, увінчаного славою і честю - через Його мученицьку смерть. З Божої милості Ісус прийняв смерть за всіх людей.

10 Усе в світі існує від Бога й через Бога. І славою Своєю Він прагне поділитися з дітьми Своїми. Йому було необхідно обрати Одного, Який веде нас до спасіння. Йому Бог дав досконалість через страждання.

11 Цей Обранець дав людям святість. І всі, хто здобув святість, одержали її від Божого Обранця. Через те й не соромиться Ісус назвати їх своїми братами.

12 Він каже: «Я назву Твоє Ім'я Своїм братам, Я вознесу хвалу Тобі перед громадою».

13 І ще Він каже: «Вірою Своєю звернусь Я до Бога». І ще таке: «Ось Я. І зі Мною діти, яких Бог доручив Мені».

14 Ці діти - то люди, що існують у плоті й крові. Через те Ісус і розділив їхню долю, і сам пізнав життя у плоті й крові. Він зробив це для того, щоб смертю Своєю подолати того, хто наділений владою смерті, - диявола.

15 Так Ісус зміг принести звільнення тим, хто все життя терпів рабство через страх смерті.

16 Бо ж очевидно, що не ангели то були, кому Він допомогав. Ні, то Авраамові діти.

17 Тому й Він мусив у всьому бути таким самим, як брати Його, щоб стати милосердним і сповненим віри первосвящеником на службі Божій, щоб спокутувати гріхи людські.

18 Оскільки Сам Він здолав спокуси й зазнав страждань, то й іншим - хто зараз бореться зі спокусами - Він може допомогти.

До євреїв 3

1 Отож, брати святі, покликані Богом, звернімо думки свої до Ісуса, посланця Божого й Первосвященика нашої віри.

2 Він був вірний Тому, Хто призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у всьому домі Божому.

3 Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей. Адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок.

4 Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.

5 Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Богом.

6 А Христос - вірний Син, Він править домом Божим, і ми - той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.

7 Адже як сказав Дух Святий: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий,

8 не зачиняйте перед ним свої серця, як то було, коли повстали проти Бога, як і тоді, коли Його в пустелі

9 ви перевіряли, коли батьки ваші перевіряли Мене і Моє терпіння. І сорок років бачили вони Мої могутні справи.

10 Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав: «Вони завжди лихі в своїх думках. Мої путі для них завжди закриті».

11 Так Я у гніві присягнув: «Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку».

12 Пильнуйте, брати мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога.

13 Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться сьогодення. Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі.

14 Наша доля невід'ємна від долі Христа, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку.

15 Адже сказано в Святому Письмі: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед ним свої серця, як то було, коли повстали проти Бога».

16 Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту?

17 На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі?

18 Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

19 Тож ми бачимо, що вони не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони втратили віру.

До євреїв 4

1 Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти.

2 Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою.

3 Ми, ті хто вірує, ввійдемо в світ Його спочинку. Адже Бог сказав: «Так Я у гніві присягнув: Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку». А Його ж справа від сотворення світу була завершена.

4 Адже є в Святому Письмі такі Його слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці».

5 І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».

6 Отак воно і є, що хтось ввійде, а ті, кому раніше було послано Благовість, не ввійшли - через непослух.

7 Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували: «Сьгодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед ним свої серця».

8 Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день.

9 Отже, й зараз лишається ще спочинок сьомого дня для людей Божих.

10 Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від своїх трудів так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці.

11 Тож за будь-яку ціну давайте прагнути ввійти в той спочинок. І щоб ніхто не наслідував той приклад непослуху.

12 Бо Слово Боже - живе й потужне. Воно гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток. Воно судить найпотаємніші помисли й наміри.

13 І немає створіння, яке могло б сховатися від нього. Все на світі відкрите й оголене перед Його очима. І Йому ми звітуватимемо.

14 У нас є первосвященик. Тепер Він пішов на Небо. Це Ісус, Син Божий. Тож давайте міцно триматися своєї віри.

15 У нас є первосвященик. Він не той, хто не здатен співчувати слабкостям. Навпаки, Він той, хто пройшов через усі випробування, через які й нам доводиться йти. І жодного разу Він не згрішив.

16 Тож рушаймо впевнено до престолу благодаті, щоб здобути милість і знайти підтримку в тяжкі часи нашої скрути.

До євреїв 5

1 Кожного первосвященика обирають з-поміж людей. І призначення його - допомогти людям в тому, що вони мають робити для Бога, нести Йому дари й жертви за гріхи свої.

2 Так, первосвященик може бути лагідний з темними людьми й тими, хто помиляється. (Бо й сам він має слабкості.

3 Через це й сам він мусить офірувати за власні свої гріхи - так само, як і за всіх інших людей).

4 І ніхто не може сам собі надати цю велику честь - бути первосвящеником. Він має бути покликаний Богом, як то було з Аароном.

5 Так само й Христос не Сам Собі привласнив цю славу - стати первосвящеником. То Бог зробив це, сказавши Йому: «Ти Син Мій, сьогодні Я став Твоїм Отцем».

6 Те ж говориться і в іншому місці Святого Письма: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».

7 Під час Свого земного життя Ісус звертав Свої молитви й благання з голосінням великим та слізьми до Того, Хто міг врятувати Його від смерті. Він був відомий своєю побожною шаною Всевишнього, і тому Бог відгукнувся на Його прохання.

8 І хоч Він був Сином Божим, але опановував покору через страждання.

9 А вдосконалившись, Він став джерелом вічного спасіння для тих, хто слухняний Йому.

10 Тож Бог проголосив Його первосвящеником за чином Мелхіседековим.

11 Можна багато говорити про це, але непросто пояснити вам, бо ви стали ледачими слухачами.

12 Вам би вже слід самим стати вчителями, а ви все потребуєте когось такого, хто навчив би вас найпростіших азів Божого вчення. Ви потребуєте молока, а не твердої їжі!

13 А той, хто живе на молоці, нічого не знає про справжнє вчення, бо він усе ще є немовлям.

14 А тверда їжа - то для тих, хто зрілий. Їхнє розуміня навчене досвідом - розрізняти правду і кривду.

До євреїв 6

1 Ось чому облишмо найпростіші ази вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомогає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога,

2 вчення про хрещення й рукопокладання, про воскресіння з мертвих і Вищий Суд.

3 Зробимо й це, якщо Бог дозволить нам.

4 Бо якщо один раз на людей зійшло світло, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий,

5 якщо торкнулася їх правда Слова Божого і скуштували вони великої сили майбутнього Божого світу,

6 і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони - собі ж на шкоду - знову розпинають Сина Божого й виставляють Його перед людьми на глум.

7 Земля, напоєна частими дощами, які падають на неї, родить врожай для того, хто обробляє її. Вона благословенна Богом.

8 Та якщо на тій землі ростуть лиш терни та чортополох, - вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.

9 Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння.

10 Адже Бог не настільки несправедливий, щоб забути про все, що ви зробили, і про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим.

11 А наше прагнення в тому, щоб кожен був однаково сумлінним - до кінця. І щоб завдяки цьому сумлінню збулися ваші сподівання.

12 Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки - щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.

13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою.

14 Він сказав: «Велелюбно благословляю тебе. Дам тобі багато-багато нащадків».

15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.

16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось більшим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці.

17 Оскільки Бог хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.

18 Дві речі непохитні: Бог не може брехати, коли він щось обіцяє, і Бог не може порушити даної клятви. І в цьому велика підтримка і сила для нас - для тих, хто прийшов до Нього заради безпеки, надії, запропонованої нам.

19 Ця надія - мов якір для душі, міцний і безпечний. Він проникає до самої святая святих, за завісу.

20 Туди Ісус увійшов від нашого імені - як предтеча. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.

До євреїв 7

1 Той Мелхіседек був царем Салемським і священиком Всевишнього Бога. Мелхіседек зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями. Мелхіседек благословив Авраама.

2 І Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі. Ім'я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салемським, що означає «цар миру».

3 Немає ніяких свідчень про Мелхіседекових батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.

4 Тож ви бачите, який то великий був чоловік! Навіть Авраам, патріарх, віддав йому десятину здобичі.

5 І всім нащадкам Левія, що ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину з людей, тобто з братів своїх - дарма, що вони також нащадки Авраамові.

6 Мелхіседек не походив від Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.

7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.

8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди. А з іншого боку - це Мелхіседек, про кого проголошено, що він живе.

9 Можна навіть сказати, що Левій, який отримує десятину, сплатив десятину ж Мелхіседеку.

10 Бо Левій був плоттю Авраамовою, коли Мелхіседек зустрів його.

11 Але якщо досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з'являтися ще одному верховному священику - та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?

12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.

13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при жертовнику.

14 Адже добре відомо, що наш Господь походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.

15 І це стає ще очевидніше, коли з'являється інший священик, подібний до Мелхіседека.

16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами. Його зроблено священиком на основі сили незнищенного життя.

17 Адже ось що сказано про Нього в Святому Письмі: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».

18 Тож скасовується старий Закон, бо він виявився немічним і безкорисним.

19 Бо Закон не міг зробити нічого досконалим. А нині нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.

20 Важливо також і те, що настановлення Ісуса священиком не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші, це відбувається без клятви).

21 А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся: «Господь поклявсь, І клятви не відмінить: «Священик Ти навіки».

22 Це також показує, що Ісус є запорукою кращої заповіді.

23 Крім того, смерть не давала священикам виконувати свої обов'язки. Через те священиків було так багато.

24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме як священик вічно.

25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Бога. Адже він завжди живий, щоб заступатися за них.

26 Отже, Ісус - то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо. Він святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес.

27 Йому не треба щодня приносити жертви, як то роблять ті первосвященики - спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім - гріхів інших людей. Він зробив це раз - і за всіх, коли пожертвував Собою.

28 Бо Закон призначає первосвящениками немічних людей, а клятва Божа, що прийшла після Закону, призначила первосвящеником Сина, створеного досконалим навіки.

До євреїв 8

1 Ми говоримо ось про що: ми маємо Первосвященика, що сидить по праву руку від престолу Величі на Небесах.

2 Цей первосвященик служить у Найсвятішому Місці. То є справжнє місце поклоніння, створене не людиною, а Господом.

3 Кожному первосвященику належить приносити дари й жертви, отже, це було необхідно, щоб наш первосвященик мав що принести.

4 Якби Він був на землі, то не був би священиком, оскільки існували вже інші, хто приносив дари згідно з Законом.

5 Ті відправи, що вони чинять, то лиш подоба, тінь небесного. Так само Бог застерігав Мойсея, коли той збирався зводити молитовний намет. Бог сказав: «Гляди, зроби все згідно з тим зразком, що був тобі показаний на горі».

6 Та оскільки це так, священицькі обов'язки, покладені на Ісуса, вищі, ніж ті, що покладено на інших священиків. Так само й заповідь Божа, в якій Він служить посередником, - вища, ніж попередня. Бо в основі її - кращі обіцянки.

7 Бо якби та перша угода Бога з людьми була бездоганною, то не було б і потреби в новій.

8 Але Бог докоряв їм: «Настануть дні, - сказав Господь, - і Я нову складу угоду з людьми Ізраїлю і з Юдиним народом.

9 Їй бути іншою, ніж та, що з їхніми уклав Я праотцями, коли за руку їх узяв, щоб вивести з Єгипту. Бо не лишилися вони вірними Моїй угоді. І через те Я відвернувсь від них, - сказав Господь. -

10 Настануть дні, Я укладу нову Угоду з ізраїльським народом, - так сказав Господь. - Законом просвітлю Я його розум, і на серцях людей Я напишу Закон. Я буду їхнім Богом, а вони - Моїм народом.

11 Й тоді не матимуть вони потреби навчать братів чи ближніх зі словами: «Це Господь», - оскільки кожен - від найменшого, до найбільшого з них - знатиме Мене.

12 Бо Я прощу їм їхні помилки і їхні гріхи не буду пам'ятати».

13 Називаючи новою цю угоду, Бог визнавав, що попередня - застаріла; а все, що зношується і стає застарілим, скоро зникне.

До євреїв 9

1 Перший заповіт мав свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.

2 Їх було розташовано в наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина намету називалася Святим Місцем.

3 За другою завісою був відділ намету, який називався «Святая Святих».

4 В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і Ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім Ковчегу - золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл, а також таблиці з Заповітом.

5 Понад ковчегом херувими слави Божої охороняли місце спокути. Та не будемо зараз про все це так докладно.

6 Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу намету, виконуючи обряд поклоніння.

7 І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу - і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.

8 Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святая Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший намет.

9 Все це - символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і жертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.

10 Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями - все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, - доки не одержали ми нового наказу.

11 Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому, нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.

12 Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.

13 Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти,

14 то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в офіру. Тож Його кров очистить нашу свідомість від вчинків, що можуть привести до смерті душі наші. І ми зможемо поклонятися живому Богу.

15 Через це Христос - посередник у новій угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.

16 Де є заповіт, щоб йому набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.

17 Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника. А поки він живий, заповіт не матиме сили.

18 Ось чому навіть попередній заповіт не діяв без крові.

19 Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,

20 і казав: «Це кров угоди, якій Бог наказував вам коритися».

21 Так само він кропив кров'ю і намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.

22 Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров'ю. А без кровопролиття не може бути прощення.

23 То було необхідно, щоб подоби речей не бес них були освячені такими жертвами. Але самі небесні речі повинні бути освячені жер твами, досконалішими, ніж ці.

24 Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині - подоби справжньої. Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.

25 І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святая Святих щороку з несвоєю кров'ю.

26 Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на схилі століть, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.

27 Доля людей - померти один раз, і після цього постати перед Судом.

28 Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з'явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.

До євреїв 10

1 У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає добра справжнього. Тож він, з жертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.

2 А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, що поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.

3 Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.

4 Бо ж неможливо цаповою та бичою кров'ю змити гріхи.

5 Через те, коли Христос входив у світ, він казав: «Ти не жадав ні жертви, ні офіри, Лиш тіло Ти Мені наготував.

6 Не мав Ти втіхи в спалених офірах та в пожертвах за гріх.

7 Тоді Я сказав: «Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у сувої Книги, Явився Я здійснити Твою волю, о Боже».

8 Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з жертв і принесень, від спалених жертв та в пожертвах за гріх» (хоч Закон і вимагав цього).

9 А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.

10 А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.

11 Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов'язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.

12 А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.

13 І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.

14 Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.

15 Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:

16 «Настануть дні, і укладу нову угоду з ними, - так сказав Господь. - Законом просвітлю Я серце їхнє, і ц головах людей Я напишу Закон».

17 Потім він каже: «І Я ніколи вже не пам'ятатиму їхні гріхи, і їхні злі вчинки».

18 Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.

19 Ось чому, браття, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.

20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, що його відкрив нам Ісус крізь завісу - тобто через Тіло Його.

21 І ще ми маємо великого Первосвященика, що править Храмом Божим.

22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.

23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо. Адже Той, Хто дав нам обітницю, - і Сам сповнений віри.

24 Ми повинні думати одне про одного, спонукаймо одне одного до любові й добрих вчинків.

25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.

26 Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніяким жертвам за гріхи місця не буде.

27 А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.

28 Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, буде безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.

29 Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого, хто нечестивою вважає кров заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!

30 Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста; і Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».

31 То жахлива річ - потрапити в руки живого Бога.

32 Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю. І все ви витерпіли.

33 Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.

34 Ви розділяли страждання тих, які були в ув'язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.

35 Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.

36 Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.

37 Бо ось іще зовсім небагато, «і прийде Той, Кому прийти належить, Він не забариться.

38 А праведний Мій житиме вірою. Якщо ж відвернеться - Душі Моїй не буде в ньому втіхи».

39 Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблудиться. Ні, ми ті люди, що мають віру й спасіння.

До євреїв 11

1 Що ж це означає - віра? Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Це значить знати, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо бачити його.

2 Це те, що в минулі часи принесло нашим предкам прихильність Божу.

3 Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом. Тобто видиме було створене з невидимого.

4 Завдяки вірі Авель приніс Богу кращу жертву, ніж Каїн. Завдяки вірі Авель був визнаний праведним, оскільки Бог схвалив його дарунок. Завдяки вірі він і зараз все ще промовляє до нас, незважаючи на те, що помер.

5 Завдяки вірі Енох був перенесений Богом до іншого життя, не спізнавши смерті. І ніхто не міг знайти його, бо ж Бог забрав його. Адже до перенесення він був визнаний як такий, що став милий Богу.

6 А без віри стати милим Богу неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить того, хто шукає Його.

7 Завдяки вірі Ной, попереджений про речі невидимі, прислухався до попередження, збудував ковчег і врятував свою родину. Своєю вірою він довів, що світ був неправий, і став одним з тих, хто став праведним завдяки вірі.

8 Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде.

9 Завдяки вірі він жив у Землі Обітованій як чужинець у чужій землі. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом - такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці.

10 Він зробив це, бо дивився вперед, він бачив місто, зведене на справжній основі. Місто, задумане й збудоване Богом.

11 Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, йому дано було сили мати дитину. Він повірив Тому, Хто пообіцяв їм.

12 І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський.

13 Усі ці люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. І вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості тут, на землі.

14 Ті, що говорять так, ясно показують, що вони шукають свою власну землю.

15 Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди.

16 Та навпаки, вони мріють про країну кращу, небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом - адже Він наготував місце для них.

17 Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, ладен був принести в жертву свого єдиного сина.

18 І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки».

19 Авраам гадав, що Бог може навіть підняти людей з мертвих. Адже справді Він повернув Ісаака з мертвих.

20 З вірою Ісаак благословив на майбутнє Якова та Ісава.

21 Завдяки вірі Яків, коли помирав, благословив кожного з Йосипових синів, схилившись на кінець ціпка свого.

22 Завдяки вірі Йосип, наприкінці життя свого, сказав про вихід народу ізраїльського з Єгипту, а також дав настанови щодо того, як бути з його останками.

23 Завдяки вірі батьки Мойсеєві, коли він народився, три місяці переховували його, бо він був чарівним дитям. Вони не злякалися фараонового наказу.

24 Завдяки вірі Мойсей, уже в дорослому віці, відмовився, щоб його називали сином фараонової дочки.

25 Він обрав собі інший шлях: зносити труднощі разом із народом Божим, аніж насолоджуватися плинними радощами, що їх приносить гріх.

26 Наругу над Христом Мойсей вважав більшим багатством, ніж усі скарби Єгипту. Адже він дивився далеко вперед і бачив там свою винагороду.

27 Завдяки вірі залишив він Єгипет, не злякавшись гніву царського. І наполегливість його була такою, ніби він бачив Того, Хто насправді є невидимим.

28 Завдяки вірі відсвяткував він Пасху й окроплення кров'ю, щоб ангел смерті не торкнувся жодного з первістків народу ізраїльського.

29 Завдяки вірі люди ізраїльські перетнули Червоне море так, ніби пройшли суходолом. Та коли те саме намірилися зробити єгиптяни, їх поглинуло море.

30 Завдяки вірі стіни Єрихонські впали після того, як люди обходили навколо міста сім днів.

31 Завдяки вірі розпусниця Рааб уникла смерті разом з іншими непокірними за те, що вона дала дружній притулок двом вивідикам.

32 Що ще сказати? Не стане мені часу, щоб розповісти про Ґедеона, Варака, Самсона, Єффая, Давида, Самуїла і пророків.

33 Завдяки вірі вони врятували царства, встановлювали справедливість між людьми, вони дістали Божі Обітниці. Вони замикали уста левам.

34 Вони вгамовували лють вогню. Їх не брав меч. З немічі вони черпали силу. В битві вони ставали могутніми й змушували тікати ворожі війська.

35 Загиблі вставали з мертвих і поверталися до своїх жінок. Інших було віддано на тортури, й вони відмовлялися від полегшення своєї долі. Тож після смерті вони могли здобути краще життя.

36 Дехто зазнав збиткування й батога, дехто - кайданів та в'язниць.

37 Їх побивали камінням, їх розпилювали навпіл, їх рубали мечем. Вони носили овечі й козячі шкури, вони жили в злиднях, пройшли через переслідування і труднощі.

38 Світ був не гідним їх. Вони блукали в пустелях і горах, вони мешкали в печерах і провалах земних.

39 Вони були визнані Богом, але не одержали обіцяного Богом.

40 Бог приготував для нас дещо краще. Тільки разом з нами вони досягнуть досконалості.

До євреїв 12

1 Ми маємо так багато свідків віри. Вони оточують нас, ніби хмара. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам. Відкиньмо гріх, який так легко обплітає нас. І рушаймо з наполегливістю довгим шляхом, що лежить перед нами.

2 Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі. Він приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Він витерпів страту на хресті. Він зневажив цю ганьбу й тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу.

3 Пам'ятаймо про Нього, Хто виніс такий опір з боку грішників, що ви тепер не занепадали духом через велику втому.

4 Ваша боротьба з гріхом не була ще боротьбою до смерті.

5 Може, ви забули слова нагадування, звернені до вас як синів: «Не легковаж, Мій сину, суворістю Господнею і докори Його не вважай тягарем.

6 Бо суворість Господня - тим, кого Він любить, бо Він суворий з тими, кого вважає за Своїх синів».

7 Терпіть недолю як покарання. То Бог суворий з вами як зі Своїми синами. Бо ж якого сина батько не карає?

8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожного сина карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами.

9 Крім того, всі ми маємо батьків - людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному батькові, щоб жити.

10 Суворість наших земних батьків - коротка. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для нашого ж блага, щоб ми могли розділити з Ним Його святість.

11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною в мить покарання, швидше навпаки - здається, вона несе смуток. Але згодом тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.

12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть свої немічні коліна!.

13 Зробіть прямими шляхи свої, щоб ноги ваші не вивихнулися від спотикання, а навпаки - зміцнилися.

14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа.

15 Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості Божої, щоб не проріс гіркий корінь, що створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших.

16 Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав, що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі.

17 І потім, як ви знаєте, коли він хотів успадкувати благословення, то був відштовхнутий. І хоч лив сльози, але змінити нічого не міг.

18 Ви не прийшли до гори, якої можна торкнутись і яка горить вогнем. Ви не прийшли до темряви, мороку й бурі.

19 Ви не прийшли до звуків сурми й до голосу, що промовляв слова, після яких кожен, хто чув, просив, щоб більше не було до нього ніяких слів.

20 Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться гори, то враз скам'яніє».

21 Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху».

22 Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого Небесного - Єрусалима. Ви прийшли до тисяч і тисяч радісних ангелів, що зібралися разом.

23 Ви прийшли на зібрання першородних синів Божих, чиї імена накреслені на Небесах. Ви прийшли до Бога, судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими.

24 Ви прийшли до Ісуса, посередника в Новому Заповіті. Ви прийшли до крові, якою окропляють і яка говорить про кращі речі, ніж кров Авелева.

25 Будьте певні, що ви не відмовитеся почути Того, Хто говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде нам уникнути її, коли відвернемося від Того, Хто попереджає нас з Небес?

26 Того разу голос Його потряс землю. А тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й Небеса».

27 Слова «ще раз» означають, що все створене - нестійке, що воно буде знищене. А те, чого потрясти неможливо, - залишиться незміненим.

28 Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, будьмо вдячні, і поклонімося Богу з пошаною і страхом.

29 Бо наш Бог - то вогонь палючий.

До євреїв 13

1 Хай живе братня любов поміж вами.

2 Ніколи не забувайте про гостинність, адже дехто був гостинний до ангелів, навіть не впізнавши їх.

3 Пам'ятайте про ув'язнених так, ніби ви ув'язнені разом з ними. Пам'ятайте про тих, хто страждає, розуміючи, що й ви самі можете зазнати таких страждань.

4 Ўануйте шлюб; сімейне ложе мусить бути непорочним. Бо розпусників і перелюбців Бог засудить.

5 Не зав'язуйте своє життя любов'ю до грошей, задовольняйтеся тим, що маєте. Адже Бог сказав: «Я вас ніколи не залишу. Від вас ніколи не відмовлюсь».

6 Тож ми можемо довірчо сказати: «Господь - моя підтримка; Я не боятимусь нічого. Що люди можуть мені заподіяти?»

7 Пам'ятайте наставників своїх, що навчили вас Слову Божому. Зважайте на те, як закінчили вони своє життя. Наслідуйте віру їхню.

8 Ісус Христос один - вчора, сьогодні й завжди.

9 Не дозволяйте збити себе з путі різним непевним ученням. То благо для наших сердець - зміцнюватися в благодаті, а не в законах про їжу. Ніхто ніколи не мав вигоди, підтримуючи ці закони.

10 Ми маємо жертовник, з якого не мають права їсти ті, хто служить в наметі.

11 Юдейські первосвященики беруть кров забитих тварин до Святая Святих. Вони приносять її в жертву за гріхи. А туші спалюють за табором.

12 Так і Ісус страждав за міською брамою, щоб дати Своїм людям святість - через власну Свою кров.

13 Ось чому ходімо до Нього - за межі табору - й розділимо Його зганьблену долю.

14 Бо у нас тут немає вічного міста, ми тільки шукаємо прийдешнє місто.

15 Тож через Ісуса постійно офіруймо хвалу Богу, тобто плід уст наших, що визнають Його Ім'я.

16 І не забуваймо творити добро й ділитися тим, що маємо, з іншими. Бо такі жертви Богу милі.

17 Слухайте наставників своїх, коріться їм. Бо вони пильнують за вами. Їм за вас звітувати. Коріться їм, щоб вони могли виконувати свою справу з радістю й без гірких зітхань. Бо це вам на користь.

18 Моліться за нас. Ми сподіваємося, що маємо чисте сумління, і прагнемо у всьому поводитися чесно.

19 Особливо ж благаю вас молитися, щоб Бог швидше повернув мене до вас.

20 Хай Бог миру, який через кров вічного Заповіту підняв з мертвих великого пастуха стада Божого, нашого Господа Ісуса,

21 знарядить вас усім добрим, щоб ви могли здійснити Його волю, щоб Він міг здійснити в нас те, що приємне для Нього, через Ісуса Христа, якому хай буде слава навічно. Амінь.

22 Благаю вас, браття, прийняти з терпінням моє послання втіхи. Зрештою, це короткий лист.

23 Я хочу, щоб ви знали, що брат наш Тимофій звільнений з в'язниці. Якщо він встигне прибути, то ми з ним будемо разом, коли я побачу вас.

24 Передавайте наші вітання всім вашим наставникам і всім Божим людям. Ўлють вам вітання ваші браття з Італії.

25 Хай милість Божа буде з вами всіма.